13 квітня 2016 року № 810/599/16
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Лапія С.М.,
при секретарі - Феленюк О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Фоззі-Фуд" з позовом до Київської митниці ДФС України, в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2015 №125110010/2015/010041/2, від 29.09.2015 №№125110010/2015/010092/2, 125110010/2015/010097/2, від 30.09.2015 №125110010/2015/010101/2, від 27.10.2015 №№125110010/2015/010136/1, 125110010/2015/010138/1.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача позовних вимог не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у зв'язку з наступним.
Посадовими особами митного поста «Димитрово» Київської митниці ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів ТОВ "Фоззі-Фуд" від 27.08.2015 №125110010/2015/010041/2, від 29.09.2015 №№125110010/2015/010092/2, 125110010/2015/010097/2, від 30.09.2015 №125110010/2015/010101/2, від 27.10.2015 №№125110010/2015/010136/1, 125110010/2015/010138/1
Вважаючи вказані дії та рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Як встановлено судом, між позивачем та компанією UAB “Benko Servias” (Литва) 10.02.2015 р. укладено контракт №748, згідно умов якого позивач купує на умовах поставки FCA Осло (Норвегія) або CIP Клайпеда (Литва) або CIF/CFR Одеса/Іллічівськ/Південний, Україна товари відповідно до інвойсів (рахунків-фактур), що надаються при фактичному отриманні кожної партії товару.
Позивач з метою митного оформлення товару: риба свіжоморожена морська - скумбрія, (Frozen Mackerel/Scomber Scombrus) ціла, не патрана, не піддана обробці, без добавок, розмірні ряди 300-500г, 400 - 600 г, 600+, виробниками яких є Saefrost ehf & K&G ehf, Fiskkaup hf, AB Fish ehf, Iceland Seafood ehf (Ісландія), подав митному органу електронні митні декларації (далі - ЕМД) типу ІМ 40 ДЕ від 27.08.2015 №125110010/2015/180036; від 29.09.2015 №№125110010/2015/180416, 125110010/2015/180421; від 30.09.2015 №125110010/2015/180452; від 27.10.2015 №№125110010/2015/180804, 125110010/2015/180808, в яких вартість товару визначена за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (п. 1 ч. 1 ст. 57 МК України).
Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач надав перелік документів, які зазначені у графі 44 спірних митних декларацій, зокрема:
До ЕМД від 27.08.2015 №125110010/2015/180036: зовнішньоекономічний договір (контракт) №748 від 18.06.2015, інвойс (рахунок-фактура) №BZ0360 від 29.07.2015, міжнародну автомобільну накладну (CMR) б/н від 30.07.2015, договір про надання послуг з перевезення №24 від 13.03.2012, додатки до договору про надання послуг з перевезення №1 від 26.06.2012, №3 від 01.10.2014, №4 від 02.02.2015, заявку на перевезення №748-270 від 12.06.2015, довідку про транспортні витрати №748-270 від 30.07.2015, рахунок на оплату послуг з перевезення №3221 від 31.07.2015, Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013, страховий поліс №5596 від 30.07.2015.
До ЕМД від 29.09.2015 №125110010/2015/180416: зовнішньоекономічний договір (контракт) №748 від 18.06.2015, інвойс (рахунок-фактура) №BZ0433 від 16.09.2015, міжнародну автомобільну накладну (CMR) б/н від 18.09.2015, договір про надання послуг з перевезення №ЛОГ-28 від 23.12.2013, довідку про транспортні витрати №748-277 від 18.09.2015, рахунок на оплату послуг з перевезення №СФ-0000972 від 21.09.2015, Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013, додаток до договору страхування від 15.04.2015 №1, повідомлення №180915/1 від 18.09.2015, страховий поліс №6063 від 18.09.2015.
До ЕМД від 29.09.2015 №125110010/2015/180421: зовнішньоекономічний договір (контракт) №748 від 18.06.2015, інвойс (рахунок-фактура) №BZ0447 від 21.09.2015, міжнародну автомобільну накладну (CMR) б/н від 22.09.2015, договір про надання послуг з перевезення №24 від 13.03.2012, додатки до договору про надання послуг з перевезення №1 від 26.06.2012, №3 від 01.10.2014, №4 від 02.02.2015, заявку на перевезення №748-276 від 22.09.2015, довідку про транспортні витрати №748-276 від 22.09.2015, рахунок на оплату послуг з перевезення №4304 від 22.09.2015, Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013, страховий поліс №6100 від 22.09.2015.
До ЕМД від 30.09.2015 №125110010/2015/180452: зовнішньоекономічний договір (контракт) №748 від 18.06.2015, інвойс (рахунок-фактура) №BZ0449 від 23.09.2015, міжнародну автомобільну накладну (CMR) б/н від 25.09.2015, договір про надання послуг з перевезення №24 від 13.03.2012, додатки до договору про надання послуг з перевезення №1 від 26.06.2012, №3 від 01.10.2014, №4 від 02.02.2015, довідку про транспортні витрати №748-282 від 25.09.2015, рахунок на оплату послуг з перевезення №4396 від 25.09.2015, Генеральний договір добровільного страхування вантажів №101014611 від 06.12.2013, страховий поліс №6146 від 25.09.2015.
До ЕМД від 27.10.2015 №125110010/2015/180804: зовнішньоекономічний договір (контракт) №748 від 18.06.2015, інвойс (рахунок-фактура) №BZ0493 від 22.10.2015, міжнародну автомобільну накладну (CMR) б/н від 23.10.2015, довідку про транспортні витрати №748-293-1 від 23.10.2015, страховий поліс №6520 від 23.10.2015.
До ЕМД від 27.10.2015 №125110010/2015/180808: зовнішньоекономічний договір (контракт) №748 від 18.06.2015, інвойс (рахунок-фактура) №ER085854 від 22.10.2015, міжнародну автомобільну накладну (CMR) б/н від 23.10.2015, довідку про транспортні витрати №748-293-2 від 15.10.2015, страховий поліс №6521 від 23.10.2015.
В ході розгляду документів, наданих до митного оформлення згідно ЕМД від 27.08.2015 №125110010/2015/180036; від 29.09.2015 №№125110010/2015/180416, 125110010/2015/180421; від 30.09.2015 №125110010/2015/180452; від 27.10.2015 №№125110010/2015/180804, 125110010/2015/180808, митним органом встановлено, що надані документи містять розбіжності, а також не містять повної інформації про митну вартість та її складові частини.
Так, у графі 20 ЕМД всіх наданих ЕМД заявлено умови поставки FCA LT Klaipeda, які взагалі не передбачено умовами п. 3.1 контракту від 10.02.2015 №748.
Єдиним випадком, коли можливе використання умов поставки FCA, є транспортування товару з Осло (Норвегія), як-то передбачено контрактом.
При цьому, перелік документі, визначений у графі 44 всіх наданих митних декларацій, не містить жодної додаткової угоди чи додатку до контракту, якими б змінювались умови контракту. Такі додаткові угоди, за їх наявності, є обов'язковими документами, що мають надаватись декларантом для підтвердження заявленої митної вартості відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 53 МК України.
Суд звертає увагу, що додані позивачем до позовної заяви додаткові угоди до контракту №1 та №2, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у розумінні ст. 70 КАС України є неналежними доказами. Розгляд даних документів судом означатиме здійснення судом митного контролю, що відноситься до виключних повноважень митниці. Суд не вправі переймати на себе повноваження митного органу.
Разом з тим, надання даних додаткових угод до суду та не надання їх до митниці разом з митними деклараціями свідчить про порушення позивачем вимог п.2 ч. 2 ст. 53 МК України.
Умовами поставки FСА згідно Інкотермс-2010 передбачено, що обов'язок щодо укладання договору перевезення та всі витрати на таке перевезення покладаються на Покупця товару, тобто на ТОВ „Фоззі-Фуд”.
Відповідно до п.6 ч.2 ст. 53 МК України позивач був зобов'язаний надати до митного оформлення транспортні (перевізні) документи та документи, що підтверджують вартість перевезення товару.
При цьому, за імперативною нормою п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, іншими документами, пов'язаними з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Керуючись Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за N 984/21296), а саме гр.20, позивач зобов'язаний надати до митного оформлення рахунок-фактуру (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів та банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.
Опрацювавши надані до митного оформлення договір про перевезення від 25.12.2013 №ЛОГ-28, рахунок-фактуру від 21.09.2015 №СФ-0000972 та довідку про транспортні витрати від 18.09.2015 №748-277, посадовою особою митниці було встановлено, що вони не містять об'єктивної та достовірної інформації про фактично понесені витрати на перевезення спірного вантажу.
Відповідно до п.5.1 договору про перевезення від 25.12.2013 №ЛОГ-28 встановлено, що вартість послуг з перевезення вказується в Заявках, що є невід'ємною частиною цього договору відповідно до п.3.1.
Позивачем не надано до митного оформлення такої заявки до ЕМД від 29.09.2015 №125110010/2015/180416, що свідчить про надання ним неповної інформації про вартість перевезення вантажу.
Крім того, п. 5.2 договору про перевезення зазначено, що всі платежі за виконані послуги здійснюються на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт та виставленого рахунку.
При цьому, враховуючи вимоги п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якою платникам податків забороняється формування митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами, регістрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, та Порядку 599 позивач зобов'язаний надавати до митного оформлення такий Акт виконаних робіт, оскільки саме на основі цього документу здійснюються платежі та саме Акт, на відміну від рахунку, містить всі реквізити первинного документу.
Однак, у спірному випадку Акту виконаних робіт надано не було.
Що стосується наданого рахунку на оплату транспортних послуг від 21.09.2015 №СФ-0000972, то в ньому зазначено витрати на перевезення у розмірі 30000 грн., що перевищує заявлені позивачем до митного оформлення транспортні витрати у розмірі 17 276,0 грн.
При цьому, враховуючи той факт, що рахунок не містить об'єктивної інформації про витрати, які понесені позивачем на транспортування товару до кордону з Україною, заявлена позивачем обов'язкова складова митної вартості, як витрати на транспортування залишається непідтвердженою.
Більш того, рахунком на оплату транспортних витрат передбачено, що він дійсний до сплати до 21.09.2015. Спірне митне оформлення здійснювалось 29.09.2015, що свідчить про наявність платіжних доручень на оплату транспортних витрат.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 2 ст. 53 МК України, Порядку 599 такі банківські/платіжні документи є обов'язковими документами, що мають надаватися позивачем для підтвердження заявленої митної вартості, однак позивач знехтував таким обов'язком та не подав жодних платіжних документів, що свідчить про не підтвердження фактично понесених витрат на транспортування товару.
Крім того, реквізити оплати за послуги транспортування, які вказано у рахунку від 21.09.2015 №СФ-0000972, не збігаються з реквізитами, що зазначені в самому договорі перевезення від 25.12.2013 №ЛОГ-28.
Що стосується довідки про транспортні витрати від 18.09.2015 №748-277 то інформація, в ній надана, не є об'єктивною та достовірною інформацією про фактично понесені транспортні витрати, оскільки як зазначено у п.5.6 Датою фактичного надання послуг є дата складання Акту виконаних робіт.
У спірному випадку надано довідку від 18.09.2015, тобто за датою відвантаження товару зі складу Продавця, а отже, вона з об'єктивних причин не може містити відомості про фактично понесені витрати на транспортування.
Більш того, довідки про транспортні витрати не є документами, які підтверджують транспортні витрати у розумінні п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, оскільки не є первинними документами, що посвідчують господарську операцію.
Реквізити оплати у наданому рахунку та довідці про транспортні витрати також не збігаються.
До також висновку неодноразово приходив Вищий адміністративний суд при розгляді аналогічних спорів.
Дійсно, за зміст довідки, складеної перевізником, товариство не відповідає, проте, відомості, зазначені в такій довідці, мають бути підтверджені об'єктивними даними, як цього вимагають норми митного законодавства» (ухвала Вищого адміністративного суду України від 14.12.2011 №К-31192/10).
«Довідка про транспортні витрати не є документом, що посвідчує транспортні витрати на перевезення товарів» (ухвали Вищого адміністративного суду від 13.08.2015 №К/800/49733/14, від 15.09.2015 №К/800/26249/15, від 18.08.2015 №К/800/30277/15, від 29.10.2014 №К/800/1470/14, від 11.02.2015 №К/800/19563/14, від 16.04.2015 №К/800/30730/14, від 10.03.2015 №К/9991/58875/12, постанови Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015 №К/800/63298/14, від 25.08.2015 №К/800/16841/15).
Що стосується розбіжностей щодо витрат, понесених на транспортування за ЕМД від 27.10.2015 № 125110010/2015/180808, слід зазначити, що до митного оформлення було подано довідку про транспортні витрати від 15.10.2015 №748-293-2 та рахунок на оплату транспортних витрат від 26.10.2015 №СФ-0001109, вартість послуг за якими є різною.
Так, за довідкою, якою користувався позивач, однак яка не є документом, що підтверджує транспортні витрати у розумінні митного законодавства, вартість транспортування складає 10 715, 00 грн.
Однак, за рахунком від 26.10.2015 №СФ-0001109 до сплати підлягає 35000,00 грн.
Таким чином, позивачем не включено до митної вартості фактично понесені транспорті витрати, що унеможливлює застосування основного методу визначення митної вартості товарів відповідно до ч.2 ст. 58 МК України.
Аналогічно до ЕМД від 27.10.2015 №125110010/2015/180804, крім того, до митного оформлення надано рахунок на оплату транспортних витрат від 26.10.2015, який свідчить про включення до митної вартості неповної вартості фактично понесених транспортних витрат.
Це пов'язано з тим, що позивачем до митної вартості включено лише 13985,00 грн. транспортних витрат, за довідкою про транспортні витрати від 23.10.2015 вартість транспортування складає 24285,00 грн., однак, фактично до сплати підлягають 35000, 00 грн. за рахунком від 26.10.2015.
Щодо підтвердження транспортних витрат за ЕМД від 27.08.2015 № 125110010/2015/180036, то за умовами договору від 13.03.2012 №24 вартість послуг з транспортування зазначається у заявці, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 5.1, 3.1). Платежі за транспортування здійснюються на підставі підписаного сторонами Акту виконаних робіт та виставленого рахунку.
У спірному випадку Акту виконаних робіт до митниці не надано.
Надана до митного оформлення заявка від 12.06.2015 №748-270 не відповідає тій, що вказана у рахунку на оплату послуг від 31.07.2015 №3221 (заявка від 24.07.2015).
Крім того, безпосередньо п. 5.2 Договору перевезення зазначається, що підставою для здійснення митних платежів є Акт виконаних робіт, а не заявка.
При цьому, за неподання такого Акту, незважаючи на його включення до документів, що підтверджують транспортні витрати у Порядку 599, митниця була позбавлена можливості перевірити числове значення фактично понесених витрат на транспортування товарів.
Залишається непідтвердженим числове значення такої обов'язкової складової митної вартості товарів, як витрати, понесені на страхування товарів.
До митного оформлення надано страхові поліси компанії «Граве Україна» №5596 від 30.07.2015, №6063 від 18.09.2015, №6100 від 22.09.2015, №6146 від 25.09.2015, №6520 від 23.10.2015, №6521 від 23.10.2015
Відповідно до даних страхових полісів страховий тариф складає 0,17%, 0,16% від страхової суми. Однак, такий розмір страхового тарифу не відповідає п. 3.6 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611, де вказано, що по даному договору страхування встановлено страховий тариф у розмірі 0,2% від страхової суми по кожному перевезенню.
При цьому, п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 свідчать, що зазначена у полісі страхова премія не є кінцевою, оскільки фактична страхова премія оплачується за виставленими страховиком рахунками-фактурами.
Крім того, зазначена у страхових полісах страхова сума свідчить про заниження позивачем заявленої митної вартості товарів.
Так, позивачем заявлено за ЕМД від 20.09.2015 №125110010/2015/180416 митну вартість у 572442,01 грн., в той час як страхова сума у полісі зазначена на рівні 744 780,50 грн.
Відповідно до п.3.1 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 06.12.2013 №101014611 страхова сума встановлюється у розмірі інвойсної вартості вантажів, що плануються до перевезення, та витрат, пов'язаних із транспортуванням, митним оформленням та іншими додатковими витратами, пов'язаними із перевезенням вантажу в пункт призначення.
Враховуючи той факт, що контрактом від 10.02.2015 №748 витрати на митне оформлення та інші додаткові витрати вже включено до інвойсної вартості, то страхова сума фактично розраховується за вартістю, вказаною в інвойсі з додаванням транспортних витрат (553974,3573 за інвойсом + орієнтовна вартість транспортних витрат за наявними необ'єктивними відомостями 30 000 грн.) складає 583 974,3573 грн., що не співвідноситься зі страховою сумою у розмірі 774780, 50 грн.
При цьому, відповідно до п.3.2 договору страхування страхова сума заявляється саме Страхувальником, тобто позивачем.
Цей факт свідчить, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості, оскільки фактично понесені витрати на поставку товару (контрактна вартість та витрати на транспортування) значно вищі, аніж заявлені позивачем до митного оформлення.
Такі ж самі розбіжності містяться щодо страхових сум та заявленої митної вартості по усім без виключення наданим до митного оформлення спірним митним деклараціям та страховим полісам.
Цей факт свідчить, що позивачем заявлено неповні відомості про числові значення складових митної вартості, оскільки фактично понесені витрати на поставку товару (контрактна вартість та витрати на транспортування) значно вищі, аніж заявлені позивачем до митного оформлення.
До того ж, спірні товари переміщується на митну територію України за контрактом з іноземним контрагентом, який не є виробником цього товару.
Вказаний факт має вплив на визначення дійсної вартості товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Крім того, митна вартість товарів, заявлена позивачем, відрізнялась від середньоконтрактної вартості, визначеної митницею під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари, і відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФСУ ціна митного оформлення таких же товарів, які ввозив позивач, більше заявленої ним.
Отже, у документах, наданих до митного оформлення, дійсно містилися розбіжності. Крім того, вони не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позивачем надано неповну інформацію про заявлену митну вартість імпортованих товарів, тому висновок митного органу про невиконання декларантом обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 53 МК України та ненадання обов'язкових належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, суд вважає обґрунтованим.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Частиною 6 ст. 53 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Також Митним кодексом України (ст. 54) передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
- у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.
Враховуючи те, що декларантом за поданою ЕМД було самостійно обрано основний метод визначення митної вартості (за ціною договору), а надані документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товару, на виконання вимог ч. 3 ст. 53 МК України декларанту для підтвердження заявленої митної вартості митним органом надіслано в електронному вигляді (копії додаються) вимоги про надання додаткових документів, а саме:
За ЕМД від 27.08.2015. № 125110010/2015/18003:
- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається:
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
За ЕМД від 29.09.2015 №125110010/2015/180421, від 29.09.2015 №125110010/2015/180416, від 30.09.2015 №125110010/2015/180452, від 27.10.2015 №125110010/2015/180804, від 27.10.2015 № 125110010/2015/180808:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- виписку з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, за власним бажанням інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Згідно ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов'язаний:
- здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
- на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
- надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
- у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
- у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.
Як встановлено судом, листами від 27.08.2015, 29.09.2015 №№1903, 1909, від 30.09.2015 №1928, від 27.10.2015 №№2222, 2224 позивачем додатково було надано прайс-листи та комерційні пропозиції щодо спірних товарів. Інших витребуваних документів Позивачем до митниці не надано, мотивуючи це їх відсутністю.
Однак, судом встановлено, що додатково надані прайс-листи та комерційні пропозиції не відповідають вимогам п. 6 ч.3 ст. 53 МК України, оскільки їх складено не виробниками товарів Saefrost ehf & K&G ehf, Fiskkaup hf, AB Fish ehf, Iceland Seafood ehf (Ісландія), а компанією UAB “Benko Servias” (Литва).
Вищевикладене підтверджує, що такі документи не містять об'єктивної та достовірної інформації про дійсну вартість товарів у розумінні Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Отже, за результатами опрацювання наданих додатково документів, в тому числі у їх сукупності з попередньо наданими документами встановлено, що вони не спростовують виявлених розбіжностей, не підтверджують заявлену митну вартість та не містять повних відомостей щодо складових митної вартості та митної вартості в цілому.
Позивачем не надано до митниці жодних об'єктивних та достовірних, документально підтверджених даних щодо вартості доставки товару на митну територію України, їх розміру та включення їх до митної вартості товарів.
Отже, неподання належних додаткових документів згідно витребуваного переліку об'єктивно позбавило відповідача можливості підтвердити заявлену митну вартість товарів.
При цьому, згідно правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 10.04.2015 у справі №21-52а12 за позовом ВАТ «Грета» до Східної митниці, митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Як пояснив відповідач, аналізуючи наявну інформацію стосовно рівня митної вартості товарів, які були ввезені на митну територію України в максимально наближений період на момент митного оформлення, з урахуванням невідповідності у документах та не підтвердження числових значень складових митної вартості товару, митницею прийнято рішення про неможливість застосування заявленої декларантом митної вартості товару та винесено Рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2015 №125110010/2015/010041/2, від 29.09.2015 №№125110010/2015/010092/2, 125110010/2015/010097/2, від 30.09.2015 №125110010/2015/010101/2, від 27.10.2015 №№125110010/2015/010136/1, 125110010/2015/010138/1.
При цьому, з декларантом Позивача було проведено відповідні консультації, передбачені ч.4 ст. 57 МК України.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Дане положення безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).
Так, відповідно до ст. VII п.2 (а) ГАТТ оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1994 року, ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таке, що ставить під сумнів право митних адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь-якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.
При здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган повинен впевнитися, що заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості, під якою відповідно до ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів та зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.
За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч. 3 ст. 54 МК України).
Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч. 1 ст. 55 МК України).
Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч. 2 ст. 55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195) далі Правила 598.
При цьому у Рішенні про коригування митної вартості обов'язково зазначається про право декларанта на випуск товару у вільний обіг за умови надання гарантій, передбачених розділом X МК України у разі незгоди з таким рішенням. Строк дії таких гарантій складає 90 календарних днів (ч. 7 ст. 55 МК України).
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може подати додаткові документи для підтвердження заявленої ним вартості, (ч. 8 ст. 55 МК України). Орган доходів та зборів, у разі надання вказаних документів, розглядає їх та виносить письмове рішення щодо визнання чи невизнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів та зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.
У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за № 1360/21672, далі Порядок 631).
Як встановлено судом, визначення митної вартості товару риба свіжоморожена морська - скумбрія, (Frozen Mackerel/Scomber Scombrus) ціла, не патрана, не піддана обробці, без добавок, розмірні ряди 300-500г, 400 - 600 г, 600+ відбулось з урахуванням цінової інформації, наявної у митного органу та декларанта.
Оскільки заявлена позивачем митна вартість не відповідала цінам, що склалися на відповідний товар на ринку імпорту на момент здійснення імпортної операції, що є порушенням п. 6 Указу Президента України від 25.08.1994 № 475/94 «Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів», яким встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції, відповідачем були прийняті оскаржувані рішення.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
- основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
- другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Тобто, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості товарів.
Так, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Як зазначено вище, відповідно до ЕМД від 27.08.2015 №125110010/2015/180036, від 29.09.2015 №125110010/2015/180421, від 29.09.2015 №125110010/2015/180416, від 30.09.2015 №125110010/2015/180452, від 27.10.2015 № 125110010/2015/180804, від 27.10.2015 №125110010/2015/180808 декларантом під час визначення митної вартості товару обрано основний метод визначення митної вартості за ціною договору.
Згідно ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Щодо доводів позивача в частині неправомірності застосування митним органом другорядних методів визначення митної вартості 2а, 2б, 2 ґ, суд зазначає, що в графі 33 Рішень про коригування митної вартості від 27.08.2015 №125110010/2015/010041/2, від 29.09.2015 №№125110010/2015/010092/2, 125110010/2015/010097/2, від 30.09.2015 №125110010/2015/010101/2, від 27.10.2015 №№125110010/2015/010136/1, 125110010/2015/010138/1 чітко обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів. Зокрема, в ній зазначається, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується тому що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості товарів не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів.
Слід зазначити, що саме декларант є зацікавленою особою щодо митного оформлення задекларованого ним товару, а тому він повинен доводити правильність визначення ним митної вартості всіма передбаченими законом способами та брати активну участь у проведенні процедури консультацій з метою обрання підстав для застосування певного методу визначення митної вартості задекларованого ним товару.
Згідно ст. 266 МК України на декларанта покладений обов'язок надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних Процедур.
При цьому, у випадку, коли позивач вважає, що отриманої ним під час консультації інформації недостатньо, то він мав право звернутися до митного органу з вимогою про надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ним митна вартість не можу бути визнана, в тому числі і про надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування згідно п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 52 МК України.
У такому випадку митний орган зобов'язаний надати письмову інформацію на вимогу декларанта (п.п. 2, 3 ч. 4 ст. 54 МК України).
Проте, позивачем не надано доказів звернення до Київської митниці ДФС для отримання такої інформації, що свідчить про зрозумілість і достатність наведених причин невизнання заявленої митної вартості, що надавались під час консультації, а також містяться у графі 33 оскаржуваних Рішень про коригування митної вартості товарів.
На підставі викладеного суд вважає, що з декларантом були проведенні належні консультації щодо вибору методу визначення митної вартості, а дії посадових осіб Київської митниці ДФС відповідають вимогам закону.
Щодо послідовного застосування методів визначення митної вартості, суд зазначає наступне.
Основний метод (ст. 58 МКУ за ціною договору (контракту) щодо ідентичних товарів, які імпортуються (вартість операції)) неможливо застосувати, враховуючи відсутність документально підтвердженої інформації щодо внутрішньої структури ціни реалізації імпортних товарів (у зв'язку з наданням неповних відомостей про митну вартість товарів, ненадання належних додаткових документів).
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна з складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену ним митну вартість товару, а саме декларантом не надано документів, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів, то митним органом застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо.
Отже, визначення митної вартості обґрунтовано здійснювалось відповідно до вимог ст. 57 МК України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості (статті 59- 64 Митного кодексу України).
Другорядний метод 2а (ст. 59 МКУ - за ціною договору щодо ідентичних товарів), у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 58 МКУ, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:
- фізичні характеристики;
- якість та репутація на ринку;
- країна виробництва;
- виробник.
Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
По ЕМД від 27.10.2015 №125110010/2015/180808 у митного органу та декларанта наявна інформація про митну вартість товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, що дозволяє застосувати другорядний метод 2а.
На підставі викладеного та керуючись ст. 54, 55 МК України, посадовою особою митниці прийнято Рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 27.10.2015 № 125110010/2015/010138/1, яким визначено митну вартість товару за другорядним методом відповідно до ст. 59 МК України з урахуванням наявної у митного органу та декларанта інформації щодо вартості ідентичних товарів.
Коригування здійснено до вартості, визначеної позивачем за попередніми митними оформленнями ідентичних товарів.
Що стосується ЕМД від 27.08.2015 №125110010/2015/180036, від 29.09.2015 №125110010/2015/180421, від 29.09.2015 №125110010/2015/180416, від 30.09.2015 №125110010/2015/180452, від 27.10.2015 № 125110010/2015/180804 у митного органу та декларанта була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору, що не давало змогу застосувати другорядний метод (2а) визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Щодо другорядного методу 2б (ст 60 МК України - за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів, у разі, якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст.ст. 58 і 59 МК України, за митну вартість береться прийнята митним, органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях,- що й оцінювані товари.
По ЕМД від 30.09.2015 №125110010/2015/180471 (товар №1), від 27.10.2015 №125110010/2015/010136/1 у митного органу та декларанта наявна інформація про митну вартість товару за ціною договору щодо подібних/аналогічних товарів що дозволяє застосувати другорядний метод 2б.
На підставі викладеного та керуючись ст. 54, 55 МК України посадовою особою митниці прийнято Рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 30.09.2015 №125110010/2015/010101/2 (товар №1), від 27.10.2015 №№125110010/2015/010136/1, яким визначено митну вартість товару за другорядним методом відповідно до ст. 60 МК України з урахуванням наявної у митного органу та декларанта інформації щодо вартості подібних/аналогічних товарів. Коригування здійснено до вартості, визначено позивачем за попередніми митними оформленнями подібних товарів.
Однак, жодне з джерел інформації, наведених вище, не дозволяло застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів до ЕМД від 27.08.2015 №125110010/2015/180036, від 29.09.2015 №125110010/2015/180421, від 29.09.2015 №125110010/2015/180416, від 30.09.2015 №125110010/2015/180452 (товар №2), у митного органу та декларанта відсутня будь-яка інша інформація щодо митних оформлень за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів.
Щодо другорядного методу 2в (ст. 62 МК України на основі віднімання вартості).
Так, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.
У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, певних компонентів, передбачених ст. 62 МК України.
Як пояснив представник відповідача, у митного органу та декларанта відсутня зазначена інформація, тому застосування вказаного методу було неможливим. Для застосування вказаного методу усі складові митної вартості мають бути документально підтверджені, чого у даному випадку не було.
Щодо другорядного методу 2г (ст. 63 МК України на основі додавання вартості (обчислена вартість).
Так, для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:
- вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;
- обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;
- загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.
Проте, така інформація не була надана декларантом, а митний орган не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контроль за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.
Щодо другорядного методу 2г (ст. 64 МК України резервний метод).
Так, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT/TATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватись на раніше визнаних (визначених) органами доходів та зборів митних вартостях.
Як встановлено судом, у Київської митниці ДФС наявна інформація для застосування другорядного методу 2ґ (резервного методу) відповідно до ст. 64 МК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 54, 55 МК України, посадовою особою митниці прийнято Рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару від 27.08.2015 №125110010/2015/010041/2, від 29.09.2015 №№125110010/2015/010092/2, 125110010/2015/010097/2, від 30.09.2015 №125110010/2015/010101/2 (товар №2), якими визначено митну вартість товару за другорядним методом відповідно до ст. 64 МК України з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо вартості подібних товарів.
Внаслідок прийняття рішень про коригування митної вартості товарів від 27.08.2015 №125110010/2015/010041/2, від 29.09.2015 №№125110010/2015/010092/2, 125110010/2015/010097/2, від 30.09.2015 №125110010/2015/010101/2, від 27.10.2015 №№125110010/2015/010136/1, 125110010/2015/010138/1, Київською митницею ДФС видано позивачу ТОВ «Фоззі-Фуд» картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з роз'ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів.
Також слід відмітити, що митним законодавством України не передбачено ані прийняття рішення про незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, ані викладення в рішенні про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) причин не застосування інших методів, аніж обраний за результатами консультацій з декларантом метод визначення митної вартості товару.
Отже, застосування другорядних методів 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів), 2б (за ціною договору щодо подібних товарів), 2 ґ (резервного) в даному випадку повністю відповідає вимогам законодавства з питань державної митної справи, а дії відповідача щодо визначення митної вартості товарів є правомірними, а тому рішення про коригування митної вартості є обґрунтованим.
Частиною 7 ст. 55 МК України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Відповідно до ч. 8 ст. 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Позивачем використано можливість випустити товари у вільний обіг шляхом надання гарантій.
Однак, як встановлено судом та не заперечувалось позивачем, жодних документів у порядку, передбаченому ч.8 ст. 55 МК України, надано до митниці не було, а тому у митниці були відсутні підстави для визнання заявленої позивачем митної вартості по спірним митним деклараціям.
Також при прийнятті рішення у даній справі судом враховується наступне.
Так, в мотивувальній частині постанови Вищого адміністративного суду України від 20.05.2014 у справі К/800/369/14 зазначено, що аналіз норм ст. 49-64 МК України, а також положень наказу Мінфіну від 24.05.2012 №598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.
Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог Митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
У той же час, з урахуванням наявності розбіжностей у поданих позивачем документах та отриманій інформації про те, що митна вартість подібного товару перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості, суд вважає обґрунтованим висновок Митниці про наявність підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару. За таких обставин митний орган обґрунтовано запропонував позивачу надати додаткові документи.
Також згідно мотивувальної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.01.2015 у справі К/800/51598/13 суд погодився з тим, що митний орган обґрунтовано запропонував товариству надати додаткові документи у зв'язку з отриманням інформації про те, що митна вартість того ж товару перевищує заявлений декларантом рівень митної вартості.
Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 11.02.2015 у справі №К/800/19563/14, провівши системний аналіз положень ст. 49-64 МК України, колегія суддів прийшла до висновку, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить саме на суб'єкті господарювання. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч. 1 ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятого рішення. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 11, 14, 69, 70, 71, 94, 97, 122, 158-163, 167, 254, 257 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лапій С.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 квітня 2016 р.