Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/1676/16-к
Провадження № 1-в/553/943/2016
Іменем України
05.05.2016 рокум. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
представника ПВК - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
адвоката - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення, -
У квітні 2016 року засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, посилаючись на те, що відбув 3/4 частину призначеного покарання, своєю поведінкою та ставленням до праці довів виправлення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 клопотання підтримав, просив задовольнити
Адвокат ОСОБА_6 також підтримав клопотання засудженого ОСОБА_5 та надав суду аналогічне письмове клопотанням в інтересах засудженого ОСОБА_5 про звільнення останнього від відбування покарання умовно-достроково.
Представник ПВК УДПтС України в Полтавській області (№ 64) та прокурор в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечували, посилаючись на недоведеність того факту, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою та ставленням до праці довів виправлення.
Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та особову справу засудженого, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 27.11.2012 року за ч. 3 ст. 187 ст. 69 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 27.01.2016 року зараховано в строк покарання засудженого ОСОБА_5 , призначеного вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 27.11.2012 року, строк попереднього ув'язнення в період з 15 червня 2012 року по 25 червня 2015 року та з 27 листопада 2012 року по 28 лютого 2013 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Засуджений ОСОБА_5 покарання відбуває з 27.11.2012 року, кінець строку покарання після його перерахунку - 05.08.2016 року.
Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_5 , затвердженої начальником ПВК УДПтС України в Полтавській області (№ 64) 20.04.2016 року, довідки про стягнення та заохочення іматеріалів особової справи засуджений за час відбування покарання в СІЗО м. Полтави характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.
З 15.03.2013 року ОСОБА_5 відбуває покарання в Полтавській виправній колонії УДПтС України в Полтавській області (№ 64), за цей період характеризується нестабільною поведінкою, за допущені порушення установленого порядку відбування покарання 10 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, у тому числі 1 раз поміщався до ДІЗО, стягнення погашені у встановленому законом порядку, має 1 заохочення.
В судовому засіданні представник ПВК № 64 зазначив, що 30.04.2016 року на засудженого ОСОБА_5 накладено стягнення за порушення команди "Відбій" у виді попередження. Вказані обставини не заперечував засуджений. Разом з тим, відповідні документи установою виконання покарань суду надано не було.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
За змістом положень ч. 3 ст. 81 КК України до засуджених за умисний особливо тяжкий злочин після фактичного відбуття не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" № 2 від 26.04.2002 року визначено, що при вирішенні питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
Судом достовірно встановлено, що станом на час розгляду даної справи ОСОБА_5 відбув більше 3/4 частини призначеного судом покарання, відповідно, у нього виникло право на застосування положень ст. 81 КК України.
Як встановлено в ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З характеристики засудженого, наданої начальником відділення СПС ПВК УДПтС України в Полтавській області (№ 64) та затвердженої начальником установи 20.04.2016 року, вбачається, що засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 27.11.2012 року, з 15.03.2013 року покарання відбуває в Полтавській вправній колонії УДПтС України в Полтавській області, за час відбування покарання характеризується нестабільною поведінкою, дотримується правомірних взаємовідносин та ввічливого ставлення з персоналом установи, але потребує контролю за виконанням їх законних вимог. За станом здоров'я працездатний. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Працевлаштований днювальним у відділенні СПС, до праці та до своїх обов'язків ставиться задовільно. До виконання робіт по благоустрою установи виконання покарань відноситься з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. За час відбування покарання реалізована програма диференційованого виховного впливу "Професія", навчається за робітничою професією електрика та здобув професію електрогазозварника в Полтавському навчальному центрі № 64 при установі. Приймає участь у програмах диференційованого виховного впливу "Правова просвіта" та "Підготовка до звільнення". Заходи виховного характеру відвідує, але вірні висновки робить не завжди.
За характером спокійний, брехливий. У відношенні до інших засуджених не конфліктний, легко піддається впливу інших засуджених. Вину у скоєному злочині визнає. Міру призначеного судом покарання вважає справедливою.
Представник ПВК № 64 в судовому засіданні пояснив, що засуджений ОСОБА_5 за період відбування покарання характеризується нестабільною поведінкою, працює, проте до праці ставиться задовільно, а з огляду на те, що після звернення до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення ним допущено порушення режиму утримання, за що накладено дисциплінарне стягнення, ступінь його виправлення на даний час можливо визначити як "не став на шлях виправлення".
Як встановлено в ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив
Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_5 в період відбування покарання регулярно залучався до праці, за що йому нараховувалась заробітна плата, в тому числі протягом трьох місяців у 2013 році, за 9 місяців у 2014 році, за 5 місяців у 2015 році та у січні і березні 2016 року.
Поряд з цим, з матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_5 вбачається, що він за період відбування покарання в ПВК № 64 з 15.03.2013 року, тобто за час протягом більше ніж 3 роки, має лише 1 заохочення, застосоване до нього 01.05.2014 року, тобто 2 роки тому, натомість 10 разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, за що на нього накладались стягнення. На час вирішення клопотання засудженого стягнення погашені, проте після припинення протиправної поведінки жодного заохочення до нього не застосовано, що не дає підстав суду стверджувати про активізацію процесу виправлення засудженого.
досліджені докази та встановлені під час судового розгляду справи дані, на переконання суду, не дають підстав стверджувати про те, що засуджений ОСОБА_5 своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, та свідчать про недоведеність існування обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України є підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії ПВК УДПтС України в Полтавській області (№ 64) по розгляду матеріалів на умовно-дострокове звільнення, переведення до колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, до дільниці соціальної реабілітації, до застосування заміни невідбутої частини покарання більш м'яким, встановлення адміннагляду, переведення на максимальний рівень безпеки № 5 від 01.12.2015 року, прийнято рішення відмовити в поданні матеріалів на засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення як такому, що не досяг необхідного ступеню виправлення.
Згідно характеристики засудженого, складеної начальником відділення СПС, погодженої заступником начальника ПВК-64 із соціально-виховної та психологічної роботи, яка 20.04.2016 року затверджена начальником установи, станом на 10.04.2016 року оцінка ступеню виправлення засудженого ОСОБА_5 - "Стає на шлях виправлення".
Враховуючи викладене, аналізуючи досліджені докази та встановлені під час судового розгляду справи дані, суд приходить до висновку про недоведеність існування обставин, які відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України є підставою для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, внаслідок відсутності достатніх підстав стверджувати, що засуджений ОСОБА_5 на час розгляду даної справи своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, а відтак вважає застосування до нього цієї норми передчасним, а клопотання засудженого та його захисника таким, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 81 КК України, ст. ст. 537, 539 КПК України, суд -
В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляція до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом семи діб, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1