про відмову у звільненні від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху
"07" квітня 2016 р.справа № 804/14283/15
Суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду Чумак С.Ю. перевіривши відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року в адміністративній справі № 804/14283/15 (суддя І інстанції Царікова О.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28.08.2015 № 0012161703,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, яка підлягає залишенню без руху за наступними підставами.
Згідно з ч. 2 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України, отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.
Вивченням апеляційної скарги встановлено, що апелянтом в порушення вимог частини 6 статті 187 КАС України не додано документ про сплату судового збору.
Разом з апеляційною скаргою апелянт звернувся з клопотанням про звільнення останнього від сплати судового збору, посилаючись на відсутність бюджетних асигнувань, призначених для сплати судового збору. При цьому належних та допустимих доказів відсутності коштів для сплати судового збору, а саме затверджений кошторис на 2016 рік або ж довідку про залишок коштів на рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, останній не надав, а відтак суд не має можливості об'єктивно оцінити скрутне матеріальне становище апелянта.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
За змістом статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може звільнити її від сплати судового збору.
При цьому, заявник відповідного клопотання повинен навести доводи і подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому порядку і розмірі.
У відповідності до роз'яснень, викладених в постанові пленуму Вищого адміністративного суду № 2 від 05.02.2016 року «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 364-VI «Про судовий збір», обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати . Вносячи зміни до Закону України «Про судовий збір» та виключаючи органи доходів та зборів, які звільняються від сплати судового збору, законодавець висловив певну волю, яка полягає в тому що вказані органи повинні сплачувати судовий збір без будь-яких виключень.
Вказані зміни до Закону України «Про судовий збір» кореспондуються з положеннями статті 10 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, всі учасники процесу є рівними при здійсненні своїх прав та обов'язків, в тому числі у питанні необхідності сплати судового збору, незалежно від того є вони платниками податків чи суб'єктами владних повноважень. Неналежне фінансування державного органу з Державного бюджету України не є підставою для звільнення такого органу від сплати судового збору. Вказане питання апелянтом повинно вирішуватись шляхом відповідного коригування свого бюджетного запиту та кошторису, а не шляхом подання клопотання до суду про відстрочення від сплати судового збору.
З огляду на правову конструкцію статті 88 КАС України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» звільнення від сплати судового збору є безпосереднім правом, а не обов'язком суду.
Сплата ж судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 187 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Отже, апеляційна скарга не відповідає вимогам частини 6 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" зі змінами, що набрали чинності з 01.09.2015 року, за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, для обчислення сплати судового збору за подання апеляційної скарги необхідно встановити, яка сума судового збору підлягала сплаті за подання адміністративного позову.
Відповідно до роз'яснень викладених в постанові пленуму Вищого адміністративного суду № 2 від 05.02.2016 року «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 364-VI «Про судовий збір» оскарження податкових повідомлень-рішень є вимогами майнового характеру, оскільки дані вимоги підлягають вартісній оцінці, а відтак впливають на майновий стан особи, яка звертається до суду.
Згідно з пп. 1) п. 3 частини другої ст. 4 Закону №3674-VI, за подання до адміністративного суду адміністративного позову, майнового характеру, який подано, зокрема юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України від 28.12.2014 року № 80-VIII «Про Державний бюджет на 2015 рік» установлено, що з січня до грудня 2015 року мінімальний розмір заробітної плати становить 1218 грн.
З урахуванням наведених норм Закону України "Про судовий збір" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", ставка при поданні заяви та розгляді справи в суді першої інстанції становила 1218 грн.(48511,5*1,5=727,67 грн., що є меншою сумою від одного розміру мінімальної заробітної плати). Як вже зазначалося, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в новій редакції), за подання апеляційної скарги на рішення суду сплачується 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Враховуючи викладене, за подання апеляційної скарги на рішення суду сплаті підлягає 1339,8 грн. (1218*110%=1339,8 грн.) за вимогу майнового характеру.
Щодо посилання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі», суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до висновків вказаного рішення сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні та чи мала "розгляд судом". Враховуючи ці чинники, далі суд має визначити, чи становила вимога сплати збору, зокрема за обставин цієї конкретної справи, обмеження, яке завдало шкоди самій суті права заявника на доступ до суду. (п. 60, 61).
Також, суд у пунктах 62, 66 та 67 вказаного рішення дійшов висновку, що судовий збір у розмірі середнього річного заробітку в країні є значним та надмірним, що становить непропорційне обмеження права доступу до суду.
Вказані висновки Європейського суду з прав людини кореспондуються з положеннями статті 10 КАС України, якими розкривається зміст однієї із засад адміністративного судочинства в Україні, а саме, рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Так, згідно приписів вказаної статті усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Застосовуючи вказані положення КАС України та висновки Європейського суду з прав людини до конкретних обставин справи, суд зазначає, що сума судового збору, яка підлягає сплаті при поданні апеляційної скарги склала 1339,8 грн., що не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, а отже не є значним та надмірним, та не становить непропорційного обмеження права доступу до суду.
Реквізити для справляння судового збору : отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, Рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012; Призначення платежу - *;101; ххх (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за апеляційною скаргою ххх (ПІБ особи чи назва організації, яка подає апеляційну скаргу), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ч. 3 ст. 189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга залишається без руху.
За таких обставин, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області необхідно залишити без руху та встановити їй десятиденний строк для усунення зазначених недоліків апеляційної скарги, шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку та надати оригінал документу про сплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 108, 187, 189 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2015 року у справі №804/14283/15 залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення вищезазначених недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого адміністративного суду України.
Суддя : С.Ю. Чумак