Справа № 2/2218/7166/11
05 травня 2016р. м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд в складі: головуючого - судді Продана Б. Г., при секретарі - Дорош Р. М., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,
Позивач звернулася до суду з позовом в інтересах ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посилаючись на те, що 15.06.2000 року між ОСОБА_3 (покупцем) та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (продавці) був укладений договір купівлі-продажу 19/50 частин квартири АДРЕСА_1. ОСОБА_2 в момент укладення вказаного договору не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19.12.2008 року останній визнаний недієздатним і її призначено йог опікуном. Предметом договору купівлі-продажу була частка квартири, яка не була виділена кожному із покупців, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли і їх спадкоємцем є їх син ОСОБА_2, а тому просить на підставі ст. 55 ЦК УРСР (1963 року) визнати недійсним укладений договір купівлі-продажу.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити.
Відповідач та його представники проти задоволення позову заперечують, посилаючись на те, що на час укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_2 був дієздатним, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 померли, за життя вказаний договір не оспорювали, ОСОБА_1 не вправі заявляти позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу, а тому в задоволенні позову просять відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.
Встановлено, що 15 червня 2000 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу 19/50 частин квартири № 5 загальною площею 55,1 кв.м, що знаходиться в місті Хмельницькому по вул. Соборна в будинку під номером 42. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 907.
Вказана квартира згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Хмельницького міськвиконкому 11.04.2000 р., належала продавцям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності в рівних частках кожному.
Згідно свідоцтв про смерть, виданих відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому, ОСОБА_5 померла 31 грудня 2003 року, ОСОБА_4 помер 14 жовтня 2007 року.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 19 грудня 2008 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнаний недієздатним і його опікуном призначено ОСОБА_1.
Відповідно до положень ст. 55 ЦК УРСР (1963 року) чинного на час виникнення спірних правовідносин), угода укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, може бути визнана судом недійсною.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.04.1978 р., із змінами, внесеними з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25.12.1992 р., № 15 від 25.05.1998 р., вимоги про визнання угоди недійсною вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент її укладення він не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними.
Підставою для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених ст. 55 ЦК УРСР може бути абсолютна неспроможність особи момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
У справі було проведено декілька експертиз.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 125 від 2.02.2015 року ОСОБА_2 під час укладення 15.06.2000 р. договору купівлі-продажу 19/50 часин квартири АДРЕСА_1 страждав стійким хронічним психічним розладом у вигляді параноїчної шизофренії безперервного типу перебігу та за своїм станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
За змістом ст.112 ЦК України (в редакції 1963 року) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам. Розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).
Пунктом 5.5. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що при відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності у надбанні майна була більшою або меншою - частки визнаються рівними.
Враховуючи, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 в рівних частках кожному, за життя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не оспорювали договір купівлі-продажу 19/50 частин квартири, а тому підстав для визнання недійсним договору в частині продажу ОСОБА_4 та ОСОБА_5О належних їм часток суд не знаходить. Однак, враховуючи, що ОСОБА_2 в момент укладення договору хоча і був дієздатним, але за своїм станом не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, суд приходить до висновку про визнання договору купівлі-продажу 19/50 частин квартири АДРЕСА_1 недійсним в частині продажу ОСОБА_2 належних останньому 19/150 частин вищевказаної квартири (19/50 : 3).
Керуючись ст.ст. 88, 213, 215 ЦПК України, ст. 55 ЦК УРСР (1963 року), суд
Позовну заяву задоволити частково.
Визнати частково недійсним договір купівлі-продажу 19/50 частин квартири АДРЕСА_1, укладеного 15.06.2000 р. посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за № 907.
Решту позову - залишити без задоволення.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Суддя: