справа № 462/8226/15-к
05 травня 2016 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
за участю прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
потерпілих: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12015140050000956 про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженець с. Табанове Голованівського району Кіровоградської області, із середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190 КК України, суд, -
ОСОБА_4 , 06.10.2015 року був засуджений Залізничним районним судом м. Львова за те що в період часу із 17 листопада 2013 року до 09 серпня 2014 року, вчинив правопорушення, передбачені ч.2 ст.190 КК України та ч.3 ст.190 КК України, в період часу з 02 травня до 21 липня 2014 року, маючи умисел на протиправне заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою, повторно, шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, а саме за допомогою спеціалізованої системи ПАТ «Альфа-Банк», призначеної для реєстрації заявок, передачі інформації щодо прийнятого фінального рішення про надання чи відмову у наданні кредиту відповідному покупцеві та оформлення кредитних договорів, необхідних для видачі кредитів покупцям, здійснюючи підприємницьку діяльність в офісі, що розташовувався на АДРЕСА_2 , укладав договори на поставку та встановлення метало-пластикових конструкцій, однак наміру поставляти товар та виконувати роботу передбачену договорами не мав, а отримані від потерпілих кошти привласнив.
Так, 02 травня 2014 року ОСОБА_4 , перебуваючи в офісі, що розташований у АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном та діючи з корисливих мотивів, з метою власного безпідставного збагачення, повторно, шляхом зловживання довірою, під приводом організування роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій згідно Договору (Індивідуальний номер замовлення ВМ-578L) від 02.05.2014 року укладеного із ОСОБА_7 , отримавши від останньої грошові кошти у сумі 10.855 гривень, не виконав роботу передбачену договором, завдавши таким чином останній матеріальну шкоду на зазначену суму.
Окрім цього, 19 червня 2014 року ОСОБА_4 , перебуваючи в офісі, що розташований у АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном та діючи з корисливих мотивів, з метою власного безпідставного збагачення, повторно, шляхом зловживання довірою, під приводом організування роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій згідно Договору (Індивідуальний номер замовлення ВМ-632L) від 19.06.2014 року укладеного із ОСОБА_9 , отримавши від останньої шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, грошові кошти у сумі 10.147 гривень, не виконав роботу передбачену договором, завдавши таким чином останній матеріальну шкоду на зазначену суму.
22 червня 2014 року ОСОБА_4 , перебуваючи в офісі, що розташований у АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном та діючи з корисливих мотивів, з метою власного безпідставного збагачення, повторно, шляхом зловживання довірою, під приводом організування роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій згідно Договору (Індивідуальний номер замовлення ВМ- 636L) від 22.06.2014 року укладеного із ОСОБА_6 , отримавши від останньої шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, грошові кошти у сумі 9.627 гривень, не виконав роботу передбачену договором, завдавши таким чином останній матеріальну шкоду на зазначену суму.
02 липня 2014 року ОСОБА_4 , перебуваючи в офісі, що розташований у АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном та діючи з корисливих мотивів, з метою власного безпідставного збагачення, шляхом зловживання довірою, під приводом організування роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій згідно Договору (Індивідуальний номер замовлення ВМ-645L) від 02.06.2014 року укладеного із ОСОБА_5 , отримавши від останньої шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, грошові кошти у сумі 8.033 гривень, не виконав роботу передбачену договором, завдавши таким чином останній матеріальну шкоду на зазначену суму.
21 липня 2014 року ОСОБА_4 , перебуваючи в офісі, що розташований у АДРЕСА_2 , маючи умисел на заволодіння чужим майном та діючи з корисливих мотивів, з метою власного безпідставного збагачення, повторно, шляхом зловживання довірою, під приводом організування роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій згідно Договору (Індивідуальний номер замовлення ВМ- 656L) від 21.07.2014 року укладеного із ОСОБА_8 , отримавши від останньої шляхом вчинення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, грошові кошти у сумі 2.647 гривень, не виконав роботу передбачену договором, завдавши таким чином останній матеріальну шкоду на зазначену суму.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, відмовився давати суду показання. У вчиненому щиро розкаюється та просить суд його суворо не карати.
Враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорювались фактичні обставини кримінального провадження, з'ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності такої їх позиції, а також їм роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, провів судовий розгляд у порядку, передбаченому даною нормою.
Зі змісту ст.32 КК України повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
Виходячи з роз'яснень, що містяться в абз.2 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повність, сукупність і рецедив злочинів та їх правові наслідки» №7 від 04.06.2010 року, якщо злочини, які утворюють повторність, відповідають одному і тому самому складу злочину їх кваліфікація здійснюється за однією статтею або частиною статті Особливої частини КК. У таких випадках повторність злочинів повинна зазначатись у процесуальних документах, які стосуються обвинувачення особи, як кваліфікуюча ознака відповідних злочинів.
Таким чином, аналізуючи наведене, суд вважає, що вина ОСОБА_4 у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вчиненому повторно, вчиненому шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, доведена повністю і його дії правильно кваліфіковані органом досудового слідства за ч.2 ст.190 КК України та ч.3 ст.190 КК України.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, тобто призначає покарання в межах, встановлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин та відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4 є щире каяття. Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлені.
Суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами середньої тяжкості та тяжкими, скоєними умисно, з корисливих мотивів; обставини вчинення злочину, кількість викраденого чужого майна і загальний розмір заподіяної потерпілим матеріальної шкоди, що складає 41.309 грн., яка не відшкодована; особу винного, який неодружений, не займається суспільно-корисною працею, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, згідно характеристики з місця проживання скарг щодо нього не поступало, раніше судимий. / а.с.67-76/.
Виходячи з наведеного, враховуючи думку потерпілих, які брали участь у судовому розгляді, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід обрати покарання, достатнє і необхідне для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкцій статей ч.2 ст.190, ч.3 ст.190 КК України.
Підстав для застосування до ОСОБА_4 ст.69 чи ст.75 КК України суд не вбачає, з огляду на відсутність у справі сукупності обставин, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, і за переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Згідно ч.1 ст.70 КК України при сукупності злочинів, суд призначивши покарання за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
Таким чином, покарання обвинуваченому слід обрати на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
Враховучи, що засуджений винен в злочинах, вчинених ним до постановлення вироку Залізничного районного суду м.Львова від 06.10.2015 року, ОСОБА_4 остаточне покарання слід обрати на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, враховуючи характер та співвідношення тяжкості злочинних діянь, їх наслідки, ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів, - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На підставі ч. 4 ст. 70 та ст. 72 КК України в строк відбування остаточного покарання ОСОБА_4 зараховується покарання, відбуте частково за попереднім вироком Залізничного районного суду м.Львова від 06.10.2015 року.
У кримінальному провадженні потерпілими ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , були заявлені цивільні позови про стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди, завданої злочином.
Відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
В судовому засіданні обвинувачений визнав подані потерпілими цивільні позови про відшкодування матеріальної шкоди.
Суд приходить до переконання, що цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З огляду на зазначене, з обвинуваченого ОСОБА_4 підлягають стягненню на користь держави витрати на проведення експертизи Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у розмірі 4435,20 грн. /а.с.78/, оскільки проведення вказаної експертизи було зумовлено розслідуванням вчинених обвинуваченим злочинів.
Речові докази по справі відсутні.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Керуючись ст.ст.124, 128, 368-371, 373-375 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.190, ч.3 ст.190 КК України, та призначити йому покарання:
за ч.2 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 /два/ роки;
за ч.3 ст.190 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки 4 /чотири/ місяці.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строком на 3 /три/ роки4 /чотири/ місяці.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим враховуючи призначене покарання за вироком Залізничного районного суду м.Львова від 06.10.2015 року визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 4/чотири/ роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 та ст. 72 КК України в строк відбування остаточного покарання ОСОБА_4 , рахувати з 13.07.2015 року, як було визначено вироком Залізничного районного суду м.Львова від 06.10.2015 року.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_4 /ідентифікаційний код НОМЕР_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_5 /паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 гривні /вісім тисяч тридцять три гривні/ матеріальної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_4 /ідентифікаційний код НОМЕР_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_6 /паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 / - 9627 гривень /дев'ять тисяч шістсот двадцять сім гривень/ матеріальної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_4 /ідентифікаційний код НОМЕР_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_8 /паспорт громадянина України серії НОМЕР_5 / 2647 гривень /дві тисячи шістсот сорок сім гривень/ матеріальної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_4 /ідентифікаційний код НОМЕР_1 паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 / на користь ОСОБА_9 /паспорт громадянина України серії НОМЕР_6 / -10147 гривень /десять тисяч сто сорок сім гривень/ матеріальної шкоди.
Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у розмірі 4435,2 грн. /чотири тисячі чотириста тридцять п'ять гривень двадцять копійок/.
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно.
Суддя: