04 травня 2016 року м. Київ К/800/12020/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Смокович М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 1 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Стеблівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про скасування постанови,
04 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Стеблівської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 17 липня 2014 року.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 01 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року, вказану позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 1 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).
З касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що позивачем оспорюється постанова Стеблівської сільської ради Хустського району Закарпатської області від 17 липня 2014 року про накладення на нього штрафу у розмірі 340 гривень, однак до суду позивач звернувся з даним позовом лише 4 серпня 2015 року.
При цьому, позивач не заперечує той факт що 17 липня 2014 року він був присутній на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті Стеблівської сільської ради, та що від отримання постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності відмовився, оскільки вважав її упередженою та незаконною.
Особа, право, свобода чи інтерес якої порушуються, не визнаються чи оспорюються, має право на звернення до суду за їх захистом чи поновленням.
Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що позивачем не надано жодних доказів наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та підстав для його поновлення, у зв'язку чим, судом першої інстанції правомірно залишено адміністративний позов без розгляду.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, які відповідають усталеній практиці Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ такий висновок судів попередніх інстанцій відповідає обставинам справи та положенням статей 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередній інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись частинами 5, 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 1 грудня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 6 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Стеблівської сільської ради Хустського району Закарпатської області про скасування постанови.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Смокович