19 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6277/14
Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити її позов у повному обсязі.
Постановою 03 грудня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2014 року №0000772102 про застосування штрафних санкцій в сумі 3400 грн. за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», та №0003062102 про застосування штрафних санкцій в сумі 18322,80 грн. за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що при розгляді справи суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки фактична перевірка 02.08.2014р. проведена у присутності особи, яка не є довіреною особою ФОП ОСОБА_1, оскільки не отримала довіреності від неї.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав відповідної правової оцінки її доводам про те, що спірні податкові повідомлення-рішення надійшли на її адресу без розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, який їй надано відповідачем лише після подання 09.10.2014р. заяви щодо отримання копії такого розрахунку.
Також, апелянт посилається на те, що 02.08.2014р. у належному їй магазині не реалізовувалися товари, так як термін дії ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями розпочинався 04.08.2014р., та у день проведення фактичної перевірки та складення за її результатами акту здійснювалася робота по підготовці магазину до реалізації товарів.
Державна податкова інспекція в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована Овідіопольською державною адміністрацією 07.07.2014р. та перебуває на податковому обліку в ДПІ в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області. 17.07.2014р.
Позивач отримала торговий патент серії ТПБ № 625761 на право здійснення торговельної діяльності, діяльності з надання побутових послуг, діяльності з обміну готівкових валютних цінностей, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу, яким їй надано право на здійснення підприємницької діяльності у сфері роздрібної торгівлі, а 30.07.2014р. - ліцензії серії АЕ № 476529 на право здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами та серії АЕ № 485757 на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі СИДРОМ та ПЕРРІ (без додавання спирту), термін дії яких становить з 04.08.2014р. по 04.08.2015р.
Суд першої інстанції встановив, що на підставі направлень №285 та №286 від 30.07.2014р., відповідно до наказу ГУ Міндоходів в Одеській області № 966 від 30.07.2014р. «Про проведення фактичної перевірки», посадовими особами ГУ Міндоходів в Одеській області 02.08.2014р., у присутності довіреної особи позивача - ОСОБА_2, проведена фактична перевірка магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 та який належить ФОП ОСОБА_1, з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. За результатами перевірки складений акт №123/21-02/НОМЕР_1 від 02.08.2014р., яким зафіксовано порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Суд першої інстанції встановив, що 26.08.2014р., на підставі вказаного акту перевірки, ДПІ у в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0000772102, яким за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» застосувала до позивача штрафні санкції в сумі 3400 грн., та податкове повідомлення-рішення №0003062102, яким за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до позивача штрафні санкції в сумі 18322,80 грн.
Також суд першої інстанції встановив, що підставою для застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій став зафіксований актом перевірки факт того, що в магазині, який належить позивачу, 02.08.2014р. ОСОБА_3 здійснена реалізація однієї пляшки горілки «Малинівка», 0,25 л. за ціною 22 грн. та сигарет «Бонд» за ціною 11,50 грн. без використання реєстратора розрахункових операцій та за відсутності, на момент реалізації вказаного товару, діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами. Також, зафіксований факт порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем реалізації, обов'язок ФОП ОСОБА_1 щодо ведення якого встановлений п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Суд першої інстанції, з посиланням на положення ст.ст. 3, 6, 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 р. № 854, дійшов висновку про доведеність податковим органом порушення позивачем п.12 ст.3 вказаного Закону та зазначив, що оскільки ФОП ОСОБА_1 перебуває на загальній системі оподаткування, у своїй діяльності повинна застосовувати реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, а також повинна здійснювати облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством, зокрема, мати накладні на товар та товарно-транспортні накладні. Ці документи є підставою для передачі алкогольних напоїв для реалізації у роздріб, але вказані документи при перевірці та в подальшому перевіряючим не надані.
Суд першої інстанції встановив, що факт реалізації 02.08.2014р. в магазині, що належить позивачу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, з порушенням ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», без наявності на момент такої реалізації діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, підтверджений поясненнями громадянки ОСОБА_2, показаннями свідків, протоколом про адміністративне правопорушення від 02.07.2014р. та додатком до нього у вигляді списку вилученої тютюнової та алкогольної продукції.
При цьому суд першої інстанції відхилив посилання позивача на те, що 15.07.2014р. нею проведена оплата за ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами і 30.07.2014р. отримано ці ліцензії, зазначивши, що станом на 02.08.2014р. термін дії таких ліцензій не розпочався.
Також, суд першої інстанції врахував письмові пояснення громадянки ОСОБА_2 від 02.08.2014р., в яких остання зазначила, що вона здійснювала реалізацію лікеро-горілчаної продукції та тютюнових виробів в магазині за адресою: АДРЕСА_2 магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» на підставі довіреності від громадянки ОСОБА_1 № НАА 222863, так як вона за станом здоров'я не може здійснювати торгівельну діяльність особисто у вихідні дні.
Наведені обставини, за висновками суду першої інстанції, підтверджують висновки контролюючого органу про вчинення позивачем порушення вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, відповідальність за які передбачена Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Суд першої інстанції зазначив про ненадання позивачем жодного доказу, який би спростовував відомості, викладені у висновках акту перевірки від 02.08.2014р. № 123/21-02/НОМЕР_1, складеного за результатами перевірки ФОП ОСОБА_1
Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Предметом спору є податкові повідомлення-рішення від 26 серпня 2014 року №0000772102 та №0003062102, які прийняті ДПІ у в Овідіопольському районі ГУ Міндоходів в Одеській області на підставі акту №123/21-02/НОМЕР_1 від 02.08.2014р. фактичної перевірки магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 що належить ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
Актом перевірки, серед іншого, зафіксовано порушення апелянтом п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», зокрема, зазначено, що у магазині, за адресою: смт. АДРЕСА_2 не ведеться у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів за місцем їх реалізації. Первинні документи на товар, який знаходився на реалізації у магазині, відсутні.
Апеляційний суд встановив, що в 2014 році ФОП ОСОБА_1 перебувала на загальній системі оподаткування.
Відповідно до вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Таким чином, обов'язок ведення обліку товарних запасів не міг бути покладений на фізичних осіб-підприємців, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (чинного на час виникнення спірних відносин).
Натомість фізичні особи-підприємці, які перебували на загальній системі оподаткування, відповідно до вимог пункту 12 статті 3 та статті 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» були зобов'язані вести облік товарних запасів у порядку, визначеному чинним законодавством.
Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій ним у постанові від 11.06.2013р. у справі №21-147а13.
Статтею ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Апеляційний суд дійшов висновку, що оскільки ФОП ОСОБА_1 в 2014 році перебувала на загальній системі оподаткування, вона повинна була вести облік товарних запасів за місцем реалізації товарів у відповідності до вимог п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Як наслідок, застосування до позивача, на підставі ст.20 вказаного Закону, податковим повідомленням-рішенням №0003062102 від 26.08.2014р. штрафних санкцій в сумі 18322,80 грн. за порушення п.12 ст.3 цього Закону є правильним.
Актом перевірки, також, зафіксовано порушення апелянтом ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», що виразилося у тому, що в магазині, який належить апелянту, 02.08.2014р. ОСОБА_3 здійснено реалізацію однієї пляшки горілки «Малинівка», 0,25 л. за ціною 22 грн. та сигарет «Бонд» за ціною 11,50 грн. за відсутності на момент реалізації вказаного товару діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.
В апеляційній скарзі апелянт не заперечує відсутність у неї станом на 02.08.2014р. діючих ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, однак посилається на те, що у вказаний день в магазині за адресою: АДРЕСА_2 не здійснювалася реалізація будь-яких товарів, у тому числі і пляшки горілки «Малинівка», 0,25 л. за ціною 22 грн. та сигарет «Бонд» за ціною 11,50 грн.
Апеляційний суд критично ставиться до таких доводів апелянта, оскільки ні суду першої, ні суду апеляційної інстанцій позивач не надав жодного доказу в підтвердження таких доводів, тоді як протилежне підтверджено письмовими поясненнями особи, яка безпосередньо здійснила продаж вказаного товару (а.с.40), а також підтверджено головними державними ревізорами-інспекторами відділу ліцензування та контролю за обігом спорту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління Міндоходів в Одеській області Покотило О.О. та Захар'євим А.В., які проводили перевірку та яких опитано судом першої інстанції в якості свідків і попереджено про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384-385 КК України, за завідомо неправдиві показання.
Доводи апелянта про те, що податковим органом неправомірно проведена 02.08.2014р. перевірка у присутності ОСОБА_2 та відібрано у неї відповідні пояснення, обґрунтовані тим, що вказана особа не є її довіреною особою, апеляційний суд відхиляє, оскільки саме ОСОБА_2 перебувала у належному позивачу магазині у день проведення перевірки, допустила посадових осіб ДПІ до її здійснення, здійснювала продаж товарів в магазині, тобто діяла від імені апелянта, право на що підтверджено нотаріальною довіреністю (а.с. 41).
Не надіслання ДПІ в Овідіопольському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області на адресу позивача разом з податковими повідомленнями-рішеннями розрахунку штрафних санкцій є порушенням п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України, проте не є достатньою підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень. Зауважень щодо правильності розрахунку штрафних санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 26 серпня 2014 року №0000772102 та №0003062102, який надано позивачу за її заявою, апелянт не має.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 69-71, 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя М.П.Коваль
суддя О.О.Кравець