ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.04.2016Справа №910/2957/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД";
до Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг";
про зобов'язання виконати умови договору.
Суддя О. В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В., представник, довіреність №б/н від 21.01.2016 р.;
Галков І. О., представник, довіреність № б/н від 27.10.2015 р.;
Від відповідача: Полєжаєва К. О., представник, довіреність № б/н від 11.01.2016 р.
Від третьої особи: Галков І. О., представник, довіреність № б/н від 10.01.2014 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить зобов'язати відповідача виконати умови договору фінансового лізингу №694/03/2007 від 15.03.2007 року (п. 13), а також стягнути з відповідача 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року порушено провадження у справі № 910/2957/16, розгляд справи призначено на 17.03.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2016 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальність "Ласка Лізинг".
У судовому засіданні 17.03.2016 року представник відповідача подав письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого останній проти позовних вимог заперечує, у задоволенні позову просить відмовити посилаючись на не надання позивачем доказів права власності на спірні транспортні засоби та необґрунтованості порушення прав позивача зі сторони відповідача.
Через канцелярію Господарського суду міста Києва 23.03.2016 від представника позивача надійшли додаткові пояснення до позовної заяви, згідно яких позивач уточнює позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідача виконати п. 13.2. договору фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 року.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Приймаючи до уваги, що вищевказані пояснення позивача не суперечить вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти їх до розгляду.
У судових засіданнях 31.03.2016 р. та 14.04.2016 р. оголошувалась перерва у справі відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 31.03.2016 року представником третьої особи подано письмові пояснення по суті справі, за змістом яких останній позовні вимоги підтримав.
У судовому засіданні 21.04.2016 р. представники від позивача та представник третьої особи позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засідання проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАСКА ЛІЗИНГ" (надалі - лізингодавець, позивач) та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю (надалі - лізингоодержувач, відповідач) 15.03.2007 року було укладено договір фінансового лізингу № 694/03/2007 (надалі - договір), за умовами якого лізингодавець, зобов'язався набути в свою власність техніку (далі по тексту - майно) згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач, як лізингоодержувач, зобов'язався прийняти його на умовах договору (п. 1.1. договору). Предметом лізингу є автокран КС-45717А-1 (на шасі МАЗ-бЗОЗОЗ) в кількості двох одиниць, кузов/рами № УЗМ63030370002482 10281 ХУМ5717А70100719, № УЗМ63030370002486 10344 ХМ45717А70100720 (надалі - предмет лізингу)
За умовами пункту 2.3. договору, вартість майна, що передається лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 267 736,00 у.е., виражена в гривнях України.
Згідно з п. 3.1. договору передача лізингодавцем майна, а також необхідних комплектуючих та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння і користування здійснюється шляхом підписання акта здачі-прийняття майна.
З моменту підписання акту здачі-прийняття майна права володіння і користування майном переходять до лізингоодержувача, а зобов'язання лізингодавця з передачі майна у фінансовий лізинг вважаються виконаними (п. 3.7. договору).
У відповідності з положеннями пунктів 7.5, 7.6. договору лізингові платежі нараховуються по кожному періоду строку фінансового лізингу, що зазначаються в графіку внесення платежів та який є невід'ємною частиною договору.
За умовами п. 7.7. договору, відповідач взяв на себе зобов'язання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання майна, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.
30.07.2009 р. сторонами було укладено додаткову угоду № 694/03/2007-R до договору фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 р., відповідно до якої були внесені зміни до графіку внесення платежів.
На виконання умов договору, лізингодавцем було передано у користування відповідача предмет лізингу, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000323 від 20 серпня 2007 р., довіреністю серії НБВ № 643433 від 20 серпня 2007 р., актом здачі - приймання майна від 20 серпня 2007 р. Таким чином, з наведеного вбачається, що лізингодавцем виконано своє зобов'язання за договором фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 р.
Сторони домовилися, що лізингові платежі нараховуються за кожен період строку фінансового лізингу. Розмір, порядок і строки внесення грошових сум в рахунок лізингових платежів зазначаються у графіку внесення платежів (п.п. 7.5., 7.6. договору).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу (надалі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Судом вставлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 01.11.2012 р. у справі 5011-3/14538-2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Т.М.М.» про стягнення 446 639,35 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007, позовні вимоги задоволено повністю. У зазначеному рішенні суду було встановлено факт наявності боргу у відповідача за договором фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 у сумі 421 320, 74 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
26 лютого 2013 року на адресу лізингодержувача лізингодавцем були направлені цінні листи з вимогою про погашення заборгованості або повернення майна за договором № 694/03/2007 від 15.03.2007 р. у строк до 13 березня 2013 року. Дані вимоги були отримані 11.03.2013 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Відповіді Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю на вищевказані вимоги матеріали справи не містять.
Згідно з п. 13.1.3 договору, права лізингоодержувача на володіння і користуванням майном можуть бути припинені лізингодавцем в односторонньому порядку в наступних випадках: лізингоодержувач більше двох разів поспіль допустив затримку платежу більш ніж на 10 банківських днів.
Пунктом 13.2 договору встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний у термін, зазначений у вимозі лізингодавця, передати лізингодавцю майно, а також документи і приналежності, які є невід'ємною частиною майна.
Відповідно до п. 13.5. договору, якщо порушення зобов'язань, що послужили причиною вилучення майна, що не усуваються в строк, встановлений лізингодавцем, або у встановлений термін лізінгоодержувач не передав майно лізингодавцю, лізингодавець має право в односторонньому порядку розірвати договір.
15 липня 2013 року на адресу відповідача Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" були направлені цінні листи з повідомленням про розірвання договору лізингу № 694/03/2007 від 15 березня 2007 року в односторонньому порядку відповідно до п. 13.5 договору. Зазначені повідомлення були отримані Фірмою «Т.М.М.» ТОВ 24.07.2013 та 26.07.2013 року. Однак, в порушення п. 13.1.3 ,13.2 договору предмети лізингу лізингодавцю повернуті не були.
Надалі, 05.12.2013 р. між ТОВ "ЛАСКА ЛІЗИНГ" (надалі - кредитор) та ТОВ МЕГА ТОРГ ЛТД" (надалі - набувач) було укладено договір відступлення права вимоги (заміни сторони в зобов'язанні) № 219/11-2013 р. (надалі - договір відступлення права вимоги), відповідно до умов якого кредитор передає, а набувач приймає на себе паво вимоги виконання зобов'язань, які виникли на підставі договору фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 р., укладеного між ТОВ "ЛАСКА ЛІЗИНГ" та Фірмою "Т.М.М." - ТОВ (боржник).
За умовами п. 1.2. договору відступлення права вимоги, набувач отримує всі права та обов'язки, які належать кредитору щодо боржника, зокрема, право вимоги від боржника належного виконання зобов'язань за договором лізингу, в тому числі: оплат лізингових платежів, пені, штрафу, викупної вартості, інших платежів, які належать до сплати відповідно до умов договору лізингу та законодавства України.
Згідно з п. 1.3. договору відступлення права вимоги, набувач оплачує кредитору 100% грошових коштів, отриманих від боржника.
У відповідності до п. 1.5. договору відступлення права вимоги, за даним договором набувач отримує всі права (в тому числі право власності) на предмет(и) лізингу,передані за договором лізингу, а також права вимоги виконання зобов'язань, що виникли за договором(ами) поруки, укладеними (якщо такі були укладені) в забезпечення зобов'язань за договором лізингу.
Згідно з п. 3.1. договору відступлення права вимоги, даний договір вступає в силу з дати його укладення і діє до повного його виконання сторонами. Відступлення прав вимоги вважається здійсненим з дати укладення даного договору.
10.01.2014 року на адресу "Фірма "Т.М.М." - ТОВ були відправлені цінні листи (0303909560066 та 0303909560988) з повідомленням про уступку прав вимоги (заміни сторони в зобов'язанні ) від 09.12.2013 р за договором № 694/03/2007 від 15.03.2007 року та копія договору уступки прав вимоги (заміни сторони в зобов'язанні ) № 219/11-2013 від 05.12.2013 р. Дані цінні листи були отримані відповідачем 13.01.2014 р. та 14.01.2014 р. відповідно до повідомлень про отримання поштового відправлення.
26.11.2015 р. на адресу "Фірма "Т.М.М."-ТОВ позивачем була направлена вимога (вих. № 154-11/15 ) про повернення предметів лізингу за договором фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 р. (Автокран КС-45717А-1 (на шасі МАЗ- 630303) в кількості двох одиниць (кузов/рами № Y3M63030370002482 10281 XVN45717А70100719, № Y3M63030370002486 10344 XVN45717A70100720) у строк до 07 грудня 2015 року за вказаною у вимозі адресою. Зазначена вимога була отримана відповідачем 02.12.2015 року, що підтверджується повідомленням про отримання поштового відправлення.
Позивач зазначає, що вищезазначена вимога відповідачем виконана не була, у зв'язку з чим останній був змушений звернутися до суду з даним позовом.
Як було зазначено вище, лізингоодержувачем 24.07.2013 року було отримано повідомлення про розірвання договору фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 та повторно про необхідність повернути майно.
Частиною 3 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.
Таким чином, договір фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 р. був розірваний 24.07.2013 року
Відповідно до частин 1 та 3 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із:закону або не встановлено рішенням суду. Відповідно до ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.
Договір фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 було розірвано 24.07.2013 року, а тому підстави для перебування спірного майна у фактичному володінні лізингоодержувача відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 2 ст. 399 ЦК України, право володіння припиняється у разі, зокрема, витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.
Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, оскільки договір фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 року було розірвано 24.07.2013 року, а лізингоодержувач користуючись переданим йому у користування майном після розірвання договору порушує умови та законні права лізингодавця, яким відповідно до договору про відступлення права вимоги № 219/11-2013 від 05.12.2013 р. є Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД", обґрунтованими є вимоги останнього про зобов'язання відповідача виконати умови п. 13.2. договору фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 р., яким встановлено обов'язок лізингоодержувача, у зазначений у вимозі лізингодавця строк, передати лізингодавцю майно, а також документи і приналежності, які є невід'ємною частиною майна.
Суд відхиляє доводи відповідача про недоведення позивачем права власності на предмет лізингу, оскільки відповідно до п. 1.5. договору відступлення права вимоги № 219/11-2013 р. від 05.12.2013 р. ТОВ "МЕГА ТОРГ ЛТД" отримав всі права (в тому числі право власності) на предмет(и) лізингу, передані за договором лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 р., а також права вимоги виконання зобов'язань, що виникли за договором(ами) поруки, укладеними (якщо такі були укладені) в забезпечення зобов'язань за договором лізингу.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Фірму "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Г. Тимофеєвої, буд. 3, код ЄДРПОУ 14073657) виконати п. 13.2. договору фінансового лізингу № 694/03/2007 від 15.03.2007 р.
3. Стягнути з Фірми "Т.М.М."- Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Г. Тимофеєвої, буд. 3, код ЄДРПОУ 14073657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА ТОРГ ЛТД" (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова 22/8, офіс 402, код ЄДРПОУ 38952030) 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 04.05.2016 р.