10 травня 2016 року Справа № 876/940/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.
за участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТРАНС» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
25.06.2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТРАНС» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 10.06.2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 50473,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 33 649 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 16824,50 грн.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 10.06.2014 року № НОМЕР_1 в частині застосування штрафних санкцій - 8412,25 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що всі подані позивачем уточнюючі розрахунки до податкових декларацій містять методологічні неточності в заповненні. Допущені помилки у податковій звітності позивача з податку на додану вартість за вересень 2012 року, за жовтень 2012 року частково усунуті даними уточнюючими розрахунками, проте зайво відображена сума від'ємного значення з податку на додану вартість за період вересень 2012 року в розмірі 33649 грн. ТзОВ «ОСОБА_1 ТРАНС» залишилась невиправленою. Допущена ТзОВ «ОСОБА_1 ТРАНС» методологічна помилка призвела до виникнення нереальної переплати в сумі 33649 грн.
Таким чином, безпідставними є позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 33649 грн.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначає, що підставою для донарахування суми штрафної санкції у розмірі 50% згідно податкового повідомлення рішення від 10.06.2014 року № НОМЕР_1 було повторне визначення позивачу протягом 1095 днів податкового зобов'язання з урахуванням податкового повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № НОМЕР_2.
Оскільки, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано вищевказане податкове повідомлення-рішення, то повторності визначення позивачу протягом 1095 днів податкового зобов'язання не було, відповідно, застосування податковим органом штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 10.06.2014 року № НОМЕР_1 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 8412,25 грн. підлягає скасуванню.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, ТзОВ «ОСОБА_1 ТРАНС» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що висновок суду про наявну у позивача заборгованість грошового зобов'язання з ПДВ у сумі 33649 грн. за жовтень 2012 року суперечить фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, зокрема, п. 3.2 розділу 3 акта перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 10.06.2014 року № НОМЕР_1, в якому зазначено, що сума від'ємного значення ПДВ 33649 грн. позивачем врахована самостійно за підсумками уточнюючих розрахунків з ПДВ за період вересень-жовтень 2012 року.
Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що всі уточнюючі розрахунки позивача містять методологічні неточності в заповнені, а допущені помилки в податковій звітності усунені частково є необґрунтованим та суперечить ч.3 ст.159 КАС України, п.3 ч.1 ст.164 КАС України, абз.3 п.4 та п.9 постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 року № 7. Такий висновок суду не відповідає наявним у справі доказам, та спростовується матеріалами справи, а саме: копією акта перевірка ДПІ у Галицькому районі м. Львова 22.05.2014 року №414/13-04-22-01-12/37964548, копіями податкових декларацій за вересень та жовтень 2012 р. та копіями уточнюючих розрахунків з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.11.2012 р., від 09.01.2013 р., від 29.01.2013 р., від 23.03.2013 р., від 08.05.2013 р. та від 16.05.2013 р.
Крім того стверджує, що в порушення вимог п.3 ч.1 ст.163 КАС України та приписів п.9 постанови Пленуму ВАСУ від 20.05.2013 року № 7 суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного рішення не надав оцінки факту самостійного виправлення позивачем та повного усунення арифметичних (методологічних) помилок у податковій звітності та не зазначив мотиви неврахування наданих позивачем доказів в підтвердження цього (копій податкових декларацій за вересень та жовтень 2012р. та копій уточнюючих розрахунків з ПДВ у зв'язку з виправленням, самостійно виявлених помилок від 19.11.2012 р., 09.01.2013 р., 29.01.2013 р., 23.03.2013 р., 08.05.2013 р., 16.05.2013 р.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова у період з 31.03.2014 року по 15.05.2014 року проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «ОСОБА_1 ТРАНС» (код за СДРПОУ 37964548) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 17.11.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 414/13-04-22-01-12/37964548 від 22.05.2014 року.
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем п.192.1 ст.192.1, п.200.1, п.200.2, п.200.3 ст.200, п.201.1 п.201.2, п.201.7 п.201.14 ст.201 розділу 5 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із внесеними змінами і доповненнями), у зв'язку з чим ТзОВ «ОСОБА_1 ТРАНС» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 50473,50 грн., в тому числі за основним платежем - 33 649,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 168245,50 грн.
Висновки податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на тому, що згідно поданого уточнюючого розрахунку неправомірно зменшено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті - 82760,00 грн., оскільки по основній декларації за вересень 2012 року дана сума становила 49111,00 грн. Уся сума від'ємного значення визначена перевіркою (рядок 19), 33649,00 грн. врахована платником самостійно за підсумками уточнюючих розрахунків.
За результатами перевірки та на підставі складеного акту, відповідачем винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення №0002092201 від 10.06.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 50473,50 грн., у тому числі за основним платежем - 33649 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 16824,50 грн.
Відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Так, в силу положень п.п.16.1.3, п.16.1, ст.16 ПК України платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Своєчасне подання податкової декларації встановленої форми є одним із основних обов'язків платників податків, їх представників та податкових агентів.
Пунктом 48.1 ст.48 ПК України визначено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст.46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.
Згідно з п.46.1 ст.46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до п.49.2 ст.49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу, подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Пунктом 50.1 ст.50 ПК України встановлено, що у разі, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою, чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Тобто, пріоритетним для органів податкової служби при нарахуванні/або сплаті податкового зобов'язання є саме податкова декларація та подані до неї уточнюючі розрахунки, а не картки особового рахунку платника податків.
Згідно до п.200.1 ст.200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За даними поданої декларації з ПДВ за вересень 2012 року і всіх уточнюючих розрахунків з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок ( від 19.11.2012 року, 09.01.2013 року, 29.01.2013 року, 23.03.2013 року, 08.05.2013 року, 16.05.2013 року), що не заперечується відповідачем, позивачем задекларовано податкових зобов'язань - 2 513 041,00 грн., податкового кредиту - 2548902,00 грн. Сума, яка підлягає сплаті до бюджету за вересень 2012 року складає: - 2 513 041,00 грн. - 2548902,00 грн = - 35861,00 грн., що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, тобто жовтня 2012 року.
За наслідками поданої податкової декларації з ПДВ за вересень 2012 року позивачем сплачено до бюджету 49000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.
За даними поданої декларації з ПДВ за жовтень 2012 року і всіх уточнюючих розрахунків з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок позивачем було задекларовано податкових зобов'язань - 2 606 687,00 грн.,податкового кредиту - 2 443585,00 грн. Сума, яка підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2012 року складає: 2 606 687,00 грн. - 2 443585,00 грн. =163102,00 грн.
Враховуючи від'ємне значення вересня 2012 року (-35861,00 грн) сума ПДВ, яка повинна була бути сплачена за жовтень 2012 року становить: 163102+(- 35861,00 грн) =127241,00 грн.
За наслідками поданої позивачем податкової декларації з ПДВ за жовтень 2012 року сплачено до бюджету ПДВ 73000,00 грн., а за даними уточнюючого розрахунку від 9.01.2013 року - 2009,36 грн. ( в т.ч. штрафні санкції в розмірі 3% нараховані платником податків самостійно у зв'язку з виправленими помилками, що підтверджується банківськими виписками, із врахуванням попередньо оплачених коштів в розмірі 49000,00 грн. у жовтні 2012 року за наслідками поданої декларації з ПДВ за вересень 2012 року та авансової оплати за даними картки особового рахунку позивача.
Тобто, позивачем у повному обсязі сплачено суму податку до бюджету, задекларовану згідно поданих ним податкових декларацій і уточнюючих розрахунків.
Крім того, як видно з акта перевірки, зокрема розділу 3.2.2 «Податковий кредит», під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що уся сума від'ємного значення, визначена перевіркою (рядок 19) 33649,00 грн., врахована платником податків - ТзОВ «ОСОБА_1 ТРАНС» самостійно за підсумками уточнюючих розрахунків.
Податковим кодексом України не передбачено визначення арифметичної або методологічної помилки та відповідальності за дані помилки.
З врахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з помилковим застосуванням норм матеріального права, в зв'язку з чим його слід скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.
Згідно ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ч.3 ст.160,ст.ст.195, 196, 198, ч. 4 ст.202, ст.ст.205, 207, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТРАНС» задовольнити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2016 року у справі №813/4508/14 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_1 ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 10.06.2014 року № НОМЕР_1.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.Б. Хобор
ОСОБА_2
Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.05.2016 року.