Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/4213/15-к
Провадження № 1-в/553/964/2016
Іменем України
06.05.2016 рокум. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
представника КВІ - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання Полтавського РВ КВІ УДПтС України в Полтавській області про роз'яснення судового рішення, -
У квітні 2016 року до суду надійшло клопотання Полтавського РВ КВІ УДПтС України в Полтавській області про роз'яснення судового рішення - порядку виконання вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2015 року відносно ОСОБА_5 .
В судовому засіданні представник КВІ клопотання підтримала, просила задовольнити, прокурор проти задоволення клопотання заперечував, посилаючись на те, що вирок суду є зрозумілим, а підстави для його роз'яснення відсутні. Інші учасники процесу до суду не з'явились, проте їхня неявка не перешкоджає вирішенню клопотання.
Як встановлено в ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст.
Відповідно до вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2015 року затверджено угоду про примирення від 14.12.2015 року, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_6 - ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити покарання у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання приєднати невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 12.03.2013 року у вигляді 5 років позбавлення волі з випробуванням згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки та вважати ОСОБА_5 остаточно засудженим до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з випробуванням згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки та сплатою штрафу в розмірі 8500 грн. 00 коп. Покарання у вигляді штрафу, призначене ОСОБА_5 по даній справі, відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.
Обґрунтовуючи клопотання про роз'яснення судового рішення, інспектор КВІ послався на те, що судом фактично допущено повторне застосування статті 75 КК України, що є неприпустимим згідно роз'яснень, які містяться у п. 10 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" та є незрозумілим порядок виконання покарання, призначеного на підставі ст. 71 КК України за вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2015 року.
Як встановлено в ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При цьому, відповідно до норми ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Разом з тим, в п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 року визначено, що у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК , та призначення покарання, яке згідно з частиною 3 статті 72 КК ( 2341-14 ) за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги статті 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.
Судом при призначенні покарання засудженому ОСОБА_5 згідно вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2015 року були враховані усі вищенаведені норми чинного кримінального законодавства та роз'яснення Верховного Суду України.
Резолютивна частина вироку суду викладена чітко і зрозуміло та безперечно свідчить про те, що ОСОБА_5 по кримінальному провадженню № 12015170030001173 призначене покарання за ч. 1 ст. 296 КК України у виді штрафу, яке має виконуватись окремо.
Відповідно, покарання, призначене ОСОБА_5 вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 12.03.2013 року за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі з випробуванням згідно ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, підлягає виконанню окремо від покарання у виді штрафу, призначеного за вироком цього ж суду від 14.12.2015 року.
При цьому, очевидним є те, що вироком Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2015 року не змінювалось покарання, призначене вироком цього ж суду від 12.03.2013 року, під час розгляду кримінального провадження № 12015170030001173 відносно ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 296 КК України не вирішувалось повторно питання про застосування норми ст. 75 КК України, засуджений на той час вже був звільнений від відбування покарання згідно з вироком суду від 12.03.2013 року, на підставі якого власне і перебуває на обліку в КВІ.
Враховуючи викладене, а також те, що під час розгляду іншої кримінальної справи суд не уповноважений вирішувати питання про скасування звільнення від відбування покарання, застосованого за попереднім вироком суду за умови призначення покарання, яке підлягає виконанню окремо, не викликає сумніву, що це повинно вирішуватись в порядку, визначеному ст. 78 КК України.
А тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для роз'яснення вироку Ленінського районного суду м. Полтави від 14.12.2015 року, у зв'язку з чим вважає, що подання КВІ задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 380 КПК України, -
В задоволенні клопотання Полтавського РВ КВІ УДПтС України в Полтавській області про роз'яснення судового рішення - відмовити.
На ухвалу протягом семи діб з моменту її проголошення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиОСОБА_1