Справа № 405/6952/15-ц
2/405/1742/15
05 травня 2016 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого Циганаш І.А.
при секретарі Погрібній А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням в житловому будинку шляхом вселення, -
Встановив:
28 вересня 2015 року позивач, яка діє також як законний представник в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила усунути перешкоди в користуванні жилим приміщенням в жилому будинку, позначеному в технічному паспорті від 28 листопада 2011 року літерами «Д», «Д1», «д», «д1», «Ж», «Н», який знаходиться на території домоволодіння за адресою м. Кіровоград, вул. Чернишевського, 103, власником якого є ОСОБА_5, шляхом вселення позивачів у вищевказаний будинок. Стягнути з відповідача судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що починаючи з 2008 року разом з колишнім чоловіком ОСОБА_6 та спільними неповнолітніми дітьми ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 постійно проживали в будинку, який знаходиться в дворі домоволодіння за адресою м. Кіровоград, вул. Чернишевського, 103.
07.10.2010 року відповідач зареєстрував її в вищевказаному домоволодінні, а діти зареєстровані в цьому домоволодінні з моменту народження. Всі речі: її особисті, спільні із колишнім чоловіком ОСОБА_6 та речі їх дітей знаходяться у вказаному домоволодінні, відповідач та її колишній чоловік ОСОБА_6 силомиць, винесли її речі та речі їх дітей до будинку, де проживає відповідач із своєю дружиною. Власником обох жилих будинків є відповідач.
За згодою із власником будинку вона, її колишній чоловік та їх діти починаючи з 2008 року проживали в жилому будинку, який позначений в технічному паспорті на домоволодіння літерами «Д», «Д1», «д», «д1», «Ж», «Н», займали кімнати «3-3, «3-4», «3-5», «3-6», «3-8», «3-8» та постійно користувалися місцями загального користування - туалетом, душовою кімнатою, кухнею, газовою плитою, водопроводом, паровим опаленням.
Починаючи з 2008 року вона та її батьки приймають участь в розбудові вказаного будинку, за власний кошт вона встановила опалювальну систему, газову плиту, провела воду в будинок, придбала та встановила унітаз та душову кабіну, на протязі всього часу проживання постійно оплачувала із своїх грошей комунальні послуги за газ, світло, займалася городом.
За рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 30.01.2015 року шлюб між нею та ОСОБА_6 було розірвано, він намагається утворити сім'ю з іншою жінкою в будинку, де проживає вона з дітьми.
Відповідач пропонував їй та дітям добровільно переселитися до іншого будинку в цьому ж домоволодінні, який позначений в технічному паспорті літерами «А», «а1», «А1», «а2», який складається із двох кімнат і в якому немає туалету, що є порушенням її житлових прав та прав неповнолітніх та різнополих дітей.
Після того, як вона відмовилася від переселення, відповідач, його дружина та її колишній чоловік почали виживати її та дітей із будинку, відібрали її золоті прикраси, які відповідач подарував їй на весілля використавши погрози працівників міліції, винесли всі меблі до свого будинку, відповідач з дружиною поселилися в її будинку і почали виганяти її з дітьми, заважаючи їм проживати, харчуватися, готувати шкільні завдання, спати в будинку. Оскільки їй з дітьми немає де проживати, вона терпіла всі знущання та продовжувала проживати в будинку.
В даний час Ленінський районний суд м. Кіровограда розглядає цивільну справу за її позовом до відповідача про визнання за нею та дітьми права постійного проживання у вищевказаному жилому будинку. Відповідач запропонував їй переселитися в його будинок, а він разом з дружиною переселиться в будинок, який займає її сім'я.
Для того, щоб створити докази її виселення з будинку відповідач, її колишній чоловік з кількома сусідками 27.07.2015 року увірвалися в кімнату, де вона знаходилася з дітьми, схопили їх, били, застосовуючи фізичну силу, винесли дітей на вулицю та виштовхали її, фактично вигнали їх з будинку і погрожували розправою, якщо вони повернуться до будинку. Ніяких речей їм не дали і перенесли всі речі до будинку, де проживає відповідач разом зі своєю дружиною.
Після цього, шляхом підкупу 01.08.2015 року примусили сусідів підписати вже готовий і написаний акт про те, що вона та діти, начебто добровільно виїхали із свого помешкання за адресою вул. Чернишевського, 103 і забрали свої речі, що протирічить дійсності. Оскільки відповідач та її колишній чоловік погрожували вбити дітей, вона побоючись за життя дітей не зверталася до міліції і зараз проживає у своїх батьків за адресою м. Кіровоград, вул. Чернишевського, 43.
Тому вона вимушена звернутись до суду з даним позовом, щоб суд захистив її та дітей право на житло і вселив її в будинок.
Вважає, що згідно вимог ст.402 та ч. 1 ст. 405 ЦК України вона та її діти є членами сім'ї власника будинку за адресою м. Кіровоград, вул. Чернишевського, 103 та мають право постійного проживання у вказаному будинку, а дії відповідача чинять перешкоди в користуванні житлом.
Позивач та її представник під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені в позові.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечували щодо пред'явленого до ОСОБА_5 позову, просили відмовити позивачу в його задоволенні, зазначив, що 1/2 частина домоволодіння по вул. Чернишевського, 103 у м. Кіровограді на праві приватної власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.01.1962 року та договору купівлі-продажу частини житлового будинку з відповідною частиною господарсько-побутових будівель від 10.06.2008 року належить відповідачу ОСОБА_5.
18 листопада 2008 року позивач, являючись дружиною сина відповідача, разом із дітьми за згодою відповідача вселилася до зазначеного домоволодіння із відповідною реєстрацією місця проживання. За згодою відповідача позивач з родиною заселилася в окремий будинок на території домоволодіння відповідача. Фактично дві сім'ї жили окремо, кожна сім'я самостійно оплачувала комунальні послуги, спільне господарство ніколи не вели. Посилання позивача на прийнятті участі в утриманні та облаштуванні домоволодіння представники відповідача вважали безпідставними та такими, що спростовуються доказами, зокрема, тим, що будинок, в якому проживає позивач, був збудований власноруч відповідачем в період з 1984 по 1987 рік на підставі дозволу Ленінської районної ради №3467 від 11.10.1984 року та дозволу виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №124 від 25 лютого 1999 року. Газопостачання новозбудованого житлового будинку по вул. Чернишевського, 103 було проведено відповідачем у 2003 році; у 2004 році будинок був облаштований газовим котлом та змонтовано побутовий лічильник.
Також, у липні 2006 року за усною домовленістю із дружиною відповідача, яка платила грошові кошти за виконану роботу, було здійснено добудову флігелю з кухнею, а також встановлені вікна. При цьому, за рахунок власних коштів позивач оплачувала лише надані послуги газопостачання по фактичним показникам газового лічильника, всі інші комунальні послуги відповідач оплачував самостійно. Будь-які ремонтні роботи та реконструкції у будинку за час проживання позивача у будинку не проводилися.
30 січня 2015 року шлюб між позивачем та сином відповідача було розірвано.
27 липня 2015 року позивач разом з дітьми, забравши всі свої особисті речі, добровільно виїхали з домоволодіння відповідача, що підтверджується актом від 01 серпня 2015 року, складеним сусідами відповідача та завіреним квартальним комітетом.
Дані обставини також підтверджуються висновком за результатами проведення перевірки Кіровоградським МВ УМВС України в Кіровоградській області від 19 жовтня 2015 року, в якому встановлено, що позивач виїхала з будинку добровільно без сварок та крику, речі, які допомогали завантажувати до автомобіля спільні діти колишнього подружжя ОСОБА_5 були ретельно упаковані, що свідчить про підготовку до переїзду. В ході проведення перевірки співробітниками міліції порушення громадського порядку виявлено не було, з заявами та скаргами з приводу зазначеної події більше ніхто не звертався.
Крім того, посилаючись на положення ч.1 ст.402 ЦК України, ч.2 ст.64, ч.3 ст.156 ЖК України позивач не була і не є на даний час членом сім'ї власника домоволодіння відповідача ОСОБА_5, та не вела з останнім спільного господарства, а відтак позивач не є суб'єктом права щодо користування домоволодінням по вул. Чернишевського, 103 у м. Кіровограді, власником якого є відповідач. Крім того, позивач у своїх позовних вимогах визначає на власний розсуд житлові приміщення, в які просить вселити її та дітей, не враховуючи інтересів відповідача, як власника.
Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 16.03.2001 року, який було розірвано 30 січня 2015 року рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда. Від шлюбу мають неповнолітніх дітей - синів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-ОЛ № 088370, виданим Центральним відділом реєстрації громадянського стану Кіровоградського обласного управління юстиції 08.02.2009 року, актовий запис за №139, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, про що свідчить свідоцтво про народження серії 1-ОЛ № 086269 видане Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області 12 січня 2010 року, актовий запис за №44 та доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить свідоцтво про народження серії І-ОЛ № 057961, видане Центральним відділом реєстрації актів громадянського стану Кіровоградського обласного управління юстиції 12.06.2001 року, про що зроблено відповідний актовий запис за №815, Батьками дітей в свідоцтвах про народження зазначені: в графі “батько” ОСОБА_6, в графі “мати” ОСОБА_1.
З ксерокопії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що вона в період з 18 серпня 2001 року по 07 жовтня 2010 року була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, де проживає мати позивача, а з 07.10.2010 року місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5. ( а. с. 5-6 ).
Відповідно до довідки квартального комітету №11 Ленінського району м.Кіровограда від 14.01.2015 року за вказаною вище адресою (АДРЕСА_1) проживають ОСОБА_1, невістка ОСОБА_5, ОСОБА_6, син ОСОБА_5 та онуки ОСОБА_5 - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
Судом встановлено, що 1/2 частина домоволодіння № 103 по вул.Чернишевського у м.Кіровограді належить на праві приватної власності на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину по закону/84/ від 22.02.2008 року, та договору купівлі-продажу від 10.06.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №3-723, відповідачу ОСОБА_5О.( а.с.12, 153).
Окрім того, встановлено, що ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому Ленінської ради народних депутатів № 467 п.п.1.18 від 17.10.1984 року видано дозвіл на будівництво сараю, розміром 5,0х3,0м, літньої кухні, розміром 3,35х3,0м в домоволодінні по вул.Чернишевського, 103 (а.с. 35).
Відповідно до дозволу №124 від 25.02.1999 року Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, виданого ОСОБА_5 на підставі рішення виконкому міської ради народних депутатів № 942 від 12.11.1997 року останньому видано дозвіл на будівництво літньої кухні розміром 5,3х5,2 + 3,0х1,3м за згодою співвласників в домоволодінні по вул.Чернишевського, 103 (а.с.37).
Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 зі згоди відповідача ОСОБА_5, який є власником АДРЕСА_2 по вул.Чернишевського у м.Кіровограді, 18 листопада 2008 року вселилася разом з чоловіком - сином відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та двома неповнолітніми дітьми, до окремого приміщення, придатного до проживання, яке було реконструйовано з літньої кухні (дозвіл на будівництво сараю, розміром 5,0х3,0м, літньої кухні, розміром 3,35х3,0м в домоволодінні по вул.Чернишевського, 103 від 17.10.1984 року, дозвіл на будівництво літньої кухні розміром 5,3х5,2 + 3,0х1,3м за згодою співвласників в домоволодінні по вул.Чернишевського, 103 від 25.02.1999 року), розташованого на території домоволодіння по вул.Чернишевського, 103 у м. Кіровограді, належного відповідачу, та з 07.10.2010 року зареєструвала своє місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6.
Позивач ОСОБА_1 як на підстави позовних вимог зазначила про те, що відповідач як власник будинку, зареєстрував в ньому як членів сім'ї її (позивача) та трьох її дітей, її родина постійно проживала у другому будинку, який було побудовано відповідачем на території його домоволодіння, та який позначений в технічному паспорті на домоволодіння літерами «Д, Д1, д, д1», при цьому вона (позивач) разом з відповідачем вела спільне господарство, за власний кошт оплачувала комунальні послуги, приймала участь у реконструкції та ремонту будинку, після розірвання шлюбу з сином відповідача, вона намагалася вирішити питання з відповідачем щодо права постійного користування (сервітуту) його (відповідача) жилим будинком для неї та дітей, однак згоди не було досягнуто.
Відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Це дружина наймача, їх діти і батьки, членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником (ч.1 ст.405 ЦК України).
Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку, що для визнання права на житло правове значення має факт постійного проживання в будинку саме з власником будинку і ведення з ним спільного господарства.
Позивач ОСОБА_1 та її представник як на підстави позовних вимог вказували на те, що позивач разом з відповідачем вела спільне господарство, за рахунок своїх власних коштів оплачувала комунальні послуги, здійснювали реконструкцію та ремонт в будинку, проводили воду, газ, опалення будинку, встановлювали лічильні прилади, разом з відповідачем приймала участь в прибиранні будинку та поточних ремонтних роботах.
З акту від 01 серпня 2015 року, складеного сусідами та завіреного головою квартального комітетут № 11 вбачається, що ОСОБА_1, ОСОБА_1О, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9 з 27 липня 2015 року фактично не проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_10. При обстеженні даного житлового будинку особистих речей ОСОБА_1 та дітей не виявлено (а.с.125) .
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що зі слів позивача знає, що в кінці липня 2015 року її з дітьми вигнали з будинку по вул. Чернишевського, 103, нічого не віддали зі спільно нажитого з чоловіком майна, знає, що коли вони в 2008 році поселилися в будинок флігель був побудований, позивача прописали в будинку, харчувалася вона окремо від відповідача, бюджет з батьком чоловіка був окремий.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що позивач є її рідною донькою, яка у 2001 році вийшла заміж за сина відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, та після одруження діти почали проживати на Чернишевського, 103 у м. Кіровограді, а потім дружина відповідача у 2001 році купила будинок по вул.Свердлова, у м. Кіровограді і вони всі разом (свати, діти та вона (свідок) переїхали проживати в будинок на вул. Свердлова, де проживали три роки, вели спільний бюджет, половина з якого йшла на потреби сім'ї, на їжу, а половина на будівництво по вул.Чернишевського, 103, за вказаною адресою було півбудинку, та окремо маленька літня кухня, з якої всіма спільними зусиллями вистроїли будинок з коридором, кухнею та кімнатами, зокрема, у 2008 році в прибудові була кухня, було чотири кімнати, прихожа, ремонтні роботи в будинку проводилися і після 2008 року, при цьому, всі свої заощадження, пенсію вона віддавала в сім'ю, допомагала дітям фінансово, допомагала і будівельними матеріалами, придбала дітям душеву кабінку, бойлер, котел. Крім того, зазначила, що після розлучення, відповідач з дружиною створили позивачу такі умови, за яких неможливо проживати в будинку по вул. Чернишевського, 103, зокрема, в травні 2015 року відключили газ, також відключили воду, світло, доньку з дітьми фактично вигнали з будинку, заявивши, що в будинку її нічого не має та щоб вона забирала речі, 27 липня 2015 року донька приїхала до неї на машині вся в сльозах, казала, що їх вигнали, вона забрала з будинку свої речі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона проживає за адресою Чернишевського, 103, зазначений будинок умовно поділений на дві частини, власником 1/2 частини є ОСОБА_5, вона є власником іншої частини будинку. Також, зазначила, що за вказаною адресою вона постійно проживає з 2002 року, відповідач ОСОБА_5 разом з дружиною проживає в 1/2 частині будинку №103 по вул.Чернишевського, крім того, на території даного домоволодіння відповідач побудував також літню кухню, яку в подальшому перебудував в жилу прибудову, завівши туди світло, газ, та пустив проживати в прибудову позивача з її сім'єю. Вказала, що на даний час позивач не проживає за вказаною вище адресою, крім того, вона бачила, як позивач ОСОБА_1 влітку 2015 року добровільно залишила дане помешкання, забравши свої речі, і зазначений факт посвідчений нею в акті про непроживання, який вона підписала на прохання відповідача ОСОБА_5 та його дружини.
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що з травня 1984 року вона проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_11, відповідач ОСОБА_5 отримав спадщину від батьків, іншу частину відкупив у сестри, та є власником 1/2 частини будинку №103 по вул.Чернишевського у м.Кіровограді, при цьому, коли син ОСОБА_5 - ОСОБА_6 одружився з позивачем, то вони всі разом місяці два проживали в старій хаті - 1/2 частині будинку на вул.Чернишевського, 103, а потім середньому сину купили хату на вул.Свердлова, у м.Кіровограді, і всі разом переїхали жити на Свердлова, 114 у м.Кіровограді, а по Чернишевського, 103, у відповідача ОСОБА_5 був побудований сарай, який відповідач разом з дружиною добудував як хату, після чого, ОСОБА_5 разом з дружиною проживав в 1/2 частині будинку №103 по вул.Чернишевського, а позивач разом з чоловіком ОСОБА_6 та дітьми перейшли проживати в нову прибудову, яка була побудована як «хата», однак документально вона не була оформлена. Вона була свідком того, як позивач ОСОБА_1 разом з дітьми в липні 2015 року добровільно пішла проживати до своєї матері, забравши свої речі з будинку, які були упаковані в коробки, мішки, речі вивозили на машині «Газель».
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11, яка проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_12, пояснила, що в кінці липня 2015 року вона пішла в магазин, та бачила, як приїхала машина до вул. Чернишевського, 103, позивач, її діти та відповідач ОСОБА_12 спокійно виносили речі. Діти з позивачем не плакали, в будинку залишилися тільки меблі. У позивача у мами є великий будинок кірпічний зі всьома умовами для життя.
Поясненнями позивача ОСОБА_1 та її представника, поясненнями, представників відповідача та свідками під час судового розгляду справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 проживала у будинку (прибудові) лише з чоловіком ОСОБА_6 та їх трьома неповнолітніми дітьми, в свою чергу, відповідач ОСОБА_5 разом з дружиною проживав окремо від позивача в іншому будинку - 1/2 частині будинку № 103 по вул.Чернишевського у м.Кіровограді.
Судом встановлено, що позивач та її неповнолітні діти не були членами сім'ї власника будинку відповідача ОСОБА_5, так як у побудованому об'єкті на території домоволодіння відповідача саме з власником ОСОБА_5 постійно спільно не проживали та не вели з ним спільного господарства, а так само не мали взаємних прав та обов'язків.
Зазначені обставини вказують на те, що у розумінні ст.ст.156, 64 ЖК України позивач ОСОБА_1 не була і не є членом сім'ї власника будинку ОСОБА_5
Позивач ОСОБА_1 була членом сім'ї ОСОБА_6, з яким перебувала у зареєстрованому шлюбі, та від якого мають спільних дітей, при цьому ОСОБА_6 власником будинку по вул. Чернишевського 103 у м.Кіровограді не був та не є.
Крім того, між відповідачем як власником будинку та ОСОБА_1 договір найму житла не укладався, відповідач ОСОБА_5 надав згоду на проживання ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей в належному йому майні лише у зв'язку з тим, що позивач перебувала у шлюбі з його сином ОСОБА_6
Судом встановлено, що приміщення, яке було переобладнано (реконструйовано) відповідачем на території домоволодіння по вул.Чернишевського, 103 у м.Кіровограді з сараю та літньої кухні в приміщення для проживання в ньому, в якому за згодою відповідача ОСОБА_5 проживала позивач ОСОБА_1 зі своєю сім'єю - чоловіком ОСОБА_6 та трьома неповнолітніми дітьми не введено в експлуатацію, йому не присвоєна окрема адреса, воно не є зареєстрованим, що підтверджується також даними технічного паспорта, виготовленого ОКП «Кіровоградське ООБТІ» станом на 28.11.2011 року.
Згідно висновку за результатами проведення перевірки від 19.10.2015 року за зверненням ОСОБА_6 до Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області з приводу того, що його колишня дружина ОСОБА_1 подала до Ленінського районного суду м. Кіровограда позовну заяву, яка містить завідомо неправдиві відомості, вбачається, що під час проведення перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 неправдиво викладені обставини її переїзду з будинку по вул. Чернишевського, 103, а саме, що колишній чоловік, відповідач та кілька сусідів увірвались до кімнати, де знаходилась вона та її діти, застосували фізичну силу до неї та дітей, винесли дітей з приміщення, а її виштовхали в чому стояла, фактично вигнали їх з будинку. З приводу зазначеної події були опитані громадяни, які мешкають по сусідству, з їхніх пояснень було встановлено, що гр. ОСОБА_1 виїхала з будинку добровільно без сварок та крику, речі, які допомагали завантажувати до автомобіля спільні діти колишнього подружжя ОСОБА_1 були ретельно упаковані, що свідчить про підготовку до переїзду. В ході проведення перевірки порушення громадського порядку виявлено не було, з заявами та скаргами з приводу зазначеної події більше ніхто не звертався (а.с.126).
Доводи позивача, про те, що відповідач відключив приміщення, де вона проживала від газопостачання спростовуються актом про порушення Правил надання населенню послуг з газопостачання від 04 червня 2015 року та актом про відключення газопостачання від 05.06.2015 року, складеними ВАТ «Кіровоградгаз», оскільки було виявлено самовільне втручання в систему газопостачання шляхом заміни котла пар «Термо» на котел «Атон».
Із аналізу змісту положень ст.ст. 1, 3 ЦПК України, ст.ст. 15, 16 ЦК України випливає, що право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача, при цьому суд захищає лише порушені права позивача, обставини дійсного (реального) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача (або наслідки у вигляді збитків чи інших обмежень) має довести належними, допустимими і достовірними доказами саме позивач, та відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб'єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог позивача.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею ст.150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Частиною першою ст.165 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що власником будинку за адресою м. Кіровоград, вул. Чернишевського, 103 являється ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 зі згоди відповідача ОСОБА_5 в листопаді 2008 року вселилася разом з чоловіком - сином відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та двома неповнолітніми дітьми, до окремого приміщення, придатного до проживання, яке було реконструйовано з літньої кухні, розташованого на території домоволодіння по вул.Чернишевського, 103 у м. Кіровограді, належного відповідачу, та з 07.10.2010 року зі згодою відповідача зареєструвала своє місце проживання за адресою ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_1 та її неповнолітні діти не були членами сім'ї власника будинку, так як у побудованому приміщенні на території домоволодіння відповідача саме з власником ОСОБА_5 постійно спільно не проживали та не вели з ним спільного господарства, 27 липня 2015 року в добровільному порядку позивач з дітьми виїхала з приміщення, відповідач, як власник будинку згоду на її вселення не надає, тому суд приходить до висновку, що немає підстав для задоволення позовних вимог позивача про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням шляхом вселення в спірне приміщення її самої та неповнолітніх дітей.
Враховуючи, що згідно з листом Управління державної казначейської служби України у м. Кіровограді Кіровоградської області № 03-08/1180 від 04.05.2016 року кошти в сумі 483 грн. відповідно до квитанції № 21463 від 28.09.2015 року від платника ОСОБА_1, код НОМЕР_1 до Державного бюджету на рахунок №31214206700004, МФО 823016, код отримувача 38037409, за КБКД 22030001 «Судовий збір» ( Державна судова адміністрація України, 050 )» протягом вересня - грудня 2015 року не надходили, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 487 грн. 20 коп.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 79, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд,-
Вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням в житловому будинку шляхом вселення за адресою: м. Кіровоград, вул. Чернишевського, 103 - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_13, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави 487 грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Кіровограда до Апеляційного суду Кіровоградської області. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Ленінського районного
суду м. Кіровограда ОСОБА_13