26 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 511/138/15-а
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Теренчук Ж.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №72 від 26.12.2014р. про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області подало апеляційну скаргу на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 лютого 2015 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.
Постановою від 17 лютого 2015 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Роздільнянський районний суд Одеської області у повному обсязі задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення №72 від 26.12.2014р. про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала в зоні безумовного (обов'язкового) відселення із зменшенням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки для призначення пенсії на підставі п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обов'язковим є встановлення факту проживання особи у зоні відчуження не менше 2 років, тоді як згідно наданого диплому ОСОБА_1 з вересня 1983 року по грудень 1987 року навчалась в Житомирському сільськогосподарському інституті за денною формою навчання, що суперечить довідці виконавчого комітету Народницької селищної ради народних депутатів Народницького району Житомирської області №187 від 05.03.1999р., в якій зазначено, що з 26.04.1986р. по 12.07.1990р. позивач проживала в смт.Народичі.
Апелянт зазначає, що оскільки відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991р., місто Житомир не відноситься до зон радіоактивного забруднення, тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 у період з 26.04.1986р. по грудень 1987 року проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
ОСОБА_1 надала письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.12.2014р., виданого Одеською обласною державною адміністрацією (дублікат), ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорія 2.
Також суд першої інстанції встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_1 виповнилося 48 років та 14.10.2014р. вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зменшенням пенсійного віку. До заяви позивач додала документи, передбачені п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема: трудову книжку колгоспника, диплом серії ПВ №740854 про навчання у Житомирському сільськогосподарському інституті, посвідчення евакуйованої у 1986 році із зони відчуження категорії 2, видане 02.04.1993р. Одеською облдержадміністрацією та довідку виконавчого комітету Народницької селищної ради народних депутатів Народницького району Житомирської області від 05.03.1993р. №187 про проживання в смт. Народичі у період з 26.04.1986р. по 12.07.1990р.
Суд першої інстанції встановив, що за результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів, 26.12.2014р. УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області прийняло рішення №72 про відмову в призначені пенсії на пільгових умовах, обґрунтоване тим, що так як в період з 26.04.1986р. по грудень 1987р. позивач перебувала на навчанні на денному відділенні Житомирського сільськогосподарського інституту, тому вона в цей період не проживала в зоні радіоактивного забруднення та не має підстав для призначення пенсії відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд першої інстанції дійшов висновку про незаконність зазначеного рішення відповідача та вказав, що визначення періоду проживання на території радіоактивного забруднення повинно здійснюватися на підставі реєстрації (прописки) місця проживання, проведеної у встановленому порядку, відповідно до положень Закону України.«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», та довідки про реєстрацію місця проживання, яка є документом, що видається органом реєстрації та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи.
Суд першої інстанції визнав належним доказом проживання у період з 26.04.1986р. по 12.07.1990р. ОСОБА_1 в зоні безумовного (обов'язкового) відселення (смт. Народичі) довідку виконавчого комітету Народницької селищної ради народних депутатів Народницького району Житомирської області від 05.03.1993р. №187, та зазначив, що навчання в м. Житомир на відстані 100 км від місця проживання не спростовує того факту, що ОСОБА_1 постійно проживала по місцю реєстрації більше 6 місяців на рік.
Також, суд першої інстанції врахував, що Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлено обмежень у разі перебування особи на роботі чи навчанні поза місцем проживання, а тому, за висновками суду першої інстанції, перебування ОСОБА_1 по місцю навчання не суперечить її постійному проживанню в іншому населеному пункті.
Справа розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Предметом спору є право ОСОБА_1 на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, яка постійно проживала в зоні безумовного (обов'язкового) відселення із зменшенням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які постійно проживали або постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року проживали або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 4 роки (початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період) та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років.
Апеляційний суд встановив, що при прийнятті рішення №72 від 26.12.2014р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області не взяло до уваги відомості, зазначені в наданій позивачем довідці виконавчого комітету Народницької селищної ради народних депутатів Народницького району Житомирської області №187 від 05.03.1999р., в якій зазначено, що з 26.04.1986р. по 12.07.1990р. позивач проживала в смт.Народичі, посилаючись на те, що згідно наданого диплому серії ПВ №740854 позивач з вересня 1983 року по грудень 1987 року навчалась в Житомирському сільськогосподарському інституті за денною формою навчання, а тому не проживала у цей період в зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Висновок УПФУ в Роздільнянському районі Одеської області про відсутність підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» апеляційний суд вважає необґрунтованим та таким, що здійснений з помилковим тлумаченням положень вказаної норми Закону.
Основною умовою, передбаченою п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», для призначення особі пільгової пенсії із зменшенням пенсійного віку, є встановлення факту проживання або роботи станом на 1 січня 1993 року не менше 2 років у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.
Абзацом 7 підпункту «г» пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005р. №22-1, передбачено, що для призначення пенсії із застосуванням норм п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обов'язковим є подання довідки про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, виданої органами місцевого самоврядування.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 від 02.04.1993р.
При зверненні до УПФУ позивач, на виконання вимог п.7 Порядку №22-1, подала довідку виконкому Народицької селищної ради народних депутатів Житомирської області №187 від 05.03.1999р., якою підтверджено її проживання у період з 26.04.1986р. по 12.07.1990р. в смт.Народичі.
Згідно ч.1 ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» під поняттям «місце проживання» розуміється адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а під поняттям «реєстрація» розуміється внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Таким чином, висновок, що визначення періоду проживання особи на території радіоактивного забруднення здійснюється на підставі реєстрації місця проживання, проведеної відповідно до положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», так як іншого порядку законодавством не встановлено.
У зв'язку з цим, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що перебування ОСОБА_1 у певний період по місцю навчання не спростовує факт її постійного місця проживання, в розумінні Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, яке дає право на призначення пенсії відповідно до п.2 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області таких висновків суду не спростовують, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги апеляційний відсутні.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Роздільнянському районі Одеської області залишити без задоволення.
Постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 лютого 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя М.П.Коваль
суддя О.О.Кравець