26 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/3839/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, -
02 липня 2014 року ТОВ «Південьсантехмонтаж» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0001982206 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 193 017 грн. (в тому числі: 128 678 грн. за основним платежем та 64 339 грн. за штрафними санкціями).
Постановою від 11 грудня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив товариству з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду, ТОВ «Південьсантехмонтаж» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити поданий ним адміністративний позов.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що ні на момент проведення перевірки, ні під час розгляду справи в суді першої інстанції ДПІ у Приморському районі м.Одеси, на якій лежить тягар доказування в адміністративному суді, не надала жодного документу, який би свідчив про нікчемність договорів підряду, укладених ТОВ «Південьсантехмонтаж» та ТОВ «Інтерія ЛТД», а висновки про безтоварність угод зроблені лише на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки вказаного контрагента.
Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно визнав надані позивачем первинні документи, зокрема, акти виконаних будівельних робіт та підсумкові відомості ресурсів, як не належно оформлені, оскільки зауваження щодо достатності та правильності оформлення наявних у ТОВ «Південьсантехмонтаж» первинних документів в акті перевірки відсутні. Недоліки в оформлені окремих документів не є достатньою підставою для висновків про відсутність господарської операції.
Апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у ТОВ «Південьсантехмонтаж» доказів використання в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності придбаних у ТОВ «Інтерія ЛТД» робіт та зазначає, що в порушення ст.71 КАС України суд не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, та не порушував питання про їх наявність чи відсутність.
Державна податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.
Ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 12.05.2014р. №1016 та направлення на перевірку від 12.05.2014р. № 000391/906, згідно з вимогами п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 20.05.2014р. по 26.05.2014р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Південьсантехмонтаж» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтерія ЛТД» за січень-лютий 2014 року, за результатами якої складений акт перевірки від 02.06.2014р. №2894/15-53-22-06/34994344.
В зазначеному акті зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 128677,72 грн. (в тому числі: за січень 2014 року - 99833,36 грн., лютий 2014 року - 28844,36 грн.).
Суд першої інстанції встановив, що 19.06.2014р., на підставі цього акту перевірки, ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення №0001982206, яким ТОВ «Південьсантехмонтаж» збільшила суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 193 017 грн. (в т.ч. за основним платежем - 128 678 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64 339 грн.).
Перевіряючи правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.1., п.2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, дійшов висновку, що обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. Право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.
Суд першої інстанції встановив, що висновки щодо встановлених з боку позивача порушень податкового законодавства пов'язуються ДПІ у Приморському районі м.Одеси в акті перевірки із фактами відсутності реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом ТОВ «Інтерія ЛТД».
Досліджуючи господарські відносини ТОВ «Південьсантехмонтаж» з вказаним контрагентом суд першої інстанції встановив, що між підприємствами укладені договори підряду:
- № 117 ЗЭО від 03.12.2013р., відповідно до якого підрядник (ТОВ «Інтерія ЛТД») виконує загальнобудівельні роботи багатоповерхових будинків за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Миколаївська між землями СТ «Садовод» і землями МО України, а замовник (ТОВ «Південьсантехмонтаж») зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором;
- № 105-П від 03.12.2013р., за умовами якого підрядник (ТОВ «Інтерія ЛТД») виконує будівельно-монтажні роботи з пристрою покриття на території виробничої бази за адресою: смт.Летичів, вул. 50-річчя Жовтня, а замовник (ТОВ «Південьсантехмонтаж») зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором;
- №120-К від 08.01.2014р., умовами якого встановлено зобов'язання підрядника (ТОВ «Інтерія ЛТД») виконати сантехнічні роботи за адресою: Торговий центр, вул. Бочарова, 50, та зобов'язання замовника (ТОВ «Південьсантехмонтаж») прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, що визначаються цим договором.
Суд першої інстанції встановив, що на підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ «Інтерія ЛТД» позивач надав копії довідок про вартість виконаних будівельних робіт, актів прийомки виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та підсумкових відомостей ресурсів, копії податкових накладних, а також виписки по рахунку ТОВ «Південьсантехмонтаж», відкритому у банківській установі, стосовно зроблених на підставі зазначених договорів платежів на користь ТОВ «Інтерія ЛТД».
За результатами дослідження вказаних документів суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в них реквізитів, обов'язкові вимоги для зазначення яких у первинних документах встановлені чинним законодавством, а саме, акти прийомки виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт не містять дати їх складання, що, за висновками суду першої інстанції, не дозволяє дослідити відповідність змісту господарських операцій наданим податковим накладним, а також унеможливлює встановлення факту їх відношення саме до тих господарських операцій, по яких позивачем у січні, лютому 2014 року формувався податковий кредит з податку на додану вартість.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що у наданих підсумкових відомостях ресурсів відсутні відомості про осіб, якими забезпечувалось їх складання та перевірка, що позбавляє їх ознак належних чином оформлених документів. Зазначив, також, суд першої інстанції про не надання позивачем доказів використання придбаних у ТОВ «Інтерія ЛТД» робіт в оподатковуваних операціях в межах власної господарській діяльності, що є обов'язковою умовою виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Суд першої інстанції відхилив посилання позивача на те, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 16.06.2014р. у справі № 815/2581/14 визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких 01.04.2014р. складений акт перевірки від 01.04.2014р. №1815/15-53-22-3/38018040 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерія ЛТД», код ЄДРПОУ 38018040 з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року». При цьому суд першої інстанції зазначив, що протиправність проведення заходів зустрічної звірки контрагента позивача та протиправне коригування його податкових зобов'язань, про які зазначено у вказаному рішенні суду, не впливає на правомірність формування позивачем показників його власної податкової звітності, яка не підтверджена належним чином складеними первинними документами, а також не підтверджено використанням придбаних робіт в межах власної господарської діяльності. Також, суд першої інстанції встановив, що при розгляді справи № 815/2581/14 судом не досліджувалось питання правомірності формування ТОВ «Інтерія ЛТД» показників податкової звітності по взаємовідносинах із ТОВ «Південьсантехмонтаж», тоді як висновок про протиправність проведення заходів з проведення зустрічної звірки пов'язується виключно із порушенням контролюючим органом процедури проведення такого заходу, а висновок про протиправність коригування податкових зобов'язань ТОВ «Інтерія ЛТД» - із порушенням процедури проведення контролюючим органом такого коригування. За висновками суду першої інстанції, вказаною постановою суду не встановлено фактів, які мають преюдиціальне значення у питанні правомірності формування показників податкової звітності по взаємовідносинах ТОВ «Південьсантехмонтаж» та ТОВ «Інтерія ЛТД».
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими та доведеними висновки акту перевірки від 02.06.2014р. №2894/15-53-22-06/34994344 про безпідставність формування позивачем відповідних показників податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій звітності за відповідні звітні періоди, що свідчить про порушення ТОВ «Південьсантехмонтаж» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 128 677,72 грн. Суд першої інстанції зазначив, що позивач у справі не підтвердив належними та допустимими доказами реальність господарських операцій із ТОВ «Інтерія ЛТД», не надав належним чином оформлених первинних документів, які визначають право платника податків на формування податкового кредиту з податку на додану вартість, не підтвердив належними засобами доказування фактичний рух та зміну складу активів контрагентів під час здійснення наведених господарських операцій, в також використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях в межах власної господарської діяльності.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції визнав відсутніми підстави для скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2014 року №0001982206.
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження, без виклику сторін, на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Предметом позову є правомірність податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 19 червня 2014 року №0001982206, яке прийняте відповідачем на підставі акту від 02.06.2014р. №2894/15-53-22-06/34994344 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Південьсантехмонтаж» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Інтерія ЛТД» за січень-лютий 2014 року
Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення ТОВ «Південьсантехмонтаж» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у загальній сумі 128677,72 грн. (в тому числі: за січень 2014 року - 99833,36 грн., лютий 2014 року - 28844,36 грн.).
За змістом ст.198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (робіт, послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (робіт, послуг) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському і податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.
При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на дослідженні наданих ТОВ «Південьсантехмонтаж» первинних бухгалтерських та податкових документів, які суд першої інстанції визнав такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентом ТОВ «Інтерія ЛТД». Підставою для невизнання наданих позивачем документів, в якості підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Інтерія ЛТД», стали висновки суду першої інстанції щодо відсутності у таких первинних документах обов'язкових реквізитів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ненадання позивачем доказів використання придбаних у ТОВ «Інтерія ЛТД» послуг в межах власної господарської діяльності платника податків.
Апеляційний суд встановив, що в період, який перевірявся, ТОВ «Південьсантехмонтаж» здійснювало діяльність з будівництва житлових і нежитлових будівель (КВЕД 41.20), монтажу водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (КВЕД 43.22).
До складу податкового кредиту ПДВ за січень-лютий 2014 року ТОВ «Південьсантехмонтаж» віднесло суму податку в розмірі 128 677,72 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Інтерія ЛТД» на виконання укладених з позивачем договорів підряду.
Апеляційний суд встановив, що 03.12.2013р., між позивачем, як замовником, та ТОВ «Інтерія ЛТД», як підрядником, укладений договір підряду №117 ЗЭО, за умовами якого підрядник виконує загальнобудівельні роботи багатоповерхових будинків за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Миколаївська між землями СТ «Садовод» і землями Міністерства Оборони України, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, визначеними цим договором (т.1 а.с.67-69).
03.12.2013р. між позивачем, як замовником, та ТОВ «Інтерія ЛТД», як підрядником, укладений договір підряду №105-П, за умовами якого підрядник виконує будівельно-монтажні роботи з пристрою покриття на території виробничої бази за адресою: смт. Летичів, вул. 50-річчя Жовтня, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, визначеними договором (т.1 а.с.113-115).
08.01.2014р. між позивачем, як замовником, та ТОВ «Інтерія ЛТД», як підрядником, укладений договір підряду № 120-К, за умовами якого підрядник виконує сантехнічні роботи за адресою: Торговий центр, вул. Бочарова, 50, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її вартість у строки та на умовах, визначеними договором (т.1 а.с.155-156).
Вказані договори підписані директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.
Виконання умов вказаних договорів та здійснення розрахунків за ним підтверджені матеріалами справи: довідками про вартість виконаних будівельних робіт, актами прийомки виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та підсумковими відомостями ресурсів, податковими накладними, виписками по рахунку ТОВ «Південьсантехмонтаж», відкритому у банківській установі, стосовно зроблених на підставі зазначених договорів платежів на користь ТОВ «Інтерія ЛТД». (т.1 а.с.70-112, 116-154, 157-181, т.2 а.с.55)
Податкові накладні, виписані ТОВ «Інтерія ЛТД», відображені позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних; суми ПДВ, обчислені з вартості придбаних у контрагента послуг, віднесені ТОВ «Південьсантехмонтаж» до податкового кредиту січня-лютого 2014 року.
В оскарженій постанові суд першої інстанції визнав надані ТОВ «Південьсантехмонтаж» акти прийомки виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та підсумкові відомості ресурсів неналежними доказами у справі, у зв'язку з відсутністю у них окремих реквізитів, передбачених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки в акті перевірки від 02.06.2014р. №2894/15-53-22-06/34994344, на підставі якого відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, відсутні зауваження щодо достатності та правильності оформлення первинних документів, складених за наслідками господарських операцій ТОВ «Південьсантехмонтаж» з ТОВ «Інтерія ЛТД».
Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.
Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують здійснення господарських операцій між ТОВ «Південьсантехмонтаж» та ТОВ «Інтерія ЛТД».
В оскарженій постанові суд першої інстанції також зазначив про ненадання позивачем доказів використання придбаних у ТОВ «Інтерія ЛТД» послуг у власній господарській діяльності. Однак, в матеріалах справи відсутні відомості, що на виконання свого обов'язку щодо повного з'ясування обставин справи, встановленого статтею 71 КАС України, суд першої інстанції з'ясовував вказане питання, зобов'язував позивача надати відповідні докази чи витребовував такі докази самостійно.
Апелянт довів те, що ТОВ «Південьсантехмонтаж» залучило ТОВ «Інтерія ЛТД» для виконання своїх зобов'язань за договорами підряду №06-08/2013 на виконання будівельно-монтажних робіт від 06.08.2013р., укладеного з ТОВ «Летичівський комбікормовий завод», №16/01/13-ВК від 16.01.2013р., укладеного з ТОВ «Рітейл-Сервіс» та №1 від 21.08.2013р., укладеного з ПП «Золота Ера ХХІ». (т.2 а.с.115-152)
Зазначені документи спростовують висновки суду першої інстанції щодо недотримання ТОВ «Південьсантехмонтаж» однієї з обов'язкових умов для права на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту - подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а тому визнаються судом першої інстанції як докази.
Висновки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області щодо встановлених порушень з боку ТОВ «Південьсантехмонтаж» базуються виключно на висновках акту від 01.04.2014р. №1815/15-53-22-3/38018040 «Про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерія ЛТД», код ЄДРПОУ 38018040 з питань підтвердження взаємовідносин з контрагентами за період січень-лютий 2014 року», яким зафіксовано, що ТОВ «Інтерія ЛТД» не знаходиться за податковою адресою, у нього відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, недостатньо трудових ресурсів для здійснення діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання.
Таким чином, податковий орган обмежився посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача та, без самостійного дослідження господарських операцій позивача з його безпосередніми контрагентом, аналізу наданих ТОВ «Південьсантехмонтаж» первинних документів, дійшов висновку про безтоварність укладених правочинів.
Отримання податковим органом акту перевірки, в якому викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або висновки про відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, так як акт податкової перевірки не має наперед встановленого значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно засвідчує обставини фактичної дійсності.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Сама по собі наявність або відсутність у контрагента окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть бути вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки (надання послуг); податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.
Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковий орган не надав, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформував податковий кредит, не спростував.
Порушення кримінальної справи за фактом організації невстановленими особами діяльності підприємств з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ «Інтерія ЛТД», за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.27, ч.3 ст.212 КК України, не є підставою для висновків про нікчемність укладених договорів з ТОВ «Південьсантехмонтаж», оскільки факт вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, може встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.
ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надано вироку суду, яким би було встановлено, що ТОВ «Інтерія ЛТД» зареєстровано в державних органах влади з метою прикриття незаконної діяльності, а не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої чинним законодавством України; що між позивачем і вказаною юридичною особою укладались фіктивні господарські угоди, в тому числі з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо, підроблялись первинні документи або що послуги від вказаного контрагенту позивачу фактично не надавались.
Оскільки встановлено, що договори з контрагентом ТОВ «Інтерія ЛТД» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджено первинними документами, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.
Апеляційний суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладений обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не довів порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України при декларуванні фінансово-господарських операцій з суб'єктом господарювання ТОВ «Інтерія ЛТД» у січні-лютому 2014 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідача від 19 червня 2014 року №0001982206 про збільшення ТОВ «Південьсантехмонтаж» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 193 017 грн.
Оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постановлене судове рішення, на підставі п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Південьсантехмонтаж».
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Матеріалами справи документально підтверджено понесені ТОВ «Південьсантехмонтаж» судові витрати по справі в сумі 5790,17 грн. (т.1 а.с.3, т.2 а.с.108, 165), які, у зв'язку з задоволенням позову, на підставі ст.94 КАС України, підлягають стягненню з ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на користь ТОВ «Південьсантехмонтаж» за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 69-72, 94, 195, п.1 ч.1 ст.197, п.3 ч.1 ст.198, п.1, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст. 207, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Задовольнити адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж».
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 19 червня 2014 року №0001982206.
Стягнути з Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (місцезнаходження юридичної особи: 65012, Одеська область, місто Одеса, вулиця Французький бульвар, будинок 7) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Південьсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 34994344, місцезнаходження юридичної особи: 65063, Одеська область, місто Одеса, вулиця Сегедська, 1/3) у відшкодування судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій - 5790,17 грн. (п'ять тисяч сімсот дев'яносто грн. 17 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя М.П. Коваль
суддя О.О.Кравець