ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2016Справа №910/4154/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРТРАНСБУД";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБАУ";
про стягнення 13 754,53 грн.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: Титковська О. І., представник, довіреність № б/н від 22.02.2016 р.;
Від відповідача: не з'явилися.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягнути з відповідача 9 187,56 грн. боргу за надані послуги, 587,88 грн. інфляційної складової боргу, 223,52 грн. трьох відсотків річних, 3 755,57 грн. пені, а також 1 378,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2016 року порушено провадження у справі № 910/4154/16, розгляд справи призначено на 29.03.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року відкладено розгляд справи до 14.04.2016 року.
У судовому засіданні 14.04.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач був належним чином повідомлений про час, день і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленням, яке повернулося на адресу суду і підтверджує факт направлення ухвали господарського суду на адресу відповідача, зазначену у витязі з ЄДРПОУ.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. Згідно статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Відповідач не направив в судове засідання своїх повноважних представників, не надав письмовий відзив на позовну заяву, а також не заперечив позовні вимоги по суті.
З огляду на неявку представника відповідача в судове засідання, господарський суд враховує, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між ТОВ «ЛІДЕРТРАНСБУД» та ТОВ «ІНТЕРБАУ» 03 листопада 2014 року укладено договір про надання послуг №031114/2, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІДЕРТРАНСБУД» (виконавець) зобов'язується надати послуги автобетононасосами на об'єкті будівництва Замовника, а ТОВ «ІНТЕРБАУ» (замовник) зобов'язується прийняти та оплатити послуги надані належним чином.
Відповідно до п. 3.4. договору, передача-приймання наданих послуг оформлюється сторонами шляхом підписання акту здачі - приймання робіт (наданих послуг) (надалі - Акт), який надається виконавцем не пізніше 2 (другого) числа місяця наступного за звітним. Замовник зобов'язаний протягом 10 десяти) робочих днів розглянути та у випадку відсутності обгрунтованих заперечень підписати акт або дати свої обґрунтовані заперечення протягом 10 робочих днів з моменту отримання акту.
Згідно з п. 4.1 договору, ціна договору складається із вартості наданих послуг, що вказані в актах підписаних сторонами.
Позивачем були надані відповідачу послуги відповідно до умов договору на загальну суму 14 187,56 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акта надання послуг, який підписаний та скріплений печаткою обох сторін.
Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання, взятого на себе згідно з умовами договору, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 9 187,56 грн.
Позивач, 20.08.2015 р., направив на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості у розмірі 9 187,56 грн.
27.11.2015 р. на адресу відповідача направлено повторну вимогу про сплату заборгованості з врахуванням штрафних санкцій у розмірі 11 859,46 грн.
Відповіді на вищезазначені претензії матеріали справи не містять.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
За своєю правовою природою договір №031114/2 від 03.11.2014 р. є договором про надання послуг.
Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачеві послуги на загальну суму 14 187,56 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акта надання послуг, який підписаний та скріплений печаткою обох сторін.
Проте, замовник в порушення взятих на себе зобов'язань за договором вартість наданих послуг у повному обсязі не оплатив, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої складає 9 187,56 грн.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
Доказів здійснення оплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 9 187,56 грн., суду не надано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що фактично отримані відповідачем послуги підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, а обов'язок їх оплати встановлений законом, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в повному обсязі в розмірі 9 187,56 грн.
Позивач за прострочення строків сплати за надані послуги, нарахував та просить стягнути з відповідача 3 755,57 грн. пені.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 6.1. договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати Замовник зобов'язаний сплатити Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого прострочення, від вартості простроченої суми коштів за кожен календарний день прострочення платежу.
Здійснивши перерахунок пені, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю у розмірі 3 755,57 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 587,88 грн. інфляційних втрат та 223,52 грн. 3% річних відповідно.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а саме, у розмірі 223,52 грн. та 587,88 грн.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБАУ" (03179, м. Київ, вул. М. Ушакова, буд. 8, код ЄДРПОУ 33747703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРТРАНСБУД" (04108, м. Київ, просп. Правди, 19/3, оф. 184, код ЄДРПОУ 38233256) 9 187 (дев'ять тисяч сто вісімдесят сім) грн. 56 коп. основної заборгованості, 3 755 (три тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 57 коп. пені, 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 223 (двісті двадцять три) грн. 52 коп. 3 % річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 19.04.2016 р.