29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"11" травня 2016 р.Справа № 924/241/16
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи
за позовом квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницького м.Хмельницький
до Ізяславської міської ради Хмельницька область,м.Ізяслав
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:
1. Кабінету Міністрів України, м. Київ;
2. Міністерства оборони України, м. Київ
за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
3. Комунальне підприємство „Житлосервіс” м. Ізяслав;
4. Комунальне підприємство „Ізяславводоканал” м. Ізяслав;
5. ОСОБА_1 м. Ізяслав
про визнання незаконним та скасування рішення одинадцятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 27 лютого 2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками"
Представники сторін:
позивача: Довгацький А.І. - представник за довіреністю №3563 від 03.11.2015р.
Попик Л.А. - представник за довіреністю №1118 від 25.03.2016р.
відповідача: Ящук Т.І. - представник за довіреністю №950 від 25.11.2015р.
третьої особи-1: Присяжний О.І. - представник за довіреностями №914/9/32-15 від 28.12.2015р. та №10.2.-06/29/97 від 11.01.2016р.
третьої особи-2: Літвін С.М. - представник за довіреністю від 30.12.15р. №220/797/д
третьої особи-3: не з'явився
третьої особи-4: не з'явився
третьої особи-5: не з'явився
Суть спору: позивач звернувся з позовом до суду в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення одинадцятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 27.02.2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками".
Ухвалою суду від 05.04.2016р. було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача: комунальне підприємство „Житлосервіс”; комунальне підприємство „Ізяславводоканал”; ОСОБА_1 .
Позивач звертаючись з даним позовом зазначає, що висновком Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю Департаменту аудиту та контролю Міністерства оборони України №234/3/337 від 19.03.2013р. щодо аудиту відповідності окремих питань діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький за період діяльності 2005-2012 років встановлено, що земельні ділянки Ізяславського району (на даний час Шепетівського гарнізону) площами 4,86 га військового містечка № НОМЕР_1 по вул. Станіславського та 1,1 га військового містечка № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 були вилучені з державної власності без дотримання порядку встановленого законодавством.
Повідомляє, що додатком до директиви Міністра оборони України від 07.07.2006р. №Д-41 визначено перелік військового майна, що безоплатно передається до комунальної власності територіальної громади міста Ізяслав.
Вказує, що листом від 18.07.2006р. №303/23/1/749/1624 за підписом начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління було надіслано начальнику КЕВ м. Хмельницького витяг з директиви Міністра оборони України від 07.07.2006р. №Д-41 „Про безоплатну передачу військового майна до комунальної власності територіальних громад міста Ізяслав”. Зазначеним листом зобов'язано начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького створити комісію по прийому-передачі, та здійснити передачу згідно чинного законодавства.
Зазначає, що комісія була утворена відповідно до розпорядження Ізяславського міського голови №52 від 10.07.2006р., що вбачається з акту приймання-передачі військового майна будинкоуправління №3 в комунальну власність м. Ізяслав.
Повідомляє, що 12.02.2007р. начальник квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький звернувся до Ізяславського міського голови з листом №235, в якому просив винести на сесію міської ради питання про згоду на припинення права користування квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький земельними ділянками військового містечка № НОМЕР_2 по вул. Жовтневій загальною площею 1,1 га і військового містечка № НОМЕР_1 по вул. Станіславського загальною площею 4,86 га, та вилучити їх із складу земель оборони в запас міста Ізяслав.
Позивач стверджує, що під час прийняття рішення від 27.02.2007р., на підставі якого припинено право користування КЕВ м. Хмельницький земельними ділянками та переведено дані земельні ділянки із категорії земель оборони до категорії земель житлової та громадської забудови, Ізяславською міською радою не було дотримано ст. ст. 141, 142 Земельного кодексу України про відмову власника та землекористувача від земельної ділянки.
Звертає увагу, що відповідно до п.п. 1 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. №1282 „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України” передача військового майна, а саме об'єктів, визначених у п.п. 1 і 2 п. 2-1 (військові містечка, що вивільняються в процесі реформування Збройних сил і не плануються до використання зі цільовим призначенням; нерухоме майно (будівлі, споруди, об'єкти незавершеного будівництва, приміщення, інше нерухоме майно) органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України.
Таким чином позивач стверджує, що Міністерство оборони України не має права розпоряджатися землями, які знаходяться в нього лише в користуванні, а виключно Кабінет Міністрів України вправі припиняти право користування земельною ділянкою, що входить до складу земель оборони, та інформувати про це місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
З огляду на вищезазначене, позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення одинадцятої сесії Ізяславської міської ради 5 скликання від 27.02.2007 року "Про припинення права користування земельними ділянками".
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В додаткових поясненнях від 18.04.2016р. №1424 посилається на ст. 3 Закону України „Про правовий режим майна у Збройних силах України”, якою визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами на праві оперативного управління. Також зазначає, що розділом 4 п.п. 4.4. Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 03.07.2013р. №448 передбачено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій земельні ділянки надаються в постійне користування в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України „Про використання земель оборони”. Зазначає, що викопіювання із форм обліку земель оборони свідчить про перебування на обліку земель військових містечок № НОМЕР_2 та №16 Ізяславського гарнізону.
Також в додаткових поясненнях від 18.04.2016р. №1425 позивач погоджується із поясненнями представника Кабінету Міністрів України з приводу того, що відповідно до п 8 постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. №1282 „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України” в редакції на 2004р., пропозиції щодо передачі військового майна за рішенням Міноборони після отримання його згоди погоджується ініціатором передачі з відповідними органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними установами і організаціями або відповідними органами місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом і подаються Міністру оборони України. Враховуючи відсутність жодних підтверджень та відомостей про погодження передачі з вище зазначеними міністерствами та органами, уповноваженими управляти державним майном, відповідач стверджує, що рішення Ізяславської міської ради 5 скликання від 27.02.2007р. "Про припинення права користування земельними ділянками" суперечить законодавству України, що діяло на той час.
Представник відповідача в судовому засіданні та у письмових поясненнях від 28.03.2016р. за №270 проти позову заперечує. Зазначає, що КЕВ м. Хмельницький у позовній заяві не зазначає, яке право на землю позивача порушується, враховуючи відсутність належних правовстановлюючих документів на землю, які посвідчували б право користування спірними земельними ділянками та яке право буде відновлено в результаті задоволення позовних вимог.
Відповідач звертає увагу, що позивач посилається на п.п. 1 п. 4 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил щодо передачі військового майна у комунальну власність за рішенням Кабінету міністрів України, редакція кого прийнята пізніше і на час прийняття оспорюваного рішення міської ради не діяла. Вказує, що за діючою на час виникнення спірних правовідносин редакцією зазначеного Порядку за рішенням кабінету міністрів України передавалися лише цілісні майнові комплекси. Окреме індивідуально визначене нерухоме майно, житловий фонд та інші об'єкти інфраструктури передавалися за рішенням Міністерства оборони України.
Також зазначає, що на час прийняття рішення міської ради від 27.02.2007р. ще не діяла редакція п.п. 2-1 Порядку, на який посилається позивач та яким було доповнено п. 2 згідно з Постановою КМУ №105 від 03.02.2010р.
Враховуючи зазначене відповідач вважає, що права та інтереси Кабінету Міністрів України не порушені прийняттям рішення Ізяславської міської ради від 27.02.2007р.
Також наголошує, що Ізяславська міська рада не вилучала спірних земельних ділянок із державної власності, а лише здійснювала розпорядження ними відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції на 2007р.) до моменту розмежування земель відповідно до Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо розмежування земель державної та комунальної власності”, який набрав чинності 01.01.2013р.
Відповідач посилаючись на положення ЗК України та Закону України „Про використання земель оборони” зазначає, що землями оборони є тільки ті землі комунальної або державної власності, які постійно використовуються під об'єкти Міністерства оборони України. При цьому зауважує, що на спірних земельних ділянках площею 4,86 га та 1,1 га об'єкти Міністерства оборони України відсутні, військові частини розформовані. Крім того, позивач не зазначає можливості та необхідності використання спірних земельних ділянок для потреб оборони, враховуючи на них розміщені об'єкти нерухомості, які не мають статусу військового майна.
Звертає увагу, що Ізяславська міська рада не вилучала спірних земельних ділянок з користування КЕВ м. Хмельницький, а припинила право користування у зв'язку із добровільною відмовою від користування земельною ділянкою. Тому вказує, що у даних правовідносинах ніякої згоди власника земельної ділянки на відчуження землі не потрібно, відповідно міська рада не порушувала вимоги ст. 142 Земельного кодексу України.
Крім того, відповідач повідомляє, що за період з 2007р. по даний час спірні земельні ділянки використовуються фізичними та юридичними особами на підставі правовстановлюючих документів. Враховуючи, що на даний час частина спірних земельних ділянок по вул. Жовтнева та вул. Станіславського перебувають у приватній власності фізичної особи та у постійному користуванні юридичних осіб, у разі можливого задоволення позову настануть негативні наслідки у вигляді порушення їх права власності чи користування.
Відповідач вважає, що КЕВ м. Хмельницький звернувся до суду за захистом права, яке йому не належить, оскільки наявні у справі копії схем військових містечок не можуть вважатися належними доказами права землекористування у позивача, а внаслідок задоволення позову не відбудеться реальне поновлення чи захист прав позивача. Враховуючи вищезазначене, просить в позові відмовити.
З приводу відзиву відповідача позивачем подано додаткові пояснення від 18.04.2016р. №1423, в яких вважає безпідставними доводи Ізяславської міської ради про те, що у КЕВ м. Хмельницький відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку, оскільки незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування спірними землями залишалося за міністерством оборони України до прийняття оскаржуваного рішення, а тому ці землі відносилися до земель оборони, належали державі на праві власності та за відповідними військовими формуваннями закріплені на праві постійного користування.
Вказує, що після набуття Шепетівською КЕЧ району права постійного користування землями військових містечок №16 та №14 (на час набуття такого права №1 та №38) на підставі рішенн Ізславського РВК №208 від 22.08.1956р. та рішеня ізяславського РВК №02 від 04.02.1952р., прийнятими Земельними кодексами 1972р. та 1990р. було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акту, що посвідчує відповідне право. Звертає увагу, що враховуючи принцип дії законів в часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. При цьому, зазначає, що ні Земельний кодекс 1970р., ні Земельний кодекс 1990р. серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали не оформлення або не переоформлення раніше наданих прав. Крім того, прямої вказівки у законі, відповідно до якої всі землекористувачі були зобов'язані оформити право землекористування, яке вони набули на підставі раніше діючого законодавства УРСР, а у випадку нездійснення цього позбавлялися наданого раніше права, чинне законодавство на той час не містило. При цьому, відповідач звертає увагу, що обов'язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який містився у п. 6 Перехідних положень ЗК України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 (у справі №1-17/2005).
Також зазначає, що Шепетівська КЕЧ району була розформована, а правонаступником визначено КЕВ м. Хмельницький згідно Директиви Міністра оборони України №Д-322/1/*3 від 20.01.2005р. Повідомляє, що згідно Загального акту приймання-передачі військового майна від 30.12.2005р. прийнято по Ізяславському гарнізону земельні ділянки 7 військових містечок, серед яких військові містечка №16 та №14, що зазначено у „пояснювальній записці до форми 405, станом на 01.01.2006р. по КЕВ м. Хмельницького. У „пояснювальній записці до форми 405 станом на 01.01.2007р. по КЕВ м. Хмельницький зазначено, що дані земельні ділянки були повернуті місцевим органам та зняті з обліку.
Представник третьої особи - Кабінету Міністрів України в судовому засіданні та у письмовому поясненні від 04.04.2016р. вважає позов обґрунтованим. Зазначає, що із положень п. 4 та п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р.№1282 „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил” (в редакції 2007р.) випливає, що передача військового майна за рішенням Міноборони можлива лише після погодження ініціатором передачі з Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом. Наголошує, що погоджень про передачу військового майна у відповідних державних органах ініціатором не було проведено чим було порушено Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних сил. Враховуючи зазначене вважає, що позовні вимоги відлягають задоволенню.
Представник третьої особи - Міністерства оборони України в судовому засіданні та у письмовому поясненні від 14.04.2016р. №399 зазначає, що прийняття оспорюваного рішення відбулося з порушенням тогочасного законодавства та з перевищенням компетенції, оскільки рішення землекористувача про відмову від права постійного користування у розумінні законодавства чинного на момент прийняття рішення Ізяславської міськох ради відсутнє.
Вказує, що правом прийняття рішення про відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України, а в окремих випадках (якщо цього потребує передислокація військової частини) за рішенням Кабінету Міністрів та Президента України. Інші посадові особи - командири військових частин, з'єднань, тощо позбавлені права прийняття рішень стосовно земель та стосовно майна Збройних Сил України.
Також просить врахувати, що в січні 2007р. Кабінет Міністрів України надіслав до Міністерства оборони, Дежкомзему, Фонду державного майна, Міністерства економіки, Міністерства фінансів лист, яким зупинив операції з реалізації та передачі земель оборони (у тому числі під об'єктами нерухомості). При цьому, посилається на постанови Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. у справі №2/187, від 22.12.2010р. у справі 2-7/3131-2009.
Представник третьої особи - КП „Ізяславводоканал” у письмових поясненнях від 18.04.2016р. №86 просить розглядати справу без присутності КП „Ізяславводоканал”. Заявлені позовні вимоги вважає безпідставними. Зазначає, що підстав для припинення права користування земельною ділянкою суб'єктами, яким законом надано таке право немає. Вказує, що законність права користування частиною оспорюваної земельної ділянки розміром 0,2800 га підтверджується витягом з Держвного реєстру про земельну ділянку від 08.07.2013р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.08.2008р. №19983762.
Представник третьої особи - КП „Житлосервіс” у заяві від 15.04.2016р. №190 просить розгляд справи проводити за відсутності КП „Ізяславводоканал”. У письмовому поясненні від 15.04.2016р. №189 зазначає, що у зв'язку з передачею житлового фонду по вул. Станіславського та адміністративного будинку по вул. Станіславського, 2 на баланс комунальному підприємству „Житлосервіс” на підставі рішення 14 сесії Ізяславської міської ради від 07.07.2007р., до складу об'єкта передачі увійшла земельна ділянка для обслуговування зазначеного нерухомого майна загальною площею 10,53 га. Частина площі цієї земельної ділянки, зокрема, спірні земельні ділянки по вул. Станіславського під житловими будинками площею 1,12 га та під адміністративною будівлею комунального підприємства „Житлосервіс” площею 0,66 га (військове містечко №16, площа 4,86 га) знаходиться у користуванні та на балансі КП „Житлосервіс”.
На думку КП „Житлосервіс” у разі можливого задоволення позовних вимог настануть негативні наслідки у вигляді порушення права власності чи права користування землею, а позивачу не забезпечить реального захисту та відновлення права користування землею за відсутності правовстановлюючих документів, які б посвідчували право постійного користування.
Що стосується багатоквартирних будинків по вул. Станіславського, то третя особа посилаючись на ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України зазначає, що при відчуженні будівлі або споруди, до набувача переходить право власності та право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщенні. Враховуючи вищевказане, вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Представник третьої особи - Паньковської Н.М. у письмовому поясненні від 15.04.2016р. просить в позові відмовити. Зазначає, що згідно договору дарування від 06.12.2010р. та свідоцтва про право власності серія САС №513605 від 22.04.2009р. ОСОБА_1 належить на праві приватної власності готельно-ресторанний комплекс по вул.. Жовтневій, 25 та згідно договору купівлі-продажу від 01.04.2013р. - земельна ділянка для обслуговування цього комплексу (кадастровий номер 68221110100:01:006:0191). Вказує, що на земельній ділянці, яка є предметом спору була розміщена військова комендатура. Повідомляє, що у 90-ті роки у зв'язку з передачею військовою частиною А-2075 приміщення комендатури під житло гр.. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останнім була передана у приватну власність земельна ділянка для обслуговування жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства (згідно рішень 5 сесії Ізяславської міської ради 23 скликання від 25.12.1998р.) Зазначені громадяни оформили правовстановлюючі документи на земельні ділянки по АДРЕСА_2 та в подальшому продали квартири і земельні ділянки юридичній особі - ТОВ „Бартнік”, яка у 2004р. відчужила квартири разом із земельними ділянками фізичним особам. Фізичні особи об'єднали дві земельні ділянки по в одну на праві спільної часткової власності з метою спільного будівництва житлового будинку.
Повідомляє, що на підставі рішення 16 сесії Ізяславської міської ради від 19.10.2007р. за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки було змінено цільове призначення земельної ділянки по АДРЕСА_2 з обслуговування житлової будівлі та господарських споруд на комерційну діяльність. Проведено реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_2 у не житлове приміщення - готельно-ресторанний комплекс, який станом на час розгляду справи разом із земельною ділянкою належить ОСОБА_1 .
Вважає, що обраний КЕВ м. Хмельницький спосіб захисту не призведе до реальних наслідків.
Також наголошує, що особу не може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного приватного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.
Представником позивача в судовому засіданні подано клопотання від 10.05.2016р. з №1682, в якому на підставі ст. 38 ГПК України просить суд:
- витребувати з Державного архіву Хмельницької області докази, необхідні для подальшого розгляду справи, а саме:
- копії рішень Ізяславського РВК №02 від 04.02.1952р.;
- копії рішень Ізяславського РВК №208 від 22.08.1956р.;
- у разі віднесення таких рішень до документів з обмеженим доступом, грифом таємності (секретності) повідомити про їх наявність;
- у випадку знищення або втрати таких документів, надати докази їх знищення або втрати;
- у разі відсутності вказаних документів, повідомити можливі місця зберігання даних документів.
Також в даному клопотанні позивач просить зупинити провадження у справі до моменту отримання витребуваної інформації.
В обґрунтування поданого клопотання позивач зазначає, що він звертався до Державного архіву Хмельницької області з інформаційним запитом №1342 від 11.04.20165р., однак відповіді не отримав. Також до КЕВ м. Хмельницький не надходили повідомлення про продовження строку розгляду інформаційного запиту, як це передбачено ст. 20 Закону України „Про доступ до публічної інформації”
Представники відповідача та третіх осіб, присутні в судовому засіданні проти клопотання позивача про витребування доказів не заперечують.
Відповідно до ст. 38 ГПК сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.
Судом враховується, що КЕВ м. Хмельницький звертався до Державного архіву Хмельницької області з інформаційним запитом №1342 від 11.04.20165р. Однак відповіді на вказаний запит не отримано. Також представник відповідача в судовому засіданні повідомив, що Ізяславська міська рада теж зверталася з подібним запитом, проте відповідь на даний час відсутня.
Враховуючи, що КЕВ м. Хмельницький не в змозі самостійно подати докази, необхідні для вирішення спору, суд вважає за необхідне клопотання позивача в частині витребування документів у Державного архіву Хмельницької області задовольнити.
Клопотання в частині зупинення провадження у справі до моменту отримання витребуваної інформації судом відхиляється, оскільки ст. 79 ГПК України не передбачено такої підстави для зупинення провадження у справі.
Враховуючи, неподання витребуваних доказів, необхідність витребування доказів у Державного архіву Хмельницької області, з метою повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, суд вважає за необхідне розгляд справи відкласти.
Керуючись ст. ст. 22, 38, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Розгляд справи відкласти на 12:00 год. "25" травня 2016 р.
Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1, к. 332.
2. Зобов'язати позивача подати в судове засідання наказ Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483, копії рішень Ізяславського районного виконавчого комітету Ізяславської районної ради про надання земельної ділянки для потреб оборони від 22.08.1956р. №304 та від 22.08.1956р. №208, від 04.02.1952р. №2.
3. Зобов'язати Міністерства оборони України подати в судове засідання копію Витягу з Єдиного державного реєстру, директиву Міністра оборони України №Д-41 від 07.07.2006р., наказ Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483.
4. Витребувати з Державного архіву Хмельницької області докази, необхідні для подальшого розгляду справи, а саме:
- копії рішень Ізяславського РВК №02 від 04.02.1952р.;
- копії рішень Ізяславського РВК №208 від 22.08.1956р.;
- у разі віднесення таких рішень до документів з обмеженим доступом, грифом таємності (секретності) повідомити про їх наявність;
- у випадку знищення або втрати таких документів, надати докази їх знищення або втрати;
- у разі відсутності вказаних документів, повідомити можливі місця зберігання даних документів.
Явка повноважних представників сторін та третіх осіб в судове засідання на їх розсуд.
Суддя О.Є. Танасюк
Віддрук. 9 прим. :
1 - до справи;
2 - позивачу, квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницького (29000,м.Хмельницький, вул. Ціолковського 3/1);
3 - відповідачу, Ізяславська міська рада (30300, Хмельницька область,м.Ізяслав, вул. Незалежності,43);
4 - третя особа, Кабінет Міністрів України (01008, м.Київ, вул.Грушевського 12/2);
5 - третя особа, Міністерство оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський,6);
6 - комунальне підприємство „Житлосервіс” (м. Ізяслав, вул. Свободи (вул. Станіславського), 2) - рек.;
7 - комунальне підприємство „Ізяславводоканал” (м. Ізяслав, вул. Шевченка, 19) - рек..;
8 - ОСОБА_1 (м. Ізяслав, вул. Матросова, 1) - рек.
9 - Державий архів Хмельницької області (м. Хмельницький, вул. Грушевського, 99) - рек. з пов.