Марківський районний суд
Справа № 417/2157/16-ц
Провадження № 2/417/224/16
(заочне)
"06" травня 2016 р. с. Марківка Луганської області
Марківський районний суд Луганської області в складі:
головуючого судді Сурніної Л.О.,
за участі секретаря Брюховецької О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа: служба у справах дітей Марківської районної державної адміністрації Луганської області про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька ,-
Позивач в особі представника позивача ОСОБА_3 12.03.2016 року звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 ,третя особа: служба у справах дітей Марківської районної державної адміністрації Луганської області про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька, яку уточнив 26.04.2016 року , в якій просив суд винести рішення яким надати дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька з 25.05.2016 року до 25.05.2018 року.
В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 16.03.2004 року по 28.12.2006 року.
Шлюб між ними був розірваний 28.12.2006 року ,що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1.
Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати з позивачем і знаходиться на її утриманні.
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради від 20.10.2014 року вона разом з неповнолітньою донькою були взяті на облік в м.Червонограді Львівської області ,як особи переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.
Після розірвання шлюбу, відповідач не підтримує будь-яких стосунків з донькою, не відвідує її ,не цікавиться її життям та станом здоров'я,не дбає про матеріальне забезпечення доньки та її виховання.
Згідно виконавчого листа виданого Слов'яносербським районним судом Луганської області від 28.12.2006 року Жовтневим відділом ВДВС Луганського МУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів на її користь на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття .
Згідно рішення Воєводи Вармінсько-Мазурського Республіки Польща від 22 січня 2016 року позивачці надано дозвіл на тимчасове проживання і роботу до 14 січня 2019 року на території Республіки Польща у м.Гданськ у ТОВ КАСПІ на посаді швачки на основі трудового договору.
Згідно довідки директора комплексу шкіл у Пєцках Республіки Польща від 12.02.2016 року місцева школа готова від 01.09.2016 року дозволити продовження обов'язкової освіти дітям,що прибули з України, а саме їй донці ОСОБА_4 у другому класі гімназії.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі , проти заочного рішення не заперечує.
Відповідач, належним чином повідомлений про день та час слухання справи, в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки.
Представник третьої особи- служба у справах дітей Марківської районної державної адміністрації Луганської області надали заяву про розгляд справи без участі їхнього представника з якої вбачається , що вони не мають можливості надати згоду на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини ОСОБА_4, тому що у позові та додатках до нього відсутні будь-які відомості про відповідача.
Відповідно до ч. 1ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Тому зі згоди представника позивача, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи у відсутність сторін та ухвалити заочне рішення у справі, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню із таких підстав.
Судом встановлено, що позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 16.03.2004 року по 28.12.2006 року.
Шлюб між ними був розірваний 28.12.2006 року ,що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу.(а.с.31)
Від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с.30)
Після розірвання шлюбу донька залишилася проживати з позивачем і знаходиться на її утриманні.
Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Червоноградської міської ради від 20.10.2014 року вона разом з неповнолітньою донькою були взяті на облік в м.Червонограді Львівської області ,як особи переміщені з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції.(а.с.32)
Після розірвання шлюбу, відповідач не підтримує будь-яких стосунків з донькою, не відвідує її ,не цікавиться її життям та станом здоров'я,не дбає про матеріальне забезпечення доньки та її виховання.
Згідно виконавчого листа виданого Слов'яносербським районним судом Луганської області від 28.12.2006 року Жовтневим відділом ВДВС Луганського МУЮ відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача аліментів на її користь на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття (а.с.34-35).
Згідно рішення Воєводи Вармінсько-Мазурського Республіки Польща від 22 січня 2016 року позивачці надано дозвіл на тимчасове проживання і роботу до 14 січня 2019 року на території Республіки Польща у м.Гданськ у ТОВ КАСПІ на посаді швачки на основі трудового договору(а.с.36-39).
Згідно довідки директора комплексу шкіл у Пєцках Республіки Польща від 12.02.2016 року місцева школа готова від 01.09.2016 року дозволити продовження обов'язкової освіти дітям,що прибули з України, а саме їй донці ОСОБА_4 у другому класі гімназії(а.с.39-40).
З огляду на викладене діючим законодавством України не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків, що передбачено наступними законами.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлені законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.
Згідно з ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ч. 3 ст. 313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», оформлення проїзного документа дитини провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» від 27 січня 1995 року № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску та без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» від 31 березня 1995 року № 231, оформлення паспорта / проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду. Для дітей віком від 14 до 18 років у заяві зазначається відсутність обставин, що обмежують згідно із законодавством право їх виїзду за кордон.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Аналізуючи зазначені законодавчі та нормативні акти, наведені представником позивачки докази, які прийняті судом , а саме те,що донька позивачки ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу з відповідачем проживає з матір'ю, знаходиться на її утриманні, відповідач тривалий час не підтримує будь-яких стосунків з донькою, не відвідує її, не цікавиться її життям та станом здоров'я , не дбає про матеріальне забезпечення дитини та її виховання. Позивачка отримала дозвіл на тимчасове проживання і роботу у Республіці Польша до 14.01.2019 року та її надано довідку про продовження освіти донькою ОСОБА_4 у другому класі гімназії у Республіці Польша.Отримати дозвіл на виїзд доньки ОСОБА_4 у відповідача позивачка немає можливості тому,що він знаходиться на території України , яка не контролюється державними органами .
На думку суду , виїзд позивачки з донькою направлений на забезпечення утримання доньки та надання їй освіти, тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 313 ЦК України, ст.33 Конституції України, ст. ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. 155 СК України, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст.8 Закону України «Про охорону дитинства»,суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей Марківської районної державної адміністрації Луганської області про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди батька , задовольнити .
Надати ОСОБА_1 дозвіл на виїзд неповнолітньої доньки ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон в Республіку Польща терміном з 25.05.2016 року по 25.05.2018 року без дозволу (згоди) батька дитини ОСОБА_2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку, передбаченому ЦПК України.
Заочне рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Марківський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Л.О.Сурніна