ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без розгляду
31 березня 2016 року м. Київ № 826/20320/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Авраменко Л.С., за участю представника відповідача Конишева Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні питання щодо залишення без розгляду позовної заяви
громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1
доПосольства України в Ісламській Республіці Пакистан, Міністерства закордонних справ України
провизнання протиправними рішення, дій та бездіяльності, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання прийняти рішення,
Громадянин Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан, Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання прийняти рішення.
Позовна заява була подана представником позивача Євсютіним О.М.
07.07.2015, згідно розпорядження № 707, у зв'язку з 2-місячним терміном до закінчення 5-річного терміну повноважень судді, в провадженні якого до скасування рішення судом вищої інстанції перебувала адміністративна справа № 826/20320/14, для продовження розгляду справи, призначено повторний автоматичний розподіл вказаної справи.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 826/20320/14 передано судді Мазур А.С.
Повноваження представника позивача на подання позовної заяви і на розгляд справи у судових засіданнях передбачені договором про надання правової допомоги № 30/10/14/01, укладеного 30.10.2014.
Про призначення судового засідання на 28.09.2015 представника позивача було повідомлено відповідно до вимог ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства.
Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, представник позивача отримав зазначену повістку 14.09.2015.
28.09.2015 у судове засідання представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Судом оголошено про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 10 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.
В судове засідання 03.11.2015 представник позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, про що убачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення представнику позивача від 22.10.2015. Судом відкладено розгляд справи.
Як судом зазначалось, відповідно до ч. 10 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства вручення повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається також врученням повістки і цій особі.
Про судове засідання 09.02.2016 представник позивача був повідомлений телефонограмою від 01.02.2016, відповідно до ст. 38 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, 09.02.2016 у судове засідання представник позивача також не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи. Суд визнав неповажною неявку представника позивача на судове засідання та відклав розгляд справи на 31.03.2016.
Повістку про виклик у судове засідання на 31.03.2016 представника позивача від 21.03.2016, отримано, як убачається з відстеження пересилання поштових відправлень, 25.03.2016.
Разом з тим, суд зазначає, що в процесі розгляду справи суддею Добрівською Н.А., позивачем було подано клопотання про виклик його безпосередньо у судове засідання для надання пояснень та витребування доказів. Зі змісту вказаного клопотання убачається, що позивач бажає самостійно без будь-яких представників реалізувати свої права, передбачені ст. 49 Кодексу адміністративного судочинства України.
Однак, з матеріалів справи убачається, а саме з клопотання від 02.04.2015 про перенесення розгляду справи, що Євсютін О.М. продовжує представляти інтереси позивача.
16.04.2015 представником позивача подано клопотання про про неможливість особистої участі представника позивача у судових засіданнях, у зв'язку з обмеженням позивачем його повноважень в частині участі у судовому розгляді та бажанням громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 самостійно представляти свої інтереси у суді.
На вказане, суд зазначає наступне.
У відповідності до положень, закріплених у статті 56 КАС України, сторона (позивач, відповідач), а також третя особа в адміністративній справі можуть брати участь в адміністративному процесі особисто і (або) через представника (частина перша наведеної норми).
Представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 48 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність (ч.2 ст.56 КАС України).
Представники беруть участь в адміністративному процесі на основі договору або закону (ч.3 ст.56 КАС України).
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - ОСОБА_1 і адвокатом Євсютіним О.М. 30 жовтня 2014 року укладено договір за №30/10/14/01 про надання правової допомоги. У відповідності до п.3.2 вказаного Договору, адвокат, крім іншого, представляє інтереси ОСОБА_1 в суді та згідно п.5.1 Договору несе відповідальність за якість наданих послуг.
Будь-яких доказів в підтвердження розірвання Договору №30/10/14/01 від 30.10.2014р. або про внесення до нього певних змін щодо обмеження позивачем права свого представника на участь у судових засіданнях під час розгляду справи представником позивача не надано, що свідчить про необґрунтованість заяви Євсютіна О.М. від 16.04.2015 року.
Зважаючи, зокрема, на викладені судом обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва 21.04.2015, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 155, ст.ст. 160, 165, 254, позовну заяву залишено без розгляду.
При подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду позивачем було долучено до неї додаткову угоду від 05.04.2015 до договору про надання правової допомоги № 30/10/14/01, згідно якої права на обов'язки сторін викладено в новій редакції.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 апеляційну скаргу ОСОБА_1 громадянина Ісламської Республіки Пакистан задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2015 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Таким чином, аналізуючи все вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва, продовжуючи розгляд адміністративної справи № 826/20320/14, зазначає, що за додатковою угодою від 05.04.2015 до договору про надання правової допомоги № 30/10/14/01 Євсютін О.М. все ж є представником позивача, тому ч. 10 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства підлягає застосуванню.
Крім того, суд звертає увагу, що виключення додатковою угодою від 05.04.2015 до договору про надання правової допомоги № 30/10/14/01, зокрема, послуги адвоката на представлення інтересів позивача в суді, не забороняє йому, як представнику громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1, отримувати повістки та телефонограми по справі № 826/20320/14, подавати клопотання, письмові докази, оскільки він же бере участь у даній адміністративній справі.
Враховуючи предмет позову, суд зазначає, що обов'язковою явку позивача суд не визнавав, відповідно до ст. 120 Кодексу адміністративного судочинства України, повноваження щодо захисту позивача представником позивача шляхом подання певних документів, клопотань, доказів не втрачено, тому суд вважав за можливе повідомлення саме представника позивача про судові засідання, оскільки особистий виклик позивача, який знаходиться за межами України, буде фактично вирішенням спору по суті.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у попереднє судове засідання чи у судове засідання без поважних причин, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись п. 4 ч. 1 ст. 155, ст.ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Залишити без розгляду позовну заяву громадянина Ісламської Республіки Пакистан ОСОБА_1 до Посольства України в Ісламській Республіці Пакистан, Міністерства закордонних справ України про визнання протиправними рішення, дій та бездіяльності, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання прийняти рішення.
2. Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду надіслати сторонам.
Ухвала набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур