Справа: № 826/17190/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Бабенко К.А
Іменем України
05 травня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Кузьменка В.В., Степанюка А.Г., секретаря Нестеренко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікрокредит" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р",-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить судове рішення суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову скасувати, та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Згідно з частиною першою ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, Відповідачем фактично оскаржено судове рішення лише в частині задоволення адміністративного позову, у зв'язку з чим в апеляційному порядку переглядається судове рішення лише в частині, що оскаржується.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.
Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, про що складено відповідний Акт від 14 липня 2015 року року №657/26-54-22-03-37422865 (надалі - Акт), копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.28-50).
Перевіркою встановлено порушення Позивачем пп. 135.5.5 п. 135.5. ст. 135, п. 138.2., пп. 138.10. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 141.1. ст. 141, п. 153.5. ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого ним на 1004257,00 грн. занижено суму податку на прибуток, у тому числі: за 2012 рік - на 178500,00 грн.; за 2013 рік - на 508282,00 грн.; за 2014 рік - на 317475,00 грн.; пп. 16.1.7. п. 16.1. ст. 16, пп. «б» 176.2. п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України щодо надання відомостей з помилками у реєстраційному номері облікової картки платників податку, відсутнього в реєстрі ДРФО, у податкових розрахунках (форма 1ДФ) за 2-4 квартали 2013 року та 1-4 квартали 2014 року; п. 49.2., пп. 49.18.3. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного подання розрахунку податкових зобов'язань зі сплати консолідованого податку на прибуток філією №2 за 2014 рік; філією №4 - за 2013 рік; філією №7 - за 2013 рік; п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України щодо ненадання філіями №№2, 4, 5 первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.
Позивачем подано Заперечення на Акт (а.с.53-67), за результатами розгляду яких Відповідач Листом від 30 липня 2015 року (за вих. №18029/10/26-54-22-03-27), копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.68-), висновки, викладені в Акті в частині податку на прибуток скасовано частково; викладено їх в наступній редакції: «Перевіркою встановлено порушення Позивачем пп. 135.5.5 п. 135.5. ст. 135, п. 138.2. ст. 138, пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139, п. 153.5. ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого ним на 515571,00 грн. занижено суму податку на прибуток, у тому числі: за 2013 рік - на 493215,00 грн.; за 2014 рік - на 22356,00 грн.; пп. 16.1.7. п. 16.1. ст. 16, пп. «б» 176.2. п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України щодо надання відомостей з помилками у реєстраційному номері облікової картки платників податку, відсутнього в реєстрі ДРФО, у податкових розрахунках (форма 1ДФ) за 2-4 квартали 2013 року та 1-4 квартали 2014 року; п. 49.2., пп. 49.18.3. п. 49.18. ст. 49 Податкового кодексу України щодо несвоєчасного подання розрахунку податкових зобов'язань зі сплати консолідованого податку на прибуток філією №2 за 2014 рік; філією №4 - за 2013 рік; філією №7 - за 2013 рік; п. 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України щодо ненадання філіями №№2, 4, 5 первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.».
На підставі зазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 04 серпня 2015 року №0004972203, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.84), та яким збільшено на 643864,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у тому числі за основним платежем - на 515571,00 грн. та 128893,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Відповідно до п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України, в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції (надалі - Податковий кодекс України), доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Згідно з п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 135.5.5. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України, зокрема інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу. У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Положення цього пункту не поширюються на суми поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника/учасника (в тому числі нерезидента) такого платника податку, у випадку повернення такої допомоги не пізніше 365 календарних днів з дня її отримання.
Згідно з пп. 14.1.257. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, зокрема поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Як зазначено в Акті, Позивачем від фізичної особи ОСОБА_4 отримано поворотну фінансову допомогу у сумі 442000,00 грн. відповідно до Прибуткових касових ордерів від 20 листопада 2013 року №14, від 03 грудня 2013 року №15 та від 20 грудня 2013 року №16, яка залишилась неповернутою на кінець звітного періоду, однак Позивачем не включено суму такої допомоги до складу доходів.
А як встановлено судом першої інстанції, договори про надання фінансової допомоги ОСОБА_4 до перевірки не надавались. Крім того, Позивачем зазначено, що жодних договорів про надання фінансової допомоги із ОСОБА_4 ним не укладалося та фінансової допомоги від зазначеної особи до нього не надходило.
Будь-які докази отримання Позивачем від фізичної особи ОСОБА_4 поворотної фінансової допомоги у сумі 442000,00 грн. в матеріалах справи відсутні.
Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, Позивачем на підставі Договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 20 листопада 2013 року №26, від 03 грудня 2013 року №27, від 20 грудня 2013 року №28, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с.86-87, 91-92, 98-99), від свого засновника - ОСОБА_5 отримано поворотну фінансову допомогу на загальну суму 442 000,00 грн. Зазначену суму поворотної фінансової допомоги повернуто Позивачем ОСОБА_5 до закінчення 365 календарних днів з дня її отримання, що підтверджується Видатковими касовими ордерами від 30 січня 2014 року, від 03 лютого 2014 року, від 03 лютого 2014 року, 06 березня 2014 року, 01 квітня 2014 року, від 23 квітня 2014 року, від 17 січня 2014 року, 22 січня 2014 року, 23 квітня 2014 року, копії яких також наявні в матеріалах справи (а.с.89-90, 94-97, 101-104), у зв'язку з чим необхідність включати суми поворотної фінансової допомоги до складу доходів відсутня.
Будь-які інші докази наявності правових підстав для віднесення Позивачем до складу доходів 442000,00 грн. суми поворотної фінансової допомоги, що залишалась неповернутою на кінець звітного періоду, в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності визначення Відповідачем Позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток.
Відповідно до пп. 14.1.255. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, відступлення права вимоги - операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.
Згідно з п. 153.5. ст. 153 Податкового кодексу України, зокрема з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами. При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.
Тобто, при відступленні права вимоги сума заборгованості за кредитами включається до складу доходів лише у випадку, коли таку заборгованість було попередньо включено до складу витрат.
Як встановлено Відповідачем в Акті та не заперечується Позивачем, ним на підставі Договору відступлення права вимоги від 08 квітня 2013 року №2 ТОВ "Колекторське агентство "Фактор" відступило право вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеної у реєстрі заборгованості боржників, на загальну суму 515598,96 грн. За продаж заборгованості за Договором відступлення права вимоги Позивачем отримано 85000,00 грн. А на підставі Договору факторингу від 03 грудня 2013 року №03/12/2013 Позивачем відступлено ТОВ "Росвен інвест Україна" право вимоги заборгованості за кредитними договорами, укладеними з боржниками, зазначеної у реєстрі заборгованості боржників, на загальну суму 10506403,78 грн. За продаж заборгованості за Договором відступлення права вимоги Позивачем отримано 121584,69 грн.
В матеріалах справи будь-які докази віднесення Позивачем суми заборгованості за кредитними договорами, право вимоги за якою відступлено ТОВ "Колекторське агентство "Фактор" та ТОВ "Росвен інвест Україна", до складу витрат відсутні , у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності визначення суми податкового зобов'язання в цій частині.
Згідно з частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалу складено у повному обсязі 05.05.2016 року.
Головуючий суддя Бабенко К.А.
Судді: Кузьменко В.В.
Степанюк А.Г.
Головуючий суддя Бабенко К.А
Судді: Степанюк А.Г.
Кузьменко В. В.