05 травня 2016 року Чернігів Справа № 825/763/16
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді - Клопот С.Л.
при секретарі - Роговець М.О.
за участю представників позивача Ковтун Л.В., Кобець М.П.,
представника відповідача Шпака Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Щорської житлово-експлуатаційна дільниці про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Фонд інвалідів) звернулось до суду з адміністративним позовом до Щорської житлово-експлуатаційна дільниці просить стягнути з відповідача до Державного бюджету України 23252 грн. 17 коп. - адміністративно-господарських санкцій та 97 грн. 68 коп. - пені, мотивуючи тим, що відповідач у 2015 році не виконав встановлених чинним законодавством вимог щодо нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та, крім того, зазначив, що чинним законодавством обов'язок працевлаштування інвалідів покладено саме на працедавця.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, в його задоволенні просила відмовити в повному обсязі, оскільки підприємство веде постійну роботу щодо створення робочих місць для інвалідів та їх працевлаштуванню; п. 6.14 розділу 6 Колдоговору передбачено створення умов для працевлаштування інвалідів згідно 4% нормативу від кількості працюючих; проведена атестація робочих місць інвалідів; розроблені карти умов праці інвалідів; визначено види робочих місць, на яких можливо працевлаштування інвалідів. Щомісячно в районний центр зайнятості подаються звіти про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках-інвалідах, однак в 2015 році Центром зайнятості на роботу до Щорської житлово-експлуатаційна дільниці не було направлено жодного інваліда.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Встановлено, що Щорською житлово-експлуатаційною дільницею не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості одного робочого місця, оскільки згідно поданого відповідачем звіту за 2015 рік у Щорській житлово-експлуатаційній дільниці середньооблікова кількість штатних працівників в 2015 році складала 23 особи, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 1 робоче місце, але відповідачем не було працевлаштовано жодної особи.
Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ч. 2, 3 зазначеної статті закону роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першої цієї статті, та самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 № 42 затверджена форма звітності № 10-ІІІ "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкція щодо її заповнення. Згідно п. 3.1. Інструкції середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік визначається відповідно до п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 року № 1442/11722.
За таким же правилом визначається середньооблікова кількість штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.
Відповідно до частини 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним, а підприємства на яких працює від 8 до 15 осіб - у розмірі половини середньої річної заробітної плати.
Частина 1 статті 18 Закону встановлює, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).
При цьому, частиною 3 статті 18 Закону чітко визначені обов'язки підприємства, що використовує найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відтак, суд дійшов висновку, що стаття 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.
З матеріалів справи вбачається, що Щорською житлово-експлуатаційна дільницею було створено робоче місце для працевлаштування інвалідів та систематично надавалась державній службі зайнятості інформація, необхідна для працевлаштування інвалідів, шляхом подання Звіту (форма № 3-ПН), копії яких наявні в матеріалах справи, відповідач повідомляв Щорський районний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для інвалідів (а.с.25-43).
Таким чином, судом встановлено, що відповідачем вчинені всі можливі дії для працевлаштування необхідної кількості інвалідів на підприємстві.
До того ж, слід зазначити, що обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для їх працевлаштування.
За таких обставин, суд вважає за необхідне зазначити, що створення робочих місць для інвалідів і їх працевлаштування не є тотожними категоріями. Відповідачем створено робочі місця для інвалідів, однак в його діях не вбачається вини щодо незабезпечення працевлаштування інвалідів у звітному періоді, тобто в 2015 році, а тому застосування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів є безпідставним.
Тобто, відповідачем виконано вимоги законодавства щодо інформування відповідних органів влади про наявність вільних робочих місць створених для інвалідів, а незайнятість необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів виникла саме в зв'язку з не направленням органами Міністерства праці та соціальної політики України, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів для працевлаштування інвалідів до відповідача.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівський області до Щорської житлово-експлуатаційна дільниці необхідно відмовити за необґрунтованістю.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити в повному обсязі.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя С.Л. Клопот