27 квітня 2016 року м. Київ К/800/68614/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Сороки М.О.,
Васильченко Н.В.,
Шведа Е.Ю.,
секретаря судового засідання: Носенко Л.О.,
за участю представника ПП «Акрілат-Хімконтракт» Жук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ПП «Акрілат-Хімконтракт» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, за касаційною скаргою Київської міської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року,-
У жовтні 2014 року ПП «Акрілат-Хімконтракт» звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250004/2014/000038/1 від 28.04.2014 та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250004/2014/00072 від 28.04.2014.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів № 100250004/2014/000038/1 від 28.04.2014 та картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250004/2014/00072 від 28.04.2014.
У касаційній скарзі Київська міська митниця Державної фіскальної служби України, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позову.
У запереченні на касаційну скаргу ПП «Акрілат-Хімконтракт», посилаючись на законність судових рішень, просить залишити їх без змін.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що між підприємством RISEKUND LTD і ПП «Акрілат-Хімконтракт» укладено контракт № 14/01-13 від 13.01.2013, згідно з яким продавець зобов'язується поставити і продати, а покупець прийняти та оплатити товар - L-Лізин HCL, згідно з додатку № 3 від 28.02.2014.
28.04.2014 на виконання вказаного контракту з метою митного оформлення товару ПП «Акрілат-Хімконтракт» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів подано митну декларацію № 1025000/2014/092276 із визначенням митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: договір (контракт, угоду) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту); договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); за наявності: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів.
На пропозицію митного органу позивачем надано: платіжне доручення № 1560 від 30.04.2014; платіжне доручення № 1557 від 28.04.2014; податкова накладна № 183 від 16.05.2014; податкова накладна № 153 від 15.05.2014; податкова накладна № 164 від 15.05.2014; лист від виробника про структуру компанії від 18.11.2013; переклад листа від виробника про структуру компанії від 18.11.2013; міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 437 від 26.04.2014; коносамент (Bill of Lading) № DAZH039002 від 28.02.2014; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 24.02.2014; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Цінова оцінка ТПП товару № Ц-251/1 від 16.04.2014; інфойс/рахунок № 8254-23823 від 28.02.2014; пакувальний лист від 28.02.2014; страховий поліс № РУІЕ 201431010000002232 від 21.02.2014; додаток № 3 до зовнішньоекономічного договору від 28.02.2014; зовнішньоекономічний контракт № 14/01-13 від 13.01.2014; сертифікат про походження товару загальної форми № ССРІТ140184410 від 28.02.2014; лист від виробника від 25.03.2014; переклад листа від виробника від 25.03.2014; сертифікат якості від виробника від 26.02.2014; копія митної декларації країни відправлення № 091020140102115477 від 21.02.2014.
28.04.2014 Київською міжрегіональною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250004/2014/000038/1, яким митну вартість товару, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу. Визначена митна вартість імпортованих товарів ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснено.
28.04.2014 відповідачем складено картку відмови Київської міжрегіональної митниці Міндоходів в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250004/2014/00072.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено, що подані позивачем документи викликали обґрунтований сумнів щодо підтвердження заявленої митної вартості товару.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком, виходячи з наступного.
Статтею 49 Митного кодексу України (далі - МК) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
У частинах 1, 2 статті 57 МК передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 МК.
За змістом частин 4, 5 статті 58 МК митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з вимогами частин 1, 2, 3, 5 статті 53 МК у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з вимогами частин 3-8 статті 57 МК кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з положенням частини 4 статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів, як визначено у частині 1 статті 54 МК, здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки судами всебічно перевірено обставини справи, вирішено її у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, висновки про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються доказами.
За змістом частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -
Касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235-244-2 КАС України.
Судді: