Ухвала
іменем україни
28 квітня 2016 рокум. Київ
Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ТкачукО.С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,
встановив:
У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що від шлюбу з ОСОБА_3 мають дочку ОСОБА_4, 1997 року народження. Посилаючись на те, що дочка продовжує навчатись у Запорізькому медичному коледжі на платній основі, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на її утримання у розмірі ј частини усіх видів заробітку (доходу) до закінчення навчання та досягнення дочкою 23 річного віку.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 9 жовтня 2015 року до досягнення нею 23 років, але не пізніше, ніж до закінчення навчання. Вирішено питання судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення, посилаючись неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Згідно ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частково задовольняючи позов, суди, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, дійшли правильного висновку, що матеріальний стан відповідача дозволяє йому сплачувати аліменти у розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Посилання касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (ст. 335 ЦПК України) та власного тлумачення норм закону.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338-341 ЦПК України як підстави для скасування судового рішення.
Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 14 грудня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 30 березня 2016 року відмовити.
Додані до скарги матеріали повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ О.С.Ткачук