про повернення позовної заяви
06.05.16 Справа № 904/3599/16
Суддя Євстигнеєва Н.М., розглянувши матеріали
за позовом Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, м. Київ
до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про стягнення 383 000, 00 грн.
Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка ОСОБА_1 250 000, 00 грн., що складають суму заборгованості за договором № 197 від 28.09.2011 року; 133 000, 00 грн., що складають суму заборгованості за договором № 20 від 18.02.2013 року.
Розглянувши позовні матеріали, господарський суд дійшов висновку про повернення позовної заяви з додатками без розгляду з огляду на наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
У відповідності з п. 3 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір", який набрав чинності 01 листопада 2011 року.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно, до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" мінімальна заробітна плата визначена у розмірі 1378,00 грн., що був встановлений станом на 01.12.2015 Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік".
Отже, вимога позивача про cтягнення з Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка ОСОБА_1 заборгованості в сумі 383 000, 00 грн. є майновою вимогою, за розгляд якої підлягає сплаті судовий збір у сумі 5 745, 00 грн. (383 000, 00 грн.*1,5%).
Доказом сплати судового збору є оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення (Інформаційний лист Державної судової адміністрації України № 12-6621/11 від 10.11.2011).
Однак, Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту не надано жодних доказів сплати судового збору.
Разом з тим, позовна заява містить клопотання про відстрочення сплати судового збору.
За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.
У розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.
Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати (п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Додані позивачем до клопотання про відстрочення сплати судового збору матеріали в підтвердження його майнового стану не є тими доказами, які б об'єктивно підтверджували неможливість оплати позивачем судового збору.
У зв'язку з наведеним, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача та відстрочення сплати судового збору.
Разом з тим, письмовими доказами, відповідно до положень статті 36 Господарського процесуального кодексу України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Так, відповідно до п.5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163 - 2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Позивачем в якості додатків до позовної заяви надані документи, які не засвідчені належним чином як копії, тому вони не можуть бути прийняті господарським судом як належні докази по справі.
Наведені вище обставини перешкоджають суду належним чином підготувати справу до розгляду та вчинити дії, передбачені статтею 65 ГПК України, та, відповідно, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду.
Керуючись пунктом 4 статті 63, частиною 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Додаток: позовна заява з додатками на 37 аркушах; опис вкладення у цінний лист на ім'я господарського суду Дніпропетровської області; конверт.
Суддя ОСОБА_2