79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" квітня 2016 р. Справа № 914/3386/15
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Костів Т.С.
суддів Кравчук Н.М.
Мирутенко О.Л.
при секретарі Кобзар О.В.
розглянув апеляційну скаргу Львівської міської ради, м. Львів №1104/вих-2018 від 24.12.2015р.
на рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2015р.
у справі № 914/3386/15
за позовом: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1: Громадська організація "Кращий Сихів", м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 2: Сихівська районна державна адміністрація, м.Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 3: Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин, м. Львів
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 4: Державна інспекція сільського господарства у Львівській області,
про: розірвання договору оренди землі
за участю представників:
від позивача: Тарасович О.І. - представник на підставі довіреності № 1.7 вих-89 від 06.11.2015 року;
від відповідача: П'ятковська І.П. - адвокат-на підставі договору про надання правової допомоги № 143-06/10 від 06.10.2015 року;
від третьої особи 1: Кавчук А.В. - представник на підставі довіреності №01/06 від 01.06.2015 року;
від третьої особи 2: не з'явився ;
від третьої особи 3: не з'явився ;
від третьої особи 4: не з'явився ;
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови
рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2015р. у справі № 914/3386/15 (суддя Король М.Р. ) в позові Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадської організації "Кращий Сихів" про розірвання договору оренди землі- відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 08.12.2015 року у справі № 914/3386/15, позивач - Львівська міська рада, Львів - подав апеляційну скаргу.
Зокрема, скаржник у поданій апеляційній скарзі зазначає про те, що суд першої інстанції безпідставно визначив цільове призначення спірної земельної ділянки як «землі житлової та громадської забудови», адже дана категорія земель включає різні за правовим статусом та режимом використання земельні ділянки, які поділяються за своїм цільовим призначенням. Поділ земель кожної категорії на окремі види цільового призначення визначається Класифікацією видів цільового призначення земель (КВЦПЗ), затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 N 548. Пунктом 1 розділу 19 ухвали Львівської міської ради № 899 від 07.06.2007, яка діяла на момент укладення спірного Договору і регламентувала порядок надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові, визначено, що підставою для укладання договору оренди земельної ділянки є ухвала міської ради про передачу ділянки в оренду з обов'язковим визначенням категорії земель за основним цільовим призначенням (ст.19 ЗК України) та за функцією використання (для фіскальних цілей). Ухвалою Львівської міської ради № 3175 від 28.01.2010 «Про затвердження фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1», на підставі якої укладено спірний Договір, зазначено, що відповідачеві надається в оренду земельна ділянка для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину, перевівши до земель житлової та громадської забудови, за функцією використання - землі комерції. Також, суд першої інстанції не з'ясував, на якій підставі протягом платного користування відповідачем з 2005 року по сьогоднішній день на цій земельній ділянці виникло право власності у третьої особи, та який правовий статус цього об'єкта нерухомого майна. Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення. Наявними у справі доказами доводиться, що цільове призначення орендованої земельної ділянки: «для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину», що унеможливлює її забудову.
На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2015 р. у справі №914/3386/15 та задовольнити позов.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2015р. справу №914/3386/15 призначено судді-доповідачу Гнатюк Г.М. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Мирутенку О.Л. та Кравчук Н.М..
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.12.2015 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 26.01.2016 р..
Ухвалою суду від 26.01.2016 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.
Розпорядженням керівника апарату суду від 22.02.2016 року № 22 справу №914/3386/15 призначено до повторного автоматизованого розподілу у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді -Гнатюк Г.М..
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2016р. справу №914/3386/15 призначено судді-доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме суддям: Мирутенку О.Л. та Кравчук Н.М..
Ухвалами суду від 23.02.2016 року та від 22.03.2016 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.
Ухвалою суду від 04.04.2016 року залучено до участі у справу в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сихівську районну державну адміністрацію, та третю особу 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин та відкладено розгляд справи на 19.04.2016 року.
Ухвалою суду від 19.04.2016 року клопотання про продовження строку розгляду спору задоволено та продовжено розгляд справи на п'ятнадцять днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну інспекцію сільського господарства у Львівській області, розгляд справи відкладено на 26.04.2016 року.
Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.22 ГПК України.
В судове засідання 26.04.2016 року з'явився представник апелянта, апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у ній, надав усні пояснення по суті спору. Окрім того, апелянтом подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом (вих. № 1104/вих.-468 від 25.04.2016 року). Подане клопотання апелянт обгрунтовує тим, що в провадженні господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/241/16 за позовом Сихівської районної державної адміністрації Львівської міської ради до ФОП ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Львівської міської ради про демонтаж елементів літнього майданчика на АДРЕСА_1. Після проведення обстеження на вищезазначеній ділянці на предмет дотримання умов договору оренди землі та фактичного використання земельної ділянки її цільовому призначенні, виявлено ознаки самовільного будівництва, а саме металева споруда кафе ,,Тераса'' не відповідає технічним вимогам та опису, вказаним у технічному паспорті, літній майданчик № 1 перетворено на споруду закритого типу, встановлено опалювальні прилади, металопластикові вікна та інше. Такі обставини, які вказані в Акті обстеження земельної ділянки від 21.04.2016 року, можуть бути встановлені судом в процесі розгляду справи № 914/241/16, а дані обставини, на думку апелянта, матимуть безпосереднє значення для вирішення даної справи справи № 914/3386/15, оскільки самовільне будівництво є використанням орендованої земельної ділянки, наданої для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину, не за цільовим призначенням, що, відповідно, є підставою для розірвання договору оренди землі в судовому порядку.
Розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні з наступних підстав:
відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
За змістом названої норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід з'ясувати: як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. При цьому, пов'язаність даної справи полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що випливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для зупинення провадження у даній справі, оскільки факти які будуть встановлені при розгляді справи № 914/241/16 не мають преюдиційне значення для розгляду даного спору.
Представник відповідача в судове засідання 26.04.2016 року з'явився, проти апеляційної скарги та поданого клопотання про зупинення провадження у даній справі заперечив, надав усні пояснення по суті спору.
Представник третьої особи 1 в судовому засіданні подане клопотання про зупинення провадження у справі підтримав, окрім того подав письмові додаткові пояснення по справі. (вх. № 01-04/3200/16 від 26.04.2016 року)
Представники третіх осіб 2,3,4 в судове засідання 26.04.2016 року не з'явились, причин неявки суду не повідомили.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін в судових засіданнях, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:
12.04.2010 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) укладено Договір оренди землі, відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі ухвали Львівської міської ради №899 від 07.06.2007 року "Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі - продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м.Львові" та ухвали Львівської міської ради №3175 від 28.01.2010 року "Про затвердження Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельних ділянки на АДРЕСА_1 у м.Львові" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Львові на АДРЕСА_1 для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину. Площа об'єкта оренди (кадастровий № НОМЕР_1) складає 0,0670 га, у тому числі під забудовою - 0,0093 га, твердим покриттям - 0,0311 га та під рослинним покривом - 0,0266 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 469 087,10 грн. (п.п. 2,5 договору). На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: металева споруда (п.3 договору). Договір укладено на 10 (десять) років до 28.01.2020 року. (п. 8 Договору). Умовою використання земельної ділянки, згідно п. 15 договору, є положення про те, що земельна ділянка передається в оренду для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину. Згідно п. 30 договору оренди, серед прав орендаря передбачено право за письмовою згодою орендодавця зводити у встановленому законом порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження.
Пунктом 26 договору оренди встановлено обмеження, згідно висновку Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29.01.2009р. №5-14026/2401 про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою, та згідно обмежень від 06.11.2008р. №40/01-15/5515 Управління земельних ресурсів у місті Львові щодо режиму використання земельної ділянки. Зокрема, у висновку Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29.01.2009р. №5-14026/2401 зазначено про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою, цільове призначення вказаної земельної ділянки - землі громадської забудови; функціональне використання - землі комерційного використання. Містобудівними обмеженнями в користуванні земельною ділянкою в частині обмеження нового будівництва і реконструкції - дозволяється встановлення та обслуговування кафе-бару і продтоварного магазину, з дотриманням нормативних вимог, за умови оформлення відповідного дозволу та узгодження у встановленому порядку проектної документації.
На замовлення відповідача спеціалізованою проектною організацією ПП "Універсал-проект" розроблено робочий проект, проведено його експертизу, з приводу чого отримано експертний звіт від 03.02.2014р. №14-0020-14 щодо розгляду проектної документації по цьому робочому проекту. Наказом начальника Департаменту містобудування Львівської міської ради від 01.07.2013р. №197 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на проектування та будівництво громадянином ОСОБА_2 торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе. В подальшому, рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.07.2014р. №501 скасовано наказ директора департаменту містобудування від 01.07.2013р. №197. Станом на момент вирішення даного спору по суті на апеляційному перегляді у Львівському апеляційному адміністративному суді перебуває постанова Галицького районного суду міста Львова від 27.10.2014р. у справі №461/8661/14-а, якою вказане вище рішення виконкому визнано незаконним та скасовано.
Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 28.04.2014р. №179 "Про надання дозволу на тимчасове порушення благоустрою при виконанні робіт з влаштування будівельного майданчика" надано дозвіл Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 28.04.2014р. №29 на виконання робіт з тимчасового порушення благоустрою при виконанні робіт з влаштування будівельного майданчика на будівництво торгового комплексу зі знесенням будівлі кафе. Розпорядженням Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.05.2014р. №197 призупинено дію дозволу на тимчасове порушення благоустрою при виконанні робіт із влаштування будівельного майданчика". Однак, вказане розпорядження визнано незаконним та скасовано постановою Сихівського районного суду міста Львова від 20.03.2015р. у адміністративній справі №464/5545/14а,2а/464/13/15, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.10.2015р. у справі №876/3913/15.
Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області 18.03.2014р. зареєстровано за №ЛВ083140770373 Декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе у м. Львові", та під №083141540603 у червні 2014р. зареєстровано нову декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво торгового комплексу на АДРЕСА_1 зі знесенням будівлі кафе у м. Львові". При цьому, ОСОБА_2 придбав будівлю кафе у м. Львів, АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу будівлі кафе від 06.11.2008р., посвідченого Гусаком Р.Т., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 06.11.2008р. та зареєстрованого в реєстрі за №2442. Державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомості за відповідачем підтверджується витягом №20941307 від 17.11.2008р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, що також наявний в матеріалах відведення спірної земельної ділянки. Даний договір недійсним не визнавався, підставність набуття права власності на нерухомість виходить за рамки предмету спору, а відтак покликання скаржника на неповноту дослідження цих обставин не заслуговують на увагу.
За результатами перевірки дотримання орендарем ФОП ОСОБА_2 вимог земельного законодавства Державна інспекція сільського господарства в Львівській області Державної інспекції сільського господарства України надала лист-відповідь від 19.06.2014р. №3790/3-21-8, з якого вбачається відсутність будь - яких порушень в діях орендаря земельного законодавства щодо використання спірної земельної ділянки, в тому числі за цільовим призначенням.
При вирішенні спору суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно із ст. 15 Закону України "Про оренду землі", в редакції, чинній на момент укладення договору оренди від 12.04.2010р., істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди. Статтею 32 вказаного закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. Згідно з п.п. "а", "б" ст. 143 ЗК України, примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та не усунення допущених порушень законодавства (забруднення земель відходами, стічними водами тощо) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Скаржник покликається на використання відповідачем орендованої земельної ділянки не за цільовим призначенням. Частиною 1 ст. 18 та ч. 1 ст. 19 ЗК України передбачено, що до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема землі житлової та громадської забудови. Абзацом 2 ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Цільове призначення спірної земельної ділянки, визначено ухвалою Львівської міської ради від 28.01.2010р. №3175 "Про затвердження фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на АДРЕСА_1", якою вказана земельна ділянка переведена із земель, що не надані у власність або у користування, до земель житлової і громадської забудови, за функцією використання - землі комерції (п. 2 ухвали).
Згідно ст. 38 Земельного кодексу України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм (ст. 39 Земельного кодексу України). Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.
Об'єктом оренди, згідно п.п. 1, 15 договору оренди землі від 12.04.2010р., є земельна ділянка, кадастровий номер №4610136800:07:004:0045, загальною площею 0,0670 га, в тому числі під забудовою - 0,0093 га, під твердим покриттям - 0,0311 га, під рослинним покривом - 0,0266 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, АДРЕСА_1, для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину. Умовою використання земельної ділянки, згідно п. 15 договору, є положення про те, що земельна ділянка передається в оренду для встановлення та обслуговування кафе-бару і магазину. Тобто, встановлення та обслуговування кафе-бару та магазину є умовою використання орендованої земельної ділянки (землі комерції), цільове призначення останньої - землі житлової та громадської забудови.
Суд першої інстанції підставно встановив, що станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 12.04.2010р., відповідач володів на праві приватної власності об'єктом нерухомого майна. Договорів оренди, які могли раніше укладатись між сторонами та припинили свою чинність не впливають на суть спірних відносин. При цьому, забудова вказаної земельної ділянки не суперечить обмеженням, встановленим у п. 26 договору оренди землі від 12.04.2010р., згідно висновку Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради від 29.01.2009р. №5-14026/2401 про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою, де зазначено про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою, цільове призначення вказаної земельної ділянки - землі громадської забудови; функціональне використання - землі комерційного використання. Містобудівними обмеженнями в користуванні земельною ділянкою в частині обмеження нового будівництва і реконструкції - дозволяється встановлення та обслуговування кафе-бару і продтоварного магазину, з дотримання нормативних вимог, за умови оформлення відповідного дозволу та узгодження у встановленому порядку проектної документації.
Матеріалами справи підтверджується та скаржником не спростовано відповідність використання відповідачем земельної ділянки в межах категорії земельної ділянки та із метою, з якою вона надавалась. Класифікація видів цільового призначення земельної ділянки, що затверджена наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010р. №548, не передбачає такого виду цільового призначення земельної ділянки як "встановлення об'єкту". В договорі оренди землі від 12.04.2010р. сторони не погодили код виду цільового призначення земельної ділянки, порушення якого може ставитись відповідачу у вину. Натомість, орендована земельна ділянка відноситься до земель житлової та громадської забудови.
Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства врегульовано ст. 144 ЗК України. Зокрема, у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк (ч. 1 ст. 144 ЗК України). У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою (ч. 2 ст. 144 ЗК України). Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку (ч. 3 ст. 144 ЗК України). Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЗК України, ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, яким, згідно п. 1 Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011р. №459/2011, є Державна інспекція сільського господарства України (Держсільгоспінспекція України).
З листа - відповіді Державної інспекції сільського господарства в Львівській області Державної інспекції сільського господарства України від 19.06.2014р. №3790/3-21-8 про результати перевірки дотримання орендарем ФОП ОСОБА_2 вимог земельного законодавства, вбачається відсутність будь - яких порушень в діях орендаря земельного законодавства щодо використання спірної земельної ділянки, в тому числі за цільовим призначенням.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.
Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2015 р. у справі № 914/3386/15 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Львівський апеляційний господарський суд , -
1.Апеляційну скаргу Львівської міської ради, м. Львів №1104/вих-2018 від 24.12.2015р. - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 08.12.2015 року у справі № 914/3386/15 без змін.
2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.
Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 04.05.2016 року.
Головуючий-суддя Костів Т.С.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.