"10" травня 2016 р.Справа № 916/2911/15
За скаргою: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області у справі №916/2911/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства „Одесагаз”;
до відповідача: Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства
про стягнення 1 367 594,53 грн.
Суддя Щавинська Ю.М.
Представники сторін:
від позивача (скаржника): не з'явився
від відповідача: не з'явився
від суб'єкта оскарження: ОСОБА_1 - посвідчення.
СУТЬ СПОРУ: розглядається в порядку ст. 121-2 ГПК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 09.11.2015р. позов Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” задоволено частково; стягнуто з Хлібодарського виробничого управління житлово-комунального господарства (67667, Одеська область, Біляївський район, селище міського типу Хлібодарське, вул. Маяцька дорога, буд. 22, код ЄДРПОУ 30342904 ) на користь Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” (65003, м. Одеса, вул. Одарія, 1, код ЄДРПОУ 03351208) основну заборгованість у розмірі 705 739 /сімсот п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять/ грн. 58 коп.; 3 % річних у сумі 13 463 /тринадцять тисяч чотириста шістдесят три/ грн. 39 коп.; пеню у сумі 150 000/сто п'ятдесят тисяч/грн. 00 коп.; інфляційні нарахування у розмірі 400 560/чотириста тисяч п'ятсот шістдесят/ грн.14 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 27 351/двадцять сім тисяч триста п'ятдесят одна/грн. 89 коп. В решті позову відмовлено.
Розстрочено виконання рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2015 року по справі № 916/2911/15 наступним чином:
- до 28.11.2015р. - 317 440, 78 грн.
- до 28.12.2015р. - 317 440, 78 грн.
- до 28.01.2016р. - 317 440, 78 грн.
- до 28.02.2016р.- 317 440, 77 грн.
27.11.2015р. на примусове виконання рішення господарського суду Одеської області від 09.11.2015р. був виданий відповідний наказ.
23.02.2016р. Публічне акціонерне товариство „Одесагаз” звернулось до господарського суду Одеської області зі скаргою (вх. № 2-938/16) на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області у справі №916/2911/15, в якій просить суд визнати бездіяльність вищевказаного відділу ДВС, яка полягає у не винесенні державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, постанови про арешт коштів боржника, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та у ненадісланні копії постанови про відкриття виконавчого провадження, а також зобов'язати відділ ДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області у справі № 916/2911/15 винести постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, постанову про арешт коштів боржника та зобов'язати вжити всі заходи для фактичного і повного виконання рішення суду у справі.
В обґрунтування поданої скарги позивач, посилаючись на неправомірність дій відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, зазначає, що ним 02.12.2015р., а згодом і повторно 18.12.2015р. на адресу суб'єкта оскарження були направлені заяви щодо примусового виконання вищевказаного рішення, однак вказує, що станом на день подання скарги на його адресу не надходило постанови про відкриття виконавчого провадження, про накладення арешту на кошти та майно боржника.
При цьому, ПАТ „Одесагаз” у поданій скарзі зазначає, що судове рішення не виконане, заборгованість до теперішнього часу не стягнута, арешт на майно та рахунки боржника не накладений.
Вказане, на думку скаржника, є порушенням норм чинного законодавства, зокрема, Закону України „Про виконавче провадження”, Закону України „Про державну виконавчу службу”.
Ухвалою суду від 25.02.2016р. вказану скаргу було прийнято до розгляду в засіданні суду 16.03.2016р.
Ухвалою суду від 16.03.2016р., з огляду на неподання відділом державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області матеріалів виконавчого провадження, розгляд карги було відкладено на 23.03.2016р.
Ухвалою суду від 23.03.2016р. у зв'язку із неподанням відділом державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області матеріалів виконавчого провадження, розгляд скарги було відкладено на 13.04.2016р.
Ухвалою суду від 13.04.2016р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представників сторін та суб'єкта оскарження, неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд скарги було відкладено на 25.04.2016р.
Ухвалою суду від 25.04.2016р. строк розгляду скарги за клопотанням представника позивача (скаржника) було продовжено на п'ятнадцять днів, а також у зв'язку із клопотанням відділу ДВС про відкладення розгляду та невиконанням вимог ухвали суду, розгляд скарги було відкладено на 10.05.2016р. У судове засідання 10.05.2016р. з'явився представник суб'єкта оскарження, який просив суд відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на вчинення ним дій з виконання судового рішення.
Представники сторін в засідання суду не з'явилися, про місце та час розгляду скарги повідомлялися належним чином шляхом направлення на їх адреси відповідної ухвали суду, при цьому, про розгляд скарги були цілком обізнані, що підтверджується наявними в матеріалах справи телефонограмами від 05.05.2016р. (т.2 а.с.95-96).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
При цьому, якщо обов'язок державного виконавця здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені, то бездіяльність державного виконавця може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.
За змістом п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту, зокрема, визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними та зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Крім того, за змістом ст.2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, завданням суду при здійсненні правосуддя, є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб. Таким чином, підставою для задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця є, в будь-якому випадку, факт порушення вказаною бездіяльністю прав та охоронюваних законом інтересів скаржника.
При цьому, у відповідності до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
В силу статті 11 Закону України "Про виконавче провадження”, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Оцінюючи доводи скаржника щодо бездіяльності органу ДВС, що проявилося у невинесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, у справі № 916/2911/15 суд вказує наступне.
Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
У відповідності до статті 6 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 статті 19 Закону України „Про виконавче провадження”, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
Як встановлено судом, 18.12.2015р. старшим державним виконавцем Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_1 на підставі поданої стягувачем заяви, що надійшла до виконавця 15.12.2015р. (т.2 а.с.98), було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Одеської області від 27.11.2015р. по справі № 916/2911/15 (т.2 а.с.11).
Таким чином, вказане цілком спростовує доводи скаржника щодо бездіяльності органу ДВС, яке проявилося у невинесенні вищевказаної постанови.
При цьому, суд не приймає до уваги твердження скаржника щодо того, що ненадіслання органом ДВС на його адресу постанови про відкриття виконавчого провадження свідчить про бездіяльність останнього, оскільки про наявність такої постанови позивач був цілком обізнаний в ході розгляду скарги.
Крім того, скаржником не надано жодних доказів на підтвердження неотримання ним вказаного документу.
Щодо твердження позивача (скаржника) щодо невинесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника, з цього приводу суд вказує, що суб'єктом оскарження вказана постанова була винесена 22.01.2016р. (т.2 а.с.12).
При цьому, зазначена постанова згідно ухвали господарського суду Одеської області від 23.03.2016р. (т.2 а.с.61-66) була визнана недійсною. Водночас, щодо доводів скаржника відносно невинесення суб'єктом оскарження постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, суд зазначає таке.
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження”, державний виконавець для здійснення своєчасного і повного примусового виконання рішення наділений широкими правами, зокрема, одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію.
Як слідує з матеріалів справи, на здійснений державним виконавцем запит від 28.12.2015р. від Державної інспекції сільського господарства в Одеській області надійшов лист (т.2 а.с.101), в якому остання повідомила про те, що за Хлібодарським виробничим управлінням житлово-комунального господарства зареєстровано наступне майно:
- екскаватор ЕО-2621 LЕХ 1988 року випуску;
- трактор колісний БЕЛАРУС 82.1-23/12-23/32 2013р. випуску;
- причіп 2 ПТС -4 2015 року випуску.
Частиною 1 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження”, зокрема, встановлено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами Національної поліції.
В подальшому, 16.03.2016р. старшим державним виконавцем, Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, з огляду на невиконання боржником вимог виконавчого документу, а також з урахуванням вищевказаної інформації було винесено постанову про розшук майна боржника (т.2 а.с.102).
Таким чином, державним виконавцем було здійснено активні дії щодо виконання судового рішення, що виявилися, зокрема, у прийнятті 16.03.2016 року на підставі отриманих відомостей, постанови про розшук майна боржника, яка в той же день супровідним листом за вих. № 9749/03 була направлена на адресу Інспекції державного технічного нагляду Одеської обласної адміністрації та Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області, а також на адреси сторін у справі (т.2 а.с.103).
Вказане спростовує доводи скаржника щодо невинесення відділом ДВС постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, оскільки таке майно знаходиться лише на стадії розшуку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що скаржником в порядку ст. 33 ГПК України не доведено факту бездіяльності відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, у зв'язку з чим вищевказана вимога скаржника задоволенню також не підлягає.
Крім того, вимоги Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” щодо зобов'язання відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області винести вищевказані постанови не підлягають задоволенню з огляду на те, що вони є похідними від первісних вимог про визнання бездіяльності органу ДВС, у задоволенні яких судом відмовлено.
Між тим, обов'язок вжиття заходів для фактичного і повного виконання рішення суду у справі безпосередньо передбачений вимогами чинного законодавства та не потребує його дублювання судовим рішенням.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства „Одесагаз” відмовити.
Суддя Ю.М. Щавинська