11 квітня 2016 року м. Київ К/800/26272/15
Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач),
Ланченко Л.В.,
Пилипчук Н.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою Приватного підприємства «Імпостач-ЛПТ»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року
у справі № 826/2285/15
за позовом Приватного підприємства «Імпостач-ЛПТ»
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
Приватне підприємство «Імпостач-ЛПТ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2015 року у справі № 826/2285/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Приватним підприємством «Імпостач-ЛПТ» та Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів від 18.06.2014 року № 180620141.
16.12.2014 року позивачем подано до податкового органу засобами електронного зв'язку податкову звітність: звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року, звітні розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за листопад 2014 року, звітний реєстр виданих та отриманих податкових накладних до звітної декларації з податку на додану вартість за листопад 2014 року.
Проте подана податкова звітність не була прийнята, що підтверджується квитанцією № 1, в якій зазначено, що для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір.
Пунктом 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Відповідно до п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.
Пунктом 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України передбачено обов'язкові реквізити, які повинна містити податкова декларація.
Згідно із п. 7.3 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку після одержання від платника податків податкового документа в електронному вигляді органи державної податкової служби проводять його розшифрування, перевірку ЕЦП, перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту).
Відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служби України, затверджених наказом Державної податкової служби України від 14.06.2012 року № 516 прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.
Згідно п. 4.14 Методичних рекомендацій № 516 у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації (у тому числі надісланої поштою або засобами електронного зв'язку), заповненої з порушеннями пп. 48.3 - 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати платнику податків письмове повідомлення (у разі подання в електронному вигляді платнику надсилається квитанція) про відмову у прийнятті податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.
Відповідно до пп. 49.11.1 п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.
Статтею 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для неприйняття податкової звітності позивача слугувало те, що для платника податків заборонено прийом звітності по електронній пошті, можливо відсутній договір з ДФСУ.
Крім того, відповідно до п. 5 розділу 6 зазначеного вище договору від 18.06.2014 року № 180620141 у разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.
Відсутність договору про визнання електронних документів підтверджується листом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16.09.2014 року, яким повідомлено позивача про розірвання договору від 18.06.2014 року № 180620141, у зв'язку із порушенням істотних умов договору.
При цьому судами встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.12.2014 року у справі № 826/19463/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2015 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.06.2014 року № 180620141.
Відповідно до частини першої ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Таким чином, саме з 10.02.2015 року (з набранням законної сили рішенням суду першої інстанції) постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2014 року у справі № 826/19463/14 підлягала обов'язковому виконанню відповідачем.
Отже, на момент подання позивачем податкової звітності засобами електронного зв'язку договір про визнання електронних документів від 18.06.2014 року № 180620141 був розірваний.
Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що податкова звітність, подана позивачем 16.12.2014 року засобами електронного зв'язку не могла бути прийнята контролюючим органом, оскільки між позивачем та відповідачем був відсутній договір про визнання електронних документів.
Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблений правильний висновок щодо правомірної відмови відповідача у прийнятті податкової звітності позивача.
За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.
З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.
Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Приватного підприємства «Імпостач-ЛПТ» відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.03.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2015 року у справі № 826/2285/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ю.І.Цвіркун
Судді Л.В.Ланченко
Н.Г.Пилипчук