"13" квітня 2016 р. м. Київ К/800/27455/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
за участю: секретаря Шевчук П.О.,
представників позивача Лисенка Ю.М., Лісовського А.В.,
представника відповідача Барабаш О.П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 по справі №2а/2370/6356/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.06.2011 №0000402301 та №0000412301.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Катеринопільська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби 16.05.2013 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.07.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог Катеринопільська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області Державної податкової служби посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статей 11, 69, 70, 71, 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Катеринопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у січні 2011 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит у декларації з податку на додану вартість січень 2011 року на суму 7603978,00грн. та за лютий 2011 року на суму 251547,00грн., та відповідно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року на 251547,00грн., а також завищено заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку в декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року на 7603978,00грн.
За результатами перевірки Катеринопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби складено акт від 20.06.2011 №124/23-017/32580463 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.06.2011 №0000412301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість всього на суму 5580897,00грн., та від 29.06.2011 №0000402301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 7603978,00грн.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Самара Агро Плюс», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, Товариством з обмеженою відповідальністю «Магнолія-Л», Приватним підприємством «Інтер-Торгснаб», Товариством з обмеженою відповідальністю «Юні Трейд Компані», Товариством з обмеженою відповідальністю «Шер К», Товариством з обмеженою відповідальністю «КПВ «Граніт», Приватним підприємством «Ріст» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротрейд» з огляду на відсутність у контрагентів позивача виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, здійснення ними господарських операцій без мети настання реальних наслідків.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано докази відсутності реального здійснення господарських операцій.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що операції мали реальний характер, оскільки товариством надано суду первинні документи, які підтверджують придбання товарів.
Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законним і обґрунтованим судове рішення суду апеляційної інстанції.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, з метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи. При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Натомість, суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 не вказав, які саме докази та яким чином спростовують висновки суду першої інстанції, не перевірив доводи відповідача щодо обставин, які виключають можливість здійснення спірних операцій.
Таким чином, судом апеляційної інстанції обставини справи встановлено неповно, вимоги процесуального законодавства щодо безпосереднього, всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів виконано не було, що і потягло за собою прийняття судового рішення, яке не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Оскільки, відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 по справі №2а/2370/6356/2011 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв