Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
15 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-3385/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої -судді Нагібіної Г.П.
при секретарі -Дигас В.М.
за участю:
представника позивача -ОСОБА_1
представника відповідача -ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.В. Інвестгруп»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення.
ОСОБА_3:
ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ №0001052360 від 26.08.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24000 грн. основного платежу та 6000 грн. штрафних санкцій.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Кіровоградська ОДПІ неправомірно дійшла висновку про нікчемність правочину між ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп»та ТОВ «Промінь АС», оскільки придбання металобрухту підтверджується первинними документам, а тому ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп»правомірно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 24000 грн. Придбаний металобрухт розрізаний та використаний для здійснення статутної діяльності -реалізація металобрухту, а несплата або недекларування контрагентом податкових зобов'язань несе наслідки лише для самого контрагента.
Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву відповідно до якого, позов не визнається у повному обсязі, оскільки, на думку відповідача, господарська операція ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп»щодо придбання у ТОВ «Промінь АС»металобрухту здійснена без мети настання реальних наслідків, оскільки ОСОБА_4 (директор ТОВ Промінь АС»), допитаний в якості свідка в кримінальній справі, дав пояснення, що до фінансово-господарської діяльності товариства він не мав ніякого відношення. Окрім того, ОСОБА_4 в своїх поясненнях зазначає, що фактично первинні документи бухгалтерського та фінансового обліку не підписував.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив суд задовольнити її повністю з підстав зазначених в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 15.11.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 20.11.2010 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп»зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 08.10.2009 р. про що видано свідоцтво про державну реєстрацію Серія АОО № 748951 (а.с.22) та є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100301702 НБ №252031 (а.с.23).
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.
Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач) в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.
Посадовими особами податкового органу 09.08.2011 р. відповідно до наказу №2322 від 28.07.2011 р. (а.с.21) на підставі повідомлення №268/23-6 від 28.07.2011 р. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп» код за ЄДРПОУ 36654313 з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах зТОВ «Промінь АС»за період з 01.11.2010 р. по 30.01.2011 р, за результатами якої складено акт №81/23-6/36654313 від 09.08.2011 р. (а.с.9-18), висновком якого є порушення, на думку відповідача, ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп»п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок па додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість всього в сумі 24000 грн. за грудень 2010 р.
На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001052360 від 26.08.2011 року, яким ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп»збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24000 грн. основного платежу та 6000 грн. штрафних санкцій (далі оскаржуване рішення, а.с.120).
Згідно довідки АА № 017671 з ЄДРПОУ позивач займається оптовою торгівлею відходами та брухтом -51.57.0, оброблення металевих відходів та брухту -37.10.0 та ін. (а.с.69), тобто придбання металобрухту в ТОВ «Промінь АС»здійснено позивачем в межах його господарської діяльності.
З акту перевірки №81/23-6/36654313 від 09.08.2011 р. вбачається, що посадові особи податкового органу дійшли висновку про те, що господарські операції щодо придбання ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп» у ТОВ «Промінь АС»металобрухту на загальну суму 144000 грн. не спрямовані на настання правових наслідків, оскільки первинні документи по зазначеній господарській операції не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Такі висновки посадовими особами податкового органу зроблені з огляду на те, допитаний по кримінальній справі № 330101-11 у якості свідка громадянин ОСОБА_4 повідомлив, що до фінансово-господарської діяльності товариства не має ніякого відношення, про укладання укод, предмети угод та умови поставок свідку ОСОБА_4 нічого не відомо (протокол допиту свідка від 28.04.2011 р.).
Як зазначено в розділу 3.1 «Податковий кредит»акту перевірки №81/23-6/36654313 від 09.08.2011 р. позивачем подано до Кіровоградської ОДПІ податкову декларації з ПДВ за грудень 2009 р. де в рядку «10.1»зазначена сума 78203 грн. До складу податкового кредиту за грудень позивачем віднесена сума 24000 грн. згідно з податкової накладної від 01.12.2010 р. №1699 отриманої від ТОВ «Промінь АС»(а.с.28).
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення права на податковий кредит) встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
При цьому в підпункті 7.5.1 пункту 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.
Пунктом 7.2.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої податкової накладної виданої йому контрагентом за договором у перевіряємому періоді. Спір між сторонами в частині форми податкової накладної відсутній.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Згідно абзацом 11 частини 1 статті 1 зазначеного Закону первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Судом встановлено, що первинними документами, які містять відомості про господарську операцію щодо купівлі позивачем у ТОВ «Промінь АС»металобрухту та підтверджують факт її здійснення є податкова накладна №1699 від 01.12.2010 р. (а.с.28), видаткова накладна №1699 від 01.12.2010 р. (а.с.29), рахунок-фактура №1699 від 01.12.2010 р. (а.с.30). Дана господарська операції проведена в бухгалтерському обліку по рахунках 631 та 281 (а.с.39-41).
Відповідно до пункту 1.1 договору купівлі-продажу № 9/11/2010 від 26 листопада 2010 р. Продавець (ТОВ Промінь АС) продає, а Покупець (ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп») купує металоконструкції (а.с.24-26). Пунктом 4 даного договору визначено, що товар доставляється автотранспортом за рахунок Поставщика. Згідно додаткової угоди № 1 до договору купівлі-продажу № 9/11/2010 від 26 листопада 2010 р. визначена вартість 1 тони металобрухту 2400 грн. (а.с.27).
Як повідомив суду свідок ОСОБА_5, який перебував на посаді директора ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп»на час виникнення правовідносин з ТОВ «Промінь АС», до нього телефонувала особа, яка представлялась як ОСОБА_4 -директор ТОВ «Промінь АС»і пропонувала купити у нього металобрухт який назбирався у нього від його господарської діяльності. Жодних сумнівів стосовно правомірності діяльності ТОВ «Промінь АС»у свідка не виникало, оскільки Були надані всі необхідні документи, а саме: свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Промінь АС».
Крім того, свідок повідомив суду, що з ТОВ «Промінь АС»за поставлений металобрухт позивач не розрахувався і має кредиторську заборгованість.
В судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Промінь АС»(продавець) на момент виписки податкової накладної, було зареєстроване платниками податку на додану вартість, а тому відповідно до вимог п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної. Представник відповідача не надав суду інформації щодо анулювання або скасування свідоцтва платника ПДВ стосовно ТОВ «Промінь АС».
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що придбаний у ТОВ «Промінь АС»металобрухт в кількості 60 т був доставлений позивачу 01.12.2010 р. контрагентом за власний рахунок на складську площадку, яка знаходиться в місті ОСОБА_2, де був перерізаний і реалізований ТОВ «Укр Мет», що підтверджується договором поставки № 10/п-03/2010 від 10.03.2010 р. (а.с.43-47), видатковою накладною № РН-0000006 від 02.12.2010 р. (а.с.48), рахунком-фактурою № СФ-0000049 від 02.12.2010 р. (а.с.49), податковою накладною від 02.12.2010 р. № 47 (а.с.52), квитанцією про приймання вантажу (а.с.50) та актом приймання металів чорних (вторинних) (а.с.51).
За ініціативою суду в судове засідання двічі викликався в якості свідка ОСОБА_4, однак свідок до суду не з'явився (а.с.86,104).
Надана відповідачем суду копія протоколу допиту свідка від 28.10.2011 р. ОСОБА_4 (а.с.75-77), а також письмові пояснення ОСОБА_4 надіслані на адресу суду вх.№ 20877 від 31.10.2011 р. (а.с.119-120) оцінюється судом критично, оскільки дані письмові пояснення не можуть бути розцінені як належний доказ в розумінні статті 69 КАС України.
Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача, підставою для висновків податкового органу стосовно нікчемності правочину укладеного позивачем з ТОВ «Промінь АС»є пояснення ОСОБА_4 стосовно того, що він не займався господарською діяльністю та не підписував бухгалтерські документи. Суд звертає увагу на той факт, що, як вбачається зі змісту протоколу допита свідка від 28.11.2011р., ОСОБА_4 в період з жовтня по березень підписував деякі бумаги, які саме в протоколі не зазначено. Також в даному протоколі ОСОБА_4 вказує, що він в грудні 2010 р. здавав до податкового органу податкову звітність за деякі місяці. Крім цього в протоколі допиту свідка зазначено, що ОСОБА_4 раніше допитувався правоохоронними органами, але давав неправдиві свідчення, які протилежні свідченням даним 28.11.2011 р. Тобто, ОСОБА_4 вже тричі змінював свої покази (перший та другий раз -правоохоронним органам, третій раз -в письмових поясненнях суду), а відтак такі пояснення ОСОБА_4 які надані ним слідчому та надіслані на адресу суду, суд не приймає до уваги і оцінює їх критично.
Відповідно до частини 2 статті 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач в судовому засіданні не навів обставини, які б свідчили про безтоварність господарської операції позивача з придбання металобрухту. Виходячи із вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що встановлені обставини свідчать про реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Промінь АС»за наслідками якої було отримано товар. В судовому засіданні не встановлено обставин, які б свідчили про те, що позивач укладаючи договори з ТОВ «Промінь АС»діяв без належної обачності й обережності.
Враховуючи доведеність факту реальності господарської операції позивача з ТОВ «Промінь АС, висновок відповідача про донарахування 24000 грн. основного платежу та 6000 грн. -штрафних (фінансових) санкцій є протиправним, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Стосовно посилання відповідача стосовно порушення позивачем під час укладення правочину норм цивільного законодавства, суд зазначає наступне.
Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного Кодексу України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».
Ввраховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Промінь АС». Таким чином, суд вважає помилковими та необґрунтованими висновки податкового органу про безтоварність та нікчемність фінансово-господагрських операцій між позивачем та його контрагентом -ТОВ «Промінь АС».
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач дійшов висновку про нікчемність господарських операцій без дослідження первинних бухгалтерських документів, що йде в розріз роз'ясненням наданими ДПА України в листі від 29.09.2010 р. N 20289/7/16-1617 «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними». В зазначеному листі ДПА України звертає увагу на те, що відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р N 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з ПДВ. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.
Стосовно змісту оскаржуваного податкове повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
Згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що Кіровоградською ОДПІ безпідставно визначено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість, то відповідно до змісту ст. 123 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні також і підстави для застосування штрафних санкцій, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання скасування податкового повідомлення-рішення№0001052360 від 26.08.2011 року, яким ТОВ «Р.А.В. Інвестгруп» збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 24000 грн. основного платежу та 6000 грн. штрафних санкцій, підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Сплата позивачем судового збору в розмірі 3,40 грн. підтверджується квитанцією № N11Y3W38936 від 05.09.2011 р. (а.с.2).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 158, 163-165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Р.А.В. Інвестгруп»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування рішення задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської об'єданої державної податкової інспекції № НОМЕР_1 від 26 серпня 2011 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 24000 грн. -за основним платежом та 6000 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Р.А.В. Інвестгруп»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови суду виготовлений 18.11.2011 р.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_6