"28" квітня 2016 р.Справа № 921/356/14-г/14
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Руденка О.В. , розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-центр", вул. Озерна, 20, м. Хмельницький, 29000
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лановецький цукровий завод", вул. Вишнивецька, 35, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400,
про стягнення заборгованості в сумі 1 200 000 грн.
за участю представників
позивача: ОСОБА_1 - директор, ОСОБА_2 - представник
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Октант-центр" звернулось у господарський суд Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Лановецький цукровий завод" про стягнення заборгованості в сумі 1 200 000 грн.
03 червня 2014 року від позивача на адресу господарського суду, в порядку ст.22 ГПК України, надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог до 200 000 грн.
Враховуючи те, що дана заява подана до прийняття рішення по справі, не суперечить чинному законодавству та не порушує прав і законних інтересів інших осіб, остання було прийнята судом, а відтак спір вирішується з урахуванням зменшених вимог.
Обґрунтовуючи свої вимоги, які підтримані у судовому засіданні повноважними представниками, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати вартості виконаних по угоді №86 від 08.08.2011р. будівельно-монтажних робіт, зважаючи на що в останнього виникла заборгованість у сумі 200 000 грн., яка у встановленому законом порядку ним не сплачена.
Проте відповідач, згідно відзиву на позов та наданих у судових засіданнях пояснень, позовні вимоги заперечує повністю, вказуючи, зокрема, на те, що посадовими особами товариства жодних документів, якими позивач обґрунтовує наявність простроченої заборгованості, не підписувалось та будівельних робіт із облаштування бетонної стяжки ями для жому, які є предметом угоди від 08.08.2011р., не виконувалось, зважаючи на що вимоги позивача вважає безпідставними.
Учасникам судового процесу належній їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,81-1 ГПК України, роз'яснено.
У відповідності до ст.81-1 ГПК України здійснювалась технічна фіксація судового процесу.
Згідно ухвали суду від 02.07.2014р. провадження у справі було зупинене до закінчення проведення судової експертизи, призначеної відповідно до ухвали суду від 02.07.2014р.
Ухвалою суду від 25.03.2015р., на підставі ст.39 ГПК України, призначено проведення 07.04.2015р. огляду речових доказів у місці їх знаходження, результати якого зафіксовані у відповідному протоколі.
Відповідно до ухвали суду від 15.04.2015р., до закінчення проведення судової експертизи провадження у справі було зупинено.
Разом з тим, з огляду на відсутність обставин, які зумовили зупинення провадження у даній справі, ухвалою суду від 18.04.2016р. останнє було поновлене та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
Строк вирішення спору продовжено згідно ст.69 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу, судом встановлено наступне.
Як вказує позивач, 08.08.2011 року між ТОВ "Лановецький цукровий завод" (Замовник) та ЗАТ "Октант" (Виконавець), правонаступником якого є ТОВ "Октант-центр" (позивач), було укладено угоду на проведення будівельно-монтажних робіт №86 (Договір), згідно п.1.1. якої Замовник доручає, а Виконавець бере на себе виконання будівельно-монтажних робіт по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому Лановецького цукрового заводу за адресою: м. Ланівці, вул.Вишнівецька,35.
Зміст та обсяг робіт визначаються узгодженим сторонами кошторисом (п.1.2.).
Згідно п.1.4. правочину, термін виконання робіт - до 15.09.2011р.
У розділі 2 Договору контрагентами узгоджено вартість робіт та порядок здійснення розрахунків.
Так, за виконані роботи, зазначені у п.1 угоди, Замовник сплачує Виконавцю 1 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 250 000,00 грн.
Замовник перераховує аванс у розмірі 300 000,00 грн. на проведення будівельно-монтажних робіт за договором. Решта суми 1 200 000,00 грн. повинна бути перерахована не пізніше ніж за 20 днів по закінченню робіт.
Відповідно до п.3.1. правочину, про закінчення робіт в цілому, Виконавець повідомляє Замовника, після чого сторони складають акт приймання та здачі виконаних робіт у двох примірниках, по одному для кожної із сторін.
Як зазначає позивач, обумовлений угодою обсяг робіт товариством виконано у повному обсязі, що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт, підписаних Замовником без будь-яких зауважень та скріплених печаткою юридичної особи.
Проте, відповідач лише частково виконав свої зобов'язання по договору, сплативши авансовий платіж у розмірі 300 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №133 та №134 від 06.09.2011р., а також випискою з ПАТ "ВТБ Банк" №7 від 06.09.2011р.
У той же час, оплата вартості виконаних за договором робіт у решті суми, відповідачем здійснена не була, з огляду на що на адресу контрагента направлявся лист-претензія №37 від 07.02.2012р., який останнім залишений без реагування та належного виконання.
Наведені обставини і стали підставою для звернення ТОВ "Октант-центр" із відповідним позовом до господарського суду.
Дослідивши норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи із наступних міркувань.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Як стверджує позивач, між сторонами по справі склалися правовідносини, що випливають із договору будівельного підряду, згідно якого та в силу ст.875 ЦК України, підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
Згідно ст.877 коментованого нормативно-правового акту, підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
У свою чергу, замовник, за змістом ст.879 ЦК України, зобов'язаний оплатити роботи після прийняття збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Таким чином, в силу ст. ст. 173-175 ГК України договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Разом з тим, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
У той же час, згідно п. 1 ст. 193 ГК України, норми якої кореспондуються із ст.526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Отже, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що грошове зобов'язання у замовника за договором підряду виникає за наслідками належного виконання підрядником свого зобов'язання щодо виконання передбачених правочином робіт.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на належне виконання товариством обумовлених договором підрядних робіт, що у свою чергу, засвідчується підписаними обома сторонами, без будь-яких заперечень, та скріпленими печатками юридичних осіб, актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень, вересень 2011 року.
Проте, відповідач заперечує факт виконання ТОВ "Октант" будівельно-монтажних робіт по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому Лановецького цукрового заводу та підписання посадовими особами товариства будь-яких первинних документів, посилаючись на акт комісії №29/01/2014р., складений за результатами перевірки, проведеної на підставі наказу №28/01/14 ТОВ "Лановецький цукровий завод" та письмові пояснення директора ОСОБА_3
Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Таким чином, наявність печатки особи на первинних документах бухгалтерського обліку згідно вимог чинного законодавства, не є обов'язковим реквізитом, на відміну від підпису уповноваженої особи.
Разом з тим, за наслідками судово-почеркознавчої експертизи, результати якої зафіксовані у висновках судового експерта від 23.01.2015р. №1090/14-22 та від 30.01.2015р. №1089/14-22, судовим експертом встановлено, що відтиск печатки на угоді №86 від 08.08.2011р., актах приймання виконаних будівельних робіт за серпень, вересень 2011р., зведеному кошторисному розрахунку вартості будівництва від 06.08.2011р., довідках про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень, вересень 2011р. - нанесено печаткою ТОВ "Лановецький цукровий завод", у той час, як підпис від імені ОСОБА_3 (директора) на зазначених первинних документах виконано не ОСОБА_3, а іншою особою.
З огляду на наведене, зазначені документи, які на думку позивача засвідчують факт виконання ТОВ "Октант-центр" обумовлених спірним договором підрядних робіт, що у свою чергу породжує обов'язок відповідача їх оплатити, не містять усіх передбачених Законом обов'язкових реквізитів, а тому не можуть бути належним доказом, що підтверджує обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги.
У той же час, у відповідності до ст.1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
При цьому, одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності Закон визначає превалювання сутності над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Із наведеного слідує, що лише документарне оформлення контрагентами господарської операції без фактичного її здійснення у розумінні наведеного вище нормативного акту по своїй суті не є господарською операцією, оскільки не викликає відповідних змін в структурі активів та зобов'язань учасників, а відтак і не може бути підставою для виникнення у сторін майнових, у тому числі і грошових зобов'язань.
Крім того, не підтверджуються матеріалами справи і доводи позивача щодо факту виконання ним будівельно-монтажних робіт, результати яких зафіксовано у актах приймання виконаних будівельних робіт за серпень, вересень 2011р.
Як вказує відповідач, жодних робіт по облаштуванню бетонної стяжки ями для жому належної ТОВ "Лановецький цукровий завод" у період з 01.08.2011р. по 01.02.2014р. не проводилось, матеріально-технічні покращення зазначеного об'єкту не відбувалось, при цьому балансова вартість ями для жому за період з 01.08.2011р. по 01.02.2014р. зменшилась.
Крім того, як встановлено судом та відображено у протоколі огляду речових доказів у місці їх знаходження від 07.04.2015р., при візуальному огляді місця виконання будівельно-монтажних робіт за угодою №86 від 08.08.2011 року, зафіксовано часткове облаштування ями для жому бетонними конструкціями. Наявність бетонної стяжки у ямі для жому, у наведених в актах виконаних будівельних робіт за серпень та вересень 2011 року об'ємах, при візуальному огляді судом не встановлено.
У той же час, про відсутність будівельних робіт по облаштуванню монолітної бетонної стяжки у серпні - вересні 2011р. зазначає і судовий експерт за наслідками проведення будівельно-технічної експертизи, результати якої викладено у Висновку №680/15-22 від 09.03.2016р.
Зокрема, фахівець вказує на відсутність монолітної бетонної стяжки на днищі жомової ями Лановецького цукрового заводу, що у свою чергу свідчить про те, що в серпні-вересні 2011р. ЗАТ "Октант" роботи по влаштуванню стяжки фактично не виконані. Об'єми робіт не відповідають обсягам робіт, зазначених в атах приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в за серпень-вересень 2011 року та довідках про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 за серпень-вересень 2011 року.
Водночас, як слідує із письмової інформації, наданої Збаразькою ОДПІ, ТОВ "Лановецький цукровий завод" до складу податкового кредиту з податку на додану вартість віднесено лише податкову накладну №112 від 06.09.2011р. (загальний обсяг постачання 300 000 грн., в тому числі ПДВ 50 000 грн.) від контрагента ТОВ "Октант-Центр". У той же час, податкова накладна №117 від 30.09.2011р. відсутня у Реєстрі податкових накладних поданих до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011р. ТОВ "Лановецький цукровий завод".
Таким чином, наявні у справі докази у сукупності свідчать, що ЗАТ "Октант" роботи по влаштуванню стяжки на об'єкті ТОВ "Лановецький цукровий завод" у обсягах, зазначених в атах приймання виконаних будівельних робіт по формі КБ-2в за серпень-вересень 2011 року та довідках про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 за серпень-вересень 2011 року, не проводились.
У відповідності до ст.ст.33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги не знайшли свого підтвердження зібраними у справі доказами, а відтак до задоволення не підлягають.
Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі позивачу не відшкодовуються.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. ст. 1, 2, 32-34, 44-49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
В позові відмовити.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення через місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено - 04.05.2016р.
Суддя О.В. Руденко