Справа: № 711/498/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Скляренко В.М. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.
Іменем України
11 травня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Борисюк Л.П.,
Петрика І.Й.,
за участю секретаря Шевчук К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси на постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси про визнання рішення незаконним,
ОСОБА_3 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси про визнання рішення № 3 від 24.10.2014 року незаконним та зобов'язання відповідача відновити справу №25.
В обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав правові норми та вимоги «Правил обліку та зберігання у відділеннях виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право працівника на страхову виплату», а направив йому рішення № 3 від 24.10.2014 року, яке прийняте не уповноваженою комісією і яке не затверджене начальником відділу Момотом Р.В. Вказане рішення вважає незаконним і таким що порушує його права, оскільки на його підставі знищено справу № 25.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси позов в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити справу №25 залишено без розгляду на підставі п.5 ч. 1 ст. 155 КАС України.
Постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано рішення № 3 від 24.10.2014 року незаконним.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, а також вважаючи, що таке прийнятим з неповно з'ясованими обставинами, що мають значення для правильного вирішення даної справи, апелянт просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що оскаржуване позивачем рішення №3 від 24 жовтня 2014 року не тягне за собою правових наслідків, не вирішує питання про призначення чи відмову у призначенні позивачу страхових виплат по заяві від 07.04.2014, а комісія, що його прийняла, не є суб'єктом владних повноважень, а лише досліджувала, вивчала та аналізувала документи, які надійшли до відділення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.11.2001 позивач ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою, зареєстровану у відділі 13.11.2001 під № 25, про призначення йому страхових виплат, яка на той час не була розглянута через знаходження в суді позову ОСОБА_3 про призначення страхових виплат, про що ОСОБА_3 26.12.2001 надано письмову відповідь.
24.10.2014 комісією прийнято рішення № 3 «Щодо формування, обліку та зберігання особової справи ОСОБА_3, який отримав травму 06.05.1987р.», яким комісія рекомендувала заяву ОСОБА_3 від 12.11.2001, зареєстровану у відділі 13.11.2001 під № 25 з доданими до неї документами, які знаходяться у твердій обкладинці перекласти в установленому порядку до особової справи ОСОБА_3, що сформована у відповідності до вимог Правил,що в подальшому і було зроблено
Відділенням була сформована нова особова справа ОСОБА_3 під № 12052 та прийняте рішення, яке оформлено постановою від 24.10.2014 року про відмову у страхових виплатах та наданні соціальних послуг ОСОБА_3
Вважаючи рішення комісії № 3 від 24.10.2014 «Щодо формування, обліку та зберігання особової справи ОСОБА_3, який отримав травму 06.05.1987р.», незаконним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що комісія фактично розглядала справу № 25 сформовану по заяві ОСОБА_3 від 13.11.2001 року, а тому підстав для прийняття нею рішення про рекомендацію перекладати документи з даної справи в іншу справу, замість того щодо прийняти рішення по заяві ОСОБА_3 від 13.11.2001 року, що містилася і цій справі, в неї не було.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, з огляду на таке.
Даючи правову оцінку обставинам справи в частині щодо підстав та наявності повноважень у відповідача на прийняття оскаржуваного рішення № 3 від 24.10.2014 року, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду виходить з такого.
Спірні відносини, що склались між сторонами. регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон) (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Згідно ст.18 Закону, виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Порядок розгляду справ про страхові виплати регулюється р.VI Закону, відповідно до ст.36 якого Фонд соціального страхування від нещасних випадків розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Фонд соціального страхування від нещасних випадків може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Отже, Фонд соціального страхування від нещасних випадків за наслідками розгляду справи про страхові виплати приймає відповідне рішення, яке оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки, або при наявності передбачених ст.37 вказаного Закону підстав у постанові Фонду зазначаються обґрунтування відмови у виплатах.
Підпунктами 4, 9 пункту 8 Положення про відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси, затвердженого наказом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Черкаській області від 15 квітня 2011 року №39 (далі по тексту Положення), визначено повноваження начальника відділення.
Зокрема, начальник відділення видає у межах своєї компетенції накази, постанови та розпорядження, організовує та контролює їх виконання; створює при відділенні спеціальну комісію, яка за бажанням страхувальника чи застрахованого розглядає спори щодо суми страхових внесків, розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та інших питань. До складу комісії на паритетних громадських засадах входять представники місцевих органів виконавчої влади, застрахованих осіб і страхувальників.
Таким чином, до повноважень начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси належить створення при відділенні спеціальної комісії, яка розглядає відповідні спори за бажанням страхувальника чи застрахованого. Повноважень начальника щодо створення інших комісій, ніж визначено у підпункті 9 пункту 8 Положенням, не передбачено.
З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси від 28 серпня 2013 року №121 створено комісію по розгляду та вивченню актів розслідування нещасних випадків, що сталися до 01 квітня 2001 року та розслідувались без участі представників Фонду.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, положення або інший нормативний акт, яким би визначалась компетенція та встановлювались межі повноважень створеної на підставі наказу від 28 серпня 2013 року №121 комісії по розгляду та вивченню актів розслідування нещасних випадків, що сталися до 01 квітня 2001 року та розслідувались без участі представників Фонду, відсутні.
Рішенням №3 від 23 жовтня 2014 року комісії щодо формування, обліку та зберігання особової справи ОСОБА_3, який отримав травму 06.05.1987 рекомендовано заяву ОСОБА_3 від 12.11.2001 року, зареєстровану у відділі 13.11.2001 року під № 25 з доданими до неї документами, які знаходяться у твердій обкладинці перекласти в установленому порядку до особової справи ОСОБА_3, що сформована у відповідності до вимог Правил,
Проте, наказом начальника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси від 28 серпня 2013 року №121, на який посилається відповідач, створено комісію по розгляду та вивченню актів розслідування нещасних випадків, що сталися до 01 квітня 2001 року та розслідувались без участі представників Фонду, в той час, як жодним нормативним актом не передбачено створення комісії щодо формування, обліку та зберігання особової справи ОСОБА_3, який отримав травму 06.05.1987.
Разом з тим, відповідно до підпункту 9 пункту 8 Положення, спеціальна комісія, що створюється при відділенні начальником, розглядає відповідні спори за бажанням страхувальника чи застрахованого.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності бажання страхувальника чи застрахованого стосовно розгляду комісією спору щодо суми страхових внесків, розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та інших питань. Не надано таких доказів і представником апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.
Судом апеляційної інстанції звернуто увагу і на те, що доказів урахування права позивача на участь у процесі прийняття оскаржуваного рішення шляхом повідомлення ОСОБА_3 про засідання комісії та винесені на таке засідання питання, відповідачем надано не було, і матеріали справи таких доказів також не містить.
Враховуючи відсутність належного документу, що встановлював би межі повноважень комісії, якою прийнято оскаржуване рішення, та визначалась би мета відповідних повноважень, колегія суддів не може встановити відповідність такого рішення п.п.1, 2 ч.3 ст.2 КАС України щодо прийняття рішення від 24 жовтня 2014 року №3 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.
Пунктом 3 наказу №121 від 28 серпня 2013 року передбачено, що голова комісії службовою запискою направляє акт та прийняте рішення начальнику відділення ВД Фонду у м. Черкаси для використання у прийнятті рішення про призначення чи відмову в призначенні страхових виплат.
Однак, відповідачем не надано службової записки голови створеної комісії разом з актом для прийняття рішення щодо призначення чи відмови у призначенні страхових виплат, що свідчило б про вчинення заходів комісією по розгляду заяви позивача для прийняття керівником остаточного рішення.
Перевіряючи доводи апелянта щодо твердження, що оскаржуване позивачем рішення №3 від 24 жовтня 2014 року не тягне за собою правових наслідків, не вирішує питання про призначення чи відмову у призначенні позивачу страхових виплат по заяві від 07.04.2014, а комісія, що його прийняла, не є суб'єктом владних повноважень, а лише досліджувала, вивчала та аналізувала документи, які надійшли до відділення, суд апеляційної інстанції вважає такі недостатньо обґрунтованим з огляду на таке.
Судом апеляційної інстанції з пояснень представника апелянта, наданих в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, встановлено, що постанова від 24 жовтня 2014 року №2301/12052/12052/356 (розглядалася заява ОСОБА_3 від 07.04.2014 року), якою відмовлено позивачу у призначенні страхових виплат та наданні соціальних послуг, не містить жодних посилань щодо прийняття її на підставі або з урахуванням висновків, викладених в рішенні комісії №3 від 24 жовтня 2014 року «щодо формування, обліку та зберігання особової справи ОСОБА_3, який отримав травму 06.05.1987р.».
При цьому, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення встановлює певні факти, обставини, містить висновки, які безпосередньо стосуються права позивача на страхові виплати та їх відшкодування.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що сама заява ОСОБА_3 від 13.11.2001 року не була розглянута та не розглянута до даного часу, оскільки в справі № 12052 комісією розглядалася заява ОСОБА_3 від 07.04.2014 року, хоча з мотивувальної частини постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 17.07.2014 року у справі №823/1993/14 вбачається, що саме заява ОСОБА_3 від 13.11.2001 року разом із справою № 25 мала б бути розглянута відділенням виконавчої дирекції ФССНВВПЗ України у м. Черкаси в порядку ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які причинили втрату працездатності».
Відповідно до ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі №1-2/2002 за конституційним зверненням ТОВ «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої ст.124 Конституції України встановлено, що положення частини другої ст.124 Конституції України треба розглядати у системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (ч.5 ст.55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у т.ч. судовий захист. Для забезпечення судового захисту Конституція України у ст.124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами. Із змісту частини другої ст.124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням.
В Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року №6-зп визначено, що ні стаття 55 Конституції України, ні глава 31-А Цивільного процесуального кодексу України не визначають, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлюють принцип, відповідно до якого в суді можуть оскаржуватися будь-які рішення, дії та бездіяльність. Тим самим створено механізм реалізації конституційного права особи на судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Звідси випливає, що Конституцією України гарантовано і забезпечено кожній людині і громадянину право на звернення до суду за захистом своїх прав чи свобод.
З урахуванням наведеного Конституційний Суд України вирішив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Посилання апелянта, що комісія лише досліджувала, вивчала та аналізувала документи, які надійшли до відділення, не приймаючи рішення стосовно призначення чи відмови у призначенні виплат позивачу, а саме оскаржуване рішення не несе юридичних наслідків для позивача, є необґрунтованим, оскільки на підставі оскаржуваного рішення №3, заяву від 13.11.01 перекладено до матеріалів справи 12052, що в подальшому призвело до її не розгляду згідно вимог законодавства та рішень суддів з цього питання, які набрали законної сили.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено відповідність оскаржуваного рішення вимогам ч.3 ст.2 КАС України, рішення від 24 жовтня 2014 року №3 прийнято без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, при відсутності відповідних повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже порушує права та інтереси позивача, а тому рішення комісії «Щодо формування, обліку та зберігання особової справи ОСОБА_3, який отримав травму 06.05.1987р.», є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Черкаси - залишити без задоволення.
Постанову Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 березня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали складено та підписано 11.05.2016.
Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович
Судді: Л.П. Борисюк
І.Й. Петрик
Головуючий суддя Ключкович В.Ю.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.