"17" липня 2006 р.
10-00
Справа № 1/214/05
м. Миколаїв
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аврора і Ко»
(54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 93-в)
До відповідача: Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
(54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24).
Прокурор: Прокурор прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва
( 54021, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28)
Про: визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суддя Васильєва Л.І.
Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.
Представники:
Від позивача
Лемле Н.В. довіреність від 05.06.2006 р.
Машкаренко С.Б. довіреність від 01.09.2005 р.
Від відповідача
Побережник Є.В. довіреність від 02.03.06 р.
Лопатишкіна С.Ю. довіреність від 07.07.2006 р.
Прокурор
Не з'явився
СУТЬ СПОРУ: в судовому засіданні 13.07.2006 позивач усно уточнив позовні вимоги і просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2005 року №0020923500/0, №0020933500/0, № 0020913500/0.
В судовому засіданні 13 липня 2006 року об'явлена перерва до 17липня 2006 року.
Судове засідання продовжено 17липня 2006 року.
Відповідач позовні вимоги не визнає , в своїх запереченнях зазначає , що при проведенні перевірки позивача і прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень він діяв у межах повноважень, наданих йому статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» та Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». При проведенні перевірки було встановлено порушення позивачем норм Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», і Закону України “Про податок на додану вартість», що стало підставою для донарахування податків, застосування штрафних санкцій і зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість(т.1 а.с.38-40, т.2 а.с.37-39, т.3 а.с.38-40, 50-53, 166-167).
Прокурор проти позову заперечує з підстав, вказаних відповідачем.
Прокурор належним чином був повідомлений про місце, дату і час розгляду справи у судовому засідання, що відбулося 13.07.2006 року(т.4 а.с.108).
Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін і прокурора у судовому засіданні, суд -
встановив:
відповідач здійснив позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів(обов'язкових платежів) за період з 01.07.2004 року по 31.03.2005 року, про що складено акт від 16.06.2005 року №238/23-150/30625994(т.1 а.с.12-19)
За результатами перевірки позивачу були направлені податкові повідомлення рішення від 24.06.2005 року №0020923500/0 (про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 373 552 грн. і застосування штрафної санкції в сумі373 552 т.1 а.с.10), №0020933500/0(про зменшення суми бюджетного відшкодування за листопад 2004р.на суму 1594 грн., грудень 2004 р. на суму 220 787 грн., січень 2005р. на суму 98 грн., березень 2005р. на суму 1232 грн. і застосована штрафна санкція у сумі 89 520,60 грн. т.2 а.с.10), № 0020913500/0(про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток у сумі 470 360 грн. і застосування штрафної санкції у сумі 329 252 грн. т.3 а.с.10), які позивач просить визнати нечинними і скасувати.
Позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи із наступного:
частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Ця норма Конституції відповідачем була порушена.
Підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) регулюється статтею 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні», якою встановлені обмеження щодо проведення позапланових виїзних документальних перевірок.
Обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.
Як свідчить Постанова про проведення перевірки сплати податків від 23.05.2005 року старшого слідчого прокуратури Миколаївської області В.Мороза(т.3 а.с.54), позапланова перевірка позивача була призначена не з підстав порушення кримінальної справи проти платника податків(в цей час була порушена кримінальна справа по факту вбивства громадянина Сарницького І.А., що займав посаду заступника генерального директора ТОВ “Аврора і Ко»)
Кримінальні справи відносно посадових осіб ТОВ “Аврора і Ко» за ознаками злочину, передбаченого ст..ст..191 ч.5, 366 ч.2, ст..109 ч.2 Кримінального кодексу України були порушені 24.06.2005 року і 05.10.2005 року(т.3 а.с.209, 211).
Отже, позапланова виїзна документальна перевірка до 24.06.2005 року могла бути здійснена лише з підстав, зазначених у статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні». Але такі підстави у відповідача на час перевірки були відсутні.
Стаття 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок:
посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку.
Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як свідчать надані позивачем і відповідачем докази, пояснення сторін у судовому засіданні, відповідач порушив вказані вище вимоги статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні»: до початку перевірки позивачу було надано лише направлення на перевірку від 27 травня 2005 року № 1852, яке містило виправлення без належного засвідчення підписом і печаткою.
Наказ на перевірку взагалі не був наданий, розписка про його отримання у відповідача відсутня. У судовому засідання представник відповідача надав суду лише направлення на перевірку від 27 травня 2005 року № 1852, де є підпис керівника позивача. Отже, позивач правомірно не допустив відповідача до перевірки.
Відповідно припису статті 11-1 2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні» працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
В порушення цієї норми позапланову перевірку здійснювали працівники податкової міліції Біжко Т.Т. і Давидік О.М. і перевірка не пов'язана з веденням оперативно розшукових справ або розслідуванням кримінальних справ, порушених стосовно позивача, як платника податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні.
Стосовно визначення податкових зобов'язань, застосуванню штрафних санкцій і зменшенню суми бюджетного відшкодування по оспорюваним податковим повідомлення-рішенням слід зазначити наступне:
по податковим повідомленням-рішенням від 24.06.2005 року №0020923500/0 і №0020933500/0
Відповідно податкового повідомлення-рішення від 24.06.2005 року №0020923500/0 позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 373 552 грн. і застосована штрафна санкція у сумі 373 552 грн.(т.1 а.с.10).
Підстави для визначення податкового зобов'язання відповідачем зазначені в акті перевірки від 16.06.2005 року в розділі 2.5. Податок на додану вартість(т.1 а.с.16-18).
Так в акті перевірки відповідач зазначає про заниження позивачем у листопаді 2004 року податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 171 040 грн. по господарським операціям з ТОВ фірма “Фокс ЛТД».
Як свідчать матеріали перевірки, докази, надані відповідачем(ухвала Господарського суду Житомирської області від 11.04.2002 року, довідка Житомирської ОДПІ від 22.05.2002 р., Акт від22.05.2002р. Житомирської ОДПІ, Повідомлення державного реєстратора (т.4 а.с.66-69) ТОВ фірма “Фокс ЛТД» припинило своє існування як юридична особа з 17.06.2002 року, знято з обліку платника податків з 22.05.2002 року, його Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 22.05.2002 року.
Відповідно припису пункту 7.2.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Отже, у позивача були відсутні підстави для віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 174 040 грн. по податкових накладних, виданих ТОВ фірма “Фокс ЛТД» по господарським операціям за листопад 2004 року.
Разом з тим, суд вважає, що відповідач безпідставно визначив суму 174 040 грн. сумою податкового зобов'язання позивача, оскільки 10.06.2005 року позивач самостійно виправив помилку, надавши податковому органу уточнюючу податкову декларацію за травень 2005 року, в якій збільшив суму податкового зобов'язання на 174040 грн. і самостійно розрахував штрафну санкцію у сумі 8 552 грн.(т.3 а.с.66-68).
Висновок відповідача щодо неправомірності включення податку на додану вартість по господарським операціям з придбання товарі(робіт, послуг) з такими суб'єктами підприємницької діяльності як АФ “Зелене господарство» на суму 328,4 грн., ТОВ “Клас-Лайн» на суму 12 673,51 грн., 1231,67грн. і 672,84 грн., ПП ВМП “Інтервал» на суму 558,83 грн. є безпідставним, оскільки податкові накладні по господарським операціям з вказаними суб'єктами господарювання є в наявності (т.4 а.с.9,10,16,26), тобто позивачем не допущено порушень підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість».
Правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податкових накладних, виданих вищевказаними суб'єктами господарювання підтвердив експерт у своєму висновку від 28.04.2006 року на стор.15(т.4 а.с.80).
В акті перевірки від 16.06.2005року на сторінках 12-13 відповідач зазначив про порушення позивачем підпункту 7.4.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість» при проведенні позивачем коригування податкового кредиту у липні -жовтні, грудні 2004 року: коригування здійснене без підтвердження податковими накладними, розрахунками коригування по податковій накладній, в тому числі:
липень 2004 року -зменшено податковий кредит на 412 988 грн.;
серпень 2004 року -збільшено податковий кредит на 7000 грн.;
вересень 2004 року -збільшено податковий кредит на 52151 грн.;
жовтень 2004 року -збільшено податковий кредит на 54000 грн.;
грудень 2004 року -збільшено податковий кредит на 298838 грн., що стало підставою для визначення відповідачем податкового зобов'язання по податку на додану вартість і зменшення суми бюджетного відшкодування по оспорюваним рішенням.
Суд вважає оспорювані рішення щодо визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість та зменшенню суми бюджетного відшкодування не обґрунтованими, прийнятими без врахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття. Це сталося внаслідок того, що позивач правомірно не допустив відповідача до перевірки, частина первинних документів бухгалтерського і податкового обліку була вилучена прокуратурою Миколаївської області(як пояснив представник відповідача, він не мав можливості врахувати матеріали попередньої документальної перевірки, оскільки всі матеріали облікової справи позивача знаходились в прокуратурі Миколаївської області).
Пункти 1.4 -1.7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності -юридичними особами, їх філіями відділеннями та іншими відокремленими підрозділами передбачають, що:
акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.
За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства (далі - суттєві обставини).
Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Так, констатуючи в акті перевірки факти зменшення і збільшення сум податкового кредиту, в порушення вище вказаного нормативного акту, відповідач не дослідив документи первинного бухгалтерського і податкового обліку позивача, акт попередньої документальної перевірки, які свідчать про правомірність збільшення позивачем у сум податкового кредиту за серпень-жовтень, грудень 2004 року.
Про це також зазначив експерт у своєму висновку від 28.04.2006 року на стор.14: “Из акта Центральной МГНИ в г. Николаеве №238/23-150/30625994 от 16.06.2005 г. не усматривается, что проверяющими при установлении расхождений между сумами чистых налоговых обязательств по НДС ООО «Аврора и Ко»за июль, август, сентябрь, октябрь и декабрь 2004 г., исследовались сплошным порядком соответствие данных первичных документов данным налогового учета и отчетности за период с июня по декабрь 2004 г.».
Правомірність віднесення до податкового кредиту в серпні 2004 року -7000 грн., у вересень 2004 року - 52151 грн., жовтень 2004 року -54000 грн., у грудні 2004 року -298838 грн., підтверджується висновком експерта від 28.04.2006 року(т.4 а.с.73-81), актом документальної перевірки від 17.06.2004 року(т.3 а.с.178-194), податковими накладними від ВАТ “Дормашина»(т.3 а.с.195-197), Уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок(т.3 а.с.198), податковими деклараціями і розрахунками коригування сум ПДВ(т.3, а.с.137-148), поясненнями позивача (т.3 а.с.172-177).
Оскільки підстави для зменшення сум податкового кредиту за липень -жовтень, грудень 2004 року у відповідача були відсутні, то відсутні і підстави для зменшення сум бюджетного відшкодування за листопад-грудень 2004 року і січень-березень 2005 року.
За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 24.06.2005 року №0020923500/0 і №0020933500/0 необхідно визнати нечинними і скасувати.
По податковому повідомленню-рішенню від 24.06.2005 року № 0020913500/0.
Вказаним повідомленням рішенням відповідач визначив позивачу податкове зобов'язання по податку на прибуток за 2004 рік у сумі 430 360 грн. і застосував штрафну санкцію у сумі 329 252 грн. у зв'язку з порушенням позивачем підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» при визначенні суми валових витрат.
Суд погоджується з даним висновком відповідача з наступних підстав:
відповідно до підпункту 5.3.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Акт перевірки від 16.06 2005 року свідчить, що позивач отримав від ТОВ фірма “Фокс ЛТД» товарно-матеріальні цінності у листопаді 2004 року на загальну суму 1026240 грн.
Як уже зазначалось вище, ТОВ фірма “Фокс ЛТД» припинило своє існування як юридична особа з 17.06.2002 року, знято з обліку платника податків з 22.05.2002 року, його Свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 22.05.2002 року, отже у позивача відсутні були підстави з огляду на підпункт 5.3.9 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» відносити до валових витрат вартість придбаних товарно-матеріальні цінності у листопаді 2004 року на загальну суму 1026240 грн.
Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання відповідача на положення підпункту 4.1.6 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» і віднесення отриманих товарно-матеріальні цінності у листопаді 2004 року на загальну суму 1026240 грн. від ТОВ фірма “Фокс ЛТД» до валових доходів.
Підпункт 4.1.6 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що до валових доходів відносяться суми отриманої платником податку у звітному періоді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.
Поняття безоплатно наданих товарів (робот, послуги) визначено пунктом 1.23 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;
роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;
товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Укладена між позивачем і ТОВ фірма “Фокс ЛТД» угода не підпадає під ознаки безоплатного надання товарів (робот, послуг), про що також зазначено експертом у його висновку(т.4 а.с.77).
Відповідно частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України на момент вчинення правочину ТОВ фірма “Фокс ЛТД» не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, тобто вчинений в листопаді 2004 року правочин є нікчемним і відповідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, в тому числі і для податкового і бухгалтерського обліку, тобто вартість товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ фірма “Фокс ЛТД» не може змінювати величину як валових доходів так і валових витрат.
За таких умов сума податкового зобов'язання позивача по податку на прибуток за 2004 рік складає 71 725 грн., про що вказано в акті експертизи на сторінці 10 (т.4 а.с.10-зворотня сторона).
Отже підстави для визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток за 2004 рік і застосування фінансових санкцій відсутні. Податкове повідомлення-рішення від 24.06.2005 року № 0020913500/0 необхідно визнати нечинним і скасувати.
Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що при прийнятті оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення, діяв нерозсудливо, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичний обставинам, встановлених судом.
Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доказано правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, судом встановлена невідповідність їх чинному податковому законодавству.
За таких обставин позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.06.2005 року №0020923500/0, №0020933500/0, № 0020913500/0.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аврора і Ко» (54017, м. Миколаїв, пр. Леніна, 93-в, код ЄДРПОУ 30625994) судові витрати в сумі 255 грн. державного мита і 354 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.
Суддя
Л.I.Васильєва