Справа № 161/3890/16-ц
Провадження № 2/161/2019/16
05 травня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Плахтій І.Б.,
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивує тим, що 21.03.2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір № б/н, відповідно до якого остання отримала кредит в розмірі 6 300 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Оскільки позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання по кредитному договору не виконала, станом на 29.02.2016 року у неї утворилась заборгованість перед банком в загальній сумі з процентами та штрафами в розмірі - 12 844,70 грн.
А тому просив, стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю з підстав наведених в позовній заяві. Просить позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечувала факту отримання кредиту. Суду пояснила, що у зв'язку з скрутним матеріальним становищем вчасно не мала змоги повернути кошти, виникла заборгованість. Всю суму боргу повернути не може, однак могла б сплачувати заборгованість частинами, по 500 грн. щомісячно.
Дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст.ст. 526, 527, 530, 546, 549, 550, 556 ЦК України.
Судом встановлено, що 21.03.2006 року між банком та відповідачем ОСОБА_2
було укладено договір № б/н, відповідно до якого остання отримала кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 2 500 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В подальшому розмір кредитного ліміту було збільшено за погодженням сторін.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтями 526, 527 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З матеріалів справи та пояснень в судовому засіданні відповідача вбачається, що ОСОБА_2, порушуючи умови договору, свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, в частині погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків за користування ним.
Так, з дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за договором (а.с. 6-9) вбачається, що станом на 29.02.2016 року у позичальника перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі - 12 844,70 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 5 906,44 грн., заборгованості по процентах за користування кредитом - 4 979,42 грн., заборгованості за пенею та комісією - 871 грн., а також штрафів відповідно до договору - 500 грн. (фіксована частина) та 587,84 грн. (процентна складова).
Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, а також у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що слід стягнути з відповідача в користь позивача кредитну заборгованість в розмірі - 12 844,70 грн.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, підлягають до задоволення вимоги позивача про відшкодування відповідачем понесених ним судових витрат.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 197, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1054, 1055 ЦК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 21.03.2006 року в розмірі - 12 844 (дванадцять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 70 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) гривень судового збору.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій