29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"27" квітня 2016 р.Справа № 924/145/16
за позовом квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького
до Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області, м. Славута Хмельницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кабінету Міністрів України, м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Варварівська сільська рада, с. Варварівка Славутського району Хмельницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Цвітоська сільська рада, с. Цвітоха Славутського району Хмельницької області
про визнання незаконним розпорядження
Суддя Смаровоз М.В.
Представники:
позивача: Довгацький А.І. - за довіреністю від 03.11.2015р.;
відповідача: не з'явився;
третьої особи 1: Луков А.В. - за довіреністю від 11.01.2016р.;
третьої особи 2: Літвін С.М. - за довіреністю від 30.12.2015р.;
третьої особи 3: не з'явився;
третьої особи 4: не з'явився.
У судовому засіданні 27.04.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позивач просить суд визнати незаконним розпорядження Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області № 186р від 19.05.2004р. „Про припинення права користування земельними ділянками Шепетівської КЕЧ району на території Цвітоської та Варварівської сільських рад”.
Обгрунтовуючи позовну заяву, позивач відзначив, зокрема, що в травні 2004 року начальник Шепетівської КЕЧ району звернувся до голови Славутської районної ради з проханням розглянути питання прийняття земельної ділянки (військовий танкодром загальною площею 105 га) до земель запасу районної ради у зв'язку з розформуванням військової частини НОМЕР_1 м. Славута, на території с. Цвітоха та с. Варварівка. Як вказує позивач, Славутська районна державна адміністрація (а не районна рада, до якої направлено звернення) прийняла розпорядження № 186р від 19.05.2004р. „Про припинення права користування земельними ділянками Шепетівської КЕЧ району на території Цвітоської та Варварівської сільських рад” площею 105 га (на території Цвітоської сільської ради 42,5 га та Варварівської сільської ради - 62,5 га). 09.08.2004р. директором Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони України було направлено лист № 227/2240 командувачу військами Західного оперативного командування, в якому вказано, що Міністром оборони України 29.07.2004р. прийнято рішення стосовно передачі земельних ділянок № 10А (в/м №17) с. Варварівка та № 10В (в/м №18) с. Цвітоха, які використовувались в/ч НОМЕР_1 (м. Славута Хмельницької області) під танкодром, загальною площею 105 га до земель запасу органів місцевого самоврядування. Також, як стверджує позивач, в даному листі вказується наступне: „Передачу прошу здійснити у відповідності до чинного законодавства України та внести зміни до облікових документів”. Крім того, позивач звертає увагу на те, що у розпорядженні № 186-р від 19.05.2004р. Славутської РДА підставою для винесення даного розпорядження слугувало клопотання начальника Шепетівської КЕЧ району, п. 7 ст. 13 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, ст. 17, 142 та п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України. Однак, звернення начальника Шепетівської КЕЧ було адресовано до Славутської районної ради, а не до Славутської РДА. Рішення Міністерства оборони України було прийнято 29.07.2004р., а рішення Славутської РДА 19.05.2004р. (тобто раніше, ніж відмова користувача земельної ділянки від права користування). Відповідно п.п. 1, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002р. № 1282 „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил України” передачу військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у підпунктах 1 і 2 пункту 2-1. Як вважає позивач, Славутською РДА не дотримано норму ст. 142 ЗК України про відмову власника від земельної ділянки, а також ст. 141 ЗК України щодо відмови користувача від земельної ділянки. Також, як вказує позивач, акт приймання-передачі не відповідає вимогам постанови Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002р. „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил”. Крім того, позивач звертає увагу на той факт, що згоди власника земельної ділянки на її відчуження не було (ст. 142 ЗК України), на момент вилучення землі Міністерство оборони України та винесення рішення Славутською РДА відмови користувача від користування земельною ділянкою не було (ст. 141 ЗК України). З огляду на вищезазначене, квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького вважає, що земельні ділянки в/ч містечок № 17, № 18 (полігон танкодром в/ч А 1766) на території Цвітоцької сільської ради - 42,5 га та Варварівської сільської ради - 62,5 га - вилучені з порушенням норм чинного законодавства України.
Позивачем подані додаткові пояснення по справі, в яких зазначено, що КЕВ м. Хмельницький участі у передачі спірної земельної ділянки не приймав, а отже, не міг на момент передачі чи винесення рішення дізнатись про неправомірність таких дій. Відповідно до директиви Міністра оборони України № Д-322/1/*3 від 20.01.2005р. квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького є правонаступником Шепетівської квартирно-експлуатаційної частини району. Про неправомірність зняття з обліку спірної земельної ділянки КЕВ м. Хмельницький дізнався після проведення Територіальним центральним управлінням департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України аудиту відповідності окремих питань діяльності КЕВ м. Хмельницький за період з 2005-2012 роки”. Звіт Територіального центрального управління департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України аудиту відповідності окремих питань діяльності КЕВ м. Хмельницький за період з 2005-2012роки був складений 11.02.2013р. за № 234/3/17А. Про те, що спірна земельна ділянка неправомірно вилучена зі складу земель оборони, на основі оскаржуваного розпорядження Славутської РДА № 186-р від 19.05.2004р., відображено у Висновку Територіального центрального управління департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України на коментарі начальника КЕВ м. Хмельницький № 621 від 26.02.2013р., які надані до Територіального центрального управління департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України № 234/3/337 від 19.03.2013р. Тому, як вважає позивач, перебіг позовної давності, в даному випадку розпочався саме з моменту, коли КЕВ м. Хмельницький стало відомо про неправомірність вилучення спірної земельної ділянки, тобто вже після проведення Територіальним центральним управління департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України аудиту відповідності окремих питань діяльності КЕВ м. Хмельницький за період з 2005-2012 роки. Крім того, як вказує позивач, з метою передачі військового майна військових частин з обліку Шепетівської КЕЧ району на облік КЕВ м. Хмельницький, було складено Загальний акт приймання-передачі військового майна від 30.12.2005р. У зазначеному акті відсутні відомості про земельну ділянку площею 105 га (що знаходиться на території Цвітоської сільської ради - 42,5 га та Варварівської сільської ради - 62,5 га), у зв'язку з тим, що на момент передачі військового майна військових частин з обліку Шепетівської КЕЧ району на облік КЕВ м. Хмельницький, дана земельна ділянка була передана ще до розформування Шепетівської КЕЧ району та знята з обліку Шепетівською КЕЧ району на підставі розпорядження Славутської РДА №186-р від 19.05.2004р. про припинення права користування земельними ділянками Шепетівської КЕЧ району площею 105 га. Тому позивач вважає, що твердження відповідача про те, що позивач пропустив строк позовної давності, є необгрунтованим.
Також позивачем зазначено, що у постанові Верховного Суду України від 21.02.2011р. у справі № 21-3а11 було сформовано правову позицію, відповідно до якої приписи пункту „в” частини 1 статті 141 Земельного кодексу України слід розуміти таким чином, що припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво, однак, відповідно до директиви Міністра оборони України № Д-322/1/*3 від 20.01.2005р. квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького є правонаступником Шепетівської квартирно-експлуатаційної частини району.
Враховуючи вищевикладене, посилаючись також ст.ст.95, 155 ЗК України, позивач просить задовольнити позов.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому позов не визнає, відзначивши, зокрема, що відповідно до ст. 257 ЦК України строк позовної давності (строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено) становить три роки. Як роз'яснено у п. п. 1.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”, оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в підпункті 3 пункту 5 розділу II „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства” від 20.12.2011 № 4176-VІ). Також, як зазначив відповідач, п. 4 ч. 1. ст. 268 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що позовна давність поширюється на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право. Вказаний пункт виключений на підставі Закону України № 4176-VI від 20.12.2011 „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства”. При цьому, пп. 3 п. 5 Прикінцевих та перехідних положень цього закону передбачено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Закон України № 4176-VІ від 20.12.2011р. набрав чинності 15.01.2012р., тому строк позовної давності сплив 15.01.2015р. Відповідач звертає увагу на те, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем надано пояснення по справі, в яких відзначено, що землекористувач (Шепетівська КЕЧ району) звернулась до голови Славутської райдержадміністрації із клопотанням про прийняття до земель запасу Цвітоської та Варварівської сільських рад земельної ділянки площею 105 га у зв'язку з розформуванням військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до ч. 2 ст.19 ЗКУ земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Тобто, як вважає відповідач, для переведення їх у землі запасу необхідно було припинити право постійного користування. Відповідно до ст. 142 ЗКУ припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Земельні ділянки, надані у постійне користування, належать до земель сільськогосподарського призначення. Відповідно до ст.122 ЗК України (в редакції на момент спірних правовідносин) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо). Тому, як вказує відповідач, Славутська РДА мала повноваження на припинення права постійного користування земельною ділянкою. У позовній заяві позивач вказує, що клопотання, на підставі якого прийняте розпорядження, направлено районній раді, але розпорядження Славутської РДА № 186-р від 19.05.2004р. приймалось на підставі клопотання начальника Шепетівської КЕЧ району від 06.05.2004р. № 702, яке адресовано голові Славутської РДА. Позивач зазначає, що незаконним є посилання на п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, як підставу прийняття розпорядження, оскільки 05.02.2004р. прийнято Закон України „Про розмежування земель державної та комунальної власності”. Однак, вказаний закон набрав чинності з дня опублікування, а тому не підлягав застосуванню на час прийняття спірного розпорядження. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивач неодноразово посилається на порушення Постанови Кабінету Міністрів України від № 1282 від 29.08.2002р. „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил”, однак до переліку державного майна, яке належить до військового майна і питання передачі якого регулює постанова, земельні ділянки не віднесено. Разом з тим, відповідач зазначив, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є державною установою на місцях в системі Збройних Сил України, на який покладено відомчий контроль за використанням та цільовим призначенням земель, наданих в користування Збройних Сил України, а також їх облік. Відповідно до наказу Міноборони СРСР № 75 від 22.02.1977 (п.19), наказу Міноборони України № 215 від 21.04.2011 (п. 4.14), наказу Міноборони України № 448 від 03.07.2013 „Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України” фонди військових містечок та земельні ділянки, утримання яких фінансується за рахунок бюджетних асигнувань відповідно до кошторису Міністерства оборони України на квартирно-експлуатаційне забезпечення, обліковуються у КЕВ (КЕЧ)(п. 5.14). Таким чином, як стверджує відповідач виконуючи свої обов'язки щодо обліку земельних ділянок, КЕВ м. Хмельницького мав можливість дізнатись про припинення права постійного користування. Крім того, на наданій ним до суду копії розпорядження № 186-р від 19.05.2004р. міститься відмітка про його отримання Шепетівською КЕЧ району, правонаступником якої вважає себе КЕВ м. Хмельницького, 26.05.2004р.
Відповідачем також відзначено, що графічних матеріалів, крім тих, які містяться в державному акті, при прийнятті розпорядження № 186-р від 19.05.2004р. не надавалось, технічна документація відсутня. Спірна земельна ділянка, з моменту припинення права постійного користування, у власність чи користування не надавалась та перебуває у землях запасу. Також, як вказує відповідач, у відомостях з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців відсутня інформація щодо правонаступництва КЕВ м. Хмельницького за Шепетівською КЕЧ району. Відсутня така інформація і в Положенні КЕВ. Разом з тим, як зазначив відповідач, директива Міністра оборони України, яка вказує, що Шепетівська КЕЧ району була розформована, правонаступником визначено КЕВ м. Хмельницький, в розумінні ст. 125, 126 Земельного кодексу України, не дає підстав вважати, що у КЕВ м. Хмельницького виникло право постійного користування земельною ділянкою, яке було порушене прийняттям спірного розпорядження. Як вважає відповідач, реорганізація, ліквідація юридичної особи відповідно до ст. 141 ЗК України є юридичним фактом для припинення права юридичної особи на постійне користування землею, яке автоматично не переходить до інших юридичних осіб. Також відповідач звертає увагу на те, що у державному акті 1982 р., яким посвідчено право постійного користування Шепетівської КЕЧ району земельною ділянкою 105 га, також містять дані про інші землі, право користування якими не припинялося. Оскільки даний державний акт наявний у позивача, ним повинні були здійснюватись заходи щодо обліку решти земель, тому незалежно від наявності інформації про земельні ділянки у акті передачі при ліквідації Шепетівської КЕЧ району, КЕВ м. Хмельницького мав можливість дізнатися про припинення право користування земельною ділянкою.
Як вважає відповідач, „Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних сил”, затверджений постановою КМУ № 1282 від 29.08.2002р., не поширює свою дію на земельні ділянки. Через те, що на земельній ділянці, право постійного користування якою припинено, відсутні будь-які об'єкти нерухомого майна, тому поширення статусу майнового комплексу відносно цього порядку неможливе, вважає відповідач.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить відмовити у позові.
Представником Кабінету Міністрів України подано пояснення по справі, в яких повідомлено, зокрема, що відповідно до вимог п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002р. „Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних сил” (в редакції на 2004 рік) передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; 2) Міністерства оборони України - щодо іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів. Відповідно до п. 8 вищевказаного Порядку пропозиції щодо передачі військового майна за рішенням Міноборони після отримання його згоди погоджується ініціатором передачі з відповідними органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними установами і організаціями або відповідними органами місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом і подаються Міноборони. Таким чином, аналізуючи вищенаведений нормативно-правовий акт, представник Кабінету Міністрів України вважає, що передача військового майна за рішенням Міноборони можлива лише після погодження ініціатором передачі, в даному випадку Шепетівська КЕЧ району, з Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом. Тому, як вказує представник третьої особи, виходячи зі змісту позовної заяви та заперечень відповідача вбачається, що погоджень про передачу військового майна у відповідних державних органах ініціатором не було проведено, чим порушено „Порядок вилучення і передачі військового майна Збройних сил”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29 серпня 2002р.
Враховуючи вищевикладене, представник Кабінету Міністрів України вважає, що позовні вимоги КЕВ м. Хмельницький є обґрунтованими.
Представник Міністерства оборони України вказав, що видача оспорюваного розпорядження Славутської райдержадміністрації № 186-р від 19.05.2004р. проведена з порушенням законодавства, що було чинним на той час та з перевищенням компетенції, оскільки рішення землекористувача про відмову від права постійного користування у розумінні законодавства, чинного на момент видачі розпорядження, відсутнє. Як вбачається з позовної заяви, на підставі оспорюваного розпорядження були вилучені землі, що були віднесені до категорії земель оборони та знаходилися у військових містечках № 17 та № 18 військової частини А 1766. Згідно із Законом України „Про Збройні Сили України”, Положення про Міністерство оборони України, Міністерство оборони України, зокрема: надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об'єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил. За приписами Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 795 від 22.12.2011р., облік земель ведеться в органах квартирно-експлуатаційної служби. Частиною 3 ст. 142 Земельного Кодексу України, передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Частиною 4 ст. 142 ЗК України встановлено, що власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Згідно із п. 45 Положення про порядок надання в користування земель для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997р., передача земель Міністерства оборони місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Таким чином, як зазначено представником третьої особи, в структурі Міністерства оборони України та Збройних Сил України правом прийняття рішення про відчуження земельних ділянок чи припинення права користування володіє лише Міністр оборони України, а у окремих випадках (якщо це потребує передислокація військової частини) за рішенням Кабінету Міністрів України та Президента України. Інші посадові особи - командири військових частин, з'єднань тощо, позбавлені права прийняття рішень стосовно земель та стосовно майна Збройних Сил України.
Враховуючи вищевикладене, представник Міністерства оборони України вважає, що позовні вимоги КЕВ м. Хмельницький підлягають задоволенню.
Розглядом наявних матеріалів справи встановлено таке.
Як вбачається з Державного акту на право користування землею, Шепетівській КЕЧ району було надано право користування земельними ділянками площею 1749,1 га для державних потреб. До акту додано план землекористування Шепетівської КЕЧ району.
Начальник Шепетівської КЕЧ району Дрямов С.І. у листі від 06.05.2004р., адресованому голові Славутської районної ради, вказав, що у зв'язку із розформуванням військової частини НОМЕР_1 м. Славута на території с. Цвітоха та с. Варварівка вивільняється танкодром загальною площею 105 га, просить розглянути питання прийому даної земельної ділянки до земель запасу районної ради.
Крім того, начальник Шепетівської КЕЧ району Дрямов С.І. у листі, датованому травнем 2004р., адресованому голові Славутської РДА, вказав, що у зв'язку із розформуванням військової частини НОМЕР_1 м. Славута на території с. Цвітоха та с. Варварівка вивільняється танкодром загальною площею 105 га, просить розглянути питання прийому даної земельної ділянки до земель запасу Цвітоської та Варварівської сільських рад.
Славутською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 186р від 19.05.2004р. „Про припинення права користування земельними ділянками Шепетівської КЕЧ району на території Цвітоської та Варварівської сільських рад”, відповідно до якого вирішено: припинити право користування земельними ділянками Шепетівської КЕЧ району площею 105 га (на території Цвітоської сільської ради 42,5 га, на території Варварівської сільської ради - 62,5 га) та перевести їх в землі запасу Цвітоської та Варварівської сільських рад.
У листі директора Департаменту капітального будівництва та управління фондами Міністерства оборони № 227/2240 від 09.08.2004р. повідомлено про те, що 29.07.2004р. прийнято рішення щодо передачі земельних ділянок № 10А с. Варварівка та № 10В с. Цвітоха, які використовувались військовою частиною А-1766 (м. Славута Хмельницької області) під танкодром, загальною площею 105 га, до земель запасу органів місцевого самоврядування.
Як вбачається з акту прийому-передачі від 11.10.2004р., Шепетівська КЕЧ району здала, а Цвітоська сільська рада прийняла земельну ділянку площею 42,5 га із території танкодрому, розформованої військової частини А 1766 земельна ділянка (в/м № 18), розташованої на території Цвітоської сільської ради, землекористувачем якої є Шепетівська КЕЧ району.
Відповідно до акту прийому-передачі від 11.10.2004р. Шепетівська КЕЧ району здала, а Варварівська сільська рада прийняла земельну ділянку площею 62,5 га із території танкодрому, розформованої військової частини А 1766 земельна ділянка (в/м № 17), розташованої на території Варварівської сільської ради, землекористувачем якої є Шепетівська КЕЧ району.
До актів додано схеми розміщення земельних ділянок.
Відповідно до директиви Міністра оборони України № Д-322/1/*3 від 20.01.2005р. квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницького є правонаступником Шепетівської квартирно-експлуатаційної частини району.
Славутською районною державною адміністрацією видано розпорядження № 116р від 04.04.2005р. „Про створення комісії з обстеження земель, переданих з Міністерства оборони до земель запасу Варварівської та Цвітоської сільських рад”.
Відповідно до Положення Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, затвердженого начальником Західного територіального КЕУ 02.07.2013р. Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький є державною установою, яка заснована на базі Хмельницької квартирно-експлуатаційної частини району згідно директиви Міністра оборони України № 322/1/10 від 20.04.2005р. та створена Міністерством оборони України (засновником) і підпорядкована Західному Територіальному квартирно-експлуатаційному управлінню. Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький є правонаступником Хмельницької КЕЧ району.
У листі № 14-28 99.4-858/2-16 від 09.03.2016р., адресованому голові Славутської райдержадміністрації, начальник управління Держгеокадастру у Славутському районі Хмельницької області повідомив про те, що за період з 2004-2005рр. було проведено вилучення 105 га земель (62,5 га танкодром, Варварівська сільська рада, 42,5 га танкова дорога Цвітоська сільська рада) і переведено до земель запасу сільських рад (відповідно до рішення Міністра оборони України від 29.07.2004р.). Також, як вказано у цьому листі, згідно із ст. 19 Земельного кодексу України землі площею 103 га належать до категорії земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, 2 га - землі водного фонду.
В матеріалах справи також наявні копії: загального акту приймання-передачі військового майна від 30.12.2005р.; звіту Територіального центрального управління департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України аудиту відповідності окремих питань діяльності КЕВ м. Хмельницький за період з 2005-2012роки від 11.02.2013р. за № 234/3/17А; висновку Територіального центрального управління департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України на коментарі начальника КЕВ м. Хмельницький № 621 від 26.02.2013р. тощо.
Досліджуючи надані докази, оцінюючи їх в сукупності, судом береться до уваги таке.
Як передбачено ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 17 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: а) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; б) участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; в) координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; г) підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; д) підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів, районів у містах та міст; е) здійснення контролю за використанням коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; є) координація діяльності державних органів земельних ресурсів; ж) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Згідно зі ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.
Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Стаття 142 Земельного кодексу України передбачає, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Пункт 4 „Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002р., передбачає, що передача військового майна органам, уповноваженим управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність проводиться за рішенням: 1) Кабінету Міністрів України - щодо цілісних майнових комплексів; 2) Міноборони - щодо: іншого окремого індивідуально визначеного майна; житлового фонду та інших об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають в оперативному управлінні військових частин і передаються не у складі цілісних майнових комплексів.
Згідно з п.8. вищеозначеного Порядку пропозиції щодо передачі військового майна за рішенням Міноборони після отримання його згоди погоджуються ініціатором передачі з відповідними органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними установами і організаціями або відповідними органами місцевого самоврядування, Мінекономіки, Мінфіном, Фондом державного майна, Держкомстатом і подаються Міноборони.
Як встановлено судом, відповідачем вказується на безпідставність посилання позивача та третіх осіб на порушення Славутською районною державною адміністрацією законодавства, в тому числі „Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002р., оскільки, на думку відповідача, спірне розпорядження стосується лише припинення права постійного користування земельною ділянкою, а не передачі.
Однак, судом відзначається, що таке твердження відповідача є необгрунтованим, оскільки Славутською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 186р від 19.05.2004р., відповідно до якого вирішено як припинити право користування земельними ділянками Шепетівської КЕЧ району площею 105 га, так і перевести їх в землі запасу Цвітоської та Варварівської сільських рад, внаслідок чого відповідно до актів прийому-передачі від 11.10.2004р. Шепетівська КЕЧ району здала, а Цвітоська та Варварівська сільські ради прийняли земельні ділянки загальною площею 105 га.
Посилання Славутської районної державної адміністрації на те, що до переліку державного майна, яке належить до військового майна і питання передачі якого регулює постанова Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002р., земельні ділянки не віднесено, також є безпідставним, оскільки пунктом 2 „Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002р., передбачено, що військове майно - це державне майно, закріплене на праві оперативного управління за військовими частинами, до якого належать будинки, споруди (цілісні майнові комплекси, об'єкти соціальної інфраструктури, нежитлові приміщення, об'єкти незавершеного будівництва та інше нерухоме майно (до якого, в силу положень ч.1 ст.181 Цивільного кодексу України, насамперед належать земельні ділянки).
Відтак, твердження позивача та третіх осіб про порушення Славутською районною державною адміністрацією при прийнятті спірного розпорядження чинного законодавства (в тому числі, приписів „Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002р.) є обгрунтованими. Зокрема, відповідачем, всупереч вимогам ст.33 ГПК України, не надано доказів на підтвердження того, що прийняттю спірного розпорядження передували відповідні рішення щодо передачі військового майна та погодження з боку компетентних органів влади, означених у пунктах 4, 8 „Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1282 від 29.08.2002р. (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного розпорядження № 186р від 19.05.2004р.). Наведене, незалежно від інших доводів сторін, свідчить про неправомірність прийняття даного розпорядження.
З приводу заяви відповідача про застосування строку позовної давності судом відзначається таке.
У відповідності до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Частинами 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, про неправомірність зняття з обліку спірної земельної ділянки КЕВ м. Хмельницький дізнався після проведення Територіальним центральним управлінням департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України аудиту відповідності окремих питань діяльності КЕВ м. Хмельницький за період з 2005-2012 роки”. Звіт Територіального центрального управління департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України аудиту відповідності окремих питань діяльності КЕВ м. Хмельницький за період з 2005-2012роки був складений 11.02.2013р. за № 234/3/17А. Про те, що спірна земельна ділянка неправомірно вилучена зі складу земель оборони, на основі оскаржуваного розпорядження Славутської РДА № 186-р від 19.05.2004р., відображено у Висновку Територіального центрального управління департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України на коментарі начальника КЕВ м. Хмельницький № 621 від 26.02.2013р., які надані до Територіального центрального управління департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України № 234/3/337 від 19.03.2013р. Тому, як слушно вважає позивач, перебіг позовної давності, в даному випадку розпочався саме з моменту, коли КЕВ м. Хмельницький стало відомо про сам факт неправомірного вилучення спірної земельної ділянки на підставі незаконного розпорядження, тобто вже після проведення Територіальним центральним управління департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України аудиту відповідності окремих питань діяльності КЕВ м. Хмельницький за період з 2005-2012 роки. Крім того, судом беруться до уваги пояснення позивача щодо того, що з метою передачі військового майна військових частин з обліку Шепетівської КЕЧ району на облік КЕВ м. Хмельницький, було складено загальний акт приймання-передачі військового майна від 30.12.2005р. У зазначеному акті відсутні відомості про земельну ділянку площею 105 га (що знаходиться на території Цвітоської сільської ради - 42,5 га та Варварівської сільської ради - 62,5 га), у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка була передана ще до розформування Шепетівської КЕЧ району та знята з обліку Шепетівською КЕЧ району на підставі розпорядження Славутської РДА №186-р від 19.05.2004р.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи встановлені судом факти, наявність поданої заяви відповідача про застосування строку позовної давності не може бути підставою для відмови у позові.
Таким чином, беручи до уваги наведене вище, суд вважає правомірними вимоги позивача про визнання незаконним розпорядження Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області № 186р від 19.05.2004р. „Про припинення права користування земельними ділянками Шепетівської КЕЧ району на території Цвітоської та Варварівської сільських рад”.
За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані матеріалами справи та підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача судових витрат по справі згідно зі ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.1, 2, 45, 12, 13, 33, 43-49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити.
Визнати незаконним розпорядження Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області № 186р від 19.05.2004р. „Про припинення права користування земельними ділянками Шепетівської КЕЧ району на території Цвітоської та Варварівської сільських рад”.
Стягнути зі Славутської районної державної адміністрації Хмельницької області (м. Славута Хмельницької області, вул. Соборності, 7, ідентифікаційний код 21320045) на користь квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького (м. Хмельницький, вул. Ціолковського, буд. 3/1, ідентифікаційний код 07928461) 1378 грн. відшкодування судового збору.
Видати наказ.
Повний текст рішення складено 04.05.2016р.
Суддя М.В. Смаровоз
Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - третій особі (с. Варварівка Славутського району Хмельницької області, вул. Шкільна, 42); 3 - третій особі (с. Цвітоха Славутського району Хмельницької області, вул. Набережна, 90).