4 травня 2016 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Дьоміна О.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 20 січня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зверькова НаталіяВолодимирівна, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним,
У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним.
Зазначав, що з 24вересня 1993 року по 21 листопада 2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 8 червня 2011 року між ОСОБА_5 та відповідачем укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. У пункті 11 договору зазначено, що покупець довела до відома продавця, що укладення цього договору відбувається за заявою про згоду чоловіка, підпис на якій засвідчено нотаріусом Воєводіною Н.М.
16 травня 2011 року за реєстром № 734, про те, що квартира купується за особисті кошти дружини. Позивач стверджував, що зазначений пункт договору не відповідає дійсності, оскільки він у травні 2011 року надавав згоду на придбання відповідачем квартири з метою підписання договору купівлі-продажу його дружиною без його особистої присутності. Прицьому не передбачалося визначення особливого статусу щодо відчужуваних грошових коштів та квартири, яку подружжя мало наміри придбати. На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд визнати недійсною та скасувати частину пункту 11 договору купівлі-продажу квартири від 8 червня 2011 року обмежену словами «про те, що квартира купується за особисті кошти дружини» з моменту укладення договору.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада
2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного судуміста Києва від 20 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями,
ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вірно виходив із того, що в пункті 11 договору купівлі-продажу від 8 червня 2011 року зазначено про доведення ОСОБА_4 до відома продавця квартири тієї обставини, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі та укладення цього договору відбувається за заявою про згоду чоловіка, підпис на якій засвідчено приватним нотаріусом 16 травня 2011 року за реєстром № 734, про те, що квартира купується за особисті кошти дружини, зазначена згода від 16 травня 2011 року на момент розгляду справи є дійсною та ніким не оспорена.
Так, відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій вірно керувались положеннями ст. 65 СК України, статей 203, 215 ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання зазначеного пункту договору, зокрема його частини, недійсним.
Доводи, на які посилається заявник у своїй касаційній скарзі, висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 335 ЦПК України).
Згідно з пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Зі змісту рішення Оболонського районного суду міста Києва від
11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від 20 січня
2016 року і доданих матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою і наведені у ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваних судових рішень.
Керуючись пунктом 5 частини 4 статті 328 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зверькова НаталіяВолодимирівна, про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 11 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду міста Києва від
20 січня 2016 року.
Копію цієї ухвали та додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ О.О.Дьоміна