Справа № 588/100/16-ц
2/588/130/16
10.05.2016 року Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря Доля Н.В., з участю відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тростянець цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_2 "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій зазначав, що відповідно до договору №82992-CRED від 17.08.2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 25000 грн. з кінцевим терміном повернення до 17.08.2009 року. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат. Відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, та продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 05.11.2015 року має заборгованість у розмірі 49228,62 грн., з яких: 8878,30 грн. - заборгованість за кредитом; 37768 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 250 грн. - штраф (фіксована частина); 2332,32 грн. - штраф (процентна складова). Тому, посилаючись на норми ст.ст.525,526,527,530,1054 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати, понесені ним при подачі позову. В подальшому представник позивача уточнив позовні вимоги, про що подав 28.03.2016 р. письмову заяву про уточнення позовних вимог, зменшивши розмір позову, посилаючись на ті обставини, що за вказаним кредитним договором відповідач сплачувала платежі у період із 24.09.07 р. по 14.09.2015 р., та вказані кошти враховані в розрахунку заборгованості, який доданий до позову, сплачені суми звертались на погашення відсотків та тіла кредиту. З приводу вказаного кредитного договору Тростянецьким районним судом Сумської області від 23.12.2009 р. приймалось рішення про стягнення із ОСОБА_1 кредитної заборгованості станом на 22.09.2009 р. в розмірі 13617,46 грн., з яких 10478,79 грн. заборгованість за кредитом, 2252,12 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, штраф у розмірі 886,55 грн. Так як кредитна заборгованість відповідачем не сплачена, тому відсотки нараховуються щомісяця, як передбачено умовами договору - до повного погашення кредиту. В період з 23.09.09 по 05.11.15 (дата розрахунку при зверненні до суду з позовом) позивачем були нараховані відсотки за користування кредитними коштами в сумі 35515,88 грн. (37768 грн. - 2252,12 грн. - стягнені судовим рішенням від 23.12.2009 р. = 35515,88 грн.). Загальний розмір заборгованості за кредитним договором , нарахованої в період з 23.09.2009 р. по 05.11.2015 р. складає 35515,88 грн. (відсотки). Отже, посилаючись на те, що наявність судового рішення про задоволення позовних вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст.ст.526,599 ЦК України позивач просить стягнути із відповідача 35515,88 грн. (відсотків) за вказаним кредитним договором.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав письмове клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, у якому зазначив, що зменшені позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.47,70).
Відповідач у судове засідання, призначене на 10.05.2016 р. повторно не з'явилася, про причини неявки не повідомила, хоча була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи (розписки про отримання судової повістки - а.с.54,58), у судовому засіданні, яке було призначено 24.02.2014 р. була присутня, проти позову (первісного) заперечувала, вказуючи на те, що за невиконання договору, укладеного між сторонами від 17.08.2007 р., рішенням суду від 23.12.2009 р. була стягнена заборгованість у сумі 14302,73 грн., та із неї стягуються кошти із заробітної плати за виконавчим листом. У підтвердження вказаних обставин надала суду письмові докази. З приводу уточнених позовних вимог від 28.03.2016 р., які відповідач отримала 01.04.2016 р. (а.с.53) - будь-яких письмових заяв чи пояснень не надала.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм обставини.
Як вбачається із довідки ЄДРПОУ та статуту ЗАТ КБ “ПриватБанк” змінив найменування на “Публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПРИВАТБАНК”, який є правонаступником всіх прав та зобов'язань першого (а.с.11,14), якому видана банківська ліцензія на право здійснення банківських операцій (а.с.13).
Судом встановлено, що між позивачем «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладений кредитний договір №82992-CRED від 17.08.2017 року про надання строкового кредиту в розмірі 25000 грн. шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок 4405885220325317 відкритий ПриватБанком в дату укладення вказаного договору, а ОСОБА_1 зобов'язувалась повернути вказаний кредит, сплатити відсотки, штраф, пеню і винагороду у строки та в обсязі, встановленому вказаним Договором. Пунктом 1.4 договору передбачено строк повного погашення кредиту - 17.08.2009 р. в порядку, та у в строки, встановлені Графіком погашення кредиту і процентів, згідно до Додатку №1 до вказаного Договору. Відповідно до п.3.1 Договору - за користування кредитом ОСОБА_1 повинна платити проценти в розмірі 30% річних. Розрахунок нарахованих процентів проводиться з моменту зарахування коштів на картрахунок в розмірі суми, вказаній в п.1.3 Договору до дати погашення кредиту згідно Графіка та п.2.4.1., 3.3, 3.4. (а.с.7-9).
У заперечення проти позову відповідач надала копії квитанцій про сплату на користь «ПриватБанк» коштів за вказаним кредитним договором: 24.09.2007 - 1412,66 грн., 19.410.2007 - 1408,00 грн., 20.11.2007 - 1408,00 грн., 20.12.2007 - 1408,00 грн., 21.01.2008 - 1408,00 грн., 20.02.2008 - 1408 грн., 21.03.2008 - 710 грн., 20.03.2008 - 700 грн., 21.04.2008 - 1408 грн., 26.05.2008 - 1020 грн., 20.06.2008 - 1408 грн., 25.07.2008 - 1430 грн., 28.08.2008 - 450 грн., 27.08.2008 - 945 грн., 23.09.2008 - 1410 грн., 23.10.2008 - 1410 грн., 12.12.2008 - 100 грн., 22.12.2008 - 710 грн., 24.12.2008 - 600 грн., 26.12.2008 - 410 грн., 20.01.2009 - 200 грн., 03.02.2009 - 400 грн., 24.03.2009 - 1000 грн., 30.06.2009 - 450 грн. (а.с.61-68).
Разом із тим, відповідач не довела, що розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, наданий позивачем (а.с.6) є невірним чи таким, що необґрунтовано розрахований. Так, надані відповідачем квитанції не спростовують вказаний розрахунок.
Отже, суд вважає, що розмір заборгованості відповідача перед банком за кредитним договором підтверджується розрахунком і станом на 05.11.2015 р. заборгованість за кредитом складала 8878,30 грн., заборгованість по процентам - 37768,00 грн. (а.с.6).
Як встановлено рішенням суду від 23.12.2009 р. - за кредитним договором від 17.08.2007 р. № 82992 - CRED із відповідача на користь позивача була стягнена заборгованість у розмірі 14302,73 грн., із яких 2252,12 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.30).
Із довідки про стягнення боргу з ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №2-796 від 23.12.2009 р. встановлено, що із 06.10.2014 р. на депозитний рахунок ВДВС надходили кошти від боржника ОСОБА_1, які перераховані ПАТ КБ «ПриватБанк» 06.10.2014 - 147,06 грн., 07.11.2014 - 197,94 грн., 09.12.2014 - 214,50 грн., 13.01.2015 - 395,44 грн., 06.02.2015 - 205,89грн., 05.03.2015 - 237,94грн. , 08.04.2015-350,47 грн., 07.05.2015 - 219,00 грн., 07.05.2015 - 219,00 грн., 05.06.15 - 263,96 грн., 06.07.2015 - 258,40 грн., 06.08.2015 - 337,45 грн., 09.09.2015 - 262,95 грн., 07.10.2015 - 337,85 грн., 06.11.2015 - 288,79 грн., 08,12.2015 - 206,41 грн., 06.01.2016 - 731,88 грн., 08.02.2016 - 292,34 грн., усього - 4948,27 грн. Залишок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним виконавчим листом перед банком складає 9610,63 грн. (а.с.33,34).
Зарахування платежів у рахунок сплати кредитної заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, про які стверджує відповідач та надала вищезазначені доказі - також відображено у розрахунку заборгованості, викладеному в уточненій позовній заяві від 28.03.2016 р. (а.с.48,49).
Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі за № 6-1206цс15.
Отже суд приходить до висновку, що з відповідача на користь банку підлягають стягненню прострочена заборгованість за процентами, яка нарахована станом на 05.11.2015 року - 35515,88 грн. та є різницею між нарахованими процентами за період із 23.09.2009 р. по 05.11.2015 р. - 37768,00 грн. та стягненими процентами за судовим рішенням від 23.12.2009 р. - 2252,12 грн..
Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1378,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,27,60,209,212,214-215 ЦПК України, суд
позов задоволено повністю
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_2 банк "ПРИВАТБАНК" заборгованість за кредитним договором №82992-CRED від 17.08.2007 року у розмірі 35515,88 грн. (тридцять п'ять тисяч п'ятсот п'ятнадцять грн. 88 коп.) та 1378,00 грн. у відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.С. Линник