ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.04.2016Справа №910/2431/16
За позовом Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних
представництв";
до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк";
про зобов'язання здійснити переказ коштів.
Суддя Мандриченко О.В.
Представники:
Від позивача: Пелих О.Д., представник, довіреність № 1464 від 19.11.2014 р.;
Савельева С.А., представник, довіреність № 317 від 25.02.2015 р.;
Від відповідача: Юр М. А., представник, довіреність № 60 від 23.03.2016 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить зобов'язати відповідача здійснити переказ коштів згідно з платіжними дорученнями позивача щодо розрахунків з Міжрегіональним головним управлінням державної фіскальної служби України, а також стягнути 11 024,00 грн. витрат по сплаті судового збору з мотивів, вказаних у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2016 року порушено провадження у справі № 910/2431/16, розгляд справи призначено на 15.03.2016 року.
У судовому засіданні 15.03.2016 року оголошено перерву до 22.03.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 року відкладено розгляд справи до 14.04.2016 р.
У судовому засіданні 14.04.2016 р. представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засідання та у своєму письмовому відзиві проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд-
Між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" та Державним підприємством "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" (далі - клієнт) 04.07.2013 року було укладено договір банківського рахунку № 26006001100043, відповідно до п. 1.1. якого, банк відкриває клієнту рахунок та зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок № 26006001100043, в національній валюті України та іноземній валюті, а також на інші поточні рахунки, відкриті згідно з заявою Клієнта встановленої Національним банком України форми, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до п. 1.2. договору банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду нормативно-правовими актами та цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта згідно тарифів банку, які встановлюються банком.
За умовами п.п. 2.2.1, 2.2.2. договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своїх рахунках, за винятком випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. Отримувати готівкою грошові кошти в національній та іноземній валютах в межах заявленої суми.
Банк, в свою чергу, бере на себе зобов'язання, зокрема, своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства. Здійснювати прийом та видачу готівкових коштів згідно з вимогами чинного законодавства. Згідно з заявою клієнта надавати письмові виписки за рахунками, в т.ч. на паперових носіях. (п.п.2.3.2, 2.3.4, 2.3.5 договору).
Умовами п. 2.2.3 зазначеного правочину сторони погодили, що при здійсненні розрахунків клієнт самостійно обирає платіжні інструменти, передбачені нормативно-правовими актами Національного банку України.
У відповідності до п.п 6.1, 6.3 договору цей договір набирає чинності з дати підписання його Сторонами і діє протягом необмеженого строку. Дія цього Договору може бути припинена за згодою Сторін у разі подання від Клієнта заяви про закриття рахунку. Банк має право припинити дію цього Договору в односторонньому порядку та закрити рахунок у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також у разі відсутності операцій за рахунок впродовж одного року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" наступні платіжні доручення: № 10118 від 09.09.15 на суму 79 332,54 грн.; № 10119 від 09.09.15 на суму 109 732,74 грн.; № 10131 від 10.09.15 на суму 157 328,18 грн.; № 10139 від 11.09.15 на суму 234 000,00 грн.; № 10154 від 15.09.15 на суму 300 000,00 грн.; № 10165 від 18.09.15 на суму 627 000,00 грн.; № 10166 від 18.09.15 на суму 62 000,00 грн.; № 10168 від 01.10.15 на суму 100 000,00 грн.
Відповідно до відміток в правому верхньому куті, вказані платіжні доручення були прийняті до виконання банком. При цьому, як вбачається з виписок по особовому рахунку позивача, на рахунку позивача було достатньо грошових коштів для їх перерахування.
Однак, вищевказані платіжні доручення банком виконано не було, у зв'язку з чим позивач звернувся до ПАТ "Український інноваційний банк" з листом № 764 від 21.09.2015 р., в якому вимагав терміново виконати платіжні доручення.
Вказаний лист отриманий банком 21.09.2015 р., проте залишений ним без виконання, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором банківського рахунку, а відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно з п.7.12 ст.7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
За приписами частини 3 статті 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ст. 1071 Цивільного кодексу України).
Як визначено в ст. 8.1. Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.
Міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів (п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні").
Статтею 1074 Цивільного кодексу України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1075 Цивільного кодексу України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.
Згідно ст. 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
За змістом приписів ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.
Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльністю" передбачено, зокрема, що юридична особа набуває статусу банку і право на здійснення банківської діяльності виключно після отримання банківської ліцензії та внесення відомостей про неї до Державного реєстру банків. Забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.
Відповідно до ч.1 ст. 55 зазначеного вище Закону, відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Проте, судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) 24.12.2015 прийнято рішення №239 про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Український інноваційний банк" строком на 3 місяці з 25.12.2015 про 24.03.2016 (включно).
Уповноваженою особою Фонду гарантування на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Укрінбанк" призначено працівника Фонду гарантування Білу Ірину Володимирівну.
Одночасно, 22.03.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на підставі постанови Правління Національного банку України №180 від 22.03.2016 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк", було прийнято рішення №385 про припинення здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Укрінбанк" з 23.03.2016 та початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" з 23.03.2016 по 22.03.2018 включно.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" призначено Білу Ірину Володимирівну.
Зазначена інформація підтверджена матеріалами справи, а також відображена на офіційному сайті Фонду (http://www.fg.gov.ua) та у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомою і не потребує доказуванню.
Отже, станом на момент розгляду даного спору господарським судом, у відповідача розпочато процедуру ліквідації.
Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Згідно зі ст. 1 Закону Україну "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Таким чином, у спорах пов'язаних з виконанням банком, в якому введена тимчасова адміністрація або розпочата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Відповідно до ст..45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Статтею 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.
Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до вкладників віднесено фізичних осіб (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.
Згідно ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.
Відтак, після запровадження Фондом тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Кредитор банку вправі заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку у строк, встановлений частиною 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статі 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює, зокрема, такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.
Згідно ч. 6 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: 1) зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; 2) грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 3) вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі покриття витрат Фонду, передбачених пунктом 7 частини другої статті 20 цього Закону, витрат, пов'язаних із консолідованим продажем активів Фондом; 4) вимоги вкладників - фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; 5) вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; 6) вимоги фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб - підприємців), які не є пов'язаними особами банку, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано; 7) вимоги інших вкладників, які не є пов'язаними особами банку, юридичних осіб - клієнтів банку, які не є пов'язаними особами банку; 8) інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; 9) вимоги кредиторів банку (фізичних осіб, у тому числі фізичних осіб - підприємців, а також юридичних осіб), які є пов'язаними особами банку; 10) вимоги за субординованим боргом.
При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону. Водночас, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, порушує принцип пріоритетності зобов'язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
У спірних правовідносинах позивач виступає кредитором, а відповідач боржником. Оскільки позивач є кредитором Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" щодо майнового зобов'язання з перерахування грошових коштів, з урахуванням встановленої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" заборони на задоволення вимог кредиторів банку щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 13.01.2016 по справі №916/3009/15, а також постановах Верховного Суду України від 25.03.2015 у справі №3-24гс15 та від 01.04.2015 у справі №3-25гс15, які в силу ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх судів України.
Таким чином, після запровадження у банку тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом порядку, з дотриманням принципів черговості, передбаченої ст. 52 цього Закону, та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв" в повному обсязі, з покладенням судового збору на позивача, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому суд звертає увагу позивача, що він не позбавлений можливості захистити свої майнові права за договором банківського рахунку в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Керуючись ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.В. Мандриченко
Дата складання рішення 04.05.2016 р.