Справа № 521/13271/15-ц
№ 2/521/688/16
28 квітня 2016 року
Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді -Тополевої Ю.В.,
за участю секретаря - Борисової Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить в рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_1 шляхом визнання за позивачем права власності на вказане майно; судові витрати покласти на відповідачів.
Позов обґрунтований наступними обставинами. 08 липня 2008 року ВАТ «Сведбанк» уклав із ОСОБА_1 кредитний договір №1504/0708/55-016, за яким ОСОБА_1 отримав від банку грошові кошти у розмірі 60000,00 доларів США зі сплатою 11,9% річних за користування кредитом. 08 липня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, який передбачає надання квартири АДРЕСА_1 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. На підставі вказаного договору до позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. ОСОБА_1 зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 20.07.2015 року за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 886959,66 грн.
У судове засідання представник позивача - ОСОБА_4 не з'явилася, подала заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідачі у судові засідання не з'являлися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подали.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зі згоди представника позивача суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази по справі, вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити, зважаючи на такі обставини.
Як встановлено в судовому засіданні, 08 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1504/0708/55-016 (кредитний договір «Споживчий кредит під заставу житлової нерухомості»).
Відповідно до п. п. 1.1., 1.3. та 1.4. договору банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 60000,00 доларів США на строк по 08 липня 2018 року включно, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. Позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9% річних за весь строк фактичного користування кредитом. Кредитні кошти призначені на споживчі потреби.
Згідно п. 3.1. кредитного договору, починаючи з 11.08.2008 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 857,36 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, забезпеченням виконання зобов'язань позичальника по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, оплаті комісій, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов'язаних з одержанням виконанням, виступає іпотека об'єкта нерухомості, а саме: квартира № 54 в будинку № 68, що знаходиться за адресою: 65076, Одеська обл., м. Одеса, вул. Генерала Петрова, загальною площею 68,4 кв.м.
08 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 1504/0708/55-016-Z-1, яким забезпечується належне виконання ОСОБА_1 вимог іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №1504/0708/55-016 від 08 липня 2008 року. Іпотечний договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5
Відповідно до п. 2. іпотечного договору, на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю належне їм на праві спільної часткової власності нерухоме майно, а саме: квартиру № 54, що знаходиться в місті Одесі по вулиці Генерала Петрова в будинку № 68, та складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 40,9 кв.м. та підсобних приміщень, загальною площею всієї квартири 68,4 кв.м. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності, в рівних частинах кожному на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 17 березня 2008 року згідно з розпорядженням №210432 від 17 березня 2008 року.
На підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк», до останнього перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та іпотечного договору від 08.07.2008 року.
Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку із невиконанням відповідачем ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, які забезпечені іпотекою, суд вважає, що спірні відносини регулюються Розділом І Книги п'ятої ЦК України, які містять загальні положення про зобов'язання та забезпечення виконання зобов'язання, а також Законом України «Про іпотеку».
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позичальник свої зобов'язання по договору не виконав, тіло кредиту не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив у визначений договором термін. Таким чином, позичальник порушив істотні умови укладеного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 20.07.2015 року становить загальну суму у розмірі 886959,66 грн., що підтверджується відповідним розрахунком в матеріалах справи.
Таким чином, зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк», які виникли із кредитного договору № 1504/0708/55-016 від 08.07.2008 року, відповідачем в повному обсязі не виконані.
Відповідно до п. 11. іпотечного договору, іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання позичальником основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо позичальник не поверне іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню, іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та цим договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов'язання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Статтею 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Пункт 12.3.1. іпотечного договору від 08 липня 2008 року, містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».
Таким чином, вимоги ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки є законними, обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.
Разом із цим, суд враховує положення Закону України» «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відповідно до змісту цього Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м. для квартири та 250 кв. м. для житлового будинку.
За своїм змістом вказаний Закон є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться. Оскільки вказаним Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Оскільки судом встановлено сукупність обставин, які є підставою для задоволення вимог ПАТ «Дельта Банк» саме шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, тому, задовольняючи позов, суд вважає необхідним вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону України» «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що відповідає вимогам ст. 217 ЦПК України, яка надає суду право визначити порядок виконання рішення, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання.
Питання щодо судових витрат вирішується судом відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Керуючись ст.ст. 526, 575, 589, 590, 599, 612, 1050 ЦК України, ст. ст. 7, 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 169, 212-215, 217, 224-226 ЦПК України, суд,
Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
В рахунок виконання основного зобов'язання по оплаті заборгованості у розмірі 886959 грн. 66 коп. за кредитним договором № 1504/0708/55-016 від 08 липня 2008 року, укладеним між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2, що складається з трьох житлових кімнат, житловою площею 40,9 кв.м. та підсобних приміщень, загальною площею квартири 68,4 кв.м., що належить іпотекодавцям на праві приватної спільної часткової власності, в рівних частинах кожному, шляхом передачі Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» права власності на вказану квартиру.
Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на квартиру, що складається з трьох кімнат, житловою площею 40,9 кв.м. та підсобних приміщень, загальною площею квартири 68,4 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_3.
Припинити право власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2.
Визначити порядок виконання рішення, зазначивши, що воно є підставою для передачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» технічного паспорту та правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_2.
Встановити відстрочку виконання рішення, відповідно до якої примусове виконання судового рішення можливе з дати прийняття закону України про втрату чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у зв'язку із набранням чинності Законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає у бухгалтерському та/або податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (були нараховані) на таку основну суму заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_2 ОСОБА_6 НОМЕР_1, ОСОБА_2 ОСОБА_7 НОМЕР_2 та ОСОБА_3 ІІН НОМЕР_3 в дохід держави в рівних частинах судовий збір в розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн. 00 коп., по 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду до апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси, яка подається протягом 10 днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні, з дня отримання копії заочного рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий Ю.В. Тополева