33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
04 травня 2016 р. Справа № 918/228/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи
за позовом Селянського (фермерського) господарства "Шанс"
до Державного підприємства "Дослідницьке господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України"
про стягнення 110 324 грн. 01 коп., з яких 89 756 грн. 29 коп. - заборгованості за надані послуги, 3 231 грн. 23 коп. - інфляційних втрат, 1 106 грн. 58 коп. - 3 річних, 16 229 грн. 90 коп. пені.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : ОСОБА_1 (дов. № б/н від 11.03.2016 р.);
Від відповідача : ОСОБА_2 (дов. № 3 від 01.01.2016 р.).
Селянське (фермерське) господарство "Шанс" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Дослідницьке господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" про стягнення 110 324 грн. 01 коп., з яких 89 756 грн. 29 коп. - заборгованості за надані послуги, 3 231 грн. 23 коп. - інфляційних втрат, 1 106 грн. 58 коп. - 3 річних, 16 229 грн. 90 коп. пені.
Ухвалою господарського суду від 31 березня 2016 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/228/16, розгляд якої призначено на 18 квітня 2016 року.
Ухвалою господарського суду від 18 квітня 2016 року розгляд справи в судовому засіданні відкладено на іншу дату.
До канцелярії суду 04 травня 2016 року від представника Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи ОСОБА_3 звірки взаємних розрахунків. Від представника Відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, в яких останні просить суду зменшити нарахування пені, та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій.
В судовому засіданні 04 травня 2016 року представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
В судовому засіданні 04 травня 2016 року представник Відповідача позовні вимоги визнав, просив суд зменшити нарахування пені.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.
У судовому засіданні 04 травня 2016 року відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення Позивача, Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд Рівненської області, -
22 липня 2015 року між Селянське (фермерське) господарство "Шанс" (далі - СФГ "Шанс") та Державного підприємства "Дослідницьке господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (далі - ДП "ДГ Білокриницьке" ІСГ Західного полісся НААН України) укладено договір № 12 про надання послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого Селянське (фермерське) господарство "Шанс" бере на себе зобов'язання надати ДП "ДГ Білокриницьке" ІСГ Західного полісся НААН України передбачені Договором послуги, а саме обмолот зернових посівів комбайном ОСОБА_4, в свою чергу останній зобов'язався прийняти та оплатити такі послуги.
Відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг визначається сторонами згідно ОСОБА_3 про надані послуги.
Згідно з п. 4.2.Договору ОСОБА_3 зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті про надані послуги протягом 2-х місяців з моменту підписання.
Відповідно до п. 5.1.4. Договору Виконавець зобов'язаний передати ОСОБА_3 про надання послуг.
Згідно з п. 5.2.2. та п. 5.2.4. Договору ОСОБА_3 зобов'язаний прийняти від Виконавця послуги та оплатити їх на умовах та в порядку визначеному в Договорі.
Пунктом 6.1. сторони домовились, що у випадку порушення своїх зобов'язань за цим Договором Сторони, несуть відповідальність визначену Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На виконання умов Договору Позивач надав Відповідачу послуги по обмолу зернових посівів, на загальну суму 278 400 грн. 00 коп.
31 серпня 2015 року між Позивачем та Відповідачем відповідно до Договору складено акт про приймання-передачу виконаних робіт.
Відповідача в свою чергу за надані послуги розрахувався частково, шляхом поставки товарів на суму 188 643 грн. 71 коп., що підтверджується накладними, а саме: накладною № 30/1 від 20 серпня 2015 року; накладною № 25 від 31 липня 20145 року; накладною № 32 від 31 серпня 2015 року; накладною № 40 від 30 серпня 2015 року; накладною № 44 від 02 листопада 2015 року.
У зв'язку з тим, що Відповідач свої зобов'язання по оплаті за надані послуги виконав частково, 19 січня 2016 року Позивачем на адресу Відповідача направлена претензія № 2 з вимогою розрахуватися за надані послуги, проте дана претензія була залишена без задоволення.
Позивач в позовній заяві зазначає, що станом на 10 лютого 2016 року послуги надані згідно Договору Відповідачу, в повному обсязі не оплачені. Заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 89 756 грн. 29 коп., що підтверджується ОСОБА_3 звірки взаємних розрахунків від 31 грудня 2015 року.
Враховуючи вище вказане, Відповідач взятий на себе за Договором обов'язок щодо своєчасної та повної оплати послуг виконав частково у зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість в сумі 110 324 грн. 01 коп.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Зі змісту ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України випливає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що сума основного боргу за отримані послуги по Договору № 12 від 22 липня 2015 року з урахуванням часткової оплати, складає 89 756 грн. 29 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи та не заперечується представником Відповідача, присутнім в судовому засіданні, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог в цій частині.
Крім того, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11 в справі №07/238-10).
На підставі частини 2 статті 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу інфляційні втрати в сумі 3 231 грн. 23 коп., та 3% річних в сумі 1 106 грн. 58 коп.
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних та 3% річних, суд визнав їх арифметично вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Пунктом 6.4. Договору встановлено, що за недотримання строків оплати зазначених в п. 3.2. Договору ОСОБА_3 сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми прострочення (але не більше подвійної ставки НБУ , що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочки.
На підставі пункту 6.4. Договору Позивач нарахував Відповідачу пеню в розмірі 16 229 грн. 90 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи, що Відповідач припустився прострочення взятого на себе зобов'язання, суд перевіривши поданий Позивачем розрахунок та період нарахування пені, визнає його правомірним, а відтак позовні вимоги в частині стягнення 16 229 грн. 90 коп. пені - обґрунтованими.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як вбачається з поданих Відповідачем матеріалів, останній не має можливості вчасно виконувати договірні зобов'язання у зв'язку з тим, що відділом виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження. Постановою державного виконавця ВП № 49606417 від 09 грудня 2015 року на Відповідача накладено арешт коштів, у зв'язку з чим Відповідач не мав можливості здійснювати банківські операції. Також, Відповідач зазначає, що погасити борг товаром не мали змоги та як проводилась посівна компанія.
За таких обставин, враховуючи, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також приймаючи до уваги майновий стан Відповідача, суд вважає за можливе скористатись правом наданим п. 3 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені яка підлягає стягненню до 10 000 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 4.3. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
У відповідності до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь позивача 89 756 грн. 29 коп. основної заборгованості, 10 000 грн. 00 коп. пені, 1 106 грн. 58 коп. - 3% річних, 3 231 грн. 23 коп. інфляційних втрат, з покладенням судових витрат на Відповідача у справі, як на особу внаслідок неправомірних дій якої виник спір (ч. 2 ст. 49 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 32-33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідницьке господарство "Білокриницьке" Інституту сільського господарства Західного Полісся Національної академії аграрних наук України" (35342, Рівненська область, Рівненський район, с. Біла Криниця, код 00729574) на користь Селянського (фермерського) господарства "Шанс" (34630, Рівненська область, Березнівський район, с. Кам'янка, вул. Кузнєцова, 2, код 32413683) - 89 756 грн. (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) 29 коп. основної заборгованості, 10 000 грн. (десять тисяч) пені.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 10.04.2016 року.
Суддя Войтюк В.Р.
Віддруковано 3 примірники:
1 - до справи;
2 - позивачу рекомендованим (34630, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Кам'янка, вул. Кузнєцова, буд. 2);
3 - відповідачу рекомендованим (35342, Рівненська обл., Рівненський р-н, с. Біла Криниця).