Справа № 463/859/15 Головуючий у 1 інстанції: Лакомська Ж.І.
Провадження № 22-ц/783/1607/16 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.
Категорія:81
05 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого судді - Гірник Т.А.
суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.
секретар - Симець В.І.
з участю представника позивача Панчишина Ю.І.
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, ОСОБА_3 про стягнення коштів надміру виплаченої пенсії, внаслідок подання недостовірних довідок про заробітну плату, -
У лютому 2015 року управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулось в суд з указаним позовом до відповідачів, та з посиланням на ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», ст.ст. 118,119, 257, 264 ЦК України просило стягнути солідарно з відповідачів 5 751 грн. 78 коп. як суму надмірно виплаченої пенсії ОСОБА_3 за період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року, яка виникла внаслідок подання недостовірних довідок про заробітну плату Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на користь управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львові суму надмірно виплаченої пенсії ОСОБА_3 за період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року в розмірі 5 751 грн. 78 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Рішення оскаржив відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів в частині задоволених вимог. Вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з»ясування обставин справи, без належної оцінки всіх доказів.
Просить рішення суду в частині стягнення переплати виплаченої пенсії з СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ Міндоходів на користь Управління ПФ України в Личаківському районі м. Львова скасувати та в цій частині прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Мотивує тим, що довідка від 27.03.2008 року №6052/05 на підставі якої визначено розмір пенсії ОСОБА_3 не визнана недійсною через невнесення недостовірної інформації, а їх видача була зумовлена відсутністю в період її видання чіткого нормативно-врегульованого порядку щодо включення сум премій та інших видів доплат при формуванні довідок для призначення перерахунку пенсії. У зв'язку з відсутністю чітко визначеного законодавчого порядку включення премій в довідку для перерахунку пенсії та відсутності роз'яснень уповноважених органів, податковий орган звертався з численними запитами до Пенсійного фонду України, Міністерства праці та соціальної політики України щодо роз'яснення з цих питань. З урахуванням наданих роз'яснень, ДПІ у м. Львові видано нові довідки, у яких середній розмір премії розрахований до посадових окладів, які діяли до підвищення заробітної плати, тобто до 01.02.2008 року, що відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, у довідках, які подано в Управління ПФ України в Личаківському районі в червні 2009 року, зменшена сума премії, яка підлягає врахуванню при обчисленні пенсії .
Зазначає, що суд помилково послався на приписи ч.2 ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як підставу стягнення надміру виплаченої пенсії, оскільки така до даних правовідносин застосована бути не може, так як предметом спору є надміру виплачена пенсія, а не шкода в розумінні даної статті. Застосування до спір них правовідносин підлягали норми Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне забезпечення», які є спеціальними. Враховуючи відсутність передбаченої відповідальності страхувальника за подачу ним недостовірних документів, обрахована позивачем сума грошових коштів, з огляду на їх правову природу, з відповідача стягнута бути не може.
При розгляді справи за апеляційною скаргою особа представник позивача підтримав письмові заперечення. Рішення суду вважає законним та обґрунтованим. Хоча позов задоволено частково з таким погодився позивач.
Відповідач ОСОБА_3 просить постановити рішення на розгляд суду та врахувати відсутність її вини та непричетність до складання та видачі довідок, яку отримала у встановленому порядку та подала до пенсійного фонду.
Інші учасники, зокрема представник особи, що подала апеляційну скаргу в судове засідання не з»явились, належно повідомлений про розгляд справи за апеляційною скаргою, про що долучено розписку про отримання судової повістки 19.04.2016 року. Про причини неявки суд не повідомив, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності представника особи, що подала апеляційну скаргу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково.
Відповідно до вимог ст.ст.11, 59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно вимог ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення таким вимогам не відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було здійснено неправильний розрахунок пенсії ОСОБА_3 на підставі поданих документів Державною податковою інспекцією у м. Львові, що потягло до заподіяння позивачу майнової шкоди у виді надміру виплаченої пенсії, а тому позов є підставним та дійшов висновку про покладення відповідальності за заподіяну шкоду на винну особу, відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у місті Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів, як правонаступника. Підстав для застосування строку позовної давності суд не вбачав.
Проте з таким висновком колегія суддів не погоджується з огляду на наступні обставини.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 перебуває на пенсійному обліку в управлінні ПФ України в Личаківському районі м. Львова та отримує пенсію згідно із Законом України «Про державну службу».
Згідно довідки виданої ДПІ у м. Львові від 17.03.2008 року №5156/05, розмір заробітної плати для проведення перерахунку раніше призначеної пенсії становить 3837, 81 грн.
Згідно розрахунку боргу по переплаті виплачених сум внаслідок подання недостовірних довідок про заробітну плату за період з 01.02.2008 року по 30.06.2009 року, розмір надміру виплаченої пенсії відповідачу ОСОБА_3 становить 5751,78 грн.
Із змісту письмових заперечень представника відповідача ДПІ у м. Львові, первинні довідки розраховувались відповідно до нового посадового окладу, затвердженого Постановою КМУ від 06.02.2008 року №34 «Про внесення змін до деяких постанов КМУ» із урахуванням премій та надбавок, які діяли на момент виникнення права на перерахунок. За змістом цієї постанови, розмір посадового окладу працівників, який затверджено відповідними Постановами КМУ згідно з поданим переліком, збільшено на 45%. Первинна довідка включала в себе розмір нових посадових окладів та преміального фонду, який визначався до посадових окладів, які діяли з 01.02.2008 року.
Відповідно до абз. 4 пп.2 п.4 Постанови КМУ від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення» визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», під час перерахунку пенсії особам, які на момент перерахунку пенсії не працюють або працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено пенсію, премія та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 22.06.2009 року №7011/0/14-09/039 роз'яснено, що середній розмір зазначених виплат визначається з урахуванням посадових окладів, встановлених після упорядкування заробітної плати відповідно до нових умов оплати праці, виходячи із фонду оплати праці, який фактично виділено на ці виплати у лютому місяці 2008 року та кількості працюючих на відповідних посадах державних службовців.
Звертаючись з позовом про стягнення коштів зі Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, яка видала ОСОБА_3 довідку та ОСОБА_3, позивач посилався на положення ст.101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до частини 2 якої підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її та просив солідарно стягнути з відповідачів надміру переплачені кошти.
Відмовляючи у задоволенні вимог до ОСОБА_3, суд навів відповідні мотиви і в цій частині рішення суду не оскаржується.
Незважаючи на заявлення позову про стягнення суми в солідарному порядку, суд не звернув увагу на те, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань заявлення позову про солідарне стягнення суми позову та долучено докази відсутності вини фізичної особи у виникненні переплати суми пенсії за певний період та що спір фактично виник між юридичними особами: Управлінням Пенсійного Фонду України у Личаківському районі та Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а ст. 18 Закону України «Про судоустрій» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського Суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов»язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст. 15 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України, ГПК України, КПК України або КУпАП віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.
Оскільки не допускається об»єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України у справі №6-745цс15 від 01.07.2015 року.
Вирішуючи питання про відкриття провадження слід враховувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов»язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.
З позовної заяви УПФ України у Личаківському районі вбачається, що позивачем пред»явлено вимоги як до юридичної особи - Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, так і до фізичної особи - ОСОБА_3 про солідарне стягнення переплати пенсії, виплаченої ОСОБА_3, яка виникла внаслідок подання Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів недостовірних довідок про заробітну плату , з посилянням на ст. ст. 50, 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких підприємства, установи та організації несуть майнову відповідальність за шкоду, заподіяну державі, внаслідок подання недостовірних документів, якою в даному випадку є довідка ДПІ у м.Львові.
Тобто, предметом даного спору є відшкодування шкоди у вигляді надмірної виплати пенсії, завданої діями відповідача Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, що полягала у видачі недостовірної, на думку позивача, довідки.
Посилаючись на ст. 1215 ЦК України, згідно з якою не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю, аліменти та інші грошові суми, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, а також на правову позицію Верхового Суду України у справі №6-151цс13, предметом позову якої було стягнення помилково перерахованої пенсії, у якій Верховний Суд України сформулював правову позицію від 22.01.2014 року, згідно з якою безпідставно набуті особою кошти, які належать до виплат, встановлених абз.2 ч.1 ст. 1215 ЦК України, за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, та факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню, Управління Пенсійного Фонду України у Личаківському районі м. Львова, вказуючи на відсутність вини ОСОБА_3 у виникненні переплати пенсії, що характеризує її як добросовісного набувача безпідставно отриманих коштів, Управління Пенссійного Фонду України у Личаківському районі в той же час звернулося з позовом про солідарне стягнення 5751, 78 грн. переплати пенсії, виплаченої ОСОБА_3 за період з 01.02.2008 року до 30.06.2009 року, як зі Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, такі з ОСОБА_3
Разом з тим, чинним законодавством не передбачено майнової солідарної відповідальності підприємства, установи, організації, які видали недостовірні довідки, на підставі яких проведено нарахування чи перерахунок пенсії, і особи, якій така виплата пенсії проведена. .
Згідно з роз»ясненнями п.30 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ»спори з приводу стягнення безпідставно сплачених (без достатньої правової підстави) грошових сум не є публічно правовими, тому відповідні заяви слід розглядати в порядку цивільного судочинства (статті 1212, 1213 ЦК України).
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються спори з приводу безпідставно сплачених (без достатньої правої підстави) грошових сум, відповідно до ст. ст. 1212, 1213 ЦК України.
Колегія суддів зазначає і те, що Управління Пенсійного Фонду України у Личаківському районі м. Львова звернувшись з позовом про солідарне стягнення зі Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів, і з ОСОБА_3 5751, 78 грн. переплати пенсії, виплаченої ОСОБА_3 за період з 01.02.2008 року до 30.06.2009 року, позовні вимоги ст. 1212 ЦК України не обґрунтовувало, а навпаки у позовній заяві позивач зазначив, що з врахуванням положень ст. 1215 ЦК України ОСОБА_3 не несе майнової відповідальності за шкоду, завдану державі внаслідок видачі ДПІ у м.Львові недостовірної довідки.
У відповідності до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
На вказану норму суд першої інстанції уваги не звернув .
Аналіз спірних правовідносин та встановлених обставин дає підстави для твердження відсутності солідарного обов'язку відповідачів, а тому вимога позивача до ДПІ у Личаківському районі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У відповідності до вимог ч.3 ст. 303 ЦПК України - апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Частиною 1 ст.310 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.
А відтак, рішення суду в частині відмови у задоволені вимог позивачу до ДПІ у Личаківському районі м. Львова підлягає до скасування із закриттям провадження у цій частині вимог.
Враховуючи ту обставину, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позову до ОСОБА_3 не оскаржується, то колегія суддів в цій частині рішення не переглядає.
Керуючись ст.ст. 303, 305, п. 4 ч. 1 ст. 307, ст. 310, п.3 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 313, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові міжрегіонального Головного управління міндоходів задовольнити частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог та стягнення з спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові міжрегіонального Головного управління міндоходів на користь Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова надміру виплачених коштів в розмірі 5751 грн. 78 коп. скасувати та в цій частині провадження у справі закрити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий
Судді