Справа № 405/11641/13-ц
4-с/405/4/16
"04" травня 2016 р. Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі
головуючої судді: Шевченко І.М.
при секретарі : Фришко А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді справу скаргою ОСОБА_1 у порядку розділу 7 ЦПК, суб»єкти оскарження: Державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2, Начальник Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_3, Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4, -
25.01.2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою в порядку розділу 7 ЦПК та просив: якщо суд знайде строки оскарження пропущеними, то поновити, оскільки невиконання рішення від 25.06.2015 року триваюче, а про відсутність розгляду скарги начальнику стало відомо 21.01.2016 року при отриманні безглуздої відповіді з підписом ОСОБА_3 від 17.01.2016 року; визнати неправомірними дії, бездіяльність державного виконавця Литвинової О.П. щодо ілюзії примусового виконання рішення від 25.06.2015 року, тяганини, порушення строків виконавчого провадження, визначених статтею 22 Закону № 202/98-ВР, не реагування на уникнення від виконання боржників і не виконання поліцією постанови про примусовий привід від 03.12.2015 року; зобов»язати виконавця розглянути заяви від 08.12.2015 року, 24.12.2015 року та надати обґрунтовану відповідь на всі поставлені питання, вчинити наведені в них дії по примусовому виконанню; зобов»язати виконавця направити подавання (звернення) до Головного управління НП Кіровоградської області щодо проведення службового розслідування невиконання постанови приводу і вжиття заходів, прийняти заходи розшуку боржників, юридичної відповідальності, направити подання на притягнення за ст. 382 ККУ, здійснити своєчасні, повні та необхідні виконавчі дії до боржників по примусовому виконанню судового рішення № 405/11641/13ц від 25.06.2015 року, за наявності обставин неможливості добровільного виконання боржниками рішення, за вимогами ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», звернутись до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом примусового знесення самочинного будівництва та відшкодування необхідних витрат; визнати неправомірною бездіяльність начальника ОСОБА_3 відсутності особистої перевірки провадження, не винесенні постанови, незаконної передачі звернення на відпрацювання особі, яка оскаржена, порушення вимог статей 5, 11, 22, 82, 83, 86 ЗУ «Про виконавче провадження», ЗУ «Про виконавчу службу», інших положень законодавства, не реагування на чіткий зміст оскарження 13.01.2016 року; зобов»язати начальника ОСОБА_3 переглянути скаргу від 13.01.2015 року, виконати вимоги порушених законів, ст. 40 Конституції України, особисто провести перевірку виконавчого провадження, винести постанову на усунення виявлених порушень, вжити заходи відповідальності державного виконавця Литвинової О.П., боржників, відреагувати керівництву ГУ НП в Кіровоградській області на порушення ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження», інших положень законодавства на не виконання поліцією постанови державного виконавця про примусовий привід 3.12.2015 року; враховуючи порушення строків примусового виконання зобов»язати оскаржених осіб вжити заходи негайного виконання судового рішення від 25.06.2015 року, притягнення боржників до адміністративної відповідальності, штрафу, подання за ст. 382 ККУ; у порядку підготовки справи витребувати матеріали виконавчого провадження для огляду і дослідження оригіналів документів.
В зв»язку із зміною обставин 03.03.2016 року скаржником подано доповнення до вищезазначеної скарги і крім викладених вимог він просить визнати неправомірним, у порушення ч.1 ст. 21, ст. 30, ч.ч. 1 - 2 ст. 75 Закону № 606, рішення про передачу виконавчих проваджень на виконання до ВПВР УДВС ГТУ юстиції у Дніпропетровській області за постановами начальника Департаменту ДВС МУЮ від 19.02.2016 року та поставною Ленінського ДВС Кіровоградського МУЮ від 24.06.2016 року; зобов»язати суб»єктів оскарження виконати вимоги статей 1, 5 Закону України «Про виконавчу службу», ст. 1, ч.3 ст. 2, 11, ч.1 ст. 21, ст. 30, ст. 75 Закону № 606, передати матеріали в/п 48198821, 48198757, 48199001, 48198931 до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, невідкладно вчинити своєчасні, повні та необхідні дії по примусовому виконанню боржниками апеляційного рішення від 25.06.2015 року, прийняти заходи розшуку боржників, юридичної відповідальності за невиконання; зобов»язати виконавця, якому доручено виконання, у випадку наявності обставин ускладнення або неможливості добровільного виконання боржниками зобов»язального рішення, за вимогами статей 373 ЦПК, 1, 2, 11, 36 Закону України «Про виконавче провадження» звернутись до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання судового рішення шляхом примусового знесення самочинного будівництва та відшкодування необхідних витрат; зобов»язати виконавця, якому доручено провадження, реалізувати право стягувача особистої участі у всіх плануємо виконавчих діях (ст. 11, 12 Закону), інформувати належним чином про вчинені заходи з виконання рішення, завершення провадження.
Знову, в зв»язку із зміною обставин, 04.03.2016 року скаржником подана скарга в порядку розділу 7 ЦПК до суб»єкта оскарження - директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 та доповнено вимоги скарги наступним: визнати дії суб»єкта оскарження про передачу виконавчих проваджень 48198821, 48198757 з примусового виконання рішення виконавчих листів рішення Кіровоградського апеляційного суду 405/11641/13ц від 25.06.2015 року - неправомірним; визнати протиправною та скасувати постанову Директора Департаменту ДВС міністерства юстиції України від 19.02.2016 року про передачу ВП № 48198821 та 48198757 до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області; зобов»язати Департамент ДВС вчинити всі дії щодо примусового виконання виконавчих листів на виконання вищезазначеного рішення суду, що передбачені Законом України «Про виконавче провадження», виконати вимоги 1, 5 Закону України «Про виконавчу службу», ст. 1, ч.3 ст. 2, 11, ч.1 ст. 21, ст. 30, ст. 75 Закону № 606, у випадку наявності обставин ускладнення або неможливості добровільного виконання боржниками зобов»язального рішення, за вимогами ст. 373 ЦПК, статей 11, 36 ЗУ «Про виконавче провадження» звернутись до суду із заявою про заміну способу і порядку виконання судового рішення, шляхом примусового знесення самочинного будівництва та відшкодування необхідних витрат; зобов»язати виконавця, якому доручено провадження, реалізувати право стягувача особистої участі у всіх плануємо виконавчих діях (ст. 11, 12 Закону), інформувати належним чином про вчинені заходи з виконання рішення, завершення провадження.
Скарги обґрунтовані тим, що 25.06.2015 року рішенням апеляційного суду Кіровоградської області задоволено його позов до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання незаконним вчинених дій з самочинного будівництва, зобов»язано вчинити перелічені у виконавчому листі дії.
24.07.2015 року відкрито виконавче провадження із зазначеного рішення, предметом виконання було примусове виконання рішення шляхом: зобов»язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_7 в користуванні сходами до АДРЕСА_1; зобов»язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відновити сходи до АДРЕСА_2 та привести у первинний, придатний до використання стан; зобов»язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 демонтувати східці до АДРЕСА_3; зобов»язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 демонтувати двері з квартири АДРЕСА_4 на вулицю ОСОБА_8 та встановити вікно.
31.07.2015 року попереднім виконавцем, який відкрив виконавче провадження, складено акт про факт не виконання вказаного судового рішення, встановлено, що боржники уникають виконання. У встановлені законом строки рішення не виконано.
07.10.2015 року ухвалою ВССУ відмовлено у касаційному оскарженні вищезазначеного рішення, вимоги апеляційного суду від 25.06.2015 року залишено в силі.
27.10.2015 року подано заяву про поновлення виконавчих проваджень у зв»язку з відсутністю підстав зупинення примусового виконання. Прохав інформувати про всі заплановані виконавчі дії, забезпечити особисту участь у заходах виконання, завершення виконання.
29.10.2015 року провадження поновлено, але реального виконання не здійснено.
08.12.2015 року він звернувся із заявою, якою вимагав: повідомити з яких підстав не виконано рішення, прийняти заходи юридичної відповідальності до боржників, здійснити повні, своєчасні та необхідні виконавчі дії по виконанню судового рішення, за наявності підтяв або неможливості добровільного виконання боржниками рішення звернутись в суд із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом примусового знесення самочинного будівництва та відшкодування необхідних втрат, у випадку системного невиконання рішення вчинити заходи відповідальності та направити подання на притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 ККУ, інформувати належним чином про всі заплановані заходи виконання рішення, забезпечити його особисто участь у заходах виконання, завершення провадження, але відповіді на цю заяву не отримав.
03.12.2015 року за його вимогою державним виконавцем було винесено постанову про примусовий привід боржника через правоохоронні органи, виконання доручено Кіровоградському ВП НП в Кіровоградській області на 23.12.2015 року. З матеріалів виконавчого провадження з»ясовано, що доручення державного виконавця Литвинової О.П. не виконано, боржників у запланований час не доставлено.
24.12.2015 року окремою заявою ним оставлені питання направлення до Головного управління НП в Кіровоградській області подання про проведення службового розслідування невиконання вимог закону та спільного наказу взаємодії, направленого заздалегідь доручення державного виконавця (постанови) про примусовий привід боржника ОСОБА_5, поставити питання відповідальності у невиконанні законних вимог виконавця, порушення законодавства винними та взяттям керівництвом обласного управління поліції на особистий контроль повторного виконання постанови від 03.12.2015 року.
12.01.2016 року у розмові з виконавцем ОСОБА_2 з»ясував, що вона не збирається реагувати на ігнорування доручення виконавця, невиконання вимог ст. 5 Закону, проводити належні заходи впливу на відсутність виконання постанови приводу, розшуку боржників.
13.01.2016 року подав скаргу начальнику ДВС та поставив питання щодо перевірки законності виконавчих проваджень, порушення строків виконання судового рішення, наявність відсутності дієвих заходів по розшуку боржників і примусовому виконанню судового рішення ОСОБА_5 та ОСОБА_6; вжиття заходів дієвого реагування направлені на реалізацію судового рішення, притягнення до відповідальності боржників та осіб, які перешкоджають виконанню рішення, ігнорують постанови і законні вимоги державного виконавця. У випадку необхідності оголосити розшук боржників, які ухиляються від виконання рішення; поставити питання перед обласним керівництвом поліції службового розслідування невиконання вимог закону та спільного наказу взаємодії органів ВДС і поліції, ігнорування поліцією направленого заздалегідь доручення державного виконавця - постанови від 03.12.2015 року про примусовий привід боржників Кіровоградським ВП НП в Кіровоградській області; ініціювання питання відповідальності у невиконанні законних вимог виконавця, порушення законодавства винними та взяттям керівництвом обласного управління поліції на особистий контроль виконання постанови від 03.12.2015 року; проведення належної роботи серед державних виконавців недопущення подібних порушень у майбутньому, притягнення до відповідальності за порушення строків виконання; доручення державному виконавцю дотриматись встановлених законом строків примусового виконання, здійснення всебічного і повного виконання рішення та у випадку необхідності звернутись в суд із заявою про заміну способу і порядку виконання рішення, направленого на реальність знесення незаконно збудованого боржниками об»єкта, відновлення його майна, приведення до первинного стану; надання письмової відповіді про вжиті заходи.
21.01.2016 року він отримав відповідь датовану 17.01.2016 року, з якої випливає, що не тільки порушено встановлений порядок контролю перевірки законності виконавчих проваджень, не розглянуто жодне із поставлених питань і скаргу віддано на відпрацювання особі, дії якої оскаржують ся, що свідчить про самоусунення начальника від обв»язку особистого контролю і перевірки проваджень, не винесено постанову про задоволення чи відмову задоволення вимог оскарження. Не розглянуто оскарження в порядку вимог Закону України «Про звернення громадян», оскільки відповідь містить порушення ст. 40 Конституції, статей 7, 16, 18, 19 Закону України «Про звернення громадян». Державний виконавець Литвинова, підготувавши під формальний підпис ОСОБА_3 відповідь,припустилась адміністративного чванства, перелічила дати млявих і ілюзорних дій з нібито направлення вимог боржникам замість обґрунтування причин пропуску строку виконання, встановленого законом, відсутності реагування та дієвих дій з виконання рішення.
Під час оскарження дій державного виконавця та начальника відділу ДВС 02.03.2016 року отримав дві однакові постанови посадовця ОСОБА_4, датовані 19.02.2016 року про передачу проваджень до іншого регіону за 320 км Управління ДВС ГТУ юстиції у Дніпропетровській області, які мотивовані тим, що у зв»язку з призначенням боржника ОСОБА_5 на посаду першого заступника начальника ГУ ТУЮ Кіровоградської області начальником Ленінського ВДВС подану заяву самовідводу начальника відділу і всіх державних виконавців. Заяву відводу начальника Ленінського ВДВС начальником УДВС ГТУЮ Кіровоградської області Гуцул задоволено та поставлено питання перед Департаментом передачі проваджень до органу ДВС іншого регіону.
Не перевіряючи на законність і обґрунтованість поставлених вимог ОСОБА_4 задовольнила заяву Гуцул від 26.01.2016 року та винесла оскаржувану постанову, яка створює умови потенційно безперешкодного звернення до Євросуду і є порушенням ч.1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» якою визначена підвідомчість виконавчих проваджень відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України де боржниками визначено регіональні прокуратури, обласні державні адміністрації, інші органи державної виконавчої влади їх посадових осіб. За загальним правилом ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії проводяться за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням майна. Всі умови проведення виконавчих дій в м. Кіровограді, а не в м. Дніпропетровськ присутні. Нічого не перешкоджало вирішити питання прийняття проваджень Департаментом ДВС, а не УДВС ГУЮ в Дніпропетровській області, яке нічого не буде робити на відстані 320 км від місця виконання. Нічого не заважало поставити питання створення виконавчої групи на чолі посадовця Департаменту ДВС МУЮ з включенням виконавця Ленінського ДВС у якого знаходяться матеріали і не відправляти їх за 320 км, а також можливості створити виконавчу групу з дорученням оперативного примусового виконання, наприклад, виконавцям ДВС міста Кам»янка Черкаської області на відстані 40 км. Не враховано, що іншим боржником є ОСОБА_6, яка не є посадовцем органу юстиції Кіровоградської області і повинна нести відповідальність виконання судового рішення на загальних підставах. Приймаючи таку необґрунтовану постанову ОСОБА_4 не врахувала, що за динамікою ілюзорного, млявого виконання на рівні Ленінського ВДВС вже порушено встановлені статтею 30 Закону строки примусового виконання, а передача до Дніпропетровська лише сприяє подальшому затягуванню і продовженню порушення, спрощує його позицію доведення перед Євросудом наявність продовжуємо структурної проблеми невиконання судових рішень, як це було зроблено у пілотному рішенні Іванов проти України № 40450/04 від 15.10.2009. ВПВР УДВС ГТУ юстиції у Дніпропетровській області не має визначеної законом компетенції виконання, що є порушенням ст. 19 Конституції, ч.1 п.1 ст. 21 Закону № 606, проігноровано ч.3 ст. 2 Закону, яка надає можливість створення Департаментом виконавчих груп з різних органів ДВС у випадку ускладнення виконання.
Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги скарг підтримав, посилаючись на обставини, викладені в скаргах, доповненнях та поясненнях з оскарження. Просив задовольнити скарги.
Державний виконавець Литвинова О.П. в судовому засіданні вимоги скарги не визнала, пояснила, що всі дії у оскаржуваному виконавчому провадженні виконані відповідно до вимог закону. На заяву від 27.10.2015 року надана відповідь 29.10.2015 року. Після відновлення виконавчого провадження встановлено, що боржники проживають за іншою адресою, ніж та, що вказана у виконавчому документі. Відомості надані скаржником 11.11.2015 року і 03.12.2015 року винесено постанову про привід на 23.12.2015 року. 08.12.2015 року подана скарга, на яку надана відповідь 17.12.2015 року. Постанова про привід не виконана і у відділ були відсутні відомості причин невиконання, а тому не було можливості прийняти відповідні міри щодо невиконання постанови від 03.12.2015 року. 24.12.2015 року скаржником також подана заява про проведення перевірки, а 31.12.205 року вона подала заяву про самовідвід. Крім того, це право виконавця приймати відповідні міри після встановлення причин поважності невиконання.
Начальник Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ ОСОБА_3 в судовому засіданні також не визнав вимоги скарги, пояснив, що всі необхідні дії виконані у встановлені законом терміни. Відповідь на заяву від 08.12.2015 року надана ОСОБА_1 17.12.2015 року, на скаргу від 13.01.2016 року надана відповідь 22.01.2016 року. 31.12.2015 року виконавець ОСОБА_9 подала заяву про самовідвід, а 22.01.2016 року Гуцул розглянув самовідвід. Крім того, приймаючи рішення про передачу справи до Дніпропетровська враховано, що на території Дніпропетровської області є регіони, які також наближені до Кіровоградської області на відстань 40 км.
Представники Департаменту державної виконавчої служби міністерства юстиції України надали суду заперечення на скаргу, в судовому засіданні вимоги скарги не визнали та пояснили, що директор Департаменту, відповідно до вимог діючого законодавства, прийняла рішення про передачу справи до іншого відділу ДВС, а саме до Дніпропетровська та керувалась не вимогами ст. 21, а вимогами ст. 20 Закону України про виконавче провадження. Рішення про призначення ОСОБА_5 першим заступником начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградської області було прийняте 16.01.2016 року.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги, судом встановлено, що в Ленінському відділі державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції перебували на примусовому виконанні два виконавчих провадження ВП 48198821 та ВП 48198757 з виконання виконавчих листів, виданих Ленінським районним судом м. Кіровограда у справі № 405/11641/13-ц від 20.07.2015 року про зобов»язання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_1, ОСОБА_7 в користуванні східцями до квартири АДРЕСА_5: відновивши східці до квартири АДРЕСА_5 та привести у первинний, придатний до використання стан; демонтувати східці до АДРЕСА_6; демонтувати двері з квартири АДРЕСА_7 на вулицю ОСОБА_8 та встановити вікно по яким, відповідно до вимог статті 25 Закону України Про виконавче провадження», винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень від 24.07.2015 року та надано строк для самостійного виконання до 30.07.2015 року.
На підставі ухвали Вищого Спеціалізованого Суду України від 17.07.2015 року про зупинення рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25.06.2015 року до закінчення касаційного провадження у справі, державним виконавцем відповідно до п.4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.
29.10.2015 року виконавче провадження відновлено, оскільки касаційна скарга ОСОБА_5 відхилена, а рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 25.06.2015 року залишено без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Згідно п. 1, 2, 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішень, яке зобов»язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення виконавчих дій, а тому вся кореспонденція направлялась на адресу боржників, що була зазначена у виконавчих листах: АДРЕСА_8 і листи повертались на адресу відділу з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
11.11.2015 року ОСОБА_1 заявою повідомив відділ про фактичне місце проживання боржників: м. Кіровоград вулиця Попова, 22 кор. 1 кв. 108 і державним виконавцем направлено вимоги на адресу боржників за цією адресою, але лист знову повернулись з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».
03.12.2015 року державним виконавцем, відповідно до вимог п. 12 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про примусовий привід боржників до відділу на 23.12.2015 року. Вказана постанова державного виконавця не виконана, відомостей про причини невиконання до відділу ДВС не надійшло і державним виконавцем не встановлено, так як на направлений запит відповідь не надана, а тому відсутні повноваження щодо прийняття будь-яких дій реагування на невиконання вказаної постанови.
08.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ із заявою, якою вимагав: повідомити з яких підстав не виконано рішення, прийняти заходи юридичної відповідальності до боржників, здійснити повні, своєчасні та необхідні виконавчі дії по виконанню судового рішення, за наявності підтяв або неможливості добровільного виконання боржниками рішення звернутись в суд із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення шляхом примусового знесення самочинного будівництва та відшкодування необхідних втрат, у випадку системного невиконання рішення вчинити заходи відповідальності та направити подання на притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 КК України, інформувати належним чином про всі заплановані заходи виконання рішення, забезпечити його особисто участь у заходах виконання, завершення провадження.
На вказану заяву на адресу ОСОБА_1 надана відповідь від 17.12.2015 року (а.с.19).
13.01.2016 року ОСОБА_1 подав оскарження млявих дій, бездіяльності державного виконавця на ім»я начальника ДВС та поставив питання щодо перевірки законності виконавчих проваджень, порушення строків виконання судового рішення, наявність відсутності дієвих заходів по розшуку боржників і примусовому виконанню судового рішення ОСОБА_5 та ОСОБА_6; вжиття заходів дієвого реагування направлені на реалізацію судового рішення, притягнення до відповідальності боржників та осіб, які перешкоджають виконанню рішення, ігнорують постанови і законні вимоги державного виконавця. У випадку необхідності оголосити розшук боржників, які ухиляються від виконання рішення; поставити питання перед обласним керівництвом поліції службового розслідування невиконання вимог закону та спільного наказу взаємодії органів ВДС і поліції, ігнорування поліцією направленого заздалегідь доручення державного виконавця - постанови від 03.12.2015 року про примусовий привід боржників Кіровоградським ВП НП в Кіровоградській області; ініціювання питання відповідальності у невиконанні законних вимог виконавця, порушення законодавства винними та взяттям керівництвом обласного управління поліції на особистий контроль виконання постанови від 03.12.2015 року; проведення належної роботи серед державних виконавців недопущення подібних порушень у майбутньому, притягнення до відповідальності за порушення строків виконання; доручення державному виконавцю дотриматись встановлених законом строків примусового виконання, здійснення всебічного і повного виконання рішення та у випадку необхідності звернутись в суд із заявою про заміну способу і порядку виконання рішення, направленого на реальність знесення незаконно збудованого боржниками об»єкта, відновлення його майна, приведення до первинного стану; надання письмової відповіді про вжиті заходи.
На вказане оскарження на адресу ОСОБА_1 направлена відповідь від 22.01.2016 року вих. № 1052/04-31/15 (а.с.52).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обґрунтування скарги ОСОБА_1Виконавчі дії були проведені державним виконавцем відповідно до вимог чинного законодавства та у найкоротші строки. Крім того, як окрему вимогу скарги суд не вбачає підстав для розгляду питання щодо зобов»язання розглядати повторно та переглядати вже розглянуті скарги так як ці дії стосувались виключно побічних питань, які поставали під час виконавчого провадження за вищезазначеним рішенням.
Крім того, судом встановлено, що наказом від 16.01.2016 року № 92/К Міністра юстиції України ОСОБА_5 призначено на посаду першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
22.01.2016 року до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області надійшла заява начальника Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції про відвід, самовідвід начальника відділу та всіх державних виконавців вказаного відділу.
26.01.2016 року, на підставі ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» начальником Управління винесено постанову про задоволення самовідводу начальника та всіх державних виконавців Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції, але передача вищевказаних виконавчих проваджень до іншого відділу ДВС в Кіровоградській області не виключала конфлікту інтересів про який зазначено і скаржником, а тому, з метою запобігання конфлікту інтересів, 26.01.2016 року Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області внесло пропозицію до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо вирішення питання про передачу виконавчих проваджень ВП 48198821 та ВП 48198757 на виконання до іншого регіону.
Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, експерт, спеціаліст, оцінювач, перекладач не можуть брати участі у виконавчому провадженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, які беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті виконання рішення, або є інші обставини, що виключають сумнів у їх неупередженості. Підстави передачі виконавчого провадження з одного органу державної виконавчої служби до іншого регулюються не тільки нормами Закону України «Про виконавче провадження», а й Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.
Частиною 7 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Пунктом 6.1 Розділу УІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, виконавче провадження може бути передано від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого у випадках, визначених Законом та Інструкцією, а п.6.3 визначає, що передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інших органів ДВС та виконавчих груп, утворених при цих органах - за рішенням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах ДВС.
На підставі вищезазначених норм діючого законодавства директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 винесла постанову про передачу матеріалів виконавчих проваджень ВП 48198821 та ВП 48198757 від 19.02.2016 року до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області. 24.02.2016 року матеріали виконавчих проваджень передані за належністю і здійснена їх передача у Єдиному державному реєстрі.
Такі повноваження директора Департаменту закріплені постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2005 року № 711 «Про затвердження Положення про Департамент державної виконавчої служби» (зі змінами від 27.04.2006 року № 575 та від 06.07.2006 року № 941).
Аналіз чинного законодавства дозволяє виділити дві групи принципів функціонування відділів державної виконавчої служби: - загальні (властиві не лише діяльності відділів державної виконавчої служби, а й іншим органам державної виконавчої влади; - спеціальні (властиві лише діяльності відділам державної виконавчої служби). До спеціальних принципів, серед інших, належить принцип одноособовості прийняття рішення в конкретному виконавчому провадженні, своєчасність виконання рішення, обов»язковості вимог державного виконавця, безпосередньої виконавчої діяльності. Принцип субординації проявляється у відносинах підпорядкованості органів державної виконавчої служби органам Міністерства юстиції України. Принцип неупередженості спирається на процедуру самовідводу.
Вирішуючи правомірність прийняття даного рішення судом враховується, що однією з найважливіших гарантій додержання принципу законності при здійсненні виконавчого провадження є право сторін заявити відвід державному виконавцю, експерту, перекладачу, начальнику відділу державної виконавчої служби або всім державним виконавцям відділу державної виконавчої служби. Відвід може бути заявлено у будь-якій формі.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відповідність нормам чинного законодавства прийняте директором Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції ОСОБА_4, рішення про передачу даного виконавчого провадження до іншого регіону. Таке рішення відповідає обставинам справи і входить до компетенції даної службової особи.
Керуючись ст. ст. 383, 387 ЦПК України, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 у порядку розділу 7 ЦПК, суб»єкти оскарження: Державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_2, Начальник Ленінського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції ОСОБА_3, Директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом п»яти днів.
Суддя Ленінського
районного суду
м. Кіровограда І. М. Шевченко