26 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 821/4564/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 січня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -
Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області подала апеляційну скаргу на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 січня 2015 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1.
Постановою від 19 січня 2015 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Херсонський окружний адміністративний суд в повному обсязі задовольнив адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року №0005101702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31006,65 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15503,33 грн.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Зокрема, апелянт зазначає, що документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «СК-Пром» у липні 2013 року, що призвело до заниження податку на додану вартість у вказаному періоді на суму 31006,65 грн.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доводам відповідача про наявність розбіжностей між задекларованими сумами податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 та податковими зобов'язаннями його контрагента ТОВ «СК-Пром», а також на те, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця покупцю, так як у ТОВ «СК-Пром» не було необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.
Також, апелянт зазначає, що дії з перерахування постачальнику коштів за товар без фактичного отримання останнього та переходу права власності на нього не підпадають під поняття продажу товарів, визначеного діючим законодавством.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалюючи постанову про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст. 79 ПК України, відповідач провів невиїзну документальну позапланову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ТОВ «СК-Пром» за липень 2013 року, результати якої складений акт від 31.07.2014р. №1049/21-03-17-02/НОМЕР_1. Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, що призвело до неправомірного включення до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 31 006,65 грн. у липні 2013 року визначеного від вартості товару згідно податкових накладних, отриманих від ТОВ «СК-Пром».
Суд першої інстанції встановив, що під час проведення перевірки податковий орган досліджував рух товару по ланцюгу постачання ТОВ ТФ «Прайс» - ТОВ «СК-Пром» - ФОП ОСОБА_1 При цьому, в основу акту перевірки від 31.07.2014р. №1049/21-03-17-02/НОМЕР_1 покладені посилання податкового органу на акт позапланової виїзної перевірки ТОВ «СК-Пром» від 16.05.2014р. №174/21-03-22-06/32391911 з питань взаємовідносин з ТОВ ТФ «Прайс» у липні 2013 року, а також акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 05.09.2013р. №1010/26-55-22-07/38605027 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТФ «Прайс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з березень-липень 2013 року.
Суд першої інстанції встановив, що 15.09.2014р., за наслідками перевірки, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0005101702 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 31006,65 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 15503,33 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції, за результатами дослідження факту реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «СК-Пром», встановив, що 01 липня 2013 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СК-Пром» укладений договір №03/07 поставки борошна житнього та додаткові угоди до нього №1 від 19.07.2013р. та №2 від 24.07.2013р., на підтвердження виконання умов якого позивач надав видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки за липень-серпень 2013 року, товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, зауважень щодо правильності оформлення яких акт перевірки не містить.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач в повній мірі відобразив факт поставки йому товару контрагентом ТОВ «СК-Пром» у липні 2013 року, первинні документи мають юридичну силу, заповнені відповідно до вимог чинного законодавства, за придбаний товар позивач розрахувався та використав товар у власній господарській діяльності.
При цьому суд першої інстанції відхилив посилання відповідача на акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві від 05 вересня 2013 року №1010/26-55-22-07/38605027 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «ПРАЙС» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.03.2013р. - 31.07.2013р.», зазначивши, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 листопада 2013 року у справі № 826/16428/13-а визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у місті Києві по проведенню документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Торгова фірма «ПРАЙС», за результатами якої складений акт від 05.09.2013р. №1010/26-55-22-07/38605027.
Суд першої інстанції зазначив, що податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від діяльності його контрагентів з іншими суб'єктами господарювання. ДПІ у м.Херсоні в ході перевірки дотримання позивачем норм податкового законодавства мала перевіряти конкретні операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СК-Пром», докази укладання договору, поставки, отримання товару, сплати за товар та інше.
Враховуючи, що позивач, в підтвердження здійснення господарської операції, надав належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» фіксують факт здійснення господарської операції, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність посилань відповідача на порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.
За висновками суду першої інстанції, твердження ДПІ про безтоварність господарських операцій позивача із ТОВ «СК-Пром» та заниження ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість по операціях з вказаним контрагентом є безпідставними і такими, що не підтверджені належними доказами.
За таких підстав суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області № НОМЕР_2 від 15.09.2014р.
Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи (а.с. 154, 155), у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2014 року №0005101702, яке прийнято на підставі акту позапланової документальної невиїзної перевірки від 31 липня 2014 року №1049/21-03-17-02/НОМЕР_1, в якому податковим органом зафіксовано порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «СК-Пром» у липні 2013 року.
Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються не на дослідженні первинних бухгалтерських та податкових документів ФОП ОСОБА_1, а на інформації, яка міститься у ІАС «Податковий блок», в акті від 16.05.2014р. №174/21-03-22-06/32391911 позапланової виїзної перевірки ТОВ «СК-Пром» з питань взаємовідносин з ТОВ ТФ «Прайс» у липні 2013 року, та в акті від 05.09.2013р. №1010/26-55-22-07/38605027 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ТФ «Прайс» щодо підтвердження господарських взаємовідносин з платниками податків за період з березень-липень 2013 року.
Апеляційний суд зазначає, що вимоги апеляційної скарги обґрунтовані доводами, яким Херсонським окружним адміністративним судом надана правова оцінка, та не містять заперечень щодо встановлених судом першої інстанції фактичних обставин щодо реальності угоди, її платності, товарності та використання придбаного позивачем товару у власній господарській діяльності, що підтверджено матеріалами справи.
За змістим ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.
При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Апеляційний суд встановив, що 01.07.2013р. між ТОВ «СК-Пром», як продавцем, та ФОП ОСОБА_1, як покупцем, укладений договір №03/07, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар (борошно житнє), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошові кошти (а.с.29-32).
На виконання умов зазначеного договору позивач у липні 2013 року придбав борошна житнього у кількості 84,554 т. на загальну суму 186039, 45 грн., що підтверджено матеріалами справи:
- податковими накладними №952 від 03.07.2013р. на суму 48 790 грн., №53 від 05.07.2013р. на суму 51 612 грн., №58 від 19.07.2013р. на суму 26 259,2 грн., №59 від 03.07.2013р. на суму 43 378 грн., №69 від 31.07.2013р. на суму 1 600,25 грн. (а.с.36-40);
- видатковими накладними №13 від 03.07.2013р., №14 від 05.07.2013р., №19 від 19.07.2013р., №20 від 24.07.2013р., №24 від 31.07.2013р. (а.с.33-35);
- товарно-транспортними накладними №27 від 03.07.2013р., №29 від 05.07.2013р., №34 від 19.07.2013р. (перевізник ПП Михайлевський, водій Михайлевський, авто МАЗ 13473НІ, причеп ВЕ 6262 ХТ), №29/07 від 24.07.2013р. (перевізник Херсонське АТП 16563, водій Трофімюк, автомобіль КАМАЗ 53-20 №98-65 ХОН, причеп №198-78 НН), №44 від 31.07.2013р. (перевізник Херсонське АТП 16563, водій Савченко, автомобіль КАМАЗ 53-20 №40-59 ХОТ) (а.с.41-45);
- банківськими виписками за липень-серпень 2013 року (а.с.46-49);
- рахунками-фактурами, в яких зазначені перелік товарів, їх кількість, ціну, по якій вони поставлені (а.с.97-101).
Придбання позивачем у ТОВ «СК-Пром» борошна узгоджується з основним видом діяльності позивача у періоді, який перевірявся, - виробництво продуктів борошномельнокруп'яної промисловості (КВЕД 10.61), що зафіксовано актом перевірки від 31 липня 2014 року №1049/21-03-17-02/НОМЕР_1 (а.с.13).
Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, ці документи підтверджують здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «СК-Пром».
Оскільки законодавцем визначений перелік обставин-підстав, з настанням (здійсненням) яких пов'язано виникнення права платника податку на податковий кредит, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, а дослідженими доказами по справі у їх сукупності підтверджена правомірність та правильність визначення позивачем за спірними господарськими відносинами за період, який перевірявся, податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий орган не довів наявність порушень норм податкового законодавства, а тому висновки, зазначені в акті перевірки та в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та законодавчо безпідставними.
В акті перевірки, в запереченнях проти позову та в обґрунтовування вимог апеляційної скарги податковий орган зазначає, що актом від 16.05.2014р. №174/21-03-22-06/32391911 позапланової виїзної перевірки ТОВ «СК-Пром» з питань взаємовідносин з ТОВ ТФ «Прайс» у липні 2013 року, зафіксовано відсутність у ТОВ «СК-Пром» необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.
Апеляційний суд відхиляє такі доводи апелянта, оскільки податковий орган не конкретизував, у чому саме виражається така відсутність, а також не надав жодного доказу в підтвердження своїх доводів. Діюче законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань у платника податків в залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх.
При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому апелянт не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).
Ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції апелянт не надав доказів щодо винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень відносно контрагента позивача на підставі акту від 16.05.2014р. №174/21-03-22-06/32391911 із доказами узгодження вміщених у них грошових зобов'язань.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач виконав всі зобов'язання за договором з ТОВ «СК-Пром»: отримав товар та сплатив постачальнику грошові кошти, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи; договір укладений позивачем з метою використання придбаного товару у власній господарській діяльності. Зазначені обставини апелянтом не спростовані належними та допустимими доказами.
В матеріалах справи відсутні і апелянт не надав докази на підтвердження фактів, які б свідчили про те, що зміст договору №03/07 від 01.07.2013р. не відповідає дійсним намірам сторін, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання вказаного договору. Зазначений договір спрямований на реальне настання наслідків, обумовлених ним, виконаний сторонами в повному обсязі та відповідає положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. Матеріалами справи підтверджена наявність як у позивача, так і у суб'єкта господарювання, з яким позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).
Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не представив, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, не спростував.
Оскільки договір з контрагентом ТОВ «СК-Пром» укладений ФОП ОСОБА_1 у письмовій формі, виконання договору підтверджено первинними документами, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.
За таких обставин, висновок податкового органу про безтоварний характер спірних операцій з поставки товару позивачеві ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи.
Апеляційний суд вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення та наявності правових підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.
Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 січня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя М.П.Коваль
суддя О.О.Кравець