06 квітня 2016 року м. Київ К/800/26268/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
за участю: секретаря Шевчук П.О.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Гаспаряна С.С.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі №2-а-8233/09/1670 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013, позовні вимоги суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від серпня 2008 року (без дати) №0003601702/0/3898.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби 08.05.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 11.06.2013 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 «Про прибутковий податок з громадян», пункту 1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією проведено виїзну позапланову перевірку суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 31.03.2008.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 812173,95грн.
За результатами перевірки Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією складено акт від 08.08.2008 №2049/17-305/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від серпня 2008 року (дату у рішенні не вказано) №0003601702/0/3898і, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі в сумі 812173,95грн.
Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про не включення позивачем до складу валового доходу виручки, отриманої від експедиторів за реалізовану молочну продукцію. При цьому, податковий орган виходив з того, що згідно з рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука від 03.07.2008 під час проведення огляду офісного приміщення позивача працівниками відділу податкової міліції були вилучені оригінали звітів експедиторів, маршрутні листи та інші документи, які свідчать про проведення позивачем господарських операцій не відображених у податковій звітності.
Відповідно до положень пункту 19.1 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» платники податку зобов'язані, зокрема, подавати декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього Закону таке подання є обов'язковим; на вимогу податкового органу та у межах його компетенції, визначеної законодавством, пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкового кредиту, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у декларації з цього податку; своєчасно сплачувати узгоджені суми податкових зобов'язань, а також суми штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих податковим органом, та пеню, за винятком сум, що оскаржуються в адміністративному або судовому порядку.
Згідно частини другої статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в акті перевірки висновок про заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на суму 812173,95грн. викладено без висвітлення конкретних обставин господарських операцій та без посилання на будь-які первинні документи.
Враховуючи, що висновки перевіряючих про заниження податку з доходів фізичних осіб ґрунтуються лише на переліку звітів експедиторів із зазначенням лише загальної назви (без дати, номеру та інших необхідних реквізитів), які не зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача, судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не прийнято такі висновки в якості належного доказу факту порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Крім того, відповідачем не надано суду документи, які вказані в акті перевірки під назвою «маршрутні листи, інші документи» як такі, що містять інформацію на підтвердження дійсного проведення позивачем господарських операцій та отримання коштів (доходу).
До того ж, відповідачем не була встановлена наявність товарно-транспортних накладних чи інших документів первинного бухгалтерського обліку, ведення яких є обов'язковим при здійсненні транспортування товару продавцем до покупця відповідно Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» на посвідчення самого факту транспортування товару конкретному адресату та певної кількості (вартості).
Будь-яких підтверджень отримання контрагентами позивача товарів у період та сумі, зазначених у вилучених звітах експедиторів, відповідачем не надано та під час судового розгляду справи судами не встановлено.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте податковим органом не надано доказів на підтвердження висновків акту перевірки.
Враховуючи викладене, за встановлених обставин, що правові відносини експедиторів з позивачем не доведено, товарно-транспортні документи, які підтверджують надання експедиторських послуг, перевіркою не досліджувалися, суб'єкти господарювання, яким надавалися такі послуги і які здійснювали оплату послуг та їх договірні відносини з позивачем не встановлювалися, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог є правильним.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі №2-а-8233/09/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв