Справа № 523/4467/16-к
Провадження №1-кп/523/389/16
28.04.2016 року м. Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
адвоката-захисника - ОСОБА_4 ,
представника потерпілої - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Одеси обвинувальний акт по матеріалам кримінального провадження №12013170490001619 відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, громадянина України, маючого середню освіту, перебуваючого в цивільному шлюбі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.2 КК України, -
До провадження Суворовського районного суду міста Одеси із прокуратури Одеської місцевої прокуратури №4 повторно після виправлення недоліків направлено обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування по матеріалам кримінального провадження №12013170490001619 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.2 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор, що підтримує державне обвинувачення в суді по даним матеріалам кримінального провадження, підтримав раніше подане ним клопотання про обрання у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, раніше неодноразово був засуджений, на шлях виправлення не став, що свідчить про наявність ризиків переховування його від слідства та суду, впливу на потерпілу та свідків, чи може іншим чином перешкоджати встановленню істини по справі. А також, вказав, що застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, на його думку, унеможливить запобіганню зазначеним вище ризикам. Крім того, вважав можливим призначити справу до судового розгляду оскільки, на його думку, обвинувальний акт відповідає встановленим вимогам законодавства.
Адвокат ОСОБА_4 , що здійснює захист обвинуваченого, в підготовчому судовому засіданні заперечувала проти призначення справи до судового розгляду, та просила зобов'язати прокурора ознайомити обвинуваченого із матеріалами кримінального провадження. Та в той же час, заперечувала проти задоволення клопотання прокурора стосовно обрання до її підзахисного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, вказавши, що ризики прокурором не доведені та нічим не підтверджені, та звернулася до суду із клопотанням про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який не пов'язаний із утриманням під вартою у виді домашнього арешту, посилаючись міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, його позитивну характеристику за місцем проживання, наявність родини та постійного місця мешкання, а також наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
Обвинувачений в підготовчому судовому засіданні підтримав думку свого захисника в повному обсязі, та зазначив, що має місце мешкання, до його затримання працював, допомагав матері. Просив змінити йому запобіжний захід на більш м'який не пов'язаний із утриманням під вартою, зазначивши, що не буде переховуватись чи перешкоджати встановленню істини по справі, ніякого тиску відносно потерпілої та свідків здійснювати не буде.
В підготовчому судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_5 заперечував проти призначення справи до судового розгляду, пославшись на не ознайомлення його із матеріалами кримінального провадження. Стосовно запобіжного заходу відносно обвинуваченого підтримав клопотання прокурора, вказавши при цьому, що обвинувачений висловлював на адресу потерпілої вислови, які на їх думку, вони сприймали як погрози, що характеризує обвинуваченого.
Потерпіла ОСОБА_6 в підготовчому судовому засіданні підтримала думку прокурора.
Ознайомившись з обвинувальним актом та доданими до нього матеріалами, вислухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до наступних висновків.
23.03.2016 року ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси обвинувальний акт по матеріалам кримінального провадження відносно ОСОБА_7 щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.2 КК України, разом із доданими до нього документами було повернуто керівнику Одеської місцевої прокуратури №4 для усунення недоліків протягом розумного строку, із відповідним мотивуванням причин його повернення.
01.04.2016 року на адресу Суворовського районного суду м.Одеси повторно після усунення недоліків надійшов складений 30 березня 2016 року прокурором Одеської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_8 обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 за обвинуваченням у скоєнні тієї ж статті 189 частини 2 КК України.
Однак, ознайомившись із змістом нового обвинувального акту Суворовським районним судом м.Одеси знову встановлено його невідповідність вимогам ст. 291 КПК України.
Так, відповідно до ст.291 ч.2 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості:1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
Згідно ч.4 ст.291 КПК України до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу); 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Відповідно до ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст.291 цього Кодексу. Згідно п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Зокрема, п.5 ч.2 ст.291 КПК України визначає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Обставини кримінального правопорушення - це вчинена дія чи бездіяльність, її наслідки і причинний зв'язок між діянням та наслідками, вік та спеціальні ознаки суб'єкта, його психічне ставлення до вчиненої дії чи бездіяльності та її наслідків, а також місце, час, обстановка, спосіб засоби, знаряддя вчинення діяння, мета, мотив й особливий психоемоційний стан, якщо вони мали місце.
Однак, зі змісту нового обвинувального акту вбачається знову ж його невідповідність п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Так, залишається незрозумілим точне місце та час скоєння інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, адже в формулюванні обвинувачення зазначено, що кримінальне правопорушення було скоєно «в ніч з 24.03.2013 року на 24.03.2013 року точного часу слідством не встановлено…біля лиману «Куяльник»», що свідчить про відсутність конкретизації вказаних важливих обставин кримінального провадження.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно вищевказаного обвинувального акту вбачається виклад обвинувачення відносно ОСОБА_7 стосовно скоєння ним кримінального правопорушення за попередньою змовою з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_9 . Однак, обвинувальний акт подано лише стосовно ОСОБА_7 , відомості про особу на ім'я ОСОБА_9 чи можливо про виділення матеріалів відносно вказаної особи взагалі відсутні, не відображає будь-якої інформації ні сам обвинувальний акт, ні реєстр матеріалів досудового розслідування.
Також, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи не винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 , лише ознайомившись в стадії підготовчого провадження із поданим повторно обвинувальним актом, суд звертає увагу на те, що прокурором при формулюванні обвинувачення зазначено, що злочин було скоєно із застосуванням насилля до потерпілої ОСОБА_10 , однак при кваліфікації дій обвинуваченого прокурором зазначено про погрозу застосування насильства над потерпілою.
Окрім цього, знову ж таки при кваліфікації дій обвинуваченого зазначено про погрозу застосування насильства потерпілій чи її близьким родичам, однак із самого викладу обвинувачення про погрозу родичам потерпілої жодної інформації не міститься.
Тому, формулювання обвинувачення прокурором в такому виді, а саме наявність неточностей та суперечностей позбавляє можливості як суд, так і самого обвинуваченого чітко зрозуміти в чому суть конкретного обвинувачення ОСОБА_7 .
Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).
Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 р. у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п.3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п.47).
Враховуючи те, що в обвинувальному акті формулювання обвинувачення в розумінні п.13 ч.1 ст.3 КПК України викладено неповно, містить неточності та суперечності стосовно дати, місця, часу, обстановки, способу, суб'єктів скоєння кримінального правопорушення, а за правилами ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, суд приходить до висновку про наявність обставин, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_7 , а тому доводи прокурора про відповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України є безпідставними.
Крім того, статтею 109 КПК України встановлено, що реєстр матеріалів досудового розслідування, який є невід'ємним додатком до обвинувального акту при їх розгляді судом, наряду з іншим, повинен містити реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, а положення ст.ст.110, 283 КПК України передбачають, що всі рішення органів досудового розслідування, прокурора є процесуальними рішеннями, які оформлюються постановами та обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відомості про що вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до положень ст.109 КПК України - реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором і надсилається до суду разом з обвинувальним актом. Реєстр матеріалів досудового розслідування повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.
Отже, реєстр матеріалів досудового розслідування повинен представляти собою повний опис усіх без виключень процесуальних дій і прийнятих процесуальних рішень під час досудового розслідування та містити у собі довідкові відомості про шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження.
Відповідно ст.314 ч.3 п.3 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що ст.314 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, який може прийняти суд, що не підлягає розширеному тлумаченню, враховуючи необхідність усунення допущених неточностей, недоліків в обвинувальному акті, за таких обставин суд приходить до висновку про неможливість призначення обвинувального акту та його додатків у цьому кримінальному провадженні до судового розгляду, у зв'язку із їх невідповідністю вимогам Кримінального процесуального кодексу України, а також про необхідність у зв'язку із наведеними фактами істотних порушень вимог КПК України повернення обвинувального акту по матеріалам кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.2 КК України, прокуророві для усунення встановлених недоліків, повного і вірного викладення фактичних обставин кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , оцінивши в сукупності всі обставини справи, суд враховує, що обвинувачений раніше притягувався до кримінальної відповідальності, станом на даний час йому інкриміновано скоєння тяжкого кримінального правопорушення, однак в той же час приймає до уваги і той факт, що кримінальне провадження до теперішнього часу не розглянуто, згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 01.03.2016 року вирок суду було скасовано, призначено новий розгляд вказаного кримінального провадження у суді першої інстанції, 23.03.2016 року судом було постановлено ухвалу про повернення обвинувального акту відносно обвинуваченого у зв'язку із його невідповідністю вимогам кримінального процесуального законодавства для усунення недоліків протягом розумного строку, в послідуючому прокурором знову подано до суду обвинувальний акт відносно ОСОБА_7 , який знову не відповідає вимогам ст.291 КПК України, обвинувачений за якими уже доволі тривалий час знаходить під вартою. Окрім цього, враховується особа обвинуваченого, його сімейний стан, наявність місця реєстрації та місця проживання, та приймається до уваги, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених чинним законодавством.
Розглядаючи питання про зміну чи обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також враховує, що згідно ст. 183 ч.1 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст..177 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинувачених в місці їх постійного проживання, у тому числі наявність в них родин й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.
Відповідно до ст.5 ч.1 п.«с» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Статтею 5 частиною 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» частини 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Таким чином, ознайомившись із обвинувальним актом та долученими до нього документами, вислухавши думку учасників процесу, оцінивши в сукупності всі обставини справи, враховуючи тяжкість інкримінованого злочину, особу обвинуваченого, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його проживання, враховуючи положення ст.315 КПК України, роз'яснень ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 року №511-550/0/4/-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України», виходячи з цілей ст.5 ч.1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, принципу правової визначеності, судом встановлено достатньо підстав зміни обвинуваченому ОСОБА_7 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний із утриманням під вартою, у виді домашнього арешту.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 31-33, 177, 178, 291, 314, 369-372 КПК України, суд, -
Обвинувальний акт по матеріалам кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.2 КК України, разом із доданими до нього документами повернути керівнику Одеської місцевої прокуратури №4 для усунення недоліків протягом розумного строку.
В задоволенні клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.
Клопотання адвоката ОСОБА_4 та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого - задовольнити, запобіжний захід обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою змінити, застосувавши у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.189 ч.2 КК України, запобіжний захід у виді домашнього арешту, звільнивши з-під варти в залі суду.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов'язки:
1)заборонити ОСОБА_7 в період часу з 22 години 00 хвилин по 07 годину 00 хвилин залишати житло, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
2)заборонити ОСОБА_7 відвідувати розважальні заклади будь-якого типу;
3)зобов'язати ОСОБА_7 прибувати до суду за першим викликом слідчого, прокурора та суду;
4)заборонити обвинуваченому ОСОБА_7 спілкуватися із потерпілою та свідками по матеріалам кримінального провадження.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Виконання ухвали в частині застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту доручити Суворовському ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області. Ухвала підлягає негайному виконанню органом внутрішніх справ.
Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суд м.Одеси протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1