Кіровоградської області
04 травня 2016 рокуСправа № 912/484/16
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у судовому засіданні матеріали справи № 912/484/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про стягнення 311 666,74 грн.
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна"
про визнання договору лізингу недійсним
Представники сторін:
від позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом - Бордун О.І., довіреність від 25.01.2016р.
від відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_3, довіреність № 39 від 22.02.16;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 21.01.2016, яка містить вимогу про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 збитків у розмірі 311 666, 74 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 00009201 від 09.12.2013р. та зазначає, що заявлена до стягнення сума складається із:
1. Реальних збитків в розмірі 23 832,00, а саме:
- витрат в сумі 9 860,00 грн., а з врахуванням ПДВ - 11 832,00 грн., понесених позивачем у зв'язку із супроводженням повернення заборгованості, здійснення розшуку майна позивача, представництва інтересів позивача у виконавчому провадженні згідно договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012р., який укладено між позивачем та ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі";
- витрат в сумі 10 000,00 грн., а з врахуванням ПДВ - 12 000,00 грн., понесених позивачем у зв'язку з наданням останньому послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача у суді згідно договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р.(з додатковими угодами № 47 від 15.01.2013р. та № 206 від 10.08.2015р.), який укладено з ТОВ "Юридична фірма Вернер" ;
2. Упущеної вигоди у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 62 518,34 грн., а саме:
- щомісячного лізингового платежу за жовтень 2015р. на сумі 14 520,32 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2015р.;
- щомісячного лізингового платежу за листопад 2015р. на сумі 15 809, 25 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2015р.;
- щомісячного лізингового платежу за грудень 2015р. на сумі 15 836,73 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2015р.;
- щомісячного лізингового платежу за січень 2016р. на сумі 16 352,04 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2016р.;
3. Упущеної вигоди у вигляді невиплачених процентів і комісій за лізинговими платежами в розмірі, еквівалентному у гривні 9 177,11 доларів США за період з лютого 2016 року по листопад 2018 року , що по курсу гривні до долара США станом на 22.01.2016 року (день, що передує дню складання позовної заяви), складає 225 316,40 грн.
ФОП ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву ТОВ "Порше Лізинг України" (а.с. 152-155) вимоги останнього не визнав, в обгрунтування своїх заперечень зазначив наступне.
- Враховуючи редакцію п. 6.6. Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, договором не встановлено за курсом якого саме банку розраховується доларовий еквівалент належного до сплати щомісячного платежу, а позивичем не надано до суду доказів прийняття ним рішення щодо обрання такого банку та про повідомлення про це відповідача; крім того, жодного разу відповідача не повідомлялось про наміри щодо зміни обмінного курсу банку за 7 (сім) робочих днів до дати відповідного платежу, який має бути здійснений Лізингоодержувачем.
- Позивачем сплачено платежі на суму 207 505,26 грн. та аванс у сумі 124 786,62 грн, а саього 332 291,88 грн.
- 11.06.2014 року невідомими особами був здійснений підпал автомобіля і позивач зщабрав автомобіль для здійснення відновлювального ремонту, автомобіль був повернутий лише у довтні 2014 року, що позбавило позивача тривалий час користуватися даним автомобілем за обставинами, які не залежали від волі відповідача.
-Позивач безпідставно в позовній заяві відносить витрати на правову допомогу до збитків. Враховуючи норми ст. 22, 614,623 ЦК України, зазначає позивач, заявлена до стягнення сума витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за договором лізингу.
- Відповідач не отримувала поштові повідомлення позивача у період з травня по вересень 2015 року у зв'язку з тривалим лікуванням як амбулаторно так і в стаціонарі, при цьому позивач не намагався будь-яким чином зв'язатися з Відповідачем ні по телефону, на електронною поштою, які зазначені у договорі як засоби зв'язку.
-Позивач безпідставно зазначає про стягнення ук упущеної вигоди лізингових платежів, так як автомобіль вже вилучений позивачем, тобто жодних збитків Позивач не зазнав так як майно знаходиться у нього, а реалізацією автомобіля покриваються всі затрати позивача.
-Між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Порше лізинг Україна" укладений Договір про фінансовий лізинг, який, як договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи, підлягав нотаріальному посвідченню відповідно до норм ч. 2 ст. 799 ЦК України. Оскільки вказаний Договір про фінансовий лізинг не був нотаріально посвідчений, то він є недійсним.
Просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
12.03.2016 на адресу господарського суду надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 09.03.2016, яка містить вимогу про визнання дійсним договору про фінансовий лізинг від 09.12.2013 № 00009201, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" про придбання автомобіля Фольксваген "Tiguan FL 2.0 TSI" д.н. НОМЕР_2.
В обгрунтування своїх позовних вимог по зустрічній позовній заяві позивач зазначає наступне.
Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір про фінансовий лізинг від 19.12.2013 року № 00009201 за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.
В порушення норм ч. 2 ст. 799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю позивача за зустрічним позовом, який є фізичною особою, нотаріально не був посвідчений, а тому є нікчемним в силу вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України.
Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Відповідно до ч. 3 вказаної статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Ухвалою від 14.03.2016 зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 09.03.2016 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
У відзиві на зустрічну позовну заяву ( а.с. 148-150) ТОВ "Порше Лзінг Україна" вимоги ФОП ОСОБА_1 не визнало, в обгрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
- З аналізу положень ст. 806 ЦК України та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" вбачається, що договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, має бути викладено у простій письмовій формі та не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
- При укладенні оспорюваного Договору сторонами були погоджені всі істотні умови договору, передбачені ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг".
- Правове регулювання договору про фінансовий лізинг здійснюється Цивільним кодексом України в частині, що не суперечить Закону України "Про фінансовий лізинг". В даному випадку, ст. 799 ЦК України не може бути застосована у правовідносинах, пов'язаних із укладенням договору фінансового лізингу.
Зазначає, що стороною Договору є не фізична особа, а суб'єкт господаювання - фізична особа-підприємець.
-Приписи параграфу 5 "Оренда майна та лізинг" гл. 30 Господарського кодексу України, як і Закон України "Про фінансовий лізинг" не встановлюють вимог щодо нотаріального посвідчення договорів оренди транспортних засобів, укладених у сфері господарювання.
Просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви у повному обсязі.
У судовому засіданні 29.03.2016 року оголошувалась перерва до 14 год. 11.04.2016 року та 11.04.2016 до 14 год. 22.04.2016 , в порядку, визначеному ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні представник позивача за первісним та відповідача за зустрічним позовні вимоги підтримав повністю та не визнав вимоги за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним та позивача за зустрічним вимоги за первісним позовом не визнав, вимоги за зустрічним підтримав повністю.
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -
09.12.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 Сергієвною укладено договір про фінансовий лізинг № 00009201.
За умовами вказаного договору позивач зобов'язався передати у розпорядження відповідача об'єкт лізингу - транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 TSI, шасі НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, 2013 року виробництва (надалі за текстом - "Об'єкт лізингу"), а відповідач зобов'язався прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення платежів відповідно до Договору та згідно із Графіком покриття витрат на виплати лізингових платежів (надалі за текстом - "План відшкодування"), що становить невід'ємну частину Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 37 745,51 доларів США, не враховуючи авансовий платіж на суму, що становить еквівалент 15 098,20 доларів США.
Додатком до договору про фінансовий лізинг від 09.12.2013 № 00009201 є Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу (надалі - Умови, а разом з Договором - Контракт).
У відповідності до п. 1 Умов, Контракт, а також Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування) як додаток до Контракту, що є невід'ємною його частиною, та інші додатки, що є невід'ємними його частинами, являють собою угоду між Сторонами щодо придбання Об'єкту лізингу ТОВ "Порше Лізинг Україна" та його передання Лізингоодержувачу згідно з положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг" № 723/97-ВР від 16 грудня 1997 року, а також іншими чинними положеннями законодавства України.
За змістом п.п. 3.2-3.4 Контракту Порше Лізинг Україна придбаває Об'єкт лізингу (отримує право власності на Об'єкт лізингу) та передає Лізингоодержувачу Об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього Контракту.
Лізингоодержувач користується Об'єктом лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями чинного українського законодавства та забезпечує експлуатацію Об'єкта лізингу у відповідності до Контракту.
Після завершення строку лізингу за Контрактом Лізингоодержувач придбаває Об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання Лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають здійсненню за цим Контрактом. За умови повної сплати Лізингоодержувачем всіх платежів за Контрактом, а також виходячи з припущення, що відповідне законодавство України, що регулює відносини сторін за Контрактом, не зазнає змін, після остаточного погашення Лізингоодержувачем всіх належних до сплати платежів за Контрактом, купівельна ціна Об'єкта лізингу буде вважатися належним чином сплаченою Лізингоодержувачем. У разі неповної сплати Лізингоодержувачем будь-яких платежів за Контрактом розмір купівельної ціни буде визначений відповідним чином.
Згідно з п. 6.1 Умов для експлуатації Об'єкта лізингу Лізингоодержувач щомісяця зобов'язаний здійснювати на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до Графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину Контракту, та інших положень Контракту.
Кожний Лізинговий платіж включає:
- відсотки (проценти) за користування Об'єктом фінансування;
- частину від Обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину Вартості Об'єкта лізингу);
- комісії;
- покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуванням, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим Контрактом та інші витрати, передбачені або безпосередньо пов'язані з виконанням Контракту.
Будь-які податки, що можуть застосовуватися до договору після його виконання або в будь-який час у майбутньому, а також інші витрати та платіжні зобов'язання не включаються до лізингових платежів та підлягають сплаті відповідачем за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом у разі якщо останній поніс такі витрати.
Відповідно до п. 6.4 Умов у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких(якої) узгоджений сторонами.
У п.п. 6.5, 6.10 Умов сторонами узгоджено, що лізингові платежі перераховуються Лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування) не пізніше дати, вказаної у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню Лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених Контрактом та чинним законодавством України.
Лізингоодержувач здійснює Лізингові платежі відповідно до термінів, визначених у Графіку покриття витрат та виплати Лізингових платежів (Плану відшкодування).
Згідно з п.п. 12.1, 12.2 Умов строк лізингу за Контрактом визначається у Договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування). Строк лізингу починається з дати підписання Акта приймання-передачі Лізингоодержувачем Об'єкта лізингу (п. 5.4 Умов).
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань (п. 12.3 Умов).
Сторонами підписано Графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування), надалі - Графік виплати платежів (а.с. 30-33).
Згідно з вказаним Графіком виплати платежів: строк лізингу - 60 місяців, вартість Об'єкта лізингу - 37 745,51 USD, авансовий платіж - 15 098,20 USD, обсяг фінансування - 22 647,31 USD.
Лізингові платежі повинні бути сплачені на підставі рахунку Порше Лізинг Україна в гривнях (за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, відповідно до пунктів 6.3 та 6.4 Умов банківським переказом на банківський рахунок Порше Лізинг Україна.
Пунктом 6.3 Умов (в редакції Додаткової угоди № 1) сторонами погоджено, що Лізингові платежі та інші Платежі, що підлягають виплаті за Контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість Об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна суми, очікуваної станом на дату виконання Контракту відповідно до чинного курсу обміну євро/долара США (як обумовлено сторонами в Контракті) за безготівковими операціями, встановленого українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" або ПАТ "Укрсиббанк") або Національним банком України (надалі - обмінний курс), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату, коли кожен Платіж підлягає здійсненню. З цією метою Лізингові платежі, інші Платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені Контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в Контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом за безготівковими операціями вказаного вище банку, чинним на робочий день, що передує дню виставлення рахунку.
За актом прийому-передачі від 09.12.2013 (а.с. 34) Порше Лізинг Україна в особі представника - дилера ТОВ "Атлантик", передано, а ФОП ОСОБА_1 прийнято Об'єкт лізингу - транспортний засіб типу типу VW Tiguan FL 2.0 TSI, шасі НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, 2013 року виробництва, реєстраційний знак НОМЕР_2, колір сірий, новий.
Згідно з вказаним актом вартість Об'єкта лізингу - 311 966,64 грн, авансовий платіж - 124 786,62 грн, обсяг фінансування 182 180,02 грн, залишкова вартість 0,00 грн, щомісячний платіж - 5 678,55 грн., адміністративні витрати 4 679,51 грн.
У примітці до цього пункту зазначено "включаючи ПДВ".
Позивач вказує про порушення з грудня 2015 року відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом та зазначає, що станом на 18.09.2015 року відповідачем не були сплачені щомісячні лізингові платежі на загальну суму 36 320,75 грн.
Господарським судом враховується, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором лізингу, правовідносини за яким регулюються параграфом 6 Глави 58 Цивільного кодексу України, а також параграфом 5 Глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний.
Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Статтею 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.
Статтею 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.
Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, у зв'язку із цим лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченні дії договору.
Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.
Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.
Отже, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.
Відповідно до п. 4.1 Контракту Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на Об'єкт лізингу, в той час як Лізингоодержувач матиме право на експлуатацію Об'єкта лізингу впродовж усього строку дії Контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту та вимагати повернення Об'єкта лізингу як зазначено в Контракті).
Згідно з п. 4.2 Контракту після завершення строку дії цього Контракту, після сплати останнього Лізингового платежу, інших платежів за цим Контрактом та виконання всіх зобов'язань Лізингоодержувачем, право власності на Об'єкт лізингу перейде до Лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього Контракту або оформлять таке придбання в інший спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.
Статтею 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Відповідно до п. 8.3.2 Контракту якщо Лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 (одного) Лізингового платежу, при цьому якщо прострочення Лізингового платежу триває більш ніж 30 днів (у відповідності до Закону України "Про фінансовий лізинг"), Порше Лізинг Україна має право розірвати Контракт/відмовитися від Контракту і витребувати Об'єкт лізингу від Лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.
Згідно з п. 12.6.1 Контракту Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей Контракт/відмовитися від Контракту та право на повернення Об'єкта лізингу, зокрема, у випадку коли Лізингоодержувач не сплатив 1 (один) наступний Лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.
Пунктом 12.7 Контракту передбачено, що день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від Контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає Лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від Контракту та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від Контракту. Таке повідомлення/вимога надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням Лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення до відправки.
Як убачається з матеріалів справи (а.с. 35-50) позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором були надіслані наступні нагадування:
- Перше нагадування від 05.05.2015р.;
-Друге нагадування від 19.05.2015р.;
-Третє нагадування від 03.06.2015р.;
-Третє нагадування від 17.06.2015р.;
-Третє нагадування від 03.07.2015р.;
- Третє нагадування від 16.07.2015р.;
-Третє нагадування від 18.09.2015р.;
Разом з третім нагадуванням, 23.09.2015р. відповідачем було направлено третю Вимогу про сплату заборгованості за Договором, повернення Об'єкту лізингу та повідомлення про відмову від Договору № 00009201 від 18.09.2015 року.
За змістом вказаної вимоги позивач просив відповідача погасити поточну заборгованість за Лізинговими платежами у сумі 36 320,75 грн, а також штрафні санкції за прострочення сплати будь-яких платежів у сумі 2 055,32 грн., витрати понесені Лізингодавцем з метою повернення простроченої заборгованості Лізингоодержувача у відповідності до Договору в розмірі 3 312,00 грн., а всього 41 688,07 грн. на протязі 3-х днів з дня отримання вимоги.
Даною вимогою Порше Лізинг Україна повідомило відповідача щодо відмови Лізингодавця від договору про фінансовий лізинг від 19.12.2013 № 00009201 та вимагало від ФОП ОСОБА_1 повернути Об'єкт лізингу за таким Договором впродовж 10 (десяти) робочих днів з дня доставки цього повідомлення на адресу місцезнаходження/проживання ФОП ОСОБА_1
Згідно даних сервісу УДППЗ "Укрпошта" з відстеження пересилання поштових відправлень, вимога не була отримана Відповідачем, а саме була повернута на адресу Позивача 29.10.2015 року у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.50).
Враховуючи умови Договору, а саме п. 12.7., відповідно до якого у випадку неотримання Лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, Лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим на 10 (десятий) календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП "Укрпошта" про прийняття повідомлення до відправки, та враховуючи, що Вимога позивачем була відправлена 23.09.2015 року , що підтверджується описом вкладення у цінний лист, господарський суд погоджується з доводами позивача за первісним позовом, що ФОП ОСОБА_1 вважається ознайомленою із змістом Вимоги 03.10.2015 року.
Згідно п. 12.13 Договору Сторони погодили, що Договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення Стороною на адресу відповідача за первісним позовом.
За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що договір про фінансовий лізинг від 19.12.2013 № 00009201, укладений між сторонами, був розірваний у позасудовому порядку 16.10.2015р. у зв'язку з вищезазначеною відмовою позивача від вказаного договору.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а відповідно до статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Позивачем надано господарському суду копію виконавчого напису за № 1664, вчиненого 20.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про повернення ФОП ОСОБА_1 на користь Порше Лізинг Україна Об'єкту лізингу (а.с. 51).
Постановою від 26.11.2015 головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 49566571 з примусового виконання вказаного виконавчого напису.
Відповідачем за первісним позовом до матеріалів справи подано копію постанови від 09.02.2016р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 4956671 з примусового виконання вказаного виконавчого напису , яка винесена головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві відповідно до п.10 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що надійшла заява стягувача про направлення виконавчого документа за належністю до ВДВС Кагарлицького РУЮ у зв'язку з тим, що транспортний засіб, який необхідно передати за виконавчим документом затримано та постановлено на штрафмайданчик за адресою: м.Кагарлик, пров. Серпневий,8, що за територіальністю відноситься до ВДВС Кагарлицького РУЮ (а.с. 184).
Вказане підтверджує доводи відповідача за первісним позовом, що об'єкт лізингу ним не використовується, оскільки транспортний засіб, що є об'єктом лізингу затримано та постановлено на штрафмайданчик за адресою: м.Кагарлик, пров. Серпневий,8.
Інших доказів з приводу подальшої долі затриманого транспортного засобу, що є об'єктом лізингу, господарському суду не подано.
Вказі докази розцінюються судом як повернення ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Лізинг України" об'єкту лізингу, оскільки він був затриманий в ході примусового виконання вищезазначеного напису нотаріуса № 1664 від 20.11.2015 року про зобов'язання ФОП ОСОБА_1 повернути на користь ТОВ "Порше Лізинг України" транспортний засіб типу VW Tiguan FL 2.0 TSI, шасі НОМЕР_4, двигун № НОМЕР_1, рік випуску 2013, вартістю 374530, що було передано в користування на умовах фінансового лізингу за договором про фінансовий лізинг № 0009201.
Згідно статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач просить господарський суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 311 666, 74 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 00009201 від 09.12.2013р. та зазначає, що заявлена до стягнення сума складається із:
1. Реальних збитків в розмірі 23 832,00, а саме:
- витрат в сумі 9 860,00 грн., а з врахуванням ПДВ - 11 832,00 грн., понесених позивачем у зв'язку із супроводженням повернення заборгованості, здійснення розшуку майна позивача, представництва інтересів позивача у виконавчому провадженні згідно договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012р., який укладено між позивачем та ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі";
- витрат в сумі 10 000,00 грн., а з врахуванням ПДВ - 12 000,00 грн., понесених позивачем у зв'язку з наданням останньому послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача у суді згідно договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р.(з додатковими угодами № 47 від 15.01.2013р. та № 206 від 10.08.2015р.), який укладено з ТОВ "Юридична фірма Вернер" ;
2. Упущеної вигоди у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу в сумі 62 518,34 грн., а саме:
- щомісячного лізингового платежу за жовтень 2015р. на сумі 14 520,32 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2015р.;
- щомісячного лізингового платежу за листопад 2015р. на сумі 15 809, 25 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2015р.;
- щомісячного лізингового платежу за грудень 2015р. на сумі 15 836,73 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2015р.;
- щомісячного лізингового платежу за січень 2016р. на сумі 16 352,04 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2016р.;
3. Упущеної вигоди у вигляді невиплачених процентів і комісій за лізинговими платежами в розмірі, еквівалентному у гривні 9 177,11 доларів США за період з лютого 2016 року по листопад 2018 року , що по курсу гривні до долара США станом на 22.01.2016 року (день, що передує дню складання позовної заяви), складає 225 316,40 грн.
В обґрунтування вимоги про стягнення реальних збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом у розмірі 23 832,00. грн позивач посилається на те, що з огляду на небажання відповідача виконувати умови Контракту позивач був вимушений звернутись до спеціалізованих організацій з метою надання послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення Об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді.
Позивачем надано господарському суду копію Договору про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 р., який укладено між ТОВ "Юридична компанія "Тріпл СІ"(Агенство) та ТОВ "Порше ЛізингУкраїна" (Замовник) , за умовами якого замовник доручає, а Агенство приймає на себе зобов'язання надати Замовнику юридично-консультаційні послуги відповідно до умов Договору, а Замовник - прийняти та оплатити їх (а.с.54-59).
Також відповідачем надано копії рахунків-фактур від 31.08.2015р. № 381 на суму 2 760,00 , від 31.10.2015р. № 504 на суму 1 800,00 грн, від 30.09.2015р. № 443 на суму 1800,00 грн., від 20.11.2015р. № 550 на суму 3500,00 грн., , який виставлені ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" зокрема за "юридично-консультаційні послуги по клієнту ОСОБА_1 ФОП, договір 00009201 "
Згідно актів наданих послуг від від 31.08.2015р. № 381, від 31.10.2015р. № 504, від 30.09.2015р. № 443, від 20.11.2015р. № 550 за Договором про надання юридично-консультаційних послуг від 21.06.2012 сторонами підтверджено виконання ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" у повному обсязі обумовлених послуг по ФОП ОСОБА_1 договір 00009201, на загальну суму 9860 грн.
Платіжним дорученнями № 50024350 від 04.09.2015р. на суму 144612,06 грн., № 50025809 від 10.11.2015р. на суму 92628,01 грн., № 50025109 від 09.10.2015р на суму 172849,38 грн. , № 50026290 від 27.11.2015 року на суму 10500,00 грн. ТОВ "Порше Лізинг Україна" перераховано на користь ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" грошові кошти згідно вищезазначених рахунків.
Окрім того, позивач посилається на укладений між ним та ТОВ "Юридична фірма Вернер" договір про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року з урахуванням додаткових угод до такого договору від 15.01.2013р. № 47 та від 10.08.2015 року № 206.
На виконання умов вказаного договору від 09.06.2010 року № 17/2010 (з додатковими угодами) позивачем за первісним позовом подано рахунок-фактуру № 143 від 20.01.2016 року на суму 10 000,00 грн. за юридичні послуги згідно договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 та додаткової угоди № 206 від 10.08.2015 року по справі за позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та збитків, договір про фінансовий лізинг № 00009201 від 09.01.2013 року (заявка № 283 від 13.01.2016р.) (а.с. 96), та АКТ № 143 від 20.01.2016р. У вказаному акті зазначено, що на дату підписання акту послуги надані в повному обсязі, а також у повній відповідності до умов Договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010 року.
Водночас господарському суду не подано ні доказів подання заявки позивачем ТОВ "Юридична фірма "Вернер" для надання послуг, що пов'язані із веденням даної справи, ні доказів оплати позивачем за такі послуги, незважаючи на неодноразову вимогу господарського суду.
Окрім того, господарським судом витребовувались від позивача у справі також докази сплати ПДВ із сум збитків 11 832,00 грн та 12 000,00 грн, оскільки Порше Лізинг Україна заявляє їх до стягнення з урахуванням ПДВ, що в загальній сумі становить 23 832,00 грн (з урахуванням ПДВ).
Водночас позивачем таку неодноразову вимогу господарського суду станом на день розгляду справи не виконано.
Щодо вказаних вимог позивача господарський суд зазначає таке.
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
За приписами статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно положень статті 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями статті 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками, згідно частини 2 статті 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до статей 623, 1166 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України.
Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.
Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
При цьому, господарський суд зауважує, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Контрактом.
Відтак, господарський суд дійшов висновку, що отримання позивачем юридичних послуг з вчинення виконавчого напису нотаріуса, підготовки процесуальних документів для відкриття виконавчого провадження, супроводження повернення Об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.
Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Контрактом) не відповідають вимогам статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 23 832,00 грн (з урахуванням ПДВ) є безпідставною, необґрунтованою, відтак не підлягає задоволенню.
Вказані висновки господарського суду узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеній у постанові від 29.12.2015 у справі № 911/1623/15.
Окрім того, позивачем пред'явлено позовну вимогу про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у сумі в сумі 62 518,34 грн., які складаються з Лізингових платежів за період з жовтня 2015 року по січень 2016 року включно , оскільки Об'єкт лізингу станом на день звернення позивача з даним позовом до господарського суду на користь Лізингодавця Лізингоодерувачем не повернуто, а саме:
- щомісячного лізингового платежу за жовтень 2015р. на сумі 14 520,32 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.10.2015р.;
- щомісячного лізингового платежу за листопад 2015р. на сумі 15 809, 25 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2015р.;
- щомісячного лізингового платежу за грудень 2015р. на сумі 15 836,73 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2015р.;
- щомісячного лізингового платежу за січень 2016р. на сумі 16 352,04 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2016р.;
Господарський суд дійшов висновку про безпідставність та помилковість тверджень позивача щодо того, що вказані лізингові платежі є упущеною вигодою в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України з огляду на таке.
Умовами п. 6.18 Контракту сторонами узгоджено, що у випадку розірвання Контракту/відмови від Контракту за ініціативою Порше Лізинг Україна відповідно до п. 12 Контракту Лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.
У відповідності до п. 7 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" Лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Як убачається з матеріалів справи, Контракт, укладений між сторонами, припинено 16.10.2015р. у зв'язку з відмовою від нього Порше Лізинг Україна. Об'єкт лізингу на день звернення з даним первісним позовом до суду було вилучено в примусовому порядку, про що свідчить наявна в матеріалах справи постанова головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві від 09.02.2016 року, ВП 49566571, про що вже було зазначено судом в даному рішенні раніше.
Господарським судом враховується, що у разі, коли позовні вимоги не відповідають матеріально-правовим способам захисту, або обраний особою, яка звернулася з позовом, спосіб захисту не призводить до поновлення його порушеного права, але при розгляді спору буде встановлений факт порушення прав цієї особи (позивача), то суд має право сам визначити належний спосіб судового захисту і ухвалити відповідне рішення щодо захисту порушеного права.
В силу положень статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право самостійно визначитися стосовно законодавства, яке підлягає застосуванню при вирішенні конкретного господарського спору незалежно від змісту вимог, викладених у позовній заяві, та не застосовує лише акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. При цьому, самостійне визначення судом законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог та порушення останнім положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не вважається зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин, зміна посилання на норми права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 18.12.2012 у справі № 6/5005/3915/2012).
Враховуючи дату припинення Контракту - 16.10.2015 року, відповідач зобов'язаний сплатити на користь Порше Лізинг Україна Лізингові платежі відповідно до Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів (Плану відшкодування) у сумі 7 744,16 грн. за 16 днів жовтня 2016 року (484,01 грн. (за 1 день) х 16 дн.= 7 744,16 грн.).
Окрім того, з урахуванням змісту п. 6.18 Контракту, а також того, що матеріалами справи підтверджено примусове вилучення об'єкту лізингу Актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 28.01.2016 року (а.с.183) та постановою ДВС від 09.02.2016 року (а.с. 184), відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача за період з 17.10.2016 року по 28 січня 2016 року Лізингові платежі у сумі 53 685,5 грн у якості плати за користування Об'єктом лізингу.
За таких обставин, господарським судом задовольняються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Порше Лізинг Україна Лізингових платежів відповідно до Графіку покриття витрат та виплат лізингових платежів (Плану відшкодування) у сумі 7 744,16 грн. за 16 днів жовтня 2016 року (484,01 грн. (за 1 день) х 16 дн.= 7 744,16 грн.) та Лізингові платежі у сумі 53 685,5 грн у якості плати за користування Об'єктом лізингу за період з 17.10.2016 року по 28 січня 2016 року, а всього 61 429,66 грн.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення упіщеної вигоди у вигляді щомісячних платежів за фактичний час користування об'єктом лізингу госопдарський суд відмовляє.
Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача упущеної вигоди у вигляді невиплачених процентів і комісій за лізинговими платежами в розмірі, еквівалентному у гривні 9 177,11 доларів США за період з лютого 2016 року по листопад 2018 року , що по курсу гривні до долара США станом на 22.01.2016 року (день, що передує дню складання позовної заяви), складає 225 316,40 грн., які позивач, за його твердженням, міг би отримати упродовж дії Контракту при належному виконанні відповідачем умов такого Контракту, господарський суд вказує таке.
Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора, позивача у справі, обов'язок доказування розміру збитків, завданих йому порушенням зобов'язання, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України, і доведення того, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі використання об'єкта лізингу.
Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною та достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
Господарським судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди базуються на розрахунку невиплачених процентів та комісій за Лізинговими платежами за період з лютого 2016 року по листопад 2018 року.
Проте, такі розрахунки є теоретичними (умовними), побудовані на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу) та не підтверджені відповідними належними та допустимим доказами.
Окрім того, заявлені позивачем збитки (упущена вигода) розраховані з використанням розміру передбачених Контрактом Лізингових платежів за період з лютого 2016 року по листопад 2018 року, тобто на майбутнє, що не передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, у даній частині позовних вимог судом не встановлено, а позивачем не доведено обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, а тому правові підстави для стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди) у сумі 225 316,40 грн відсутні.
Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 29.12.2015 у справі № 911/1623/15.
Вимоги позивача за зустріним позовом не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.
Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу.
Відповідно до статті 2 даного Закону України відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм(оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.
Як вбачається з тексту Договору фінансового лізингу № 00009201 від 09.12.2013 року (а.с.16-34), вказаний договір укладено між ТОВ "Порше Лізинг Україна" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .
Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (стаття 1 Господарського кодексу України).
Стаття 55 Господарського кодексу України визначає, що суб'єктами господарювання є: - господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ГК України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому порядку; - громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці; - філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.
В силу положень статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності, є господарсько-виробничими відносинами.
Стаття 4 ГК України розмежовує відносини у сфері господарювання з іншими видами відносин, зазначаючи, що не є предметом регулювання цього кодексу майнові та особисті немайнові відносини, що регулюються Цивільним кодексом України, одночасно вказуючи при цьому, що особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються саме Господарським кодексом України.
При здійсненні фізичною особою підприємницької діяльності необхідно чітко розмежовувати, в яких відносинах фізична особа виступає як підприємець, а в яких - як звичайна фізична особа.
Слід зауважити, що в господарському законодавстві "юридична особа" та "фізична особа-підприємець" охоплюються спільним поняттям "суб"єкт господарювання".
За визначенням статті 42 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність характеризується такими ознаками, як самостійність, ініціативність, систематичність, власний ризик, та спрямованість на визначений результат - одержання економічних та соціальних результатів та отримання прибутку.
Відповідно до статті 50 даного Кодексу України право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем.
Згідно з частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
У господарських відносинах фізичні особи-підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру.
Із Спеціального Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань отриманим господарським судом за електронним запитом від 16.02.2016 року за № 21701695 станом на 16.02.2016 року (а.с.106), ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 18.02.2009 року. Відомості щодо припинення підприємницької діяльності вказаною фізичною особою-підприємцем відсутні.
Частиною 2 статті 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.
Відповідно до статті 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Під час здійснення господарської діяльності фізичні особи-підприємці, реалізують свою господарську компетенцію, тобто сукупність господарських прав та обов'язків. При цьому решта прав та обов'язків фізичної особи, що становлять її правоздатність як людини, набуваються та виконуються нею поза межами здійснення нею господарської діяльності, в порядку реалізації нею її цивільної дієздатності, передбаченої Цивільним кодексом України та регулюються ним. Останнє випливає зі змісту частини 3 статті 45 Господарського кодексу України, відповідно до якої щодо громадян положення цього кодексу поширюються на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.
Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених статтею 44 Господарського кодексу України тобто вільного вибору видів підприємницької діяльності, самостійного формування програми діяльності, залучення фінансових та інших видів ресурсів, вільного найму працівників та ін.
Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше встановлено законом або не випливає із суті відносин.
За загальним правилом, відповідно до статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
З аналізу вказаних правових норм слід зробити висновок, що між ТОВ"Порше Лізинг України" та ФОП ОСОБА_1 існували господарські відносини, які регулюються нормами Господарського кодексу України, а стаття 292 Господарського кодексу України, яка регулює лізингові відносини у сфері господарювання, не передбачає нотаріального посвідчення договорів фінансового лізингу.
Господарський суд погоджується з доводами відповідача за зустрічним позовом, що договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб, має бути викладено у простій письмовій формі та не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню, а при укладенні оспорюваного Договору сторонами були погоджені всі істотні умови договору, передбачені ст. 6 Закону України "Про фінансовий лізинг".
Враховуючи вищезазначене, договір фінансового лізингу від 09.12.2013 № 00009201, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" не потребує нотаріального посвідчення та відсутні підстави вважати даний договір нікчемним.
Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 18.05.2010 у справі № 2-15/4492-2009.
За таких обставин господарський суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову повністю.
У відповідності до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за первісним позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; за зустрічним позовом - на позивача за первісним позовом, оскільки суд відмовив в задоволенні вказаного позову повністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 44,4 9, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір, господарський суд, -
Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце реєстрації: 25000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер обліковї карти фізичної особи-платників податків: НОМЕР_3, реєстраційний номер в ЄДР: НОМЕР_5) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг україна" (місцезнаходження: 02152, м.Київ, пр-т Павла Тичини 1В, офіс В, ідентифікаційний код: 35571472) 61 429,66 грн., а також судовий збір в сумі 920,97грн.
В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.
В задоволенні позовних вимог позивачу за зустрічним позовом відмовити повністю.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.
Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Повне рішення складено 10.05.2016
Суддя Т. В. Макаренко