Справа № 452/3495/15-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/450/16 Доповідач: ОСОБА_2
05 травня 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
законного представника малолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_8
обвинуваченого : ОСОБА_9
захисника обвинуваченого - адвоката: ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області жителя, АДРЕСА_1 , українця, гр. України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера за вислугою років, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
за апеляційною скаргою ОСОБА_8 - законного представника малолітнього ОСОБА_7 на вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2016 року,
Цим вироком суду
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Підбуж Дрогобицького району Львівської області жителя, АДРЕСА_1 , українця, гр. України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера за вислугою років, раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України та засуджено його за цією статтею на 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_9 від відбування прокарання з випробуванням з іспитовим строком- 1 ( один) рік.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.
Частково задоволено цивільний позов ОСОБА_8 - законного представника малолітнього ОСОБА_7 , до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 4523 грн.47 коп. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн. 00 коп., стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_8 - законного представника малолітнього потерпілого ОСОБА_7 , 4523( чотири тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 47 коп. та 4000 ( чотири тисячі) грн. 00 коп. за завдану моральну шкоду, авсього 8523 ( вісім тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 47 коп.
Прийнято відмову прокурора від цивільного позову прокурора в інтересах держави Україна в особі Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня» «Охмадит» до обвинуваченого ОСОБА_9 про стягнення матеріальної шкоди, завданої злочином в розмірі 3337 грн. 70 коп. та провадження в справі за вказаним цивільним позовом закрито.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_9 20.05.2015 року о 20 год. 00 хв., перебуваючи в с. Лукавиця Самбірського району Львівської області на території свого подвір'я, підійшов до малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та, з метою залякати завданням фізичного болю, а саме-попекти кропивою, схопив його за руки, після чого малолітній потерпілий почав вириватися, повернувши свій тулуб та здійснивши ривок в сторону, внаслідок чого, одночасно відбулось скручування плечової кістки від тулуба до зовні при фіксованому ліктьовому суглобі. Вказаними діями, вчиненими ОСОБА_9 з необережності, малолітньому ОСОБА_7 було завдано тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом нижньої третини лівої плечової кістки, який згідно висновку судово-медичного експерта №183/15 від 04.08.2015 року, відноситься до середнього ступеня тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров'я .
В скоєному щиро розкаявся, вибачився перед мамою потерпілого. Шкоду, завдану державі стаціонарним лікуванням потерпілого, відшкодував повністю в сумі 3337,70 грн. Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_8 визнав частково, а саме визнав завдану матеріальну шкоду в розмірі 4523,47 грн. та моральну шкоду - в розмірі 3000 грн. В решті позов не визнав. Не заперечував проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи.
На вирок суду ОСОБА_8 - законний представник малолітнього ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій вважає вказаний вирок несправедливим і таким, що підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням законодавства про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення обвинуваченому ОСОБА_9 , а також в частині вирішення цивільного позову.
Зазначає, що суд першої інстанції не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про винного ОСОБА_9 та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання, належним чином не мотивував застосування ст.75 КК України та безпідставно звільнив ОСОБА_9 від призначеного покарання з випробуванням, чим допустив порушення вимог ст.65 КК України.
Крім цього, вказує, що оскаржуваний вирок підлягає зміні і в частині вирішення цивільного позову, а саме-в частині стягнення моральної шкоди, оскільки судом першої інстанції невраховано вимог законодавства щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином, і суттєвих обставин справи. Стверджує, що в оскаржуваному вироку встановлений розмір відшкодування не відповідає дійсному ступеню тяжкості діяння, вчиненого ОСОБА_9 , та моральним стражданням, яких зазнав потерпілий ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення апелянта ОСОБА_8 на підтримання своєї скарги, заперечення проти апеляційної скарги обвинуваченого, захисника та прокурора, колегія суддів вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого обвинуваченим злочину. Висновок суду про доведеність його вини ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку і яким суд дав належну оцінку.
При цьому, кваліфікація дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам справи та ніким не оспорюється.
Що ж стосується виду та розміру покарання, то, на думку колегії суддів, таке призначене у відповідності до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, конкретних обставин справи та обставин, що пом'якшують покарання.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Тому, виходячи з принципу індивідуалізації покарання, районним судом, на думку колегії суддів, враховано обставини вчинення кримінального правопорушення, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
При цьому, обираючи вид та розмір покарання, судом першої інстанції вірно враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують покарання, а саме:
при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, його позитивну характеристику за місцем проживання, також ту обставину, що він визнав свою вину, висловив щире каяття у скоєному, сприяв розкриттю злочину, які суд вірно відніс до обставин, що пом'якшують покарання,
За таких обставин, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано призначив ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі, та прийшов до вірного переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 можливе без ізоляції від суспільства та вірно застосував до ОСОБА_9 вимоги ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання із випробуванням.
Згідно із положеннями ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року №5) розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Частиною 1 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_7 суд, виходячи із засад розумності та справедливості, вірно врахував характер скоєного злочину, ступінь вини обвинуваченого, глибину страждань потерпілого, яких він зазнав внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_9 .
Апелянтка не подала, а суд не встановив відповідних доказів, що моральна шкода заподіяна у більшому розмірі.
Таким чином, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 - законного представника малолітнього ОСОБА_7 про збільшення задоволеного розміру відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_7 та про задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що суд дослідив у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені апелянткою у апеляційній скарзі доводи про незаконність вироку суду першої інстанції є необґрунтованими. Також колегія суддів при перевірці справи та прийнятого рішення не виявила допущених істотних порушень КПК України чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну вироку суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому відмовляє ОСОБА_8 - законному представнику малолітнього ОСОБА_7 в задоволенні її апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів,-
Вирок Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 17 лютого 2016 року щодо ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_8 - законного представника малолітнього ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий: ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4