04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" травня 2016 р. Справа№ 910/32158/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Гончарова С.А.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.
за участю представників:
від позивача: Волчек Н.М. - представник за довіреністю № 3730/18 від 15.12.2015;
від відповідача: Чехоєва Н.М. - представник за довіреністю № 142 від 28.12.2015;
розглянувши апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016
у справі № 910/32158/15 (суддя - Лиськов М.О.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
до Моторного (транспортного) страхового бюро України
про стягнення 16 096,35 грн.,
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № СУ/00117/5 від 14.12.2015 до Моторного (транспортного) страхового бюро України (надалі - відповідач) про стягнення 16 096,35 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем згідно договору добровільного страхування наземного транспорту внаслідок дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля, а тому позивачем відповідно законодавства України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, враховуючи те, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу, водій якого (відноситься до пільгових категорій громадян) визнаний винним у скоєнні ДТП, а тому в порядку ст. 13 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач має здійснити виплату страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 (повний текст рішення складено 02.03.2016) позов задоволено повністю. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" грошові кошти: страхового відшкодування - 16 096, 35 грн. та судовий збір в сумі 1 218,00 грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Моторне (транспортне) страхове бюро України 12.03.2016 (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не звернув увагу на те, що позивачем при розрахунку суми страхового відшкодування не було враховано коефіцієнт фізичного зносу та сум ПДВ, як того вимагають приписи законодавства. Тоді як в апеляційній скарзі зазначає, що підлягає стягненню саме сума 12 158,96 грн.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.05.2016.
В судовому засіданні 10.05.2016 представник відповідача апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позову в повному обсязі. Пояснила, що визначення суми страхового відшкодування має відбуватись з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Також зазначила, що з матеріалів справи не вбачається, який саме розмір страхового відшкодування має бути виплачено.
Представник позивача в судовому засіданні 10.05.2016 проти апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду першої інтонації залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, оглянувши оригінали документів, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.01.2012 між позивачем (надалі - страховик) з однієї сторони та Фізичною особою - ОСОБА_4 (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 063-А/123МД (надалі - договір добровільного страхування або договір), об'єктом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки "SEAT IBIZA", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску.
Строк дії договору страхування передбачено з 20.01.2012 по 19.01.2013.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що 06.01.2013 у м. Мукачево відбулося зіткнення автомобіля "SEAT IBIZA", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням Страхувальника та автомобіля "Мерседес", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що знаходився під керуванням ОСОБА_5.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що відповідно до постанови Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області 31.01.2013 у справі № 303/206/13-п (а.с. 22), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_6 п.10.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.
З копії протоколу про адміністративне правопорушення А0 № 148036, вбачається, що ОСОБА_6, як учасник бойових дій, звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України на підставі п. 13.1. ст. 13 Закону. Дана обставина не спростовується та не заперечується сторонами.
Відповідно до вимог п. 41.1. ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння особами, на яких поширюється дія пункту 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В матеріалах справи наявний страховий акт № 1.001.13.00117/VESKO3119 від 29.01.2013 підписаний, зокрема, позивачем. Відповідно до вказаного акту, сума страхового відшкодування становить 16 096,35 грн. (а.с. 23).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі страхового акту № VESKO3119/2013 та попереднього акру № 163 від 11.01.2013 сума страхового відшкодування в розмірі 16 096,35 грн. була перерахована на розрахунковий рахунок фізичної особи-підприємця, яка здійснила ремонт застрахованого ТЗ, що підтверджується платіжним дорученням: № 6187 від 30.01.2013 та не заперечується сторонами.
Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Згідно ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (зміст наведених норм також було проаналізовано у Постанові Верховного суду України від 25.12.2013 по справі № 6-112цс13, правовий висновок у якій є обов'язковим для суду апеляційної інстанції в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України).
Крім того, колегія суддів зазначає про те, що, з урахуванням вимог пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", наявність страхового акту 1.001.13.00117/VESKO3119 від 29.01.2013, платіжного доручення №6137 від 30.01.2013, виставленого на підставі страхового акту № VESKO3119/2013 та попереднього акту № 163 від 11.01.2013 за надані послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП. Тому в цій частині доводи апелянта про неналежні докази відхиляються судом апеляційної інстанції у відповідності до ст. 32-34, 36, 43 ГПК України.
При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.
(Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 року у справі № 910/7163/14).
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Виходячи з аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за цими вимогами, якою є Моторне (транспортне) страхове бюро України.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач направив відповідачу заяву на виплату страхового відшкодування № 2306/26/ЦВ від 27.03.2014 про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 16 096,35 грн.
Проте, вказана регресна вимога позивача залишена відповідачем без реагування.
При цьому, в апеляційній скарзі відповідач посилається на неправильний розрахунок вартості страхового відшкодування, оскільки при її розрахунку позивачем не було врахований коефіцієнт фізичного зносу та суму ПДВ, а відтак сума належного страхового відшкодування, на думку відповідача, становить 12 158,96 грн.
Суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи апелянта, оскільки останнім не було враховано, що умовами договору добровільного страхування наземного транспорту (укладеним між позивачем та страхувальником) сторони передбачили, що виплата страхового відшкодування здійснюється без урахування зносу.
Згідно з частиною 1 статті 14 та статтею 204 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦК України).
З матеріалів справи не вбачається доказів визнання недійсним вказаного договору страхування повністю, або окремих його пунктів, зокрема, в частині виплати страхового відшкодування без урахування фізичного зносу.
У зв'язку з викладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність виплати страхового відшкодування позивачем страхувальнику в межах фактичних витрат без урахування фізичного зносу, оскільки така виплата є прямим обов'язком позивача згідно умов договору та нормам чинного законодавства.
Статтею 3 ЦК України передбачено, що основними засадами цивільного законодавства, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.
Отже, стягнення в порядку регресу страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля в даному випадку є істотним обмеженням права добросовісного страховика (позивача) на відшкодування шкоди в межах фактичних затрат, передбаченого ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування". Про таку правову позицію вказує Вищий господарський суд України у постановах від 15.01.2013 р. по справі № 5011-45/7316-2012, від 19.08.2013 р. по справі № 910/5734/13 та від 28.10.2013 по справі № 5011-37/5212-2012.
Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про неправомірність здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування фізичного зносу відповідних деталей, та необхідність обмеження розміру регресної відповідальності відповідача за вказаним страховим випадком лише сумою 12158,96 грн., розрахованою апелянтом самостійно, з урахуванням фізичного зносу.
Крім того, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування транспортних засобів, а ЗУ "Про страхування" відповідних застережень не містить. (Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23 липня 2013 року у справі № 910/9).
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та правомірність задоволення судом першої інстанції позову повністю, оскільки виплата страхового відшкодування у розмірі 16 096,35 грн. (без урахування фізичного зносу) є правомірною, обчислення даної суми відбулося з урахуванням приписів законодавства та умов договору страхування. Враховуючи імперативність положень ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України в частині переходу права регресної вимоги саме в межах фактичних затрат, відповідач був зобов'язаний відшкодувати суму 16 096,35 грн. повністю.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення в суді апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів в обґрунтування своїх вимог, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції також покладаються на відповідача в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі № 910/32158/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 у справі № 910/32158/15 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/32158/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді С.А. Гончаров
О.М. Гаврилюк