79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
05.05.2016р. Справа№ 914/3300/15
За позовною заявою: Публічного акціонерного товариства “Птахофабрика “Ражнівська”, с. Заболотці, Бродівський район, Львівська область
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОВІМІ”, с.Жорниська, Яворівський район, Львівська область
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю “КПК-АгроІнвест”, смт.Гніздичів, Жидачівський район, Львівська область
про: визнання договору іпотеки припиненим
Суддя Ділай У.І.
Секретар Климишин Ю.О.
За участю представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: ОСОБА_1 - представник (Довіреність №72 від 25.02.2016р.)
Від відповідача-2: не з'явився
Права і обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства “Птахофабрика “Ражнівська”, до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОВІМІ”, до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю “КПК-АгроІнвест”, про визнання договору іпотеки припиненим.
Ухвалою суду від 17.09.2015р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.09.2015р.
Ухвалами від 29.09.2015р. та від 05.11.2015р. розгляд справи відкладено, з підстав зазначених в ухвалах.
Ухвалою суду від 17.11.2015р. строк вирішення спору в порядку ст. 69 ГПК України продовжено та розгляд справи відкладено на 01.12.2015р.
Ухвалою суду від 01.12.2016р. провадження у справі № 914/3300/15 зупинено до перегляду Львівським апеляційним господарським судом рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/1659/15.
18.03.2016р. від позивача поступила заява (вх.№ 11480/16) в якій зазначено, що 26.01.2016р. Львівським апеляційним господарським судом винесено постанову у справі №914/1659/15.
Ухвалою від 01.04.2016р. поновлено провадження у справі та судове засідання призначено на 05.05.2016р.
В судовому засіданні 05.05.2016р. представник відповідача-1 подав письмові пояснення (вх. №19031/16), відповідно до яких заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що рішенням господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/1659/15 встановлено розмір основного зобов'язання ТОВ «КПК-АгроІнвест» на користь ТОВ «Провімі» становить 7 128 145,20 грн. Також зазначено, що позивачем не заперечувався розмір основного зобов'язання, а відповідно на час укладення Іпотечного договору йому було відомо про обсяг та розмір відповідальності. Дане твердження підтверджується листом Директора ПАТ «Птахофабрика «Ражнівська» ОСОБА_2, від 09.07.2015р., в якому він пропонує оплатити заборгованість в сумі 4 000 000,00 грн. та надав додаткову угоду від 18.12.2014р. до договору поставки №135 К від 22.01.2014р. (оригінал оглянуто в судовому засіданні).
Відповідач-2 в судове засідання 05.05.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча про дату, місце та час проведення судового засідання належно повідомлений.
Представник позивача в судове засідання 05.05.2016р. не з'явився, проте направив клопотання на електронну адресу суду про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю взяти участь.
Клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи судом відхиляється з наступних підстав:
- до клопотання не додано доказів поважності причин незабезпечення явки у судове засідання повноважного представника.
- неможливість прибуття у судове засідання одного певного представника жодним чином не впливає на необхідність виконання вимог суду в частині забезпечення участі в судовому засіданні представника, зокрема шляхом уповноваження будь-якої іншої особи;
- відкладення розгляду справи призведе до порушення як основного строку розгляду спору (ст. 69 ГПК), так і продовженого, клопотання про продовження якого вже подавалось 17.11.2015р. про, що винесена ухвала у справі.
В процесі розгляду матеріалів справи суд -
встановив:
18 грудня 2014 року позивачем та відповідачем-1 укладено іпотечний договір. За змістом даного договору позивач поручився нерухомим майном перед відповідачем-1 за виконання відповідачем-2 грошових зобов'язань в повному обсязі за договором поставки № 135 К від 22 січня 2014 року.
Договір поставки не має чітко визначену ціну договору в самому договорі, в пункті 3.5. редакції від 22.01.2014р. передбачено, що оплата за Товар Покупцем з відстрочкою платежу 39 днів, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 300 000, 00 грн.
Додатковою угодою від 05.05.2014р. вищенаведений пункт викладено в наступній редакції «оплата за Товар Покупцем з відстрочкою платежу 30 днів, при цьому загальна сума відтермінування платежів не повинна перевищувати 500 000, 00 грн.»
Після укладення іпотечного договору, додатковою угодою від 30.12.2014р. сторони - відповідач-1 та відповідач-2 внесли зміни до п. 3.4., виклавши його в наступній редакції: оплата за товар здійснюється покупцем з відстроченням платежу строком на 50 календарних днів з дати початку періоду та виставлення рахунку-фактури та/або видаткової накладеної постачальника. Платежі, здійснені покупцем, в першу чергу будуть зараховуватись як оплата за раніше отриманий та неоплачений товар.
Також відповідач-1 та відповідач-2 доповнили договір поставки підпунктом 3.4.1. наступного змісту: Сторони погодили та визначили, що загальна сума відтермінування платежів за усіма додатковими угодами не повинна перевищувати 10 000 000, 00 (десять мільйонів) грн., що на момент підписання становить еквівалент - 615 763,55 доларів США, а загальна кількість товару не повинна перевищувати 2000 т.
За твердженням позивача, спірним іпотечним договором не встановлені критерії збільшення основного зобов'язання. Отже, наслідком зміни основного зобов'язання укладенням додаткових угод, стало виникнення нового основного зобов'язання. При цьому, по первісному основному зобов'язанню борг становить 586 636,10 грн.
Як зазначив позивач, оскільки, до іпотечного договору не внесено зміни щодо забезпечення нового основного зобов'язання, іпотека припинилася з припиненням основного первісного зобов'язання згідно ч.5 ст. 3 Закону «Про іпотеку». Усі інші угоди, є новими зобов'язаннями не охопленими іпотекою. В іпотечному договорі від 18 грудня 2014 року порядок та інші необхідні умови вимоги за основним зобов'язанням, яке підлягає виконанню у грошовій формі, на майбутнє не було конкретизовано. Не конкретизований станом на 18 грудня 2014 року порядок, розмір та інші необхідні умови вимоги за основним зобов'язанням, яка підлягає виконанню у грошовій формі, на майбутнє і в самому договорі, що обумовлює основне зобов'язання.
На думку позивача, у спірних правовідносинах іпотечний договір охоплює лише дійсне зобов'язання (Договір поставки № 135 К), що виникло у боржника до укладення іпотеки. Усі інші зобов'язання не охоплюються іпотекою так, як розмір майбутніх вимог не визначено на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Як вважає позивач, за таких обставин у спірних правовідносинах не можна стверджувати про усунення невизначеності обсягів майбутньої відповідальності позивача як іпотекодавця. Як і не можна стверджувати про наявність критеріїв, які дозволяють встановити розмір вимоги за основним зобов'язанням, що підлягає виконанню у грошовій формі, на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання. А відтак, зміни обсягів основного зобов'язання, що були вчинені між ТзОВ «ПРОВІМІ» та ТзОВ «КПК-АГРОІНВЕСТ» шляхом укладення після 18 грудня 2014 року додаткової угоди до договору поставки № 135 К від 22 січня 2014 року за умов невнесення відповідних змін до іпотечного договору № 1479 від 18 грудня 2014 року не дають підстав вважати забезпеченим іпотекою змінений (збільшений) обсяг основного зобов'язання. Та, відповідно не дають підстав вважати забезпеченим іпотекою відповідної вимоги, що виникла чи може виникнути у майбутньому за таким зміненим (збільшеним) обсягом основного зобов'язання.
Також позивач зазначив, що зміна основного зобов'язання або процентів за ним у розумінні Закону №898-ІУ має наслідком виникнення нового основного зобов'язання, якщо в договорі, яким визначається це зобов'язання, не встановлені критерії такого збільшення. При цьому, навіть окреме застереження в іпотечному договорі щодо згоди на майбутні зміни обсягів зобов'язання, за відсутності зазначених вище критеріїв, не усуває невизначеності обсягів майбутньої відповідальності іпотекодавця та не є вимогою, яка може виникнути в майбутньому, виконання якої забезпечується іпотекою, оскільки порядок та інші необхідні умови такої вимоги на майбутнє повинні бути конкретизовані на момент укладення договору іпотеки.
Отже, наслідком зміни основного зобов'язання укладенням додаткових угод, стало виникнення нового основного зобов'язання. При цьому, по первісному основному зобов'язанню борг становить 586 636.10 грн.
Оскільки, до іпотечного договору не внесено зміни щодо забезпечення нового основного зобов'язання, іпотека припинилася з припиненням основного первісного зобов'язання згідно ч.5 ст. 3 Закону №898-ІУ. Усі інші угоди, є новими зобов'язаннями не охопленими іпотекою.
За вказаних підстав, позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогами: визнати іпотеку такою, що припинена за іпотечним договором від 18 грудня 2014 року, посвідченим Приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстраційним № 1478 укладений між позивачем та відповідачем-1; зняти заборону відчуження нерухомого майна Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Ражнівська» накладену Приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за №1480 в зв'язку з укладанням іпотечного договору №1478 від 18.12.2014р. та вилучити вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідач-1 заперечив проти позовних вимог, зазначивши наступне.
Згідно п. 3.2. договору поставки №135К від 22.01.2014р., загальна вартість товару за договором визначається як загальна вартість усіх поставок погоджених сторонами. Станом на 28.09.2015р. загальна вартість поставленого та неоплаченого товару становить 7 824 775,30 грн.
Сторонами було чітко визначено розмір майбутніх вимог, шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Предметом спору у даній справі є розмір основного зобов'язання за відповідним договором поставки, забезпеченого іпотекою.
Як зазначив, відповідач-1, так як станом на дату укладання договору іпотеки були конкретизовані порядок та інші необхідні умови та встановлено порядок визначення ціни договору та граничну суму договору, а сторонами в майбутньому не змінювався розмір основного зобов'язання, відповідно не було потреби вносити будь-які зміни в договір іпотеки.
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/1659/15 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «КПК-АгроІнвест» на користь ТзОВ «Провімі» 12 279 900,87грн. заборгованості, з якої: основний борг - 7 824 775,30 грн.; пеня - 2 216 847,86 грн.; З % річних - 118 937,67 грн., інфляційні втрати - 2 119 340,04 грн., а також судового збору-73 068,97 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2016р. рішення господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/1659/15 залишено без змін.
Додатково відповідач-1 звернув увагу суду, що позивачем не заперечувався розмір основного зобов'язання, а відповідно на час укладення Іпотечного договору йому було відомо про обсяг та розмір відповідальності. Дане твердження підтверджується листом Директора ПАТ «Птахофабрика «Ражнівська» ОСОБА_2, від 09.07.2015р., в якому він пропонує оплатити заборгованість в сумі 4 000 000,00 грн.
Також відповідач-1 зазначив, що представник ТОВ «КПК-АгроІнвест» ОСОБА_4 виступав в якості представника ПАТ «Птахофабрика «Ражнівська» у справі № 1479/439/1756/15-ц за позовом ПАТ «Птахофабрика «Ражнівська» до ТзОВ «Провімі» та відповідно діяв в її інтересах.
За вказаних обставин, відповідач-1 вважає посилання позивача про припинення основного зобов'язання боржником безпідставними.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодекс) України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та Інтересу.
За приписами ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, Інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих па запобігання правопорушенням.
Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просив визнати іпотеку такою, що припинена за іпотечним договором від 18 грудня 2014 року, зняти заборону відчуження нерухомого майна Публічного акціонерного товариства «Птахофабрика «Ражнівська» накладену Приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу ОСОБА_3 за №1480 та вилучити вказаний запис з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України..
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Позивач вважає, що оскільки, до іпотечного договору не внесено зміни щодо забезпечення нового основного зобов'язання, іпотека припинилася з припиненням основного первісного зобов'язання згідно ч.5 ст. 3 Закону №898-ІУ. Усі інші угоди, є новими зобов'язаннями не охопленими іпотекою.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Підстави припинення іпотеки визначено статтею 17 Закону України «Про іпотеку». Зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зазначено в частині 1 статті 598 ЦК України. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
За загальними положеннями ГПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.
Факт наявності заборгованості відповідача-2 підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 06.10.2015р. у справі №914/1659/15, яке залишено без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2016р.
В силу положень ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також слід зазначити, що до матеріалів справи долучено додаткову угоду від 18.12.2014р. до договору поставки №135 К від 22.01.2014р., відповідно до якої п. 3.4.1. передбачено, що сторони погодили та визначили, що загальна сума відтермінування платежів за усіма додатковими угодами не повинна перевищувати 10 000 000, 00 (десять мільйонів) грн., що станом на дату підписання додаткової угоди становить 604 960,68 доларів США. Загальна кількість товару не повинна перевищувати 2000 т.
Вказана додаткова угода не визнана недійсною у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як встановлено судом, за змістом спірного договору іпотеки позивач поручився нерухомим майном перед відповідачем-1 за виконання відповідачем-2 грошових зобов'язань в повному обсязі за договором поставки № 135 К від 22 січня 2014 року. Договір поставки не має чітко визначену ціну договору в самому договорі.
Згідно п. 3.2. договору поставки №135К від 22.01.2014р., загальна вартість товару за договором визначається як загальна вартість усіх поставок погоджених сторонами.
Загальна вартість поставленого відповідачем-1 та неоплаченого відповідачем-2 товару становить 7 824 775,30 грн.
Враховуючи, що забезпечені іпотекою зобов'язання за договором поставки є не виконаними, а вказані вище вимоги позивача про припинення іпотеки у зв'язку із невнесенням змін щодо забезпечення нового основного зобов'язання є безпідставними, відтак, суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 ГПК України).
Судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст.ст. 28, 33, 34, 44, 48, 49, 82-84 ГПК України суд, -
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 10.05.2016р.
Суддя Ділай У.І.