79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
25.04.2016р. Справа№ 914/4239/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Верховініна Василя Акімовича, м.Київ
до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 , м.Львів
до відповідача-2 Військової частини НОМЕР_2 , м.Львів
за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України, м.Київ
про стягнення 99 990,90 грн.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача-1 не з'явився;
від відповідача-2 Угніч І.В. - представник (довіреність№899 від 04.03.2016р.);
від третьої особи Шведа О.Б. - представник (довіреність №220/183/д від 08.02.2016р.).
Права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позов заявлено Фізичною особою-підприємцем Верховініном Василем Акімовичем до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 99 990,90 грн.
Ухвалою суду від 09.02.2016р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство оборони України.
Ухвалою суду від 23.02.2016р. було залучено до участі у справі відповідача-2 Військову частину НОМЕР_2 .
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду.
В судове засідання з'явився представник відповідача-2 та представник третьої особи.
Представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Також представник відповідача-2 підтримав раніше подане клопотання (вх.№2182/16 від 19.04.2016р.) про зупинення провадження у справі.
У вказаному клопотанні Військова частина НОМЕР_2 просить зупинити провадження у даній справі до закінчення досудового розслідування у кримінальному провадженні №4201614041000092 військовою прокуратурою Львівського гарнізону Військової прокуратури Західного регіону України, що внесено до Єдиного державного реєстру
досудових розслідувань та проводиться за фактом намагання незаконного заволодіння коштами військової частини - польова пошта НОМЕР_2 внаслідок підроблення в офіційних документах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України.
Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Частиною 2 ст.79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.
Розглянувши клопотання відповідача-2 про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті. Враховуючи наведене у клопотанні про зупинення провадження у справі слід відмовити.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників відповідача-2 та третьої особи, суд -
встановив
12.12.2012р. між Військовою частиною НОМЕР_1 , що в подальшому була перейменована на Військову частину НОМЕР_2 (надалі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Жмаком Сергієм Михайловичем (надалі - постачальник) укладено договір №51 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність замовника вироблене в Україні речове майно (надалі - товар), а замовник зобов'язаний забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами, що наведені у п.1.1. договору.
Відповідно до п.4.2. договору поставки сума даного договору складає 99 990,90 грн.
Пунктом 4.4. договору поставки передбачено, що розрахунок за товар здійснюється з відтермінуванням платежу на 10 календарних днів з дня фактичного отримання замовником та належним чином оформлених документів постачальника: видаткової накладної, рахунку-фактури.
Згідно із п.8.1. договору поставки сторони зобов'язуються не передавати окремо прав та обов'язків, як і всього договору в цілому третім особам без досягнення попередньої згоди на це іншої сторони.
Відповідно до п.8.2. договору поставки вищезгадана попередня згода на уступку договору повинна бути оформлена у письмовому вигляду.
Крім того, в матеріалах справи міститься оригінал договору про відступлення права вимоги №26 від 19.03.2013р. (надалі - договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого Фізична особа-підприємець Жмак Сергій Михайлович (надалі - первісний кредитор) передає, а Фізична особа-підприємець Верховінін Василь Акімович (надалі - новий кредитор) приймає всі права вимоги на умовах, які існують на момент укладення цього договору, за договором поставки №51 від 12.12.2012р., укладеним між первісним кредитором та Військовою частиною НОМЕР_1 , що в подальшому була перейменована на Військову частину НОМЕР_2 (надалі - боржник).
Пунктом 1.2. договору відступлення права вимоги передбачено, що на момент укладення цього договору відступлення права вимоги, заборгованість боржника перед первісним кредитором складає 99 990,90 грн.
Згідно із п.3.1. договору підписання цього договору боржником розцінюється сторонами як згода боржника на відступлення права вимоги за договором поставки №51 від 12.12.2012р. та виконання вимоги щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги за основним договором.
Позивач стверджує, що відповідачу відповідно до умов договору поставки було поставлено товар на суму 99 990,90 грн., однак відповідачем умов договору поставки щодо оплати поставленого йому товару не було виконано.
Таким чином, враховуючи невиконання відповідачем умов договору поставки, беручи до уваги те, що між сторонами було укладено договір про відступлення права вимоги, позивач звернувся до господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 99 990,90 грн.
Військова частина НОМЕР_2 проти позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників відповідача та третьої особи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи, 12.12.2012р. між Військовою частиною НОМЕР_1 , що в подальшому була перейменована на Військову частину НОМЕР_2 (надалі - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Жмаком Сергієм Михайловичем (надалі - постачальник) укладено договір №51 (надалі - договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити та передати у власність замовника вироблене в Україні речове майно (надалі - товар), а замовник зобов'язаний забезпечити оплату та вчасне приймання товару на умовах даного договору у кількості, у строк і за цінами, що наведені у п.1.1. договору.
Факт виконання постачальником зобов'язань по договору поставки підтверджується видатковою накладною 2/93 від 14.12.2012р. на суму 99 990,90 грн. Докази сплати вказаної суми в матеріалах справи відсутні.
Крім того, в матеріалах справи міститься оригінал договору про відступлення права вимоги №26 від 19.03.2013р. (надалі - договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого Фізична особа-підприємець Жмак Сергій Михайлович передає, а позивач приймає всі права вимоги на умовах, які існують на момент укладення цього договору, за договором поставки №51 від 12.12.2012р., укладеним між Фізичною особою-підприємцем Жмаком Сергієм Михайловичем та Військовою частиною НОМЕР_1 . Також, позивачем долучено докази відправлення вищенаведеного договору на адресу відповідача. Проте, з доказу відправлення неможливо встановити, що саме відправлялось відповідачеві.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із п.8.1. договору поставки сторони зобов'язуються не передавати окремо прав та обов'язків, як і всього договору в цілому третім особам без досягнення попередньої згоди на це іншої сторони. Відповідно до п.8.2. договору поставки вищезгадана попередня згода на уступку договору повинна бути оформлена у письмовому вигляду.
Відповідно до п.3.1. договору відступлення права вимоги, підписання цього договору боржником розцінюється сторонами як згода боржника на відступлення права вимоги за договором поставки №51 від 12.12.2012р. та виконання вимоги щодо повідомлення боржника про відступлення права вимоги за основним договором.
Як вбачається із оригіналу договору про відступлення права вимоги №26 від 19.03.2013р. (а.с.15-17), який долучено позивачем до позовної заяви, він підписаний та скріплений печатками Фізичної особи-підприємця Жмака Сергія Михайловича та Фізичної особи-підприємця Верховініна Василя Акімовича. Зі сторони Військової частини НОМЕР_1 вказаний оригінал договору не погоджений, оскільки в ньому відсутні підпис уповноваженої особи та печатка юридичної особи.
Однак, у ході розгляду справи заявою про виконання вимог ухвали суду від 05.04.2016р. (вх. № 14808/16) позивачем долучено копію договору про відступлення права вимоги №26 від 19.03.2013р. на якому знаходиться копія печатки Військової частини НОМЕР_1 та підпису ОСОБА_1 . У розділі 7 договору «реквізити та підписи сторін» не зазначено посадове становище вказаної особи. У преамбулі договору не зазначено особи, яка діє від імені Військової частини НОМЕР_1 (а.с. 102-104).
Відповідно до п.2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.11.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала. Для перевірки достовірності поданих суду документів може бути призначено судову експертизу. Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.
Після встановлення вищевказаної обставини, судом витребовувався оригінал договору про відступлення права вимоги №26 від 19.03.2013р., з метою встановлення відповідності копії з оригіналом, проте позивачем зазначеної вимоги ухвали суду виконано не було. Разом з тим, відповідачем заперечувався факт підписання вказаного договору про відступлення права вимоги зі сторони військової частини, і останній просив направити матеріали справи до правоохоронних органів та зупинити провадження у справі.
Тим не менше, оцінюючи вищенаведені договори, обидва з яких подані позивачем, з позиції переваги одного над іншим як доказу, беручи до уваги те, що копія договору про відступлення права вимоги викликає сумніви, і позивач не підтвердив вказану копію договору оригіналом, суд дійшов висновку, що для вирішення даного спору слід брати до уваги саме оригінал договору про відступлення права вимоги №26 від 19.03.2013р. поданий разом з позовною заявою.
Дослідивши вищезазначений оригінал договору про відступлення права вимоги, суд дійшов висновку, що згоди на відступлення права вимоги, зважаючи на п.п.8.1., 8.2. договору поставки № 51 від 12.12.2012р. та п.3.1. договору про відступлення права вимоги №26 від 19.03.2013р., боржником надано не було.
Таким чином, в силу положень ст.516 ЦК України, враховуючи умови п.8.1. договору поставки та п.3.1. договору про відступлення права вимоги, суд дійшов висновку, що до позивача не перейшло право вимоги від Фізичної особи-підприємця Жмака Сергія Михайловича, яке передбачено договором відступлення права вимоги №26 від 19.03.2013р.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки у задоволенні позову слід відмовити, керуючись нормами ст.49 ГПК України, суд дійшов висновку судові витрати по сплаті судового збору покласти позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 04.05.2016р.
Суддя Петрашко М.М.