ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05 травня 2016 р. Справа № 909/266/16
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України
по Івано-Франківській області
вул. Василіянок, 48, м. Івано-Франківськ, 76019
до відповідача: Державне підприємство "Карпатське підприємство геодезії,
картографії та кадастру"
вул. Сахарова, 23а, м. Івано-Франківськ, 76014
про стягнення 136 279, 36 грн. неустойки, 36 530,49 грн. пені та 7 082,85 грн. індексації
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність №01-37-34 від 29.12.2015 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №27 від 21.01.2016 р.).
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області подало позов до Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" про стягнення 121 432,58 грн. неустойки, 30 850,70 грн. пені та 7 082,85 грн. індексації.
28.04.2016 року від позивача по справі надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №10-06-00936 від 26.04.2016 року (вх.№4317/16 від 28.04.2016), згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача 136 279 грн. 36 коп. неустойки за період з 01.09.2015 року по 08.04.2016 року, 36 530 грн. 49 коп. пені за період з 10.09.2015 року по 20.04.2016 року, 7 082 грн. 85 коп. індексації за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року.
Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог. Крім того, відповідно до п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити розмір позовних вимог можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Таким чином, суд, відповідно до вищевказаної норми Постанови Вищого господарського суду України, задовольняє заяву позивача про збільшення позовних вимог і з врахуванням задоволення заяви про збільшення позовних вимог, суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 179 892 грн. 70 коп.
Ухвалою суду від 28.03.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі і призначено розгляд справи на 12.04.2016 року. Ухвалою суду від 12.04.2016 року відкладено розгляд справи на 05.05.2016 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив згідно підстав, викладених у відзиві №107 від 04.04.2016 року (вх.№6146/16 від 04.05.2016) на позовну заяву.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.
24.11.2009 року між регіональним відділенням ФДМУ по Івано-Франківській області (орендодавець), Державним підприємством "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" (орендар) та Івано-Франківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству, правонаступником якого на даний час є Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів (балансоутримувач) укладено договір оренди №77/09 державного нерухомого майна - приміщення загальною площею 491,9 кв. м. будівлі за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 23а.
12.04.2011 року до договору оренди внесено зміни №2 відповідно до яких Державне підприємство "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" орендує державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 307,6 кв. м. в т.ч. корисна площа 7 кімнат 4-го поверху 126,4 кв. м. (приміщення №148-154, згідно експлікації), площа 2 кімнат 5-го поверху 96,6 кв. м. (приміщення №169, 171) та площа загального користування 84,6 кв. м адміністративної будівлі, яка перебуває на балансі Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів, що розташована за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 23а. Згідно з Актом приймання-передачі державного майна від 01.04.2011 року орендарем повернуто приміщення загальною площею 184, 3 кв. м. Згідно з Актом приймання-передачі державного майна від 31.03.2015 року орендарем повернуто приміщення загальною площею 89 кв. м.
Пунктом 3.4. договору передбачено, що орендна плата перераховується орендарем щомісяця, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків до державного бюджету і 50 відсотків на рахунок балансоутримувача.
За словами позивача протягом дії договору орендар систематично допускав заборгованість з орендної плати.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 року у справі №909/211/15 договір оренди державного майна №77/09 від 24.11.2009 року розірвано, зобов'язано відповідача звільнити орендоване приміщення. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 10.11.2015 року у справі №909/1088/15 стягнуто з відповідача суму боргу, пені неустойки та індексації.
Позивач стверджує, що вказані рішення до цього часу не виконано, приміщення не звільнено, кошти не сплачено.
Як вбачається з позовної заяви, станом на даний час заборгованість з орендної плати становить 127 690 грн. 54 коп.
Керуючись п.3.6. договору регіональне відділення нарахувало 36 530 грн. 49 коп. пені за період з 10.09.2015 року по 14.03.2015 року та 7 082 грн. 85 коп. індексації за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року.
Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 136 279 грн. 36 коп. неустойки за період з 01.09.2015 року по 08.04.2016 року, 36 530 грн. 49 коп. за період з 10.09.2015 року по 20.04.2016 року, 7 082 грн. 85 коп. індексації за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року (з врахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог №10-06-00936 від 26.04.2016 року (вх.№4317/16 від 28.04.2016).
Відповідач державне підприємство "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" подав суду відзив №107 від 04.04.2016 року (вх.№6146/16 від 04.05.2016) у якому вказує на те, що заборгованість по орендній платі виникла не з вини відповідача, оскільки підприємство знаходиться у важкому фінансовому становищі. За словами відповідача підприємство не сплачує до бюджету податки та збори у зв'язку з відсутністю коштів на розрахункових рахунках.
Таким чином відповідач просить суд відмовити в стягнення неустойки, а також зменшити розмір пені до 3000 грн.
Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства, суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.
Щодо стягнення з відповідача 36 530 грн. 49 коп. пені за період з 10.09.2015 року по 20.04.2016 року та 7 082 грн. 85 коп. індексації за період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року, слід вказати таке.
Відповідно до ст.9 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Частиною 2 статті 11 ЦК України та ст.174 Господарського кодексу України встановлено (далі - ГК України), що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст. 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Водночас, на спірні правовідношення поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідно до вимог передбачених статтями 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.
24.11.2009 року між сторонами укладено договір оренди державного майна №77/09.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 цього ж кодексу штрафними санкціями визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно ст. 549, 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Пунктом 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно п. 3.6. договору оренди державного майна №77/09 від 24.11.2009 року із змінами та доповненнями орендна плата, перерахована до державного бюджету несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачем , у визначеному пунктом 3.4. співвідношенні, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України на дату нарахування від суми недоплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу, включаючи день сплати.
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При розгляді матеріалів справи, судом встановлено порушення відповідачем умов договору, а саме несвоєчасну сплату орендної плати. Доказів протилежного відповідач суду не подав. Відповідно до поданого позивачем розрахунку пеня за несвоєчасну сплату орендної плати згідно договору оренди державного майна №77/09 від 24.11.2009 року (із змінами та доповненнями) становить 36 530 грн.49 коп. за період з 10.09.2015 року по 20.04.2016 року.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено право суду при прийнятті рішення зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
В силу ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Матеріали справи свідчать, що Державне підприємство "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" знаходиться у важкому фінансовому становищі.
При цьому слід зазначити, що право на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, так і права на надання відстрочки, закон відносить на розсуд суду.
У пункті 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
З врахуванням наведеного та беручи до уваги складне фінансове становище відповідача, суд приходить до висновку про доцільність зменшення розміру пені на 50%, у зв'язку із чим до стягнення підлягатиме пеня в сумі 18 265 грн. 24 коп.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 3.6 договору оренди державного майна передбачено, що орендна плата перерахована до державного бюджету несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачем з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України на дату нарахування від суми недоплати, розрахованої за кожний день простроченого платежу, включаючи день сплати.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку індексація за несвоєчасне перерахування орендної плати складає 7 082 грн. 85 коп. Така сума визнається судом обґрунтованою, а отже підлягає до стягнення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення неустойки в сумі 136 279 грн. 36 коп., то суд звертає увагу на таке.
Згідно п. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно п.2 ст.795 вказаного кодексу повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.
Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі припинення, розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він (орендар) зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до п. 5.12 договору орендар зобов'язувався у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу за участю орендодавця майно у належному стані, не гіршому ніж, на момент передачі його в оренду.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 року, залишеного без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2015 року по справі №909/211/15 договір оренди державного майна №77/09 від 24.11.2009 року розірвано.
Згідно ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Аналогічне випливає з п.11.11 договору.
Повернення орендованого майна відбулося 08.04.2016 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи копією акта приймання передачі приміщення від 08.04.2016 року. Зазначене підтверджує факт несвоєчасного повернення відповідачем орендованого приміщення.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку неустойки за неправомірне використання нежитлових приміщень, неустойка складає - 136 279 грн. 36 коп. Доказів погашення зазначеної вище заборгованості (неустойки) відповідачем суду не подано. Таким чином, вказана сума визнається судом обґрунтованою та підлягає до стягнення.
Суд, дослідивши подані докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивача слід задоволити частково.
Згідно зі ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Що стосується судового збору, слід вказати таке.
Позивачем, при зверненні з позовними вимогами, було заявлено клопотання про відстрочку сплати судового збору, мотивуючи складним фінансовим становищем позивача та відсутність коштів на банківських рахунках по яких здійснюється сплата судового збору, в підтвердження чого долучено до позовної заяви письмові докази.
Судом 28.03.16 року порушено провадження у справі, з урахуванням даного клопотання та позивачу відстрочено сплату судового збору.
Пунктом 3.4. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" встановлено, що у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України. В силу п. 4.3. вказаної постанови, у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про стягнення з Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" в дохід державного бюджету України судового збору в розмірі 2 698 грн. 39 коп.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 2, 3, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 9, 11, 526, 530, 547, 551,611, 626, 629, 759, 762, 785, 795 Цивільного кодексу України, ст. ст. 67, 174, 218, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 44, 49, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" /вул. Сахарова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 20553899/на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (р/р31115093700002, одержувач :УДКСУ у м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ 37952250, банк одержувача ГУДКС України в Івано-Франківській області , МФО 836014, код платежу 22080200) 136 279 грн. 36 коп. (сто тридцять шість тисяч двісті сімдесят дев'ять гривень тридцять шість копійок) неустойки, 18 265 грн. 24 коп. (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять гривень двадцять чотири копійки) пені, 7 082 грн. 85 коп. (сім тисяч вісімдесят дві гривні вісімдесят п'ять копійок) індексації.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру" /вул. Сахарова, 23А, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 20553899/ в дохід Державного бюджету України /отримувач коштів: Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37952250; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Івано-Франківській області; код банку отримувача (МФО): 836014; Рахунок отримувача: 31219206783002; код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499939) судовий збір в розмірі 2 698 грн. 39 коп. (дві тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень тридцять дев'ять копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 10.05.16
Суддя Фрич М. М.