04.05.16р. Справа № 904/2206/16
За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", (м. Дніпродзержинськ)
до Комунального закладу "Дніпродзержинська міська лікарня № 7"Дніпропетровської обласної ради, (м. Дніпродзержинськ)
про стягнення 1 610,92 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 00.01.186 від 01.03.16р.)
від відповідача: ОСОБА_2 - представник (дов. № б/н від 06.04.16р.)
Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Комунального закладу "Дніпродзержинська міська лікарня № 7"Дніпропетровської обласної ради (далі-відповідач) про стягнення 1 610,92 грн.
Сума позову складається з наступних сум: 842,06 грн. - основний борг, 68,83 грн. - пеня, 48,65 грн. - 3% річних, 651,38 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти № 96Т від 22.01.2013р., в частині повного та своєчасного розрахунку за спожиту теплову енергію.
18 квітня 2016 року представником відповідача подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що визнає розмір основної заборгованості, однак просить суд звільнити від сплати інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з тим, що заборгованість виникла через неналежне фінансування лікарні, також застосувати строк позовної давності щодо сплати пені.
В судовому засіданні, яке відбулось 19.04.16р., на підставі положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 04.05.16р. о 11 год. 45 хв.
Представником позивача 28.04.16р. подано до канцелярії суду пояснення до відзиву на позовну заяву, якими не погоджується з запереченнями відповідача та просить суд відмовити останньому у задоволенні заяви про звільнення від сплати інфляційних втрат та 3% річних.
В судовому засіданні заслухані пояснення представників сторін.
Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
22 січня 2013 року між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", як учасник, та Комунальним закладом "Дніпродзержинська міська лікарня № 7"Дніпропетровської обласної ради, як замовник, було укладено договір про закупівлю послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти № 96Т.
Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та його скріплення печатками сторін, але не раніш ніж через 14-ть днів з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника і діє до 31ю12ю13р., в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (п. 10.1 договору).
Згідно п. 1.1. договору, предметом договору є надання послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) за державні кошти для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.
Пунктом 4.1. договору встановлено, тариф на теплову енергію визначається нормативними документами відповідно до чинного законодавства. Зміна тарифів не є підставою для переукладення договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць, замовник самостійно одержує платіжну вимогу у учасника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Замовник на протязі розрахункового періоду сплачує учаснику вартість зазначеної в договорі місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця. За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться учасником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у замовника. Замовник щомісячно зобов'язаний проводить звірку розрахунків за теплову енергію в бухгалтерії учасника, у разі невиконання звірки на протязі кварталу сума боргу нараховується в безспірному порядку.
Відповідно до п. 6.2. договору, замовник зобов'язується вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.
Згідно п. 6.8. договору, учасник зобов'язується безперебійно надавати послугу з теплопостачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами) (відпуск теплової енергії) замовнику в обсягах згідно з договором та відповідно до наявності у учасника лімітів енергоспоживання.
З матеріалів справи вбачається, що свої договірні зобов'язання Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" належним чином виконало, поставивши теплову енергію протягом грудня 2013 року, що підтверджується актом про постачання теплової енергії № А.12-8478 (а.с. 21).
Позивач стверджує, що відповідач не виконав свої зобов'язання за спірним договором в повному обсязі, здійснив часткову оплату за спожиту теплову енергію у розмірі 50 400,62 грн., у зв'язку з чим, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2013р. по 17.03.2015р., яка складає у розмірі 842,06 грн.
Таким чином, заборгованість Комунального закладу "Дніпродзержинська міська лікарня № 7"Дніпропетровської обласної ради перед позивачем за поставлену теплову енергію складає у сумі 842,06 грн.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 842,06 грн., згідно розрахунку (а.с. 13).
Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 842,06 грн.
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у розмірі 48,65 грн. та інфляційні втрати у сумі 651,38 грн., згідно розрахунку (а.с. 15-17).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене, та перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 651,38 грн. та 3% річних у сумі 48,65 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Також, на підставі п. 4.1. та ст. 343 Господарського кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 68,83 грн.
Відповідач звернувся до господарського суду з відзивом, в якому просить застосувати позовну давність до позову в частині стягнення з Комунального закладу "Дніпродзержинська міська лікарня № 7"Дніпропетровської обласної ради пені у сумі 68,83 грн., оскільки позивачем порушено строк позовної давності, визначений статтею 258 Цивільного кодексу України, згідно до якої до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, а згідно частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, а отже, вимоги позивача щодо стягнення пені з відповідача, строк позовної давності по яким сплив, задоволенню не підлягає.
Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача пені 31 березня 2016 року, тоді як строк позовної давності сплив 22 липня 2015 року (про що свідчить вхідний штамп канцелярії суду на позовній заяві), тобто з пропуском одного року строку позовної давності, а тому позовні вимоги позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню. Також, доказів пропущення строку позовної давності з поважних причин позивачем суду не надано.
Отже, на підставі викладеного, вищевказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 68,83 грн. не підлягають задоволенню.
Викладене є підставою для часткового задоволення позову.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 267, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 692, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального закладу "Дніпродзержинська міська лікарня № 7"Дніпропетровської обласної ради (51900, м. Дніпродзержинськ, вул. Скаліка, 3; код ЄДРПОУ 05411245) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168; код ЄДРПОУ 03342573) - 842 (вісімсот сорок дві) грн. 06 коп. основного боргу, 651 (шістсот п'ятдесят одна) грн. 38 коп. інфляційних втрат, 48 (сорок вісім) грн. 65 коп. 3% річних, 1 319 (одна тисяча триста дев'ятнадцять) грн. 12 коп. витрати по сплаті судового збору.
В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 10.05.16р.
Суддя ОСОБА_3