27 квітня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/353/16
Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
суддів - Бойка С.С., Ясиновського І.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
представника позивача - Курила П.М.,
представника третьої особи - Рогозіна А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
позивача ОСОБА_1
до відповідача Міністерства оборони України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії
21.03.2016 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить: визнати відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", незаконною; зобов'язати Міністерство оборони України призначити одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатом звернення до Полтавської обласної медико-соціальної експертної комісії позивачу встановлено другу групу інвалідності з 08.12.2014 (захворювання, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії). У подальшому, керуючись нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, позивач подав заяву до Полтавського ОВК про виплату одноразової грошової допомоги. Полтавським ОВК документи відповідно до пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, подано висновок до Департаменту фінансів Міністерства оборони України щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. 15.02.2016 Департаментом фінансів Міністерства оборони України прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги. Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Також представник позивача у судовому засіданні уточнив дату відмови Міністерства оборони України, а саме: від 15.02.2016.
Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. У письмових запереченнях відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі; також зазначає, що відмова у призначенні соціальної виплати пов'язана з тим, що заявник проходив службу в Збройних Силах Республіки Білорусь, з якою не укладалось міждержавних угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що позивач призваний на військову службу з 01.08.1975 та 07.10.1994 звільнений в запас за вислугою років (а.с. 11-12).
Довідкою Полтавського ОВК від 25.04.2016 № 10/301/73330 підтверджується, що в період 24.01.1980 по 09.12.1980 ОСОБА_1 проходив службу в Демократичній Республіці Афганістан, де в той час велись бойові дії (а.с. 71).
Згідно з витягом із протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців (протокол засідання ВЛК Північного регіону № 275 від 04.12.2014) захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.15).
08.12.2014 Полтавською обласною медико-соціальною комісією № 2 (довідка серія АВ №0187053) ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності (захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії) (а.с. 72).
На підставі зазначеного 21.12.2015 позивач звернувся до Полтавського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, подавши відповідні документи (а.с. 73).
24.12.2015 ІНФОРМАЦІЯ_2 направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 разом з документами (а.с.28).
Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 15.02.2016 № 248/3/6/559 повернув Полтавському ОВК без реалізації документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Відповідач зазначив, що виплата одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" здійснюється військовослужбовцям Збройних Сил України, а також особам, на яких поширюється чинність цього закону, проте, ОСОБА_1 проходив службу в Збройних Силах Республіки Білорусь, з якою не укладалось міждержавних Угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги (а.с. 29).
Позивач, не погоджуючись із відмовою Міністерства оборони України у виплаті одноразової грошової допомоги, звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХII (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Нормативними актами, якими врегульовано право на отримання одноразової грошової допомоги на момент встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності, є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975).
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній на момент встановлення позивачу другої групи інвалідності) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Пунктом "б" частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності другої групи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11 Порядку № 975 визначено перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу.
Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Суд звертає увагу, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 08.12.2014 (а.с. 72), саме з цієї дати у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
Також, враховуючи, що позивач отримав інвалідність внаслідок захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975.
Суд не погоджується з підставами, що слугували для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , з огляду на наступне.
У листі від 15.02.2016 № 248/3/6/559 відповідач зазначає, що заявник проходив службу в Збройних Силах Республіки Білорусь, з якою не укладалось угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги.
Міністерство оборони України у письмових запереченнях зазначає статтю 1 Угоди про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 15.05.1992, відповідно до якої пенсійне забезпечення й обов'язкове державне страхування військовослужбовців Збройних Сил держав - учасниць Співдружності та інших військових формувань, створених законодавчими органами цих держав, Об'єднаних Збройних Сил Співдружності, Збройних Сил й інших військових формувань колишнього Союзу РСР, а також пенсійне забезпечення сімей цих військовослужбовців здійснюються на умовах, за нормами і в порядку, що встановлені або будуть установлені законодавством держав-учасниць, на території яких проживають зазначені військовослужбовці та їх сім'ї, а до прийняття цими державами законодавчих актів з цих питань - на умовах, за нормами і в порядку, встановлених законодавством колишнього Союзу РСР, та вказує, що про виплату одноразової грошової допомоги в цій Угоді не зазначено.
Однак з такими твердженнями відповідача суд не погоджується, оскільки відповідно до статей 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.
Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.
Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.
Законом України від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992.
Відповідно до статті 1 цього Протоколу на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в збройні сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.
Так, вищезазначеними міждержавними Угодами не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги, проте, вказаними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї Держави Співдружності, на якій він проживає.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є громадянином України, а тому має право, гарантоване Законом № 2011-ХІІ на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю внаслідок захворювань, які пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Отже, суд вважає протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з проходженням заявником служби в Збройних Силах Республіки Білорусь.
З урахуванням викладеного, з метою забезпечення гарантії дотримання і захисту прав позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, слід зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 стосовно ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене, відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати відмову Міністерства оборони України від 15.02.2016 в призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", протиправною.
Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 стосовно ОСОБА_1 .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 29 квітня 2016 року.
Головуючий суддя Т.С. Канигіна
суддя суддя С.С. Бойко І.Г. Ясиновський